Рішення № 77472164, 18.10.2018, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2018 р. м. Київ Справа № 911/1060/18

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., при секретарі судового засідання Брунько А.І., розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Красилівський ливарний завод" про стягнення 571845,80 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Котовська Т.О. - довіреність від 01.02.2018;

від відповідача: Кузьменко С.В. - ордер серії КС №386082 від 13.08.2018.

У провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Красилівський ливарний завод" (далі - відповідач) про стягнення 571845,80 грн штрафних санкцій за порушення останнім термінів поставки товару, передбаченого умовами договору від 17.10.2017.

Ухвалою від 12.06.2018 Господарський суд Київської області відкрив провадження у справі та призначив підготовче засідання на 19.07.2018.

Ухвалою від 19.07.2018 Господарський суд Київської області продовжив строк підготовчого провадження та відклав підготовче засідання на 11.09.2018.

11.09.2018 до початку судового засідання до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Красилівський ливарний завод" надійшла зустрічна позовна заява до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", згідно з якою товариство просило стягнути з залізниці 931194,73 грн штрафних санкцій за порушення останньою термінів поставки товару, передбаченого умовами договору № ОД/НХ-17-587/дню від 27.12.2017.

Ухвалою від 11.09.2018 Господарський суд Київської області відклав підготовче засідання на 20.09.2018.

Ухвалою від 13.09.2018 Господарський суд Київської області повернув заявнику (ТОВ "Красилівський ливарний завод") зустрічну позовну заяву від 10.09.2018 ТОВ "Красилівський ливарний завод" до ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" про стягнення 931194,73 грн штрафних санкцій.

Ухвалою від 20.09.2018 Господарський суд Київської області закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 18.10.2018.

28.09.2018 до суду від представника позивача надійшло клопотання від 24.09.2018 про участь в судовому засіданні, призначеному на 18.10.2018, в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 02.10.2018 Господарський суд Київської області відмовив позивачу в задоволенні клопотання від 24.09.2018.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача згідно з поданих до суду 18.10.2018 додаткових письмових пояснень визнав факт порушення виконання відповідачем зобов'язань з поставки товару, однак вказав, що прострочка виникла внаслідок обставин, які від відповідача не залежали, а були викликані відсутністю на ринку України брухту чавуну, який є основною складовою для виготовлення колодок чавунних, які були предметом договору поставки від 17.10.2017.

Оскільки про відсутність сировини для виготовлення колодок чавунних, про поставку яких наполягав позивач, відповідач повідомляв останнього неодноразово та просив його виконати умови іншого договору № ОД/НХ-17-587/дню від 27.12.2017, предметом якого була поставка позивачем на адресу відповідача металобрухту необхідного для виготовлення колодок чавунних, відповідач вважає, що порушення позивачем термінів поставки товару, передбаченого умовами договору № ОД/НХ-17-587/дню від 27.12.2017, вплинуло на порушення відповідачем термінів поставки товару, передбаченого умовами договору від 17.10.2017. З огляду на викладене, відповідач просив суд застосувати принцип розумності та зменшити заявлені штрафні санкції.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріали справи докази, які є достатніми для ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

17.10.2017 між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Красилівський ливарний завод" (постачальник) було укладено договір (далі - договір), за умовами якого постачальник передає у власність замовника, а замовник оплачує товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами (далі - товар), які зазначені у специфікації (додаток №1), що додається до договору про закупівлю і є його невід'ємною частиною (п. 1.1).

Відповідно до п. 1.2 договору визначено, що найменування товару: колодки гальмівні чавунні типів "С" та "М".

Згідно з п.п. 5.2 - 5.3, п. 5.6 договору товар має бути поставлений в обсягах і строки (періоди), які визначені Графіком поставки (Додаток № до договору).

В межах конкретного періоду (кварталу) поставки товару, визначеного Графіком поставки, постачальник зобов'язаний здійснити поставку товару на підставі письмових заявок замовника у строки і обсягах, визначених в цих заявках, але не пізніше ніж впродовж 3 робочих днів з моменту їх отримання у будь-який спосіб (факсом - (03855) 4-42-33; електронною поштою - krlz@ukr.net, листом за адресою: 09630, Київська обл., Рокитнянський р-н, с. Бирюки, вул. Садова, 75).

У разі відсутності письмової заявки замовника в межах конкретного періоду (кварталу) поставки, постачальник самостійно в межах такого періоду визначає дату виконання обов'язку із поставки товару, але не пізніше останнього дня відповідного періоду (кварталу), визначеного Графіком поставки.

Товар постачається за рахунок та транспортом постачальника на склад замовника (65098, м. Одеса, вул. Степна, 2) на умовах DDP в редакції ІНКОТЕРМС 2010.

Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної (п. 7.2 договору).

Відповідно до п. 6.4 договору передбачено, що загальна сума по договору 4068900,00 грн, у тому числі ПДВ 20% 68150,00 грн.

Порядок розрахунків за поставлений товар погоджений між сторонами в п. п. 7.1, 7.2 договору.

Термін дії договору з моменту його підписання до 31.12.207 року, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами зобов'язань (п. 16.2 договору).

На виконання умов договору поставки сторони підписали між собою специфікацію № 1 на товар та графік поставки.

Відповідно до умов специфікації постачальник мав поставити замовнику два види колодки чавунної: гальмівну вагонну типу "С" з вставкою кількістю 8000 шт за ціною 293,10 грн (з ПДВ за шт.) загальною сумою поставки 2344800,00 грн та гальмівну для локомотивів типу "М" з вставкою кількістю 5000 шт за ціною 344,82 грн (з ПДВ за шт.) загальною сумою поставки 1724100,00 грн.

Згідно з графіку поставки колодки мали бути поставлені замовнику в IV кварталі 2017.

Матеріалами господарської справи підтверджено, що 17.10.2017 замовником було направлено на адресу постачальника письмову заявку на поставку регіональній філії "Одеська залізниця" всієї кількості, обумовленої умовами договору та специфікації, товару.

Відповідач не заперечує, що порушив строк поставки товару, передбачений п. 5.2 договору, та лише частково передав у власність замовника товар, визначений ним у надісланій заявці від 17.10.2017.

У якості доказів часткового виконання зобов'язання з поставки товару, до матеріалів справи долучені копії видаткових накладних про поставку замовнику: 13.12.2017 колодки чавунної гальмівної вагонної типу "С" з вставкою у кількості 320 шт на суму 93792,00 грн (видаткова накладна № 325 від 13.12.2017), 19.12.2017 колодки чавунної гальмівної вагонної типу "С" з вставкою у кількості 1000 шт на суму 293100,00 грн (видаткова накладна № 327 від 19.12.2017), 22.12.2017 колодки чавунної гальмівної вагонної типу "С" з вставкою у кількості 300 шт на суму 87930,00 грн (видаткова накладна № 334 від 22.12.2017), 22.12.2017 колодки гальмівної чавунної для локомотивів типу "М" у кількості 835 шт на суму 287924,70 грн (видаткова накладна № 337 від 22.12.2017), 26.12.2017 колодки гальмівної чавунної для локомотивів типу "М" у кількості 1500 шт на суму 517230,00 грн (видаткова накладна № 347 від 26.12.2017), 28.12.2017 колодки чавунної гальмівної вагонної типу "С" з вставкою у кількості 1500 шт на суму 439650,00 грн (видаткова накладна № 349 від 28.12.2017), 28.12.2017 колодки чавунної гальмівної вагонної типу "С" з вставкою у кількості 1160 шт на суму 339996,00 грн (видаткова накладна № 344 від 28.12.2017).

Загалом постачальником було поставлено на адресу замовника у період з 13.12.2017 по 28.12.207 включно колодки чавунної гальмівної вагонної типу "С" з вставкою у кількості 4280 шт на загальну суму 1254468,00 грн, а колодки гальмівної чавунної для локомотивів типу "М" у кількості 2335 шт на загальну суму 805154,70 грн.

Сукупна кількість поставленого товару склала 6615 шт, а сукупна вартість - 2059622,70 грн.

Звідси, враховуючи умови договору та специфікації № 1 на товар, відповідно до яких сторони погодили загальну кількість товару, що постачається, з урахуванням письмової заявки замовника від 17.10.2017, відповідач недопоставив позивачу товару на загальну суму 2009277,30 грн (4068900,00 - 2059622,70).

Отже в період дії договору поставки, постачальник неналежним чином виконав свої договірні зобов'язання перед замовником в частині поставки товару у кількості 6385 шт, з яких колодки чавунної гальмівної вагонної типу "С" з вставкою 3720 шт, а колодки гальмівної чавунної для локомотивів типу "М" 2665 шт.

Водночас, системний аналіз ст. ст. 599-601, 604-609 ЦК України норм приводить до висновку, що закон не передбачає такої підстави для припинення зобов'язання, що лишилось невиконаним, як закінчення строку дії договору.

Закінчення строку дії двостороннього правочину, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов'язку (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду України від 24.06.2015 у справі №904/5381/14 та від 21.12.2016 у справі №905/2187/13).

Отже, безпідставна не поставка товару за умовами спірного договору є односторонньою відмовою від виконання зобов'язання, що є порушенням зобов'язального права, а саме ст. 525 ЦК України.

Згідно зі статтею 530 ЦК України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Статтями 610 та 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання, що включає у себе його виконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Приписами п.11.3 договору сторони погодили, що у разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому замовником, постачальник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару, за кожен день затримки.

Окрім іншого, за порушення термінів поставки продукції, визначених договором, постачальник має сплачувати штраф у розмірі 20% від вартості непоставленої в строк продукції.

З розрахунку позивача вбачається, що пеня (169990,34 грн) нарахована ним у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на суму боргу 2009277,00 грн за період з 29.12.2017 по 04.04.2018.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу грошима, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, є грошовим зобов'язанням.

Разом з тим, нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто, відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Проте закріпивши принцип свободи договору, ЦК України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 та ст. 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що п. 11.3 договору сторони передбачили відповідальність у вигляді сплати пені, яка настає за неналежне виконання постачальником саме негрошового зобов'язання (затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі), а ст. 549 ЦК України пов'язує факт виникнення неустойки у вигляді пені лише з грошовими зобов'язаннями, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача 169990,34 грн пені за недопоставку товару на суму 2009277,30 грн заявлена позивачем безпідставно.

Що стосується вимоги про стягнення з відповідача 401855,46 грн штрафу, слід зазначити, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку 20% штрафу, нарахованого у відповідності до п. 11.3 договору, то за відсутності доказів належного виконання постачальником на користь замовника зобов'язання з поставки товару у повному обсязі та в погоджені у договорі строки, суд вважає вимогу про його стягнення у заявленій сумі обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що відповідач факт порушення зобов'язання з поставки товару, передбаченого умовами договору від 17.10.2017, визнав, доказів сплати штрафних санкцій на користь позивача, не надав. Водночас вимоги позивача, заявлені у позові, суд вважає доведеними належними та допустимими доказами у справі.

З огляду на викладене, враховуючи обов'язок відповідача в силу статей 525 - 527, 629 ЦК України, статті 193 ГК України щодо особистого та належного виконання зобов'язання, передбаченого умовами договору, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення на користь позивача 401855,46 грн штрафу. У частині стягнення з відповідача 169990,34 грн пені суд відмовляє.

Одночасно, слід зазначити, що відповідач на підставі поданих ним письмових пояснень від 18.10.2018, заявив клопотання про зменшення розміру нарахованих позивачем до стягнення штрафних санкцій.

Позивачем проти задоволення вказаного клопотання було надано усне заперечення.

Суд, розглянувши вищевказане клопотання відповідача, дійшов висновку щодо відмови в його задоволенні з урахуванням наступного.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Зазначена стаття кореспондується зі ст. 233 ГК України, яка визначає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Суд зазначає, що статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 ГПК України.

Тобто, в контексті означеного, суд звертає увагу на те, що наявність обставин для зменшення штрафних санкцій повинна бути доведена належними та допустимими доказами саме відповідачем.

Проте, всупереч викладеного вище, відповідачем не було доведено суду таких обставин як, наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, винятковість випадку, з урахуванням інтересів обох сторін, не надано документальних доказів, що стали причиною неналежного виконання зобов'язання, яке стало підставою для застосування заходів відповідальності позивачем, невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Тобто, з наведеного полягає, що на момент вирішення спору по суті у суду відсутні підстави вважати наявними та належним чином доведеними обставини, які є достатніми для зменшення розміру неустойки у відповідності до ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку стосовно відмови в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій як такого, що позбавлено належного доказового обґрунтування.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 13, 74-79, 129, 232, 233, 236 238, 240, 241 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Красилівський ливарний завод" (09630, Київська обл., Рокитнянський район, село Бирюки, вулиця Садова, будинок 75, код ЄДРПОУ 36500140) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, будинок 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (65012, Одеська обл., місто Одеса, Приморський район, вул. Пантелеймонівська, будинок 19, код ЄДРПОУ 40081200): 401855 (чотириста одна тисяча вісімсот п'ятдесят п'ять) гривень 46 копійок штрафу та 6027 (шість тисяч двадцять сім) гривень 83 копійки судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: (http://court.gov.ua/fair/).

Повне рішення складено: 30.10.2018.

Суддя В.М. Антонова