Рішення № 77467370, 29.10.2018, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/1553/18

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2018 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Войтенко Т. В. ,

за участю секретаря судового засідання - Дідук С. В.,

відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2018 року позивач ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Вимоги позовної заяви обґрунтовані тим, що 12.06.2013 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір № б/н, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Позивач свої зобов'язання виконав, проте відповідач, в супереч умовам договору, свої зобов'язання щодо погашення кредитної заборгованості належним чином не виконує, внаслідок чого за останнім станом на 31.12.2017 року утворилась заборгованість в розмірі 117 170,42 грн., яка складається з: 8 862,97 грн. заборгованості за кредитом, 104 274,12 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 4033,33 грн. заборгованості за пенею та комісією.

Посилаючись на те, що відповідач у добровільному порядку не погашає заборгованість за кредитним договором, позивач звернувся до суду з даним позовом, у якому просить суд стягнути з відповідача на його користь 117 170,42 грн. заборгованості за кредитом та 1 762,00 грн. судового збору.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 23.03.2018 року відкрито провадження у справі № 758/1553/18, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного провадження з викликом сторін.

У судове засідання 29.10.2018 року представник позивача не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

У судовому засіданні 29.10.2018 року відповідач надав суду заяву про застосування строків позовної давності, відповідно до якої просив суд відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 12.06.2013 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір № б/н, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що його заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку складає договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керується п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг - позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання за перевитрати платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

Власник картрахунку зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, згідно п. 2.1.1.5.7 Договору.

Позивач свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

При укладенні договору, сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, відповідно до якої, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропоновувати свої умови договору.

Договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплата нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат.

За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець зобов'язується за кредитним договором надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Судом встановлено, що відповідач систематично не виконував взяті на себе за кредитним договором зобов'язання щодо своєчасного та у повному обсязі погашення кредиту, відсотків за його користування, внаслідок чого за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 8 862,97 грн. заборгованості за кредитом, 104274,12 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 4033,33 грн. заборгованості за пенею та комісією.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з п. 1.1.7.12. Умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на такий же строк.

У матеріалах справи відсутні посилання на докази на підтвердження того, що одна зі сторін чи обидві сторони зверталися із заявами про припинення дії кредитного договору.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З огляду на наведені норми є підстави стверджувати, що боржник повинен нести відповідальність перед банком за невиконання ним своїх зобов'язань за кредитним договором. Однак, відповідачем ОСОБА_1 подано заяву про застосування наслідків спливу позовної давності, відповідно до якої останній просить у позові відмовити.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припиненням дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Аналізуючи умови укладеного між сторонами договору та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку про те, що в разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу

Отже, оскільки за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватися позичальником частинами кожного місяця, то початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником цього зобов'язання. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові № 6-154 цс15 від 30 вересня 2015 року.

Частинами першою та третьою статті 264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Як встановлено судом, банк звернувся до суду з вимогами про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитом 06.02.2018 року.

Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, за платіжною карткою відповідача мало місце періодичне внесення коштів. Так, судом встановлено, що останній платіж на погашення кредитної заборгованості відповідач здійснив 25 липня 2014 року у розмірі 100 грн. (а.с. 8 зворот). В подальшому, зарахування платежів на погашення кредитної заборгованості здійснювалося банком з власної ініціативи шляхом списання коштів з пенсійного рахунку відповідача, зокрема, наприклад - у розмірі 5,34 грн. 26 серпня 2014 року; 5,01 грн. 24 березня 2015 року; 5,76 грн. 28 квітня 2015 року (а.с.8 зворот).

Останній платіж було внесено 28.04.2015 року у розмірі 5,76 грн. У подальшому жодні дії не здійснювались.

При цьому, як зазначено в правовій позиції Верховного Суду України від 09 листопада 2016 року у справі за № 6-1457цс16, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Суди повинні дослідити графік погашення кредитної заборгованості та встановити чи передбачають умови кредитного договору виконання зобов'язання частинами або у вигляді періодичних платежів, і у випадку вчинення боржником оплати чергового платежу, чи не свідчить така дія про визнання лише певної частини боргу, а відтак така не може бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Крім цього, Верховний Суд України у зазначеній вище постанові вказав, що вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

В конкретному випадку, крім доводів банку та розрахунку заборгованості, обставини переривання перебігу позовної давності, а саме внесення відповідачем коштів в межах трирічного строку позовної давності не підтверджені достатніми доказами, оскільки переривання перебігу позовної давності можливе лише діями безпосередньо позичальника.

Банк же не надав на підтвердження таких його дій в межах трирічного строку позовної давності належних доказів (квитанцій, касового ордеру тощо), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, що відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 09 листопада 2016 року у справі № 6-2170цс16.

Таким чином, оскільки безпосередньо позичальником останній платіж на погашення кредитної заборгованості було внесено 25 липня 2014 року у розмірі 100 грн., то саме з цієї дати слід рахувати трирічний строк позовної давності.

З огляду на те, що з даним позовом банк звернувся до суду лише 6 лютого 2018 року, суд погоджується з посиланнями відповідача про те, що позов подано з пропуском трирічного строку позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 8 862,97 грн. заборгованості за кредитом, 104 274.12 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом задоволенню не підлягають.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 4 033,33 грн. заборгованості за пенею та комісією.

За змістом статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно).

Сплив позовної давності, про застосування наслідків якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Такий правовий висновок узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 14-10цс18.

Таким чином, суд дійшов висновку, що строк позовної давності стосовно додаткових позовних вимог, які є похідними від основної вимоги, спливає одночасно зі спливом строку позовної давності щодо основної вимоги, у зв'язку із чим застосування наслідків спливу позовної давності до основної вимоги унеможливлює стягнення комісії та пені поза її межами.

У зв'язку з тим, що судом застосовано наслідки спливу позовної давності до основної вимоги, заявлені позовні вимоги в частині стягнення 4 033,33 грн. заборгованості за пенею та комісією задоволенню не підлягають.

Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволенню не підлягають.

На підставі ст. 141 ЦПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 253, 261, 267, 526, 549, 625, 630, 631, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 13, 81, 141, 258, 263, 265, 273, 280, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У позові Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д, ідентифікаційний код 14360570) до ОСОБА_1 (04215, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 12.06.2013 року в розмірі 117 170,42 грн. - відмовити.

Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання через Подільський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 30 жовтня 2018 року.

Суддя Т. В. Войтенко