Рішення № 77472399, 22.10.2018, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.10.2018 Справа № 920/377/18Господарський суд Сумської області у складі судді Спиридонової Н.О. при секретарі судового засідання Гребенюк С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/377/18 в порядку загального позовного провадження

за позовом: заступника керівника Конотопської місцевої прокуратури (вул. Успенсько-Троїцька, буд. 136, м. Конотоп, Конотопський район, Сумська область, 41601) в інтересах держави в особі позивача - Путивльської міської ради Сумської області (вул. Князя Володимира, буд. 50, м. Путивль, Путивльський район, Сумська область, 41500, ідентифікаційний код 04058083),

до відповідача: фізичної особи-підприємця Акулова Вячеслава Васильовича (АДРЕСА_1, 41500, ідентифікаційний номер НОМЕР_1),

про стягнення 144554,46 грн. на підставі статей 122, 152, 156, 157 Земельного кодексу України та статей 22, 1166 Цивільного кодексу України,

представники сторін:

позивача (в режимі відеоконференції) - Лисова Д.В. (довіреність № 1596 від 19.09.2018),

відповідача: не з'явився,

прокурор: Дубова О.В. згідно посвідчення № 048448 від 24.10.2017.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор в інтересах держави в особі позивача - Путивльської міської ради Сумської області звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача збитки в сумі 144554,46 грн., завдані використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів на підставі статей 122, 152, 156, 157 Земельного кодексу України та статей 22, 1166 Цивільного кодексу України, а також прокурор просить суд стягнути з відповідача на користь прокуратури Сумської області витрати по сплаті судового збору в сумі 2168,32 грн.

Ухвалою суду від 25.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 920/377/18 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 14.06.2018.

Ухвалою суду від 14.06.2018 відкладено підготовче засідання на 19.07.2018, а ухвалою від 19.07.2018 продовжено строк підготовчого провадження до 22.08.2018 та відкладено підготовче засідання на 16.08.2018.

Протокольною ухвалою від 16.08.2018 у справі № 920/377/18 оголошено перерву у судовому засіданні до 22.08.2018 об 11 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 22.08.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.09.2018.

Ухвалою суду від 01.10.2018 у зв'язку з виходом судді Спиридонової Н.О. з відпустки та усуненням обставин, які унеможливлювали розгляд справи, суд призначив справу до судового розгляду по суті на 18.10.2018.

Протокольною ухвалою від 18.10.2018 у справі № 920/377/18 оголошено перерву у судовому засіданні до 2.10.2018.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечує, оскільки позовна заява не містить обґрунтування підстав звернення до суду прокурором в інтересах держави, так як Путивльська міська рада Путивльського району Сумської області має повноваження самостійно звернутися до суду якщо це необхідно для реалізації їхніх повноважень і забезпечення виконання функцій. Крім того, як зазначає відповідач, позивачем пропущено строк позовної давності.

Путивльська міська рада у листі № 1238 від 12.07.2018 зазначає, що підтримує подану Конотопською місцевою прокуратурою позовну заяву.

07.08.2018 Конотопська місцева прокуратура подала до суду відповідь № 82-1285-18 від 06.08.2018 на відзив, в якій прокурор обґрунтовує підстави звернення до суду з даним позовом. Також зазначає, що строк позовної давності починає відраховуватись від дня коли прокуратура довідалась (02.05.2018) або могла довідатись (05.12.2017) про порушення інтересів держави, а тому строк позовної давності на звернення прокурора з даним позовом не є пропущеним.

09.08.2018 позивачем подано до суду відповідь № 1139 від 06.08.2018 на відзив, в якому позивач зазначає, що договір оренди земельної ділянки між позивачем та відповідачем не укладався з причин ухилення відповідача від його укладення, у зв'язку з чим територіальна громада м. Путивль недоотримала кошти у вигляді орендної плати за землю.

10.08.2018 представником відповідача надано суду письмові заперечення на відповідь на відзив б/н, б/д (вх. № 5972 від 10.08.2018), в яких представник відповідача зазначає, що позивач знав про порушення своїх прав починаючи з 28.04.2012, зазначений факт підтверджується позивачем, а тому ним пропущено строк позовної давності, який складає три роки, у межах якого позивач міг звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права.

Також представник відповідача зазначає, що відповідач відноситься до платників третьої групи та є платником єдиного податку третьої групи, і ним сплачується податок на землю в складі єдиного податку щомісячно. Заперечуючи проти розрахунку розміру збитків представник відповідача зазначає, що Путивльська міська рада не наділена повноваженнями на створення комісій з визначення розміру збитків. На підставі викладеного представник відповідача вважає позовну заяву прокурора безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

27.08.2018 до суду надійшла заява № 82-1285-18 від 20.08.2018 Конотопської місцевої прокуратури про уточнення позовних вимог у зв'язку із зміною платіжних реквізитів для сплати податків та інших платежів до бюджету м. Путивль.

22.10.2018 на адресу суду надійшли письмові пояснення № 1790 від 18.10.2018 позивача, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, оскільки матеріалами справи підтверджується той факт, що відповідач знав та розумів, що він як власник нерухомості, що знаходиться на землі комунальної власності, повинен був оформити право користування спірною земельною ділянкою, як того вимагає чинне законодавство. Ухилення та зволікання відповідача від укладення договору оренди та використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів, призвело до недоотримання Путивльською міською радою доходу від орендної плати.

22.10.2018 до суду надійшли додаткові письмові пояснення представника відповідача, в яких зазначає, що позовна заява про стягнення збитків є повністю безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки відсутні законні підстави звернення прокурора до суду в інтересах Путивльської міської ради.

22.10.2018 електронною поштою до суду надійшов лист представника відповідача про розгляд справи без його участі.

Статтею 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті; якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Враховуючи достатність часу наданого учасникам судового процесу для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені усі належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, оцінивши надані докази, суд встановив.

Правомірність звернення з даним позовом до суду прокурор обґрунтовує наступним:

Статтею 1311 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За приписами частини четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.1999 та ст. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 7 «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам» під поняттям «орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, тобто прокуратура набула права визначати наявність інтересів держави у конкретних спірних правовідносинах, які підлягають захисту та вирішенню у судовому порядку.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно з ч. 2 ст. 5 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Таким чином, і з огляду на зазначену норму Закону України «Про прокуратуру» прокурор може заявити позов в інтересах держави, в який виражається в інтересах частини українського народу - членів територіальної громади, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює саме орган місцевого самоврядування, хоча він, цей орган, навпаки покликаний ці інтереси захищати.

Такий підхід узгоджується з Європейською хартією місцевого самоврядування 1985 року (ратифікована Законом України від 15.07.1997), яка передбачає, що органи місцевого самоврядування при вирішенні відповідної частини публічних (суспільних) справ діють під власну відповідальність в інтересах місцевого населення, й у правовій системі держав-учасниць, зокрема у сфері адміністративного контролю за органами самоврядування, має забезпечуватись співмірність (баланс) між заходами контролю та важливістю інтересів, які контролюючий орган має намір захищати.

З урахуванням ст. ст. 1, 2, 6, 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» орган місцевого самоврядування представляє відповідну територіальну громаду і здійснює від її імені та в інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Однак первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада - жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Відповідно до ст. 142 Конституції України, ч. 3 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Правовідносини, пов'язані з надходженням до бюджету коштів, становлять суспільний інтерес, а несплата орендної плати та невідшкодування збитків (неодержаного доходу за використання земельної ділянки), такому суспільному інтересу не відповідає.

Згідно вимог ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» землі комунальної власності є матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування.

Статтею 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтею 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» закріплено основні принципи місцевого самоврядування, серед яких зокрема поєднання місцевих і державних інтересів.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес».

Порушення інтересів держави полягає у несплаті відповідачем коштів за використання земельної ділянки під належним йому об'єктом нерухомості та позбавляє територіальну громаду міста отримання стабільного та своєчасного доходу у вигляді орендної плати (одного із основних джерел наповнення місцевого бюджету), що ослаблює фінансову основу місцевого самоврядування, позбавляє можливості своєчасно проводити виплату заробітної плати працівникам соціальної сфери, здійснювати благоустрій, використовувати кошти на інші необхідні потреби регіону, що в свою чергу порушує економічні інтереси держави, підриває її економічну стабільність.

Таким чином, у даному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Відповідно до ст. ст. 12, 122 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Враховуючи викладене, саме Путивльська міська рада Сумської області є уповноваженим державою органом на здійснення функцій власника земельної ділянки, яка використовується відповідачем без належного оформлення прав на неї, а тому саме Путивльська міська рада визначена позивачем у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням голови Путивльської районної державної адміністрації Сумської області № 240 від 15.04.2011 за клопотанням ПП агрофірма «Злагода-21» від 06.04.2011 № 48 та відповідно до Постанови Верховної Ради України від 22.10.2009 № 1670-VI «Про встановлення меж міста Путивль Путивльського району Сумської області» розірвано договір оренди земельної ділянки загальною площею 2,9441 га на території Бобинської сільської ради, укладений між Путивльською районною державною адміністрацією та ПП агрофірма «Злагода-21», зареєстрований в державному реєстрі земель 22.08.2008 № 04086330274.

Згідно договору купівлі-продажу № 3 від 01.06.2011, укладеного між Приватним підприємством «Злагода-21» (продавець) та ФОП Акуловим В’ячеславом Васильовичем (покупець), відповідно до специфікації № 1 від 01.06.2011, що є невід'ємною частиною договору, покупець придбав незавершений об'єкт будівництва СТО (рішенням виконавчого комітету Бобинської сільської ради Путивльського району Сумської області від 24.02.2005 ТОВ «Агротехресурс» надано дозвіл на будівництво пункту шиномонтажу в м. Путивль по вул. Комсомольська, 35).

Рішенням 10 сесії 6 скликання Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області від 28.07.2011 ФОП Акулову В.В. було надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду по вул. Комсомольській, 35, орієнтованою площею 0,15 га для комерційного використання (а.с. 35).

За заявою відповідача від 14.03.2012 рішенням 22 сесії 6 скликання Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області від 27.03.2012 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ФОП Акулову В.В. для комерційного використання по вул. Комсомольській, 35 у м. Путивль та надано ФОП Акулову В.В. вказану земельну ділянку площею 0,1345 га в оренду із встановленням орендної плати в розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а.с. 36-37). Пунктом 3 рішення відповідача було зобов'язано заключити договір оренди на дану земельну ділянку терміном на 10 років. Відповідно п. 4 рішення приступати до використання земельної ділянки ФОП Акулов В.В. мав тільки після укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації.

Таким чином, вказаним рішенням було покладено на ФОП Акулова В.В. обов'язок укласти з Путивльською міською радою договір оренди на користування вказаною земельною ділянкою та провести його реєстрацію.

Проте, як зазначає заявник, відповідач договір з Путивльською міською радою про оренду земельної ділянки 0,1345 га по вул. Комсомольській, 35 в м. Путивль не уклав та фактично приступив до її використання без правовстановлюючих на те документів та без сплати орендної плати, чим завдав територіальній громаді міста Путивль збитків у вигляді неодержаного доходу в сумі 107941,74 грн.

12.10.2015 за заявою ПП «Злагода-21» рішенням 18 сесії 6 скликання Путивльської міської ради Сумської області надано дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки розташованої в м. Путивль, по вул. Комсомольській, 35, кадастровий номер 592381001:014:0002 на дві окремі земельні ділянки орієнтованою площею 0,1345 га та 2,8096 га.

Рішенням 18 сесії 6 скликання Путивльської міської ради від 29.10.2015 «Про перейменування вулиць міста Путивля» вулицю Комсомольську перейменування на вулицю Богдана Хмельницького.

30.06.2016 рішенням 12 сесії 7 скликання Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області затверджено проект землеустрою щодо поділу земельної ділянки кадастровий номер 592381001:014:0002 та за заявою ФОП Акулова В.В. йому передано в оренду створену в результаті поділу земельну ділянку кадастровий номер 5923810100:01:04:0049, площею 0,1378 га, що розташована по вул. Богдана Хмельницького, 35 (колишня вул. Комсомольська, 35) для будівництва та обслуговування будівель торгівлі на 20 років та встановлено орендну плату в розмірі 10% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки. Пунктом 2.1. вказаного рішення ФОП Акулова В.В. було зобов'язано зареєструвати право оренди на земельну ділянку відповідно до чинного законодавства.

Рішенням виконавчого комітету Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області № 163 від 30.11.2016 «Про внесення змін до рішення виконкому № 17 від 19.02.2016 «Про розгляд звернення ФОП Акулова В.В.» земельній ділянці кадастровий номер 5923810100:01:04:0049 по вул. Богдана Хмельницького, 35, яка сформована в результаті поділу, присвоєно адресу м. Путивль, вул. Богдана Хмельницького, 35»а».

Як стверджує заявник, всупереч п. 2.1. рішення 12 сесії 7 скликання Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області від 30.06.2016 відповідач не зареєстрував право оренди на земельну ділянку по вул. Богдана Хмельницького, 35 «а» площею 0,1378 га та продовжив з 30.06.2016 використовувати земельну ділянку, на якій розміщено об'єкт незавершеного будівництва - станція технічного обслуговування автомобілів, без договору оренди та його державної реєстрації до 27.07.2017 у зв'язку з чим завдав територіальній громаді м. Путивль збитків у вигляді неодержаного доходу в сумі 36612,72 грн.

05.09.2017 комісією у складі першого заступника міського голови, начальника відділу землевпорядкування, провідного спеціаліста відділу землевпорядкування, провідного спеціаліста відділу фінансово-економічного розвитку, правового забезпечення, комунальної власності, архітектури та містобудування було проведено обстеження земельної ділянки за адресою: вул. Б. Хмельницького, 35 «а» в м. Путивль, кадастровий номер 5923810100:01:04:0049 та встановлено наявність нежитлової будівлі яка використовується як пункт шиномонтажу, СТО, авто-мийка, а також проводиться виносна торгівля морозивом, квасом, пивом, що вказує на використання земельної ділянки для комерційної діяльності, за результатами обстеження складено акт обстеження земельної ділянки з долученням фото-таблиці (а.с. 53-55).

26.01.2016 Путивльська міська рада Сумської області зверталась до відповідача з претензією-вимогою № 85 про сплату 71601,60 грн. збитків (а.с. 56-57).

20.09.2017 Путивльська міська рада повторно звернулась до відповідача з претензією-вимогою № 1737 щодо використання вищевказаної земельної ділянки без укладення договору оренди з 28.04.2012 по 29.06.2016, що завдало збитків територіальній громаді у вигляді недоотриманого доходу (а.с. 61).

22.09.2017 Путивльська міська рада повторно звернулась до відповідача з претензією-вимогою № 1745 щодо використання вищевказаної земельної ділянки без укладення договору оренди з 30.06.2016 по 27.07.2017, що завдало збитків територіальній громаді у вигляді недоотриманого доходу (а.с. 61).

Відповідні претензії відповідач отримав, проте, збитки не сплатив, договір оренди землі не уклав.

Виконавчим комітетом Путивльської міської ради виконано розрахунки збитків у вигляді неодержаних доходів, завданих територіальній громаді м. Путивль тимчасовим зайняттям земельної ділянки у вигляді неодержаних доходів за час тимчасового використання земельної ділянки без належним чином оформлених правовстановлюючих документів на земельну ділянку, відповідно до яких розмір збитків за період з 28.04.2012 по 29.06.2016 складає 107941,74 грн. (а.с. 68), за період з 30.06.2017 по 27.07.2017 складає 36612,72 грн. (а.с. 80).

05.12.2017 Комісією по визначенню та відшкодуванню збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам складено акти № № 15, 16 щодо визначення та відшкодування збитків заподіяних власникам землі та землекористувачам, які затверджено головою Путивльської районної державної адміністрації (а.с. 73-74, 76-77).

Відповідно до вказаних актів, внаслідок використання Акуловим В.В. земельної ділянки за адресою: м. Путивль, вул. Б. Хмельницького (колишня Комсомольська), 35 без правовстановлюючих документів, Путивльській міській раді заподіяно збитки на загальну суму 107941,74 грн.

12.12.2017 Комісією по визначенню та відшкодуванню збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам складено акти № 17 щодо визначення та відшкодування збитків заподіяних власникам землі та землекористувачам, які затверджено головою Путивльської районної державної адміністрації (а.с. 88).

Відповідно до вказаного акту, внаслідок використання Акуловим В.В. земельної ділянки за адресою: м. Путивль, вул. Б. Хмельницького (колишня Комсомольська), 35 без правовстановлюючих документів, Путивльській міській раді заподіяно збитки на загальну суму 36612,72 грн.

На адресу відповідача були направлені повідомлення № 3422 від 06.12.2017, № 3469 від 12.12.2017з актами щодо визначення та відшкодування збитків заподіяних власникам землі та землекористувачам від 05.12.2017 № 15, № 16, № 17 затверджені головою Путивльської районної державної адміністрації та запропоновано у 10-денний термін з дня надходження цього повідомлення розглянути його разом з актом та про результати їх розгляду інформувати у письмовій формі власника земельної ділянки та Путивльську районну державну адміністрацію, а також запропонував в добровільному порядку відшкодувати завдані збитки (а.с. 78, 89).

Відповідні претензії з розрахунками збитків відповідач отримав, проте збитки не сплатив.

Оскільки відповідач в добровільному порядку збитки не відшкодував, це стало підставою для звернення прокурора до суду із цим позовом в інтересах держави в особі Путивльської міської ради Сумської області.

Відповідно до статті 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За ст. ст. 80, 83 Земельного кодексу України суб'єктами прав на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування. Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Згідно ст. ст. 116, 120 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

За змістом ст. ст. 122, 123, 124 Земельного кодексу селищні міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Статтею 125 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Зважаючи на вказане, новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства З моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Вказана правова позиція закріплена у постановах Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі № 922/5468/14, від 12.04.2017 у справі № 922/207/15 та у постанові Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 925/1277/16.

Отже, відповідач має у власності нерухоме майно, яке розташоване на земельній ділянці, яка не перебуває ні в його оренді ні в користуванні на іншій правовій основі, не вчинював жодних дій по встановленню відповідного права користування, чим порушив вищенаведені норми чинного законодавства.

Відповідно до п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Стаття 287 знаходиться у розділі ХІІІ «Плата за землю», так відповідно до ст. 269 платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.

Водночас в цьому ж розділі окремо виділено поняття «орендна плата», згідно зі ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно з п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до п. 14.1.72. ст. 14 Податкового кодексу України 14.1.72. земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу); відповідно до п. 14.1.73. землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

А згідно з п. 14.1.136. цієї ж статті орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі ХІІІ - орендна плата).

Відтак Податковий кодекс України містить різні поняття «земельний податок» та «орендна плата», обидва з яких входить до поняття «плата заземлю». Посилання відповідача на звільнення його від сплати земельного податку, у зв'язку з тим, що відноситься до платників третьої групи та є платником єдиного податку 3 групи не звільняє його від обов'язку сплати орендної плати. Так земельна ділянка, на якій знаходиться нерухоме майно відповідача не перебуває у власності чи постійному користуванні відповідача на законних підставах, навпаки, як досліджено вище, у відповідача з моменту придбання нерухомого майна виник обов'язок щодо укладення договору оренди з Путивльською міською радою, який він не виконав, і, як наслідок, виник обов'язок по сплаті орендної плати, а не земельного податку. З огляду на вкладене у відповідача відсутні підстави посилатись на п. 4 ст. 297 Податкового кодексу України, оскільки вказаною правовою нормою він звільнений саме від сплати земельного податку, а не від орендної плати, що розрахована позивачем, як завдані збитки у зв'язку із не укладенням відповідачем відповідного договору оренди, всупереч вимогам органу місцевого самоврядування.

Отже, підприємство використовує земельну ділянку, що розташована в межах Путивльської міської ради, без укладення відповідного договору оренди, що призводить до позбавлення міської ради можливості отримати дохід у розмірі орендної плати від задачі спірної земельної ділянки в оренду, чим їй завдано збитки у вигляді неодержаної орендної плати за землю.

Щодо твердження відповідача про те, що позивач не має права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, то позивач - прокурор наголошує на тому, що він і не здійснював таких перевірок відносно відповідача, а рішення про вжиття заходів представницького характеру в інтересах держави, приймається за результатами вивчення отриманої від організацій та установ інформації та матеріалів.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Згідно ч. 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Частиною 5 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відповідно до ч. 8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Статтею 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах, зокрема, судового захисту прав місцевого самоврядування.

Згідно ст. ст. 12, 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міський голова є головною посадовою особою територіальної громади міста, очолює виконавчий комітет міської ради, представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства, звертається до суду за захистом прав та інтересів територіальної громади.

Отже, оскільки у даному випадку мова йде не про перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, а про захист права комунальної власності територіальної громади, то Конотопська місцева прокуратура та Путивльська міська рада, в особі міського голови, діє на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за приписами ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Частиною четвертою статті 2 Закону України «Про плату за землю» передбачено, що за земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Як вже зазначалось вище, відповідно до частини 2 статті 120 Земельного кодексу України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на який вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Таким чином, право на земельну ділянку в набувача будинку, будівлі або споруди виникає з моменту набуття права на будинок, будівлю або споруду незалежно від будь-яких подальших дій набувача щодо оформлення права на земельну ділянку. Таке оформлення може мати місце в подальшому, в тому числі шляхом підписання відповідного договору (оренди, емфітевзису, суперфіцію).

Матеріалами даної судової справи підтверджується, що після оформлення відповідачем права власності на незавершений об'єкт будівництва СТО в м. Путивль, вул. Б.Хмельницького (колишня Комсомольська), 35, договір оренди вказаної земельної ділянки він не укладав, орендної плати за договором не сплачував, хоча земельна ділянка використовується для розміщення об'єктів нерухомого майна.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За приписами статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Земельний кодекс України та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин є спеціальними до правовідносин щодо відшкодування збитків землевласникам та землекористувачам, у тому числі у вигляді неодержаних ними доходів.

Згідно із частиною другою статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки (пункт «д» частини першої статті 156 ЗК України).

За змістом статті 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 284 «Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам» (далі Постанова № 284).

В пункті 1 постанови №284 зазначено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки.

Згідно пункту 2 постанови №284 розмір збитків визначається комісіями, створеними, в тому числі виконавчими комітетами міських (міст обласного підпорядкування) рад. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Відшкодуванню підлягають збитки власників землі, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обгрунтовані. Неодержаний дохід - це дохід, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян (п.3 Постанови № 284).

З аналізу наведених норм вбачається, що користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів позбавляє орендодавця права одержати дохід у вигляді орендної плати за землю, який він міг би отримувати, якби його право не було порушено.

Отже, у випадку не укладення договору оренди з вини користувача настають правові наслідки, передбачені статтею 157 Земельного кодексу України та Порядком № 284.

Стаття 189 Земельного кодексу України зазначає, що самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами. З метою забезпечення раціонального і ефективного використання земель, визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам у відповідності до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993, розпорядженням голови Путивльської районної державної адміністрації від 23.11.2015 № 416-ОД затверджено Положення (з подальшими змінами) про комісію по визначенню та відшкодуванню збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам (далі Положення).

Відповідно до п. 2.2., 2.4., 2.5. Положення про комісію засідання Комісії вважається правомочним, якщо на ньому присутні 2/3 її складу. Засідання проводить голова комісії, а уразі його відсутності з поважних причин - заступник голови Комісії. Результати роботи Комісії оформлюються відповідними актами, що затверджуються головою Путивльської районної державної адміністрації. В актах встановлюються розміри збитків по кожному суб'єкту окремо. Акт Комісії оголошується негайно після його складення та підписується усіма присутніми на засіданні членами Комісії та особою (її представником), яка має відшкодувати збитки. У разі відмови від підпису про це робиться посилання у самому акті. Секретар комісії, після погодження акту головою районної державної адміністрації, протягом п'яти днів вручає або висилає копію акту всім заінтересованим особам.

Згідно п. 2.11. Положення до складу Комісії за рішенням голови Комісії включаються: представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть відшкодовувати збитки, представники, власники землі або користувачі (орендарі), яким заподіяні збитки.

Пунктом 3.2. Положення визначено, що до заяви про визначення збитків повинен додаватись, зокрема, розрахунок суми збитків виконаний власником земельної ділянки. Позивач у посадовій інструкції начальника з відділу землевпорядкування виконавчого комітету Путивльської міської ради саме на останнього поклав такі обов'язки.

Відповідно до п. 4.2. Положення у разі використання земельної ділянки без документів, що підтверджують право користування, збитки визначаються за фактичний період користування земельною ділянкою. Відшкодування збитків проводиться за період використання землі з порушенням земельного законодавства у розмірі орендної плати за землю, яку власник землі міг би отримати при належному виконанні (дотриманні) землекористувачем вимог земельного законодавства. Збитки визначаються за ставками орендної плати, які діяли на момент виникнення таких збитків.

Згідно п. 5.3. Положення після затвердження акта про визначення збитків головою районної державної адміністрації секретар Комісії у п'ятиденний термін направляє підприємствам, установам, організаціям та громадянам, що заподіяли збитки, повідомлення про необхідність відшкодування збитків.

Заперечення відповідача щодо створення комісії для визначення сум збитків з порушенням вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 спростовуються матеріалами справи. Так, Комісія по визначенню та відшкодуванню збитків заподіяних власникам землі та землекористувачам створена розпорядженням голови Путивльської районної державної адміністрації від 10.12.2015 № 447-ОД та від 01.04.2016 № 120-ОД (а.с. 155, 171). До складу комісії також входять начальник відділу у Путивльському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області Шумна Н.В. та начальник фінансового управління Путивльської РДА Свердлікова І.М. Відповідно, склад комісії відповідає закону.

Рішеннями голови комісії по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам Путивльської районної державної адміністрації від 05.12.2017 № 5, від 12.12.2017 № 6 було введено до складу районної комісії начальника відділу землевпорядкування Путивльської міської ради Шумного В.А. та Акулова В.В. на час розгляду питання щодо визначення та відшкодування збитків завданих Путивльській міські раді ФОП Акулов В.В. за час використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

05.12.2017 відбулося засідання комісії Путивльської районної державної адміністрації, якою визначався розмір втрат з орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 28.04.2012 по 29.06.2016. Відповідач з висновком комісії не погодився, про що власноручно зазначив у акті (а.с. 73-74).

12.12.2017 відбулося засідання комісії Путивльської районної державної адміністрації, якою визначався розмір збитків з орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 30.06.2016 по 27.07.2017. Повідомлений про засідання комісії ФОП Акулов В.В. (запис в журналі реєстрації повідомлень засобами телекомунікації від 08.12.2017 (а.с. 91)) на засідання не прибув, про причини неявки не повідомив.

На виконання вимог вказаного Положення та Порядку, Виконавчим комітетом Путивльської міської ради здійснено розрахунки розміру збитків та Комісією по визначенню та відшкодуванню збитків складено акти, які підписано членами комісії з визначення та відшкодування збитків, відповідно до яких, за використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів розмір збитків за період з 28.04.2012 по 29.06.2016 складає 107941,74 грн., за період з 30.06.2016 по 27.07.2017 розмір збитків складає 36612,72 грн.

Крім того, господарський суд враховує, що відповідачем не надано доказів оскарження та визнання недійсними, незаконними актів комісії від 05.12.2017 та від 12.12.2017 з визначення та відшкодування збитків власнику землі.

Отже, вказаний акт, відповідно до вимог постанови КМУ №284, є належним доказом обставин, які в ньому зафіксовані.

Несплата зазначеної суми відповідачем стала підставою для звернення прокурора з даним позовом.

Згідно статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Стаття 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право їх відшкодувати. Збитками, в тому числі, є доходи, які вона могла б одержати за звичайних обставин.

Відповідно до ст.1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та шкодою, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

У даному випадку протиправна поведінка відповідача полягає у використанні спірної земельної ділянки без правовстановлюючих документів, в порушення вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України, а вина підтверджується в сукупності наведеними вище матеріалами справи.

Причинний зв'язок полягає в неотриманні позивачем доходу - орендної плати, який він отримав би в разі оформлення відповідачем згідно з вимогами статей 125, 126 Земельного кодексу України правовстановлюючого документу на спірну земельну ділянку - договору оренди землі.

Розмір збитків визначено відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р. № 284, а отже, судом обгрунтовано прийнято до уваги розрахунок збитків, виконаний позивачем.

Враховуючи встановлені обставини справи та норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність у відповідача зобов'язання по відшкодуванню збитків територіальній громаді м. Путивль, завданих безоплатним використанням землі.

За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Зазначена норма кореспондується з положеннями статей 224, 225 Господарського кодексу України, за змістом яких учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Підстави для настання цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства встановлено, зокрема, Земельним кодексом України.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Отже, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності. При цьому пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов'язок довести, що вони не є абстрактними, а дійсно були б отримані в разі, якщо б відповідач не здійснював протиправних дій.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями діями чи бездіяльністю особистим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди слід встановити наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), так і ступінь вини у розумінні ст. 1193 Цивільного кодексу України.

Вказана правова позиція була наведена Верховним Судом України у постанові від 28.01.2015 у справі №5023/3993/12 (5023/9057/11), Вищим господарським судом України у постанові від 17.09.2013 у справі №922/763/13-г.

Разом з тим, у відзиві на позов відповідач заявив про пропуск позовної давності.

У п.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 року за «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» розяснено, що за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Отже, як зазначено вище, судом встановлено порушення права позивача, у зв'язку з користуванням відповідачем земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

Суд зазначає, що Європейський суд з прав людини наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою №14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

У Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України). Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Для правильного застосування частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

При цьому як у випадку пред'явлення позову особою, право якої порушене, відлік позовної давності обчислюється з моменту - коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Згідно зі статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» регулювання земельних відносин є виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад.

Отже, державний контроль за використанням та охороною земель покладено на орган місцевого самоврядування, а саме на Путивльську міську раду Путивльського району Сумської області, яка своїм рішенням від 27.03.2012 затвердила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ФОП Акулову В.В. для комерційного використаннгя по вул. Комсомольська, 35 у м. Путивль, а отже знала або принаймні могла довідатися про порушення своїх прав.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно позовних вимог прокурор просить стягнути збитки в сумі 144554,46 грн. за використання земельної ділянки за період з 28.04.2012 по 27.07.2017.

Проте позивач звернувся до суду з позовною заявою 23.05.2018 (вх. № 1117), отже з огляду на норми ст. ст. 256, 257, 261 ЦК України до стягнення підлягають збитки за період з 23.05.2016 по 27.07.2017 в сумі 40788,92 грн. В іншій частині у позові слід відмовити з огляду на сплив позовної давності.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232-233, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця Акулова Вячеслава Васильовича (АДРЕСА_3, РНОКПП НОМЕР_1) на користь Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області (41500, Сумська область, м. Путивль, вул. князя Володимира, 50, код ЄДРПОУ 04058083, місцевий бюджет м. Путивль, номер балансового рахунка - 3321, номер аналітичного рахунку - 33218815018279, код платежу - 18010900, банк одержувача - Казначейство України, МФО - 899998, код одержувача - 37235451, призначення платежу - орендна плата з фізичних осіб) завдані збитки у сумі 40788 грн. 92 коп.

3. Стягнути з фізичної особи - підприємця Акулова Вячеслава Васильовича (АДРЕСА_3, РНОКПП НОМЕР_1) на користь прокуратури Сумської області (40000, м. Суми, код 03527891, р/р 35214005002983 в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172) судові витрати в сумі 611 грн. 47 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Повне рішення складено 30.10.2018.

Суддя Н.О. Спиридонова