Ухвала суду № 77472744, 29.10.2018, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"29" жовтня 2018 р. Справа № 925/1000/18

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді – Васяновича А.В.,

розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма

“Маяк” про забезпечення позову

у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Маяк”,

смт. Котельва, Котелевського району, Полтавської області

до приватного акціонерного товариства “УкрАгро НПК”,

м. Жашків, Черкаської області

про стягнення 1 366 200 грн. 00 коп.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Черкаської області знаходиться справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Маяк” до приватного акціонерного товариства “УкрАгро НПК” про стягнення 1 366 200 грн. 00 коп. попередньої оплати, з підстав неналежного виконання відповідачам умов договору підряду від 15 лютого 2017 року за №Ч116.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 25 вересня 2018 року відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання суду було призначено на 25 жовтня 2018 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 25 жовтня 2018 року відкладено підготовче засідання на 01 листопада 2018 року.

25 жовтня 2018 року від позивача надійшла заява про забезпечення позову.

У своїй заяві про вжиття заходів забезпечення позову позивач зазначав, що товариство “УкрАгро НПК” знаходиться в скрутному матеріальному становищі та не бажає добровільно повертати борги навіть на виконання судових рішень зі справ №№ 925/1252/17, 925/1253/17, 925/1254/17.

Зокрема, під час розгляду вищенаведених справ суди встановили, що приватне акціонерне товариство “УкрАгро НПК” належним чином не виконувало своїх зобов’язань, а за наслідками розгляду справи № 925/1254/17 господарський суд Черкаської області навіть прийняв 04 квітня 2018 року окрему ухвалу.

Натомість відповідач не тільки не вжив жодних передбачених до обов'язкового виконання заходів, а продовжив зловживати своїми правами, порушуючи чинне законодавство при здійсненні господарської діяльності, у тому числі договірну дисципліну, зловживаючи процесуальними правами в інших справах.

Так, під час примусового виконання судового рішення зі справи №925/1254/17 було встановлено факти, які в сукупності дають обґрунтовані підстави вважати, що відповідач наразі не має коштів на рахунках, а тому виконання рішення суду по справі, що знаходиться в провадженні місцевого господарського суду може бути утрудненим чи взагалі неможливим.

Крім того, на думку позивача, відповідач може намагатись відчужити належне йому майно, зокрема, майно, що знаходиться за адресою: Львівська область, Бродівський район, с/рада Смільнівська “Промисловий центр” урочище, будинок 12 (реєстраційний номер майна: 12722045), а тому вказані обставини можуть ускладнити або унеможливити виконання рішення суду по даній справі.

Враховуючи вищезазначене, позивач просить суд вжити заходи по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на майно відповідача, а саме: комплекс будівель торгової бази, що знаходиться за адресою: Львівська область, Бродівський район, с/рада Смільнівська “Промисловий центр” урочище, буд 12 (реєстраційний номер майна 12722045).

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В пункті 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року за № 16 “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” визначено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

З письмових доказів доданих до заяви вбачається, що 31 серпня 2018 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області під час примусового виконання судового рішення зі справи №925/1254/17 було накладено арешт на нерухоме майно боржника – відповідача зі справи №925/1000/18, а саме: на комплекс будівель торгової бази, що знаходиться за адресою: Львівська область, Бродівський район, с/рада Смільнівська “Промисловий центр” урочище, буд 12.

Тобто, на вказане в заяві нерухоме майно вже накладено арешт приватним виконавцем.

В зв’язку з чим, суд приходить до висновку, що доводи позивача стосовного того, що відповідач може намагатись відчужити належне йому майно, зокрема, майно що знаходиться за адресою: Львівська обл., Бродівський р., с/рада Смільнівська “Промисловий центр” урочище, будинок 12 (реєстраційний номер майна: 12722045) і вказані обставини можуть ускладнити або унеможливити виконання рішення суду по даній справі є безпідставними та документально не підтвердженими.

Зокрема, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що відповідач дійсно вчиняє дії по підготовці до реалізації нерухомого майна, що йому належить.

Як вже зазначалося вище, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Крім того, судом враховано, що звертаючись зі скаргою на дії приватного виконавця під час примусового виконання рішення суду по справі №925/1055/17 приватне акціонерне товариство “УкрАгро НПК” вказувало на те, що балансова вартість нерухомого майна, на яке було накладено арешт приватним виконавцем складає 19 975 560 грн. 26 коп. і вказана вартість майна є більшою, ніж сума, яка підлягає стягненню з боржника, з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження та штрафів.

Отже, на думку суду, у відповідача є в наявності і інше майно, на яке можливо звернути стягнення у разі задоволення позову судом та у разі недостатності грошових коштів на рахунках під час примусового виконання судового рішення про стягнення попередньої оплати.

Як вже зазначалося вище, на нерухоме майно відповідача (на яке заявник просить суд накласти арешт) вже накладено арешт в межах виконання іншого судового рішення, отже, підстав для повторного накладення судом арешту на нерухоме майно відповідача не вбачається, оскільки відчуження такого майна відповідачем до скасування діючого арешту є неможливим.

З огляду на викладене вище, враховуючи приписи ст.ст. 74, 136, 140 ГПК України, зміст постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року за №16 “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”, заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 136, 140, 234 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Маяк” від 22 жовтня 2018 року б/д про вжиття заходів забезпечення позову залишити без задоволення.

2. Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили в порядку визначеному ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки визначені ст.ст. 255-257 ГПК України.

Суддя А.В.Васянович