Ухвала суду № 77471908, 18.10.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 7/37/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

18.10.2018 Справа № 908/2349/14

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Т.А., при секретарі Вака В.С.

За участю представників:

від позивача (скаржника): ОСОБА_1, ордер серія КС № 361206 від 01.10.2018

від відповідача (боржник): ОСОБА_2, керівник

від органу ДВС: не прибув

Розглянувши в судовому засіданні 18.10.2018 скаргу ТОВ “Торговий дім “Украгропром” на неправомірні дії та бездіяльність старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області у справі № 908/2349/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Украгропром” (юридична адреса: вул. Щусєва, буд. 36, м. Київ, 04060, адреса для листування: вул. Борисоглібська, буд. 6-Б, м. Київ, 04070, ідентифікаційний код 36529168)

до відповідача: Державного підприємства “Дослідне господарство “Таврія” Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України” (вул. Центральна, буд. 6, с. Таврія, Веселівський район, Запорізька область, 72242, ідентифікаційний код 00853323)

про стягнення 6150098,78 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання форвардного контракту № ФК 09/09-10-05 від 09.09.2010,

орган виконання: Відділ примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (пр. Металургів, 6, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний код 02891463)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Украгропром” звернулося до Господарського суду Запорізької області зі скаргою на неправомірні дії та бездіяльність старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, в якій просить суд:

- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_3, що полягають у порушенні строків і способу надіслання стягувачу постанови про повернення виконавчого документу від 19.09.2018 у виконавчому провадженні № 54410983;

- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_3, що полягають у винесенні постанови у виконавчому провадженні № 54410983 від 19.09.2018 про повернення стягувачу виконавчого документа - наказу №908/2349/14 від 29.05.2017;

- зобов’язати старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_3 чи або іншу посадову особу вказаного органу державної виконавчої служби усунути порушення (поновити порушене право заявника);

- скасувати постанову про повернення стягувачу виконавчого документа від 19.09.2018 у виконавчому провадженні № 54410983.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 08.10.2018, вказану скаргу було розподілено на розгляд судді Азізбекян Т.А.

Ухвалою суду від 09.10.2018 прийнято скаргу до розгляду, призначено судове засідання на 18.10 2018.

Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання 18.10.2018. за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Судом перевірені повноваження присутніх в судовому засіданні представників сторін.

Представники сторін оголосили про обізнаність прав та обов’язків, викладених у статтях 42, 46 Господарського процесуального кодексу України.

Відводів складу суду не заявлено.

Позивач (скаржник) підтримав скаргу у повному обсязі.

Відповідач (боржник) надав усні пояснення по суті заявленої позивачем (скаржником) скарги. Просить суд відкласти розгляд скарги до набрання сили рішенням суду в адміністративній справі № 0840/3011/18.

Представник позивача заперечує проти відкладення розгляду скарги посилаючись на обмежений строк розгляду скарги, передбачений нормами ГПК України.

Клопотання відповідача (боржника) про відкладення розгляду скарги залишено судом без задоволення.

Представник органу ДВС в судове засідання не прибув, причини неявки суду невідомі. Про час та місце судового засідання з розгляду скарги орган державної виконавчої служби повідомлений відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи встановлений ч. 1 ст. 342 ГПК України десятиденний строк розгляду скарги, належне повідомлення про розгляд скарги, суд визнав можливим розглянути скаргу за відсутності представника органу державної виконавчої служби.

В засіданні 18.10.2018 судом проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Розглянувши скаргу ТОВ “Торговий дім “Украгропром” на неправомірні дії та бездіяльність старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області у справі № 908/2349/14, проаналізувавши надані матеріали та обставини справи, суд визнав скаргу такою, що підлягає задоволена частково, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду від 15.05.2017 у справі № 908/2349/14 господарським судом Запорізької області видано наказ від 29.05.2017 про стягнення з Державного підприємства «Дослідне господарство «Таврія» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Украгропром» судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1 600,00 грн., який подано на примусове виконання до ДВС.

01.08.2017 Веселівським районним відділом ДВС відкрито виконавче провадження № 54410983, яке 11.09.2017 передано до ВПВР УДВС ГТУЮ у Запорізькій області та згідно постанови від 18.09.2017 старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Запорізькій області Половнікова Р.С. виконавче провадження № 54410983 приєднано до зведеного виконавчого провадження № 44561389/7 відносно того ж боржника.

19.09.2018 старшим державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Запорізькій області Половніковим Р.С. винесено постанову ВП № 54410983 про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 4 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Постанова про повернення виконавчого документу від 19.09.2018 мотивована тим, що 12.07.2018 в ході проведення виконавчих дій старший державний виконавець Половніков Р.С. виніс постанову про опис та арешт нерухомого майна боржника в кількості 17 об'єктів. Потім отримав від суб'єкта оціночної діяльності інформацію про вартість виконання робіт по оцінці арештованого майна (яка становить 177 000,00 грн.) та 17.07.2018 звернувся листом № 129258-7-03.4 до стягувачів зведеного виконавчого провадження № 44561389/7 (в т.ч. до ТОВ «ТД «Украгропром»), щодо здійснення додаткового авансування витрат виконавчого провадження. Однак станом на 19.09.2018 додаткове авансування витрат на депозитний рахунок органу ДВС не надходило.

Тобто, не отримавши від ТОВ «ТД «Украгропром» додаткового авансування витрат, державним виконавцем винесено Постанову про повернення виконавчого документа від 19.09.2018 ВП 54410983) яку супровідним листом (вих. 15403-7034 від 19.09.2018) разом з оригіналом наказу № 908/2349/14 від 29.05.2017 надіслано на адресу стягувача (фактично лист відправлено держвиконавцем 21.09.2018 із штрих кодовим ідентифікатором 6900613279604).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Украгропром» вважає такі дії старшого державного виконавця Половнікова Р.С. державної виконавчої служби ГТУЮ у Запорізькій області незаконними, а постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві протиправною і такою, що підлягає скасуванню.

За приписами ст. 339 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 18 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно ч. 1 ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_3 України, - і за її межами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст. 5 цього Закону передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження” встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України “Про виконавче провадження” копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур’єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев’ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

З матеріалів справи вбачається, що постанова від 19.09.2018 направлена стягувачу листом без повідомлення про вручення та не на наступний робочий день, а через один день (21.09.2018), що свідчить про допущене державним виконавцем порушення.

Згідно із ч. 1 ст. 13 Закону України “Про виконавче провадження” під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 1 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків (далі - підприємства), до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Дія мораторію, встановлена частиною першою цієї статті, не поширюється на застосування примусової реалізації майна (за виключенням об’єктів, що відповідно до закону не підлягають приватизації, а також підприємств, перед якими у держави є підтверджена в установленому порядку заборгованість з відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію та послуги з опалення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню) для погашення заборгованості перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та її дочірніми підприємствами, що здійснювали постачання природного газу на підставі ліцензії. Порядок реалізації майна (749-2017-п) встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов'язань боржника з перерахування фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 01 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Державне підприємство “Дослідне господарство “Соцземлеробство” Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України” (боржник) в подальшому перейменовано на державне підприємство “Дослідне господарство “Таврія” Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України”. Діюче найменування підприємства визначене постановою Національної академії аграрних наук України протоколом № 21 від 30.11.2016 “Про перейменування державного підприємства “Дослідне господарство “Соцземлеробство” Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України”.

Організаційно-правова форма підприємства боржника – державне підприємство, яке відповідно до пункту 1.1. Статуту, засноване на основі державної власності та перебуває у віданні Національної академії аграрних наук України.

Таким чином, оскільки частка держави у підприємстві боржника становить 100% (відсотків), дія встановленого Законом України № 2864-ІІІ мораторію щодо заборони примусової реалізації об'єктів нерухомого майна поширюється на нерухоме майно боржника – ДП “Дослідне господарство “Таврія” Донецької державної сільськогосподарської станції національної академії аграрних наук України”.

Листом від 17.07.2018 (№ 12925-7-03-4) ю державний виконавець повідомив стягувачам, що з метою забезпечення провадження виконавчих дій, а саме, залучення суб’єкта оціночної діяльності суб’єкта господарювання, з метою визначення вартості описаного майна, у триденний строк з моменту отримання даного листа необхідно перерахувати додаткове авансування витрат на виконавче провадження у сумі 177 000,00 грн. на зазначені реквізити.

Листом від 27.07.2018 (вих. № 27/07/18-01) ТОВ “Торговий дім “Украгропром” повідомило ВПВР, що відповідно до Закону України “Про введення мораторію на примусову реалізацію майна” мораторій (заборона на примусову реалізацію об’єктів нерухомого майна) поширюється на нерухоме майно боржника ДПДГ “Таврія” ОСОБА_4. Відповідно, кошти, отримані ДВС від примусової реалізації нерухомого майна боржника, не можуть бути спрямовані на погашення заборгованості перед ТОВ “ТД “Украгропром”, що виключає об’єктиву необхідність здійснення додаткового авансування товариством витрат виконавчого провадження на вказані цілі. Зазначено, що товариство готове авансувати витрати виконавчого провадження, що спрямовані на забезпечення виконання судового рішення, у тому числі на користь ТОВ “ТД “Украгропром”. Товариство просило зосередити зусилля на здійсненні арешту на примусовій реалізації майна боржника, на яке не розповсюджується дія мораторію, зокрема, біологічні активи (посіви сільськогосподарських культур), товарне зерно, транспортні засоби, інше рухоме майно.

Положеннями ст. 2 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення;

Згідно ч. 8 ст. 48 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого і рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Однак постанова про повернення виконавчого документу, та матеріали виконавчого провадження не містять інформації щодо здійснення таких перевірок, зокрема на дату прийняття рішення про повернення виконавчого документу.

Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлено гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» та особливості їх виконання.

Статтею 2 цього Закону Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство).

Так, відповідно до ст. 4 цього ж закону виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Частиною другою цієї статті встановлено, що у разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень ".

Відповідно до ч. 3, ч. 4 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» у випадку, передбаченому пунктом 9 частини першої статті 34 цього Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до надходження від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, повідомлення про перерахування коштів на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або стягувачу. Арешт, накладений виконавцем на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах, протягом строку, на який виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, не знімається. У період зупинення вчинення виконавчих дій виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому цим Законом, а також вживати заходів до розшуку боржника (його майна) або проведення перевірки його майнового стану.

Згідно ч.2 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, зазначені в частині першій цієї статті, а з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, - у день надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову.

Суду не надано доказів вжиття органом ДВС дій, які передбачені наведеними вище правовими нормами щодо зупинення вчинення виконавчих дій до надходження від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування, бюджетних коштів, повідомлення про перерахування коштів на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або стягувачу.

З урахуванням наведеного державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 4 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", без урахування положень ст. 1 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", ст.ст. 34-35 Закону України "Про виконавче провадження", що свідчить про вчинені порушення з боку державного виконавця у процесі здійснення виконавчих дій.

За приписами ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Суд визнає доведеними підстави для задоволення скарги в частині визнання неправомірними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_3, що полягають у порушенні строків і способу надіслання стягувачу постанови про повернення виконавчого документу від 19.09.2018 у виконавчому провадженні № 54410983; визнання неправомірними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_3, що полягають у винесенні постанови у виконавчому провадженні № 54410983 від 19.09.2018 про повернення стягувачу виконавчого документа - наказу №908/2349/14 від 29.05.2017 та скасування постанови про повернення стягувачу виконавчого документа від 19.09.2018 у виконавчому провадженні № 54410983.

Суд відмовляє в задоволенні скарги в частині зобов’язання старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_3 чи або іншу посадову особу вказаного органу державної виконавчої служби усунути порушення (поновити порушене право заявника), оскільки у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника. При цьому суд не вправі зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом України “Про виконавче провадження” здійснюються тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби. Підстави та порядок відновлення виконавчого провадження, зокрема, у разі скасування постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу, передбачені статтею 41 Закону України “Про виконавче провадження”.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, скарга підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст. ст. 232, 233, 234, 235, 339, 342, 343, 344 Господарського процесуального кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

Скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Украгропром” на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області у справі № 908/2349/14 задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_3, що полягають у порушенні строків і способу надіслання стягувачу постанови про повернення виконавчого документу від 19.09.2018 у виконавчому провадженні № 54410983.

Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_3, що полягають у винесенні постанови у виконавчому провадженні № 54410983 від 19.09.2018 про повернення стягувачу виконавчого документа - наказу №908/2349/14 від 29.05.2017.

Скасувати постанову про повернення стягувачу виконавчого документа від 19.09.2018 у виконавчому провадженні № 54410983.

В іншій частині у задоволені скарги відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення суддею та може бути оскаржена протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили (ст.ст. 235, 255, 256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст ухвали складено та підписано 29.10.2018.

Суддя Т.А. Азізбекян