Рішення № 77471680, 18.10.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.2018м. ДніпроСправа № 904/3067/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А. за участю секретаря судового засідання Гриценко К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Авраменко Сергія Вячеславовича, м. Дніпро

до Славгородської селищної ради, смт. Славгород Синельниківського району Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості в розмірі 147 505 грн. 99 коп. за умовами договору від 10.01.2014 №01-1

Представники:

від позивача: Авраменко С.В., ФОП; ОСОБА_3, дов .№б/н від 25.07.2018, представник;

від відповідача: Сидоренко О.І., дов. №б/н від 02.09.2018, представник.

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець Авраменко Сергій В'ячеславович звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з Славгородської селищної ради заборгованість в розмірі 147 505 грн. 99 коп., з яких: 129 652 грн. 00 коп. - сума основного боргу, 14 368 грн. 84 коп. - пеня, 2 217 грн. 05 коп. - інфляційні втрати, 1 268 грн. 10 коп. - 3% річних, відповідно до умов договору від 10.01.2014 №01-1.

В обґрунтування позовних вимог посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором в частині оплати виконаних позивачем підрядних робіт з ремонту центральної водопровідної мережі смт. Славгород від колодязя похоронного бюро навколо арматурного заводу та парку до початку вулиці Центральної.

Ухвалою господарського суду від 31.07.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 16.08.2018.

16.08.2018 відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву від 16.08.2018, в якому відповідач заперечував проти заявлених позовних вимог та зазначив, що позивач помилково визначає спірний договір за правовою суттю як договір підряду, оскільки останній не містить істотних умов такого виду договору. Так, сторонами у вказаному договір не визначено об'єм робіт; види робіт визначено узагальнено; договірну ціну визначено узагальнено; локальний кошторис не складався, договірна ціна сторонами не узгоджувалась; акт приймання-передачі виконаних робіт відсутній. І хоча договір дійсно містить деякі ознаки договору будівельного підряду, проте позивачем не надано доказів на підтвердження виконання робіт та передачі цих робіт відповідачеві. Таким чином, позивач на підтвердження своїх вимог не надає належних документальних доказів, а саме: договору підряду, підписаного обома сторонами, узгоджену проектно-кошторисну документацію, акт приймання-передачі виконаних будівельних робіт. Документи, що додає позивач - зведений кошторисний розрахунок вартості об'єкта будівництва № 184. дефектний акт, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за квітень 2018р., договірна ціна та локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-1 на поточний ремонт центральної водопровідної мережі смт. Славгород від колодязя похоронного бюро навколо арматурного заводу та парку до початку вул. Центральна - є проектами і не більше, та не дають достатніх правових підстав стверджувати, що такі роботи були дійсно виконані. Крім того, твердження позивача про повідомлення відповідача щодо збільшення кошторису в порядку ч. 3 ст. 877 Цивільного кодексу України не мають ніякого сенсу, оскільки для того, щоб збільшити кошторис, його треба, як мінімум, затвердити обома сторонами у первісній редакції. Водночас, відповідач стверджує, що всі роботи з поточного ремонту центральної водопровідної мережі смт. Славгород, що були виконані позивачем протягом 2015-2016 років, належним чином оформлені сторонами шляхом укладання відповідних договорів (договір підряду № 4/04-16 від 25.04.2016, договір підряду № 4/1 від 27.07.2015, договір підряду № 1/05-16 від 17.05.2016, договір підряду № 19/09-16 від 23.09.2016), факт виконання та передачі робіт за вказаними договорами підтверджений відповідними актами та оплачений за рахунок коштів місцевого бюджету. Щодо нарахованих позивачем штрафних санкцій, зазначає, що за недоведеності факту виконаних та переданих робіт на заявлену позивачем суму, таке нарахування є безпідставними. Просив у позові відмовити.

16.08.2018 відповідач подав до суду клопотання про заміну неналежного відповідача Славгородську селищну раду на належного - Виконавчий комітет Славгородської селищної ради. Клопотання обґрунтоване тим, що рішенням Славгородської селищної ради від 13.011.2017 №15-1/VII утворено Виконавчий комітет Славгородської селищної ради, затверджено Положення та 22.11.2017 зареєстровано як юридичну особу. З 01.01.2018 весь штат Славгородської селищної ради переведено до Виконавчого комітету Славгородської селищної ради, передано все майно ради на баланс комітету, та закрито всі рахунки у банках. Однак, Славгородську селищну раду, як юридичну особу не припинено, але фінансово-господарської діяльності вона не здійснює, тому не може виступати відповідачем у даній справі.

Ухвалою господарського суду від 16.08.2018 підготовче засідання відкладено на 20.09.2018.

28.08.2018 позивач подав до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що рішенням шостого скликання Славгородського селищною радою Синельниковського району Дніпропетровської області від 24.10.2013 року за №327-22/VІ ФОП Авраменка С.В. визнано виконавцем послуг з водопостачання та передано окремі повноваження щодо управління майном, яке належить до комунальної власності територіальної громади селища Славгород. Позивач зазначає, що ним було проведено підготовчі роботи, а саме, погодження з державними установами на переобладнання насосної станції, заміна водопровідних мереж та обладнання головних вулиць селища Славгород про що свідчить Схема мереж смт. Славгород з відбитками штампів та печатки державних установ про погодження таких робіт. Також було придбано необхідні деталі й матеріали, про що свідчить видаткова накладна №ВН-10 від 15.01.2014, такий перелік матеріалів відображений Локальним кошторисом №2-1-1 від 12.04.2018. Період проведення робіт: з березня 2014 року по травень 2014 року, безпосередню участь в них приймали: ОСОБА_6, ОСОБА_7 (останній за трудовою угодою з 01.01.2014 по 01.06.2014), які можуть бути допитані в якості свідків та надати показання про обставини ремонту. Перевірка робіт по завершенню проводилась за участю таких посадових осіб: представника комісії Славгородської селищної ради - директора КП "Господар" Славгродської селищної ради ОСОБА_8 та начальника відділу ЖКГ, благоустрою та господарського забезпечення ради Банк Андрія Дмитровича, які також можуть підтвердити вказані обставини. Крім того, господарська діяльність з централізованого водопостачання смт. Сдавгород була відновлена належним чином, що є прямим і основним доказом за договором № 01-1 від 10.01.2014, населення отримали питну воду в свої оселі. Після завершення, щиро сподіваючись на добросовісне ставлення посадових осіб Славгродської селищної ради та звичаї ділового обороту, відповідач констатує, що обов'язок підписання акту виконаних робіт та оплата залишається невиконаними, що є наслідком порушення прав виконавця послуг. У зв'язку із чим позивач просить відхилити пояснення і аргументи, викладені у відзиві відповідача на позовну заяву.

13.09.2018 відповідач подав до суду заперечення, в яких на спростування доводів позивача, викладених у відповіді на відзив, зазначив, що надані позивачем докази в обґрунтування позовних вимог є сумнівними та, на думку відповідача, сфальсифікованими, з огляду на наступне. Так, у наданих позивачем до позовної заяви зведеному кошторисному розрахунку вартості об'єкта будівництва № 184, складеного в поточних цінах за станом на 12.04.2018р. на суму 129,652 тис грн.; дефектному акті; довідці про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) за квітень 2018р. на суму 129,652 тис грн.; договірній ціні, складеній в поточних цінах станом на 12.04.2018р. на суму 129,652 тис грн.; локальному кошторисі на будівельні роботи № 2-1-1, складеному у поточних цінах станом на 12.04.2018, на суму 119,620 тис. грн., замовником виступає Славгородська селищна рада, підрядником - ФОП Авраменко С.В. та визначена підстава їх складання - Договір № 01-1 від 10.01.2014. Проте, у наданих до відповіді на відзив акті приймання виконаних будівельних робіт (без обладнання) за травень 2018 року, на суму 119,620 тис. грн. та відомості ресурсів до Акту приймання виконаних будівельних робіт за травень 2018 року на суму 60,797 тис. грн. генпідрядником у першому випадку та підрядником - у другому вже виступає інша особа - ПП «Будреммайстер». Крім того, згідно із штампами погодження на Схемі водопровідно-каналізаційних мереж смт. Славгорода, які датовані 28.05.2013 та 31.05.2013, на той час позивач не мав ніякого стосунку до надання послуг водопостачання і водовідведення на території смт. Славгород. Таким чином, це викопіювання ніяк не доводить факту провадження позивачем підготовчих робіт за спірним договором у формі погодження з державними установами робіт з переобладнання насосної станції, заміни водопровідних мереж та обладнання головних вулиць Славгорода. Водночас, звертає увагу суду, що видаткова накладна № ВН-10 від 15.01.2014, копію якої надано позивачем на підтвердження здійснення закупівлі матеріалів для проведення ремонтних робіт містить інформацію про постачальника ФОП Харчук Владислав Едуардович, ідентифікаційний код НОМЕР_1, а підпис та печатка - ФОП Калиниченка Віктора Дмитровича, ідентифікаційний код НОМЕР_2. При цьому, за даними Єдиногого державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФОП Харчук Владислав Едуардович, ідентифікаційний код НОМЕР_1, припинив підприємницьку діяльність 27.12.2010, номер запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою підприємцем -НОМЕР_3, а поновив у 2015 (дата та номер запису про проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця - 15.09.2015, НОМЕР_4). Тобто, у період з 27.12.2010 по 15.09.2015 ФОП Харчук В.Е. підприємницької діяльності не здійснював, відтак не міг бути постачальником товару за видатковою накладною № ВН-10 від 15.01.2014. Більш того, зазначена накладна ніяк не підтверджує, що придбані за нею матеріали, використовувались саме для виконання робіт, про які стверджує позивач. Крім того, сума у видатковій накладній не відповідає сумі у Договірній ціні (графа 1, розрахунок 2). Вважає, що факти невідповідностей у вищеперерахованих документах, власноручне перенесення позивачем даних з видаткової накладної до локального кошторису, самовільне (без погодження з відповідачем) формування документів, які є додатками до спірного договору, що додаються у якості письмових доказів позивачем, наводять на думку про фальсифікацію доказів для того, щоб у суду склалося враження про дійсне виконання робіт за Договором № 01-1 від 10.01.2014. Крім того, перевірка робіт по їх завершенню директором КП «Господар» Славгородської селищної ради ОСОБА_8 також неможлива, оскільки, як стверджує позивач, роботи провадились ним у березні-травні 2014 року, а кандидатуру ОСОБА_8 на посаду директора КП «Господар» було погоджено тільки у січні 2018. Вважає, що у зв'язку із тим, що у квітні 2018 року закінчився строк дії договору з позивачем на надання послуг з водопостачання, а у громаді відповідно було створено Комунальне підприємство «Господар» Славгородської селищної ради, позивач, не бажаючи поступатися відповідним сектором ведення бізнесу, створив цю ситуацію з начебто виконаними роботами на центральній водомережі та насосній станції у 2014 році. Просив у позові відмовити.

Ухвалою господарського суду від 20.09.2018 у задоволенні клопотання Славгородської селищної ради про заміну неналежного відповідача відмовлено; за письмовою згодою сторін закрито підготовче провадження; справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 02.10.2018.

У судовому засіданні 02.10.2018 оголошено перерву до 18.10.2018.

У судовому засіданні 18.10.2018 представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві, просив позов задовольнити; представник відповідача просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив.

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

10.01.2014 між Фізичною особою-підприємцем Авраменко Сергієм В'ячеславовичем (сторона 2) та Славгородською селищною радою (сторона 1) укладено договір № 01-1 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого сторона 1 передає, а сторона 2 приймає в господарське управління наступне майно:

- насосну станцію що знаходиться з за адресою АДРЕСА_1 вимагає капітального ремонту;

- водопровідно-каналізаційні мережі смт. Славгорода, 70% потребують заміни;

- Екскаватор ЮМЗ-8040.2 + борекс + ківш;

- Трактор МТЗ-80 з барою (ЕТЦ - 165) без ходоуменшителя і лопати;

- Трактор СШ-2540;

- Причіп 2ПТС-4;

- Гідравлічна установка ГУГ 1 ГС-2;

- Електростанції К1РОК;

- Насос 48КА26Р;

- Інвестор НПасИ \ У200;

- Нівелір оптичний ОЕО.

Згідно з п. 1.2. договору сторона 2 бере на себе обов'язки за свій рахунок відремонтувати насосну станцію;

- замінити 550м водопровідних мереж;

- встановити на основні вулиці засувки і вузли обліку;

- на загальну суму 56000 (п'ятдесят шість тисяч гривень).

- у випадку розірвання договору стороною-1 без згоди сторони-2, сторона-1 зобов'язана відшкодувати витрати на ремонти мереж та насосної станції в сумі 56000 (п'ятдесят шість тисяч гривень), плюс (+) індекс інфляції цієї суми.

Мета договору: надання комунальних послуг на території Славгородського селищної ради (п. 1.3. договору).

Передача об'єкта здійснюється двосторонньою комісією, яка складається з представників сторін і оформляється актом прийому-передачі (п. 2.1. договору).

Об'єкт оренди повинен бути переданий стороною 1 і прийнятий стороною 2 протягом 10 днів з моменту початку роботи двосторонньої комісії (п. 2.2. договору).

Об'єкти вважаються фактично переданими в оренду з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі (п. 2.3. договору).

Сторона 1 зобов'язана передати стороні 2 по акту прийому-передачі об'єктів в терміни, зазначені в договорі (п. 3.1. договору).

Сторона 2 зобов'язана:

Використовувати об'єкт за його цільовим призначенням у відповідності до п. 1.3 даного договору (п. 4.1. договору).

Утримувати об'єкти в справному стані. Самостійно за свій рахунок усувати всі дрібні несправності переданих об'єктів (п. 4.3. договору).

Повернення стороні 2 об'єктів здійснюється двостороннім актом прийому-передачі (п. 5.1. договору).

Об'єкти повинен бути переданий стороною 2 і прийнятий стороною 1 протягом 10 днів з моменту початку передачі (п. 5.3. договору).

У випадках, які не передбачені цим договором сторони керуються чинним законодавством України (п. 6.3. договору).

Позивач стверджує, що на виконання умов договору ним проведено ремонт центральної водопровідної мережі смт. Славгород від колодязя похоронного бюро навколо арматурного заводу та парку до початку вулиці Центральної загальною вартістю 129 652 грн. 00 коп., на підтвердження чого надав:

- Акт приймання виконаних будівельних робіт за травень 2018 року, відповідно до якого вартість робіт «поточний ремонт центральної водопровідної мережі смт. Славгород від колодязя похоронного бюро навколо арматурного заводу та парку до початку вул. Центральна» становить 129 652 грн. 00 коп. (а.с. 132-137);

- Довідку про вартість виконаних будівельних робіт за квітень 2018 року, відповідно до якої вартість робіт «поточний ремонт центральної водопровідної мережі смт. Славгород від колодязя похоронного бюро навколо арматурного заводу та парку до початку вул. Центральна» становить 129 652 грн. 00 коп. (а.с. 18);

- Відомість ресурсів до Акту приймання виконаних будівельних робіт за травень 2018 року (а.с. 138-140);

- Зведений кошторисний розрахунок вартості об'єкта будівництва № 184, відповідно до якого вартість робіт «поточний ремонт центральної водопровідної мережі смт. Славгород від колодязя похоронного бюро навколо арматурного заводу та парку до початку вул. Центральна» становить 129 652 грн. 00 коп. (а.с. 16);

- Дефектний акт на поточний ремонт центральної водопровідної мережі смт. Славгород від колодязя похоронного бюро навколо арматурного заводу та парку до початку вул. Центральна (а.с. 17);

- Договірну ціну на будівництво «поточний ремонт центральної водопровідної мережі смт. Славгород від колодязя похоронного бюро навколо арматурного заводу та парку до початку вул. Центральна», відповідно до якої вартість вказаних робіт становить 129 652 грн. 00 коп. (а.с. 19);

- Локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-1 (а.с. 20-21).

Господарський суд зазначає, що надані позивачем документи: Акт приймання виконаних будівельних робіт за травень 2018 року, Відомість ресурсів до Акту приймання виконаних будівельних робіт за травень 2018 року, Зведений кошторисний розрахунок вартості об'єкта будівництва № 184, Дефектний акт на поточний ремонт, Довідка про вартість виконаних будівельних робіт за квітень 2018 року, Договірна ціна на будівництво, Локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-1 підписані лише зі сторони позивача, та не містять підпису та відтиску печатки відповідача.

Позивач зазначає, що за своєю правовою суттю договір № 01-1 від 10.01.2014 є договором підряду, у зв'язку із чим на виконання п. 6.3. договору та приписів ч. 3 ст. 877 Цивільного Кодексу України, позивачем голові Виконавчого комітету Славгородської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області ОСОБА_13 направлявся лист-попередження від 05.03.2018 (а.с. 13) про збільшення витрат на проведення робіт (ремонту, заміни, технічного забезпечення). Вказаним листом-попередженням від 05.03.2018 позивач повідомив відповідача про необхідність виконання умов договору № 01-1 від 10.01.2014, у зв'язку із відмовою відповідача листом від 10.01.2018 №21 /2-16 від укладання договору про надання послуг водопостачання та водовідведення між Славгородською селищною радою в особі голови селищної ради ОСОБА_13 та ФОП Авраменко С.В на новий строк та закінченням дії цього договору 14.04.2018.

Господарський суд зазначає, що у правому нижньому куті листа від 05.03.2018 р. (а.с. 13) міститься відмітка: «прийняв 05.03.2018р.» та підпис, однак вказана відмітка не містить посилання на посаду особи яка її залишила, її прізвище, ім'я та по батькові.

Позивач зазначає, що з огляду на викладене, відповідно до зведеного кошторисного розрахунку, що складений в поточних цінах станом на травень 2018 року загальна вартість ремонту об'єкта в смт. Славгород за договором № 01-1 від 10.01.2014 - складає 129 652 грн. 00 коп.

У зв'язку із несплатою відповідачем вартості виконаних позивачем робіт у вказаній сумі, з метою досудового врегулювання спору позивач направив відповідачу претензію № 1 (а.с. 14), в якій просив у строк до 15 днів з дня отримання претензії, підписати акт приймання виконаних робіт від 12.04.2018 у двох примірниках та сплатити борг в сумі 129 652 грн. 00 коп.

Однак, як зазначає позивач, відповідач борг в сумі 129 652 грн. 00 коп. не сплатив.

У зв'язку із викладеним, позивач посилаючись на ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ст. 886 Цивільного кодексу України нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 14 368 грн. 84 коп. за період з 06.03.2018 по 02.07.2018.

Також із посиланням на положення ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував додатково до суми основного боргу та вимагає стягнути з відповідача 3% річних в сумі 1 268 грн. 10 коп. за період з 06.03.2018 по 02.07.2018 та інфляційні втрати у розмірі 2 217 грн. 05 коп. за період з 06.03.2018 по 02.07.2018.

Доказів оплати вказаної заборгованості відповідачем сторонами до матеріалів справи не надано.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі спірного договору є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Позивач стверджує, що за своєю правовою природою договір № 01-1 від 10.01.2014 є договором підряду.

Проте, господарський суд не погоджується із вказаними твердженнями та зазначає, що спірний договір носить характер змішаного договору, що містить елементи договору підряду, договору про надання послуг, договору найму та договору управління нерухомим майном.

Проте, зазначений договір у повній мірі не відповідає вимогам, встановленим чинним законодавством до жодного з цих договорів.

Так, за приписами ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України).

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України).

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта (ч. 2 ст. 875 Цивільного кодексу України).

Аналіз змісту ст. 837 Цивільного кодексу України дозволяє зробити висновок, що легальне визначення договору підряду вміщує лише його основні ознаки:

1) виконання таких робіт здійснюється за завданням замовника;

2) на ризик підрядника;

3) результати робіт передаються замовнику;

4) замовник повинен прийняти та оплатити результати виконаної робити.

Як правило підрядником створюється або нова індивідуально визначена річ з притаманними тільки їй ознаками або досягається конкретний, матеріальний, корисний результат відносно індивідуально визначеної речі - покращення її якості, зміна властивостей, кольору, форми тощо. За юридичними ознаками договір підряду можна віднести до наступних видів договорів: двосторонній, консенсуальний, оплатний. Сторонами цього договору є з одного боку замовник - особа, яка замовляє роботи та надає контрагенту завдання на виконання роботи, а із іншого підрядник - особа, яка таку роботу виконує.

Господарський суд зазначає, що договором № 01-1 від 10.01.2014 не встановлено, що виконання спірних робіт здійснюється саме за завданням замовника, жодним пунктом договору не передбачено, що спірні роботи виконуються на ризик позивача, також спірним договором не передбачена необхідність передачі результатів робіт замовнику, не передбачено порядок передачі робіт та взагалі відсутні жодні посилання на обов'язок позивача передати замовнику результати роботи.

Господарський суд наголошує, що договором № 01-1 від 10.01.2014 не встановлено зобов'язання відповідача стосовно прийняття та оплати результатів виконаних робіт.

Натомість, відповідно до п. 1.2. договору сторона 2 бере на себе обов'язки за свій рахунок відремонтувати насосну станцію;

- замінити 550м водопровідних мереж;

- встановити на основні вулиці засувки і вузли обліку;

- на загальну суму 56000 (п'ятдесят шість тисяч гривень).

- у випадку розірвання договору стороною-1 без згоди сторони-2, сторона-1 зобов'язана відшкодувати витрати на ремонти мереж та насосної станції в сумі 56000 (п'ятдесят шість тисяч гривень), плюс (+) індекс інфляції цієї суми.

Відсутність в спірному договорі зазначених вище основних ознак договору підряду виключає підстави для застосування до нього відповідних положень чинного законодавства.

Стосовно тверджень позивача на належне повідомлення відповідача в порядку ч. 3 ст. 877 Цивільного Кодексу України про збільшення витрат на проведення робіт, господарський суд зазначає, що всупереч приписам ст. ст. 875, 877 Цивільного кодексу України, в договорі № 01-1 від 10.01.2014 відсутнє будь-яке посилання на необхідність затвердження проектно-кошторисної документації та взагалі не визначено склад і зміст проектно-кошторисної документації, не передбачено навіть необхідність її наявності. Більш того, доказів на підтвердження затвердження сторонами кошторису до договору матеріали справи не містять, а надані позивачем первинні документи на підтвердження виконання умов договору (Акт приймання виконаних будівельних робіт за травень 2018 року, Відомість ресурсів до Акту приймання виконаних будівельних робіт за травень 2018 року, Зведений кошторисний розрахунок вартості об'єкта будівництва № 184, Дефектний акт на поточний ремонт, Довідка про вартість виконаних будівельних робіт за квітень 2018 року, Договірна ціна на будівництво, Локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1), складені позивачем в односторонньому порядку та не місять доказів погодження з боку відповідача.

Враховуючи вищевикладене, оскільки спірним договором не встановлено, що виконання вказаних позивачем робіт здійснюється саме за завданням замовника, оскільки жодним пунктом договору не передбачено, що спірні роботи виконуються на ризик позивача, оскільки спірним договором не передбачена необхідність передачі результатів робіт замовнику та оскільки договором взагалі не встановлено зобов'язання відповідача щодо прийняття та оплати результатів виконаних робіт, господарський суд вважає, що до відносини, що виникли між сторонами на підставі договору № 01-1 від 10.01.2014 не підлягають застосуванню положення про підряд.

При цьому, як встановлено судом, умовами п. 1.1. договору визначені обов'язки сторони 1 (відповідача) передати стороні 2 (позивачу) та відповідний обов'язок сторони 2 (позивача) прийняти в господарське управління майно, згідно визначеного переліку.

За приписами ч. 1 ст. 1029 Цивільного кодексу України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Предметом договору управління майном можуть бути підприємство як єдиний майновий комплекс, нерухома річ, цінні папери, майнові права та інше майно (ч. 1 ст. 1030 Цивільного кодексу України).

Договір управління майном укладається в письмовій формі (ч. 1 ст. 1031 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1035 Цивільного кодексу України істотними умовами договору управління майном є:

1) перелік майна, що передається в управління;

2) розмір і форма плати за управління майном.

Управитель має право на плату, встановлену договором, а також на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв'язку з управлінням майном (ч. 1 ст. 1042 Цивільного кодексу України).

Управитель майном, якщо це передбачено законом або укладеним відповідно до нього договором, має право відраховувати належні йому відповідно до частини першої цієї статті грошові суми безпосередньо з доходів від використання майна, переданого в управління (ч. 2 ст. 1042 Цивільного кодексу України).

Як зазначено вище, поняття договору управління майном закріплено ст. 1029 Цивільного кодексу України, якою передбачено можливість виникнення на підставі зазначеного договору двох видів прав управителя на отримане в управління майно: права управителя на чуже майно (власником майна, що перебуває в управлінні, залишається установник); або права довірчої власності (право власності на довірене майно переходить від установника до управителя).

Договір управління майном є реальним або консенсуальним (у визначених законом випадках), двостороннім, оплатним, строковим правочином. Предмет договору управління становить не лише майно, передане в управління, але й вчинення управителем від свого імені будь-яких припустимих юридичних та фактичних дій, необхідних для управління майном в інтересах установника або визначеної ним третьої особи, з урахуванням обмежень, визначених договором і законом.

Цей договір є реальним правочином, оскільки установник управління передає, а не зобов'язується передати управителеві майно в управління. Тому для набрання чинності договором управління майном, як і будь-яким іншим реальним договором, недостатньо однієї зустрічної згоди сторін (оферти та акцепту). Обов'язковою умовою укладання цього договору буде вчинення фактичних дій у вигляді передачі майна управителеві. Обіцянка передати майно в управління не тягне у даному випадку правових наслідків. Згода потенційного управителя і потенційного установника управління до моменту передачі майна, коли один передасть його, а інший прийме і відокремить від іншого майна, що знаходиться в управлінні, може вважатися лише попереднім договором, тобто домовленістю сторін у майбутньому укласти договір.

Моментом укладення договору управління майном вважається вручення установником майна управителеві.

Договір управління нерухомим майном також розглядається як консенсуальний, враховуючи спеціальні правила, які пред'являються законодавством до його форми. Договір управління нерухомим майном не може бути реальним, оскільки згідно із ЦК України правочини з нерухомим майном вважаються укладеними з моменту державної реєстрації, проведеної у встановленому порядку. Тому договір управління нерухомим майном вважається укладеним з моменту державної реєстрації. Отже, договір управління майном є реальним, якщо інше не передбачено законом або не випливає із суті цих відносин.

За кількістю зобов'язаних сторін договір управління майном відноситься до двосторонніх договорів, оскільки права і обов'язки щодо цього договору виникають як з однієї, так і з іншої сторони зобов'язання. У договорі управління майном відсутній єдиний боржник і єдиний кредитор. Кожна із сторін виступає як кредитор і як боржник.

Після укладення договору установник зобов'язується передати частину свого майна в управління управителеві, не вчиняти ніяких угод з цим майном, що перешкоджатимуть здійсненню управління, і одночасно набуває право здійснювати контроль за виконанням умов договору, отримувати вигоди від управління майном. Управитель повинен виконувати свої обов'язки виключно в інтересах установника (вигодонабувача) і давати звіт про свою діяльність, а за здійснення управління майном отримувати на винагороду.

Управління майном є специфічним способом здійснення права власності у чужому інтересі, що полягає в зобов'язанні управителя діяти в інтересах вигодонабувача та (або) установника. Під діями в інтересах вигодонабувача або установника необхідно розуміти вчинені з належною дбайливістю дії, що не суперечать закону і мають своєю метою зберігання та примноження вартості переданого в управління майна, вчинені без невиправданого ризику можливих втрат так, як вчинив би на місці управителя сам установник за аналогічних обставин.

Аналізуючи вищевикладене, можна дійти висновку, що істотними та обов'язковими умовами договору управління майном, серед іншого, є оплата за управління майном в інтересах установника та строк вказаного управління.

Господарський суд зазначає, що договором № 01-1 від 10.01.2014 не встановлено, що позивач повинен діяти в інтересах відповідача, не зазначено в чому саме полягає зазначений інтерес, не передбачено обов'язок відповідача сплачувати позивачу за управління спірним майном, не визначено розмір такої плати та не встановлено строк управління майном.

Також відповідно до п. 1.1. договору серед переліку майна, яке передається в господарське управління, міститься насосна станція що знаходиться з за адресою АДРЕСА_1 вимагає капітального ремонту, тобто нерухоме майно.

Відповідно до ч. 2 ст. 1031 Цивільного кодексу України договір управління нерухомим майном підлягає нотаріальному посвідченню.

Доказів нотаріального посвідчення договору № 01-1 від 10.01.2014 сторонами до суду не надано.

Також, як вказано вище, моментом укладення договору управління майном вважається вручення установником майна управителеві.

Господарський суд зазначає, що підписаний сторонами Акт прийому-передачі майна в господарське управління в матеріалах справи відсутній.

Враховуючи вищевикладене господарський суд дійшов висновку, що укладений між сторонами договір № 01-1 від 10.01.2014, хоч і містить відповідні елементи, але за своєю правовою природою не є договором управління майном, а отже до зазначеного договору не підлягають застосуванню відповідні положення.

Господарський суд також вважає, що до договору № 01-1 від 10.01.2014 не підлягають застосуванню й положення про надання послуг, оскільки зазначений договір не містить істотних, обов'язкових умов, що притаманні господарським взаємовідносинам з надання послуг.

Аналізуючи положення Цивільного кодексу України та інші правові нормативні документи, господарський суд дійшов до висновку, що договір № 01-1 від 10.01.2014 за своєю правовою природою більше відповідає договору найму.

Так, за приписами ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди) (ч. 2 ст. 759 Цивільного кодексу України).

Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 793 Цивільного кодексу України).

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України).

Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк (ч. 2 ст. 763 Цивільного кодексу України).

Оскільки однією із кваліфікуючих ознак договору найму є його оплатний характер, за користування найманим майном з наймача обов'язково стягується орендна плата. Розмір орендної плати визначається сторонами та встановлюється договором найму.

Незважаючи на те, що виходячи із визначення договору найму (ст. 759) плата за користування майном має відноситися до істотних умов цього договору, договір найму, в якому відсутня вказівка на розмір орендної плати, не визнається неукладеним. Частина 1 ст. 762 Цивільного кодексу України містить правило, відповідно до якого, якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Такими обставинами можуть бути попит на ринку на подібні речі, звичайні ціни, що склалися на ринку тощо. Крім того, в разі невизначеності орендної плати в договорі, застосуванню підлягають загальні положення ст. 632 ЦК.

Відповідно до ч. 2 ст. 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Не заборонена також і змішана грошово-натуральна плата. Плата за користування майном може визначатися у вигляді фіксованого платежу, який сплачується незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря (таке правило, зокрема міститься у ст. 286 ГК України); у вигляді частки отриманих під час користування майном доходів; у вигляді передачі наймачем наймодавцю якоїсь речі або надання певної послуги; у вигляді покладення на наймача обов'язку здійснити поліпшення орендованого майна (наприклад, відремонтувати найняте приміщення) тощо.

У випадку натуральної плати сторонам треба узгоджувати в договорі певні додаткові умови її внесення, наприклад, якість речей або робіт, які будуть передаватися наймачем, яким чином орендна плата у вигляді речей буде передаватися наймодавцеві: шляхом самовивозу або з доставкою; яким чином розподіляють витрати на доставку, якщо вона передбачена тощо.

Господарський суд зазначає, що за нормами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (

Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України).

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами (ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України).

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства (ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України).

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим до виконання.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Проте, як встановлено судом, доказів належного виконання сторонами умов спірного договору, як договору найму, матеріали справи також не містять.

Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За встановлених обставин, Акт приймання виконаних будівельних робіт за травень 2018 року, Відомість ресурсів до Акту приймання виконаних будівельних робіт за травень 2018 року, Зведений кошторисний розрахунок вартості об'єкта будівництва № 184, Дефектний акт на поточний ремонт, Довідка про вартість виконаних будівельних робіт за квітень 2018 року, Договірна ціна на будівництво, Локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-1 не приймаються судом в якості належних доказів проведення позивачем ремонту центральної водопровідної мережі смт. Славгород від колодязя похоронного бюро навколо арматурного заводу та парку до початку вулиці Центральної загальною вартістю 129 652 грн. 00 коп.

При цьому, господарський суд погоджується із запереченнями відповідача щодо того, що надані позивачем в обґрунтування позовних вимог вищевказані первинні документи не тільки не містять ознак погодження із відповідачем, а й ґрунтуються на суперечливих даних щодо їх змісту, періоду складання та підстав нарахування вартості виконаних робіт саме у заявленій сумі.

Так, відповідно до наданих позивачем Довідки про вартість виконаних будівельних робіт за квітень 2018 року (а.с. 18) та Договірної ціни на будівництво (а.с. 19) замовником робіт вказаний Виконавчий комітет Славгородської міської ради, підрядником - ФОП Авраменко С.В., в той час як надані позивачем під час судового розгляду справи Акт приймання виконаних будівельних робіт за травень 2018 року (а.с. 132-137) містить інформацію, що генпідрядником виступає ПП "Будреммайстер", а Відомість ресурсів до Акту приймання виконаних будівельних робіт за травень 2018 року (а.с. 138-140) свідчить, що вказане ПП "Будреммайстер" вже є підрядником спірного будівництва. При цьому, доказів договірних відносин між позивачем та ПП "Будреммайстер" з приводу виконання спірних підрядних робіт до матеріалів справи не надано.

Позивач стверджує, що проводив спірні будівельні роботи протягом березня-травня 2014, проте доказів на підтвердження звернення до відповідача у 2014 році після закінчення виконання робіт, до матеріалів справи не надає; відсутні докази такого звернення й у 2015-2017 роках.

Разом з тим, на підтвердження вартості виконаних робіт та здійснення закупівлі матеріалів для їх проведення позивач надає видаткову накладну від 15.01.2014 № ВН-10, яка містить інформацію про постачальника ФОП Харчук В.Е., ідентифікаційний код НОМЕР_1, а підпис та печатку - ФОП Калиниченка В.Д., ідентифікаційний код НОМЕР_2. При цьому, як встановлено судом за даними Єдиногого державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ФОП Харчук Владислав Едуардович, ідентифікаційний код НОМЕР_1, у період з 27.12.2010 по 15.09.2015 не здійснював підприємницьку діяльність, у зв'язку із чим не міг бути постачальником товару за видатковою накладною № ВН-10 від 15.01.2014.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 129 652 грн. 00 коп. вартості ремонту центральної водопровідної мережі смт. Славгород від колодязя похоронного бюро навколо арматурного заводу та парку до початку вулиці Центральної є необґрунтованими та недоведеними, а отже задоволенню не підлягають.

У зв'язку із встановленою судом відсутністю правових підстав для стягнення з відповідача вартості зазначених позивачем робіт, суд констатує відсутність прострочення їх оплати відповідачем, що виключає право позивача для нарахування пені, інфляційних та 3% річних, тому у задоволенні позовних вимог в цій частині слід також відмовити.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Суддя І.А. Рудь

Повне рішення складено 29.10.2018