Рішення № 77472480, 22.10.2018, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2018 р. м. Київ Справа № 911/1744/18

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "ПРОВІДНА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-Проектна Фірма Україна»

про стягнення 34934,78 грн. шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди

секретар судового засідання: Мамчур А.О.

за участю представників:

від позивача: Усенко А.М. (довіреність № 17/445 від 26.12.2017 р.);

від відповідача: Діденко Н.О. (адвокат, ордер КВ № 392356 від 08.11.2017 р., угода № 8 від 08.11.2017 р.).

Обставини справи:

Приватне акціонерне товариство "Страхова Компанія "ПРОВІДНА" (далі - позивач, ПрАТ «СК «ПРОВІДНА») звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-Проектна Фірма Україна» (далі - відповідач, ТОВ «Будівельно-Проектна Фірма Україна») про стягнення 34934,78 грн. шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що 04.10.2017 р. в м. Києві по вул. Вадима Гетьмана, 13, сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки «КАМАЗ-55102», державний номер НОМЕР_1, допустив зіткнення із застрахованим у позивача автомобілем. Солом'янським районним судом м. Києва ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та встановлено, що на момент вчинення ДТП ОСОБА_3 працював у ТОВ «Будівельно-Проектна Фірма Україна».

Виконуючи зобов'язання за укладеним договором страхування, ПрАТ «СК «ПРОВІДНА», на підставі рахунку станції технічного обслуговування, виплатило суму страхового відшкодування за проведення відновлювального ремонту застрахованого автомобіля у розмірі 34934,78 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 0052896 від 01.11.2017 р. Враховуючи, що постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 31.10.2017 р. у справі № 760/21449/17, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні зазначеної вище ДТП, а відповідач є власником (володільцем джерела підвищеної небезпеки) транспортного засобу марки «КАМАЗ-55102», державний номер НОМЕР_1, та роботодавцем, який в силу ст. 1172 ЦК України несе відповідальність за завдані збитки, позивач просить суд стягнути з відповідача 34934,78 грн. страхового відшкодування за проведення відновлювального ремонту застрахованого у позивача автомобіля.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.08.2018 р. було відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче засідання на 03.09.2018 р.

Підготовче засідання відкладалось.

28.08.2018 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 92/18 від 27.08.2018 р. (вх. № 17642/18 від 28.08.2018 р.), за змістом якого відповідач проти позову заперечує та просить у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись, зокрема, на те, що водій відповідача не зміг прибути до страховика, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки перебував у відрядженні в місті Харкові, що є поважною причиною невиконання відповідачем свого обов'язку щодо повідомлення страхової компанії про ДТП та підтверджується наказом про відрядження.

У судовому засіданні 03.09.2018 р. представник позивача позовні вимоги підтримував у повному обсязі та подав клопотання № 9603 від 03.09.2018 р. (вх. № 17999/18 від 03.09.2018 р.) про долучення до матеріалів справи повного тексту постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 31.10.2017 р. у справі № 760/21449/17; представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала.

13.09.2018 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача надійшли письмові пояснення № 13/09 від 13.09.2018 р. (вх. № 18863/18 від 13.09.2018 р.), за змістом яких відповідач зазначає, що, на його думку, позивач невірно посилається на те, що шкода має бути відшкодована її заподіювачем, якщо він не виконав обов'язок щодо надання письмового повідомлення про ДТП встановленого зразка третій особі, а також зазначає, що покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. На підтвердження вказаної позиції відповідачем надано копію постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 р. у справі № 755/18006/15-ц.

У судовому засіданні 24.09.2018 р. представник позивача підтримував позовні вимоги у повному обсязі; представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала.

Також у судовому засіданні 24.09.2018 р. представники позивача та відповідача заявили про надання суду всіх наявних у них доказів, що мають значення для вирішення спору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.09.2018 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.10.2018 р.

У судовому засіданні 22.10.2018 р. представник позивача позовні вимоги підтримував та зазначав, що позивач у даній справі звернувся з позовом про стягнення з відповідача шкоди, заподіяної працівником товариства, на загальних підставах в порядку цивільного законодавства, а не в порядку регресу зі страхувальника; представник відповідача проти позову заперечувала.

У судовому засіданні 22.10.2018 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

11.06.2017 р. між Приватним акціонерним товариством «СК «Провідна» та ОСОБА_5 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №06/0689010/1012/17 (договір страхування), згідно з яким ПрАТ «СК «Провідна» прийняло на себе обов'язок відшкодувати збитки, що може зазнати страхувальник у результаті пошкодження, знищення або втрати транспортного засобу «MITSUBISHI OUTLANDER», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (застрахований автомобіль).

04.10.2017 р. у м. Києві на вул. Вадима Гетьмана, 13 відбулася дорожньо-транспортна пригода (ДТП), за участі ОСОБА_3, який керував транспортним засобом «КАМАЗ-55102», державний номер НОМЕР_1, та порушив Правила дорожнього руху України, внаслідок чого скоїв зіткнення із автомобілем «MITSUBISHI OUTLANDER», державний номер НОМЕР_3, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Відповідно до постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 31.10.2017 р. у справі № 760/21449/17 винною особою у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, було визнано водія транспортного засобу «КАМАЗ-55102», державний номер НОМЕР_1, ОСОБА_3

Крім того, із вказаної вище постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 31.10.2017 р. у справі № 760/21449/17 вбачається, що ОСОБА_3 на момент вчинення ДТП працював у ТОВ «Будівельно-Проектна Фірма Україна».

Згідно з умовами договору страхування наземного транспорту № 06/0689010/1012/17, ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» на підставі рахунку станції технічного обслуговування ТОВ «НІКОЛЬ-МОТОРС» № НМРФ-011286 від 10.10.2017 р., виплатило власнику транспортного засобу «MITSUBISHI OUTLANDER», державний номер НОМЕР_2, ОСОБА_5 суму страхового відшкодування за проведення відновлювального ремонту застрахованого автомобіля у розмірі 34934,78 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 0052896 від 01.11.2017 р.

Зважаючи на той факт, що власником (володільцем джерела підвищеної небезпеки) транспортного засобу «КАМАЗ-55102», державний номер НОМЕР_1, та роботодавцем водія зазначеного транспортного засобу, якого було визнано винним у ДТП, є ТОВ «Будівельно-Проектна Фірма Україна», то відповідач, на переконання позивача, відповідно до ст. 1172 ЦК України повинен відшкодувати шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обовґязків.

10.05.2018 р. ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» звернулося з досудовою вимогою до ТОВ «Будівельно-Проектна Фірма Україна», відповідно до якої позивач зазначав, що ПрАТ «СК «Провідна» відомо, що цивільно-правова відповідальність водія ТОВ «Будівельно-Проектна Фірма Україна» на момент вчинення ДТП була застрахована у ПрАТ «СК «Провідна» відповідно до Полісу № АК/3221956. Однак, відповідно до пп. г) пп. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Зважаючи на те, що ні відповідач, ні водій ТОВ «Будівельно-Проектна Фірма Україна», не повідомили ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» про ДТП на протязі трьох робочих днів з моменту вчинення ДТП, ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» пропонувала ТОВ «Будівельно-Проектна Фірма Україна» компенсувати виплачену суму страхового відшкодування та протягом 7-ми днів перерахувати суму в розмірі 34934,78 грн. на розрахунковий рахунок ПрАТ «СК «ПРОВІДНА».

ТОВ «Будівельно-Проектна Фірма Україна» було направлено на адресу ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» лист - відповідь на вимогу № 4379 від 27.06.2018 р., відповідно до якого відповідач зазначив, що із документів, надісланих на адресу ТОВ «Будівельно-Проектна Фірма Україна», вбачається, що факт настання страхового випадку було встановлено, ОСОБА_3 як особу, винну в ДТП, притягнуто до адміністративної відповідальності, що підтверджується постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 31.10.2017 р. у справі № 3/7807/17. Згідно наданих документів вбачається, що ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» мало можливість переконатися, що подія є страховим випадком, адже факт настання страхового випадку ніким не оспорюється, він зафіксований правоохоронними органами, і, відповідно, страховик його визнав страховим випадком, що підтверджується добровільною сплатою останнім страхового відшкодування у сумі 34934,78 грн. Розмір страхового відшкодування, сплачений страховиком, не перевищує ліміту відповідальності страховика, тому сам по собі факт неповідомлення ТОВ «Будівельно-Проектна Фірма Україна» страховика про настання страхового випадку не є підставою для пред'явлення ані досудової вимоги, ані регресного позову. З огляду на зазначене, ТОВ «Будівельно-Проектна Фірма Україна» зазначило про відсутність правових підстав для компенсування ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» виплаченої суми страхового відшкодування.

ПрAT «СК «ПРОВІДНА» звернулось до суду з даним позовом щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 34934,78 грн. на підставі приписів ст.ст. 1172, 1191 Цивільного кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, наявні у ній докази, вивчивши позиції сторін, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог у даній справі з огляду на таке.

У відповідності з ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У відповідності зі ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно зі ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Поряд з цим, згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

У відповідності з ч. 4 ст. 9 Закону України "Про страхування" розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно з приписами статей 22, 36 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

У відповідності до статей 979, 993 Цивільного кодексу України та статей 16, 27 Закону України "Про страхування", за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як слідує з позовної заяви та зазначалося представником позивача у судових засіданнях, ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідача шкоди, на підставі приписів ст.ст. 1172, 1191 Цивільного кодексу України, тобто на загальних підставах, а не в порядку приписів ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Поряд з цим судом встановлено, що в адресованій відповідачу вимозі про сплату суми виплаченого страхового відшкодування позивач зазначав про неповідомлення страхової компанії відповідачем та його працівником про настання страхового випадку (ДТП) на виконання умов пп. 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 цього Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Слід зазначити, що відповідно до підпункту «г» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Згідно з підпунктом 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - Моторне (транспортне) страхове бюро України), повідомлення про ДТП установленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Судом було встановлено, що транспортний засіб відповідача «КАМАЗ-55102», державний номер НОМЕР_1, було застраховано у ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» на підставі Полісу № АК3221956, що підтверджується довідкою Управління патрульної поліції у м. Києві № 3017279493381833 від 06.11.2017 р. про дорожньо-транспортну пригоду, крім того, сам позивач у своїй вимозі від 10.05.2018 р. до відповідача зазначав, що ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» відомо, що цивільно-правова відповідальність водія ТОВ «Будівельно-Проектна Фірма Україна» на момент вчинення ДТП була застрахована у ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» відповідно до Полісу № АК3221956. Зазначена обставина сторонами справи не заперечується.

Поряд з цим, слід зазначити, що факт неповідомлення водієм ОСОБА_3 - винуватцем ДТП чи іншим представником ТОВ «Будівельно-Проектна Фірма Україна» у встановлені законом порядку та строк ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася 04.10.2017 р. у м. Києві на вул. Вадима Гетьмана, 13, не заперечується відповідачем.

Водночас, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» не була обізнана про ДТП, яка сталася 04.10.2017 р. у м. Києві на вул. Вадима Гетьмана, 13, за участі ОСОБА_3, який керував транспортним засобом «КАМАЗ-55102», державний номер НОМЕР_1, та автомобілем «MITSUBISHI OUTLANDER», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6, оскільки ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» є страховиком як транспортного засобу «КАМАЗ-55102», державний номер НОМЕР_1, так і автомобіля «MITSUBISHI OUTLANDER», державний номер НОМЕР_2.

Як зазначалося вище, позивач, звертаючись з даним позовом до суду, не посилався у позові на приписи статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та не просив суд стягнути з відповідача в порядку регресу грошові кошти за порушення пп. 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Поряд з цим, суд вважає за необхідне відзначити, що у даному випадку сам по собі факт невиконання вимоги вжити заходи для вчасного повідомлення страховика не може бути покладений в основу висновку про задоволення позовних вимог відповідно до зазначених позивачем предмету та підстав позову.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16.09.2015 р. у справі № 6-284цс15.

Разом з тим, приписами статей 1187, 1172 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Отже, відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, перебуває з організацією в трудових відносинах і шкода заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків.

При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника.

Суд дійшов висновку, що ДТП була скоєна 04.10.2017 р. ОСОБА_3 у зв'язку з виконання ним своїх трудових обов'язків як працівником ТОВ «Будівельно-Проектна Фірма Україна», що свідчить про обґрунтованість посилань позивача на те, що відповідач, як роботодавець ОСОБА_3, є особою, за рахунок якої підлягає задоволенню набуте позивачем право вимоги у розумінні ст. 1172 ЦК України.

Проте, у даному випадку позов ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Приписами статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, завдану майну потерпілих, становить 50000,00 грн. на одного потерпілого. Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені у договорі страхування.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок ДТП майну третьої особи.

За загальним правилом, викладеним у пункті 5 частини 1 статті 991 ЦК України, страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає спеціальні правила щодо наслідків невиконання страхувальником обов'язку перед страховиком, зокрема, з надання своєчасного повідомлення про настання страхового випадку.

Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 р. у справі № 755/18006/15-ц.

Приписами ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене та враховуючи, що цивільно-правова відповідальність відповідача щодо транспортного засобу «КАМАЗ-55102» на підставі Полісу № АК3221956 була застрахована у ПрАТ «СК «ПРОВІДНА», то саме останнє і є особою, яка прийняла на себе обов'язки страхувальника, який завдав шкоди, у зв'язку з чим позовні вимоги у даній справі, що заявлені до страхувальника, задоволенню не підлягають.

Водночас, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно відсутності підстав для задоволення позову не спростовує.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 2 ч. 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

У задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складене 30.10.2018 р.

Суддя В.М. Бабкіна