Рішення № 77470284, 30.10.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 жовтня 2018 року № 826/14791/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справуза позовомОСОБА_1доДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києвіпро представники сторінвизнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення позивача - ОСОБА_2; відповідача - ОСОБА_3,

ВСТАНОВИВ:

22.09.2016 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві (надалі - відповідач), в якому просила визнати незаконним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 13.04.2016 №276-1305 про визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання з земельного податку фізичних осіб у розмірі 255 807,23 грн.

В якості підстави позову позивач посилається на ту обставину, що відповідачем невірно визначено базу оподаткування (нормативну грошову оцінку земельної ділянки), окрім того податкове повідомлення-рішення від 13.04.2016 №276-1305 не відповідає вимогам, зазначеним у Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 №1204, оскільки не містить усіх обов'язкових реквізитів, а саме: в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні не вказано податкової адреси ОСОБА_1

Справу відповідно до протоколу автоматизованого розподілу було передано судді Аблову Є.В.

28.09.2016 ухвалою суду було відкрито провадження в адміністративній справі №826/14791/16 та призначено її до розгляду на 26.11.2016.

26.11.2016 у зв'язку із неявкою сторін судове засідання було відкладене на 28.02.2017.

28.02.2017 у зв'язку із неявкою сторін судове засідання було відкладене на 03.10.2017.

03.10.2017 у зв'язку із неявкою сторін судове засідання було відкладене.

11.10.2017 на підставі розпорядження керівника апарату суду №4402 від 10.10.2017 адміністративну справу №826/14791/16 відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу було передано судді Пащенку К.С.

25.10.2017 адміністративну справу №826/14791/16 було прийнято до провадження суддею Пащенком К.С. та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 04.12.2017.

04.12.2017 представником відповідача у судовому засіданні були надані письмові пояснення, у яких зазначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок несільськогосподарського призначення визначається відповідно до п. 2 рішення Київської міської ради від 26.07.2007 №43/1877.

Відповідно до проведених відповідачем розрахунків нормативна грошова оцінка частини земельної ділянки, яка використовується з 01.01.2015 позивачко, складає 8 532 408,89 грн. Ставка земельного податку в 2016 році обраховується відповідно до пп. 5.6 додатку 3 Положення про плату за землю в місті Києві, затвердженого до рішенням Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 зі змінами та доповненнями, та становить 3%.

Відтак сума земельного податку за 2016 рік, розрахованого ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2), за земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, становить: 8 532 408,89 x 3% = 255 972,27 грн.

Представником позивача при цьому було заявлено клопотання про витребування від відповідача довідки про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, на підставі якої було проведено розрахунок земельного податку та прийнято податкове повідомлення- рішення від 13.04.2016 №276-1305. Судом було оголошено перерву у судовому засіданні до 29.01.2018 з метою надання відповідачу часу для подання зазначеної інформації в матеріали справи.

29.01.2018 у судовому засіданні представником позивача надано оригінал довідки Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органну Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18.11.2017 №Н-00664/2016, відповідно до якої площа частини земельної ділянки з кадастровим номером 76:073:0006, що розташована за адресою АДРЕСА_2, складає 296,38 кв.м. Судом оголошено перерву в судовому засіданні до 27.02.2018 для надання сторонами додаткових пояснень та відповідних доказів.

27.02.2018 у судовому засіданні оголошено перерву до 10.04.2018.

10.04.2018 у судовому засіданні оголошено перерву у зв'язку із неявкою представників позивача до 22.05.2018.

22.05.2018, заслухавши в судовому засіданні представників сторін та зважаючи на заявлене клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, суд ухвалив адміністративну справу, відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, розглядати в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №32256054, позивачу на праві приватної власності, згідно договору купівлі-продажу від 15.01.2015, належить нежиле приміщення магазину №2, площею 799,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2, яке розміщене на земельній ділянці, доказів реєстрації якої як окремого об'єкту нерухомого майна сторонами не подано.

При цьому позивачем, як зазначено вище, у судовому засіданні надано оригінал довідки Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органну Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18.11.2017 №Н-00664/2016, відповідно до якої площа частини земельної ділянки з кадастровим номером 76:073:0006, що розташована за адресою АДРЕСА_2, складає 296,38 кв.м.

Одночасно із цим у листі відповідача від 21.10.2016 №10899/2/2655-13-05 на адресу представника позивача зазначено, і це підтверджено представником відповідача у судовому засіданні, що при обрахунку частки земельної ділянки, яка припадає на нежитлове приміщення площею 799,5 кв.м., що належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 15.01.2015, використаний витяг з технічної документації №Н-00192/2007 Головного Управління земельних ресурсів КМДА від 19.11.2007. ОСОБА_4 виданий на нежитлове приміщення площею 986,5 кв.м, на яке припадає 382,75 кв.м. частини земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Ш.Руставелі, 1/12. Методом пропорції обрахована частка земельної ділянки, що припадає нежитлове приміщення площею 799,5 кв.м, та яка становить 310,2 кв.м.

Указаного витягу з технічної документації №Н-00192/2007 від 19.11.2007 відповідачем суду не подано, як не подано і доказів того, що нежиле приміщення магазину №2, площею 799,5 кв.м., що належить позивачу, є частиною будівлі, загальною площею 986,5 кв.м, яка розташована на земельній ділянці, площею 382,75 кв.м.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що позивачем фактично використовується частина земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 із кадастровим номером 76:073:0006 (під належним їй нежилим приміщенням), площа якої складає саме 296,38 кв.м.

13.04.2016 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №276-1305, яким позивачу, виходячи із розміру земельної ділянки у 310,2 кв.м. та її нормативної грошової оцінки у сумі 8 532 408,89 грн., визначено суму податкового зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 255 807,23 грн. (3%, як це було передбачено п. 5.6 Положення про плату за землю в місті Києві (додаток №3 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629, у редакції рішення Київської міської ради від 28.01.2015 №58/923).

Спірні правовідносини регулюються ст.ст. 19, 67 Конституції України, Податковим кодексом України (далі - ПК України), Земельним кодексом України від 25.10.2001 №2768-III (далі - ЗК України), Законом України від 11.12.2003 №1378-IV «Про оцінку земель» (далі - Закон №1378), рішенням Київської міської ради від 03.07.2014 №23/23 Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва (далі - Рішення №23/23) у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України, плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до ст. 269 ПК України, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Статтею 270 ПК України встановлено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до п. 286.1 ст. 286 ПК України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідно до п. 287.1 ст. 287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 287.6 ст. 287 ПК України, при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Тобто, фізична особа-власник нежилого приміщення (його частини) є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 5 ст. 5 Закону №1378, нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку.

Відповідно до абз. 1, 2 ст. 6 Закону №1378, суб'єктами оціночної діяльності у сфері оцінки земель є органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які здійснюють управління у сфері оцінки земель, а також юридичні та фізичні особи, заінтересовані у проведенні оцінки земельних ділянок.

Відповідно до пп.пп. 271.1.1, 271.1.2 п. 271.1 ст. 271 ПК України, базою оподаткування [земельним податком] є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Відповідно до ст.ст. 15, 20, 23 Закону №1378, підставою для проведення оцінки земель, у тому числі нормативної грошової оцінки земельних ділянок, є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Виготовлена технічна документація нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. За результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до довідки Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №Н-00664/2016 від 18.11.2016, нормативна грошова оцінка частини земельної ділянки (код ділянки 76:073:0006) становить 8 152 273 85 грн.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що посадовими особами Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві позивачу надмірно нараховано податкове зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб за 2016 рік, а саме невірно визначено базу оподаткування - нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а тому податкове повідомлення-рішення №273-1305 від 13.04.2016 є протиправним в частині надмірного нарахування земельного податку у сумі 11 239,01 грн. = 255 807,23 - 244 568,22 і підлягає скасуванню саме в цій частині.

Суд відкидає посилання позивача як на підставу для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в цілому на відсутність в тексті цього рішення податкової адреси платника податку з огляду на таке.

Відповідно до п. 58.3 ПК України, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

У разі якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.

Відповідно до п. 45.1 ПК України, платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

Відповідно до абз. 2 п. 1.4 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22.04.2014 №462), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за №1562/20300, платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцями обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку.

Позивачем не подано доказів повідомлення відповідача про зміну своєї податкової адреси, а окрім того оскаржуване повідомлення-рішення було вручене, і це не заперечувалось позивачем, 13.06.2016 його представником за дорученням - ОСОБА_5 А тому відсутність у податковому повідомленні-рішенні, яке було вручене платнику податку у встановлений ПК України спосіб, зазначення його податкової адреси не впливає на обсяг прав і можливостей їх реалізації платником податків і не може бути підставою визнання такого повідомлення-рішення протиправним та скасування лише на цій підставі.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу учасника справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).

Суд при вирішенні даної справи також враховує правову позицію, висловлену у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції», яке, як і наведене вище рішення ЄСПЛ, згідно із Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.

Так, у п. 110 вказаного рішення Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, під час розгляду адміністративної справи не доведено правомірність нарахування позивачу податкового зобов'язання в частині, про що відмічено судом.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для часткового задоволення останніх.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції від 22.09.2016 №1382220005, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 558,00 грн. Враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрат у розмірі 112,39 грн. = 2 558,08 * (255 807,23 / 11 239,01).

На підставі викладеного, керуючись статтями 6, 72- 77, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 13.04.2016 №276-1305 в частині надмірно нарахованого ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання з земельного податку фізичних осіб за 2016 рік у сумі 11 239,01 грн.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (01133, АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 2; код ЄДРПОУ 39669867) понесені нею витрати по сплаті судового збору в сумі 112,39 грн.

Рішення відповідно до ст. 255 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд м. Києва.

Суддя К.С. Пащенко