Рішення № 77466212, 29.10.2018, Черкаський районний суд Черкаської області

707/2462/17

2/707/280/18

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

18 жовтня 2018 року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого-судді Тептюка Є.П.

при секретарі Березюк Л.С.

за участі: представника позивача ОСОБА_1, представника відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 - ОСОБА_4, третьої особи ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Черкаси в порядку загального позовного провадження об'єднану цивільну справу за позовом заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури до Свидівоцької сільської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, державний нотаріус Першої Черкаської державної нотаріальної контори Черкаського міського нотаріального округу Починок Юлії Вадимівни про визнання незаконним та скасування рішення Свидівоцької сільської ради, визнання недійсним свідоцтв про право власності на земельну ділянку та договорів купівлі-продажу, скасування рішень державного реєстратора та витребування земельних ділянок, -

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури звернувся до Черкаського районного суду Черкаської області з даним позовом, в якому просив:

-визнати незаконним та скасувати рішення Свидівоцької сільської ради Черкаського району № 47-5 від 23.12.2014 року «Про затвердження проектів землеустрою та надання земельних ділянок у власність громадянам» в частині відведення земельних ділянок ОСОБА_7 кадастровий номер НОМЕР_1, ОСОБА_9 кадастровий номер НОМЕР_2, ОСОБА_8 кадастровий номер НОМЕР_3, ОСОБА_6 кадастровий номер НОМЕР_4;

-визнати недійсними: свідоцтво на право власності на земельну ділянку площею 0,25 га серії НОМЕР_5 від 29.12.2014 року видане ОСОБА_7, свідоцтво на право власності на земельну ділянку площею 0,25 га серії НОМЕР_6 від 26.12.2014 року видане ОСОБА_9, свідоцтво на право власності на земельну ділянку площею 0,25 га серії НОМЕР_7 від 26.12.2014 року видане ОСОБА_8, свідоцтво на право власності на земельну ділянку площею 0,25 га серії НОМЕР_8 від 26.12.2014 року видане ОСОБА_6;

-визнати недійсними договори купівлі-продажу: № 2-492 від 24.04.2015 року укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_3, № 2-496 від 24.04.2015 року укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_3, № 2-502 від 24.04.2015 року укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_5, № 2-499 від 24.04.2015 року укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_5

-скасувати рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на спірні земельні ділянки;

-витребувати земельні ділянки: кадастровий номер НОМЕР_1, кадастровий номер НОМЕР_3 у ОСОБА_3 та кадастровий номер НОМЕР_3, кадастровий номер НОМЕР_4 у ОСОБА_2

-стягнути з відповідачів судові витрати.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що за результатами вивчення законності відведення у приватну власність земельних ділянок на території Свидівоцької сільської ради встановлено, що рішенням Свидівоцької сільської ради Черкаського району № 47-5 від 23.12.2014 року «Про затвердження проектів землеустрою та надання земельних ділянок у власність громадянам» затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_6 земельні ділянки площею 0,25 га кожному по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Право власності на спірні земельні ділянки рішенням державного реєстратора було зареєстровано за вищевказаними особами, які в подальшому на підставі договорів купівлі-продажу передали свої речові права ОСОБА_3 та ОСОБА_5, який відчужив належні йому земельні ділянки ОСОБА_2

Позивач вказує, що рішення сесії Свидівоцької сільської ради Черкаського району № 47-5 від 23.12.2014 року «Про затвердження проектів землеустрою та надання земельних ділянок у власність громадянам» є протиправним, оскільки надані ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_6 земельні ділянки розташовані в межах прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища, а тому на ній відповідно до містобудівної документації та державних будівельних норм і правил заборонено індивідуальне будівництво, а відповідно до ст.ст.58, 88 Водного кодексу України, ст. ст. 58, 60, 61 ЗК України спірна земельна ділянка може перебувати виключно у державній та комунальній власності і надаватися лише в користування та для спеціально визначених цілей.

Крім того, позивач зазначає, що в зв'язку з тим, що спірні земельні ділянки перебувають в межах прибережної захисної смуги, проект землеустрою, щодо їх відведення підлягав обов'язковому погодженню структурним підрозділом Черкаської ОДА у сфері охорони навколишнього природного середовища, Державним агентством водних ресурсів України, що в порушення вимог ч. 1 ст. 186-1 ЗК України зроблено не було, також не була проведена державна експертиза проектів відведення земельних ділянок.

Також, позивач зазначає, що спірні земельні ділянки перебували на момент передачі у власність за межами населеного пункту с. Свидівок, Черкаського району, а тому необхідно було зробити детальний план території, що в порушення Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» зроблено не було.

Посилаючись на те, що спірні земельні ділянки не могли бути надані у приватну власність, оскільки відносяться до земель водного фонду та знаходяться в прибережній захисній смузі Кременчуцького водосховища, щодо них установлено спеціальний правовий режим - обмежено в обороті, передача їх у приватну власність відбулась з порушенням встановленого законом порядку, зазначає, що державна реєстрація права власності на земельні ділянки підлягає скасуванню, договори купівлі-продажу мають бути визнаними недійсними і земельні ділянки необхідно витребувати їх у теперішніх власників.

16.07.2018 року до Черкаського районного суду Черкаської області надійшов відзив представника відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_2 - ОСОБА_4 в якому він заперечив проти позовних вимог прокурора з наступних підстав. Представник відповідачів зазначив, що спірні земельні ділянки перебувають в межах населеного пункту та знаходяться за адресом АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5. Також представник відповідачів заперечив, що спірні земельні ділянки перебувають в межах прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища, пославшись на висновок судової земельно-технічної експертизи № 133/18-23; 531-533/18-23 від 30.05.2018 року. В зв'язку з вище викладеним представник відповідачів вважає, що виділення вказаних земельних ділянок було законним і не потребувало всіх тих погоджень, про які зазначає прокурор.

В судовому засіданні прокурор підтримав свою позовну заяву та просив її задовольнити. Додатково пояснив, що згідно експертного висновку №19/13-3/279-СЕ/17 від 06.06.2018 року, спірні земельні ділянки перебувають в межах прибережної захисної смуги.

В судовому засіданні представник відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_2 - ОСОБА_4 заперечив проти позову з підстав викладених у відзиві. Додатково пояснив, що наданий прокурором експертний висновок №19/13-3/279-СЕ/17 від 06.06.2018 року взагалі не є належним доказом в розумінні вимог ст. ст. 77, 78, 79 ЦПК України.

Третя особа ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечив проти позову, пояснив суду, що він придбав земельні ділянки законно, вони знаходяться в межах с.Свидівок, в межах прибережної захисної смуги вони не перебувають.

Третя особа державний нотаріус Першої Черкаської державної нотаріальної контори Черкаського міського нотаріального округу Починок Ю.В. в судове засідання не з'явилася, надіслала суду лист з проханням слухати справу за її відсутності.

Представник Свидівоцької сільської ради, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_6, будучи повідомленими належним чином в судове засідання не з'явилися, причини неявки суду не повідомили.

Заяви та клопотання, інші процесуальні дії у справі.

05.02.2018 року представник відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_2 - ОСОБА_4 заявив клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи.

05.02.2018 року ухвалою суду клопотання представника відповідачів було задоволено, була призначена судова земельно-технічна експертиза, провадження в справі зупинене.

06.06.2018 року провадження в справі відновлено.

18.09.2018 року закрите підготовче засідання справа призначена до судового розгляду на 18 жовтня 2018 року.

18.10.2018 року прокурор заявив клопотання про призначення повторної судової земельно-технічної експертизи.

18.10.2018 року ухвалою суду в задоволенні клопотання прокурора було відмовлено.

Встановлені судом обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що рішенням Свидівоцької сільської ради Черкаського району № 47-5 від 23.12.2014 року «Про затвердження проектів землеустрою та надання земельних ділянок у власність громадянам» затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_6 земельні ділянки площею 0,25 га кожному в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради в межах населеного пункту по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (т.2 а.с. 151-152).

В грудні 2014 року державним реєстратором реєстраційної служби ЧРУЮ Черкаської області було зареєстровано право власності та видано свідоцтва на право власності на земельні ділянки площею по 0,25 га: ОСОБА_7 серії НОМЕР_5 від 29.12.2014 року кадастровий номер НОМЕР_1, ОСОБА_9 серії НОМЕР_6 від 26.12.2014 року кадастровий номер НОМЕР_2, ОСОБА_8 серії НОМЕР_7 від 26.12.2014 року кадастровий номер НОМЕР_3, ОСОБА_6 серії НОМЕР_8 від 26.12.2014 року кадастровий номер НОМЕР_4.

В подальшому ОСОБА_7 та ОСОБА_8 уклали договори купівлі-продажу з ОСОБА_3 № 2-492 від 24.04.2015 року та № 2-496 від 24.04.2015 року відповідно, а ОСОБА_9 та ОСОБА_6 уклали договори купівлі-продажу з ОСОБА_5 № 2-502 від 24.04.2015 року та № 2-499 від 24.04.2015 року відповідно. ОСОБА_5 продав належні йому земельні ділянки ОСОБА_2 На даний час власниками спірних земельних ділянок являються ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Вказані обставини сторонами не оспорюються.

Судом встановлено, що спірні земельні ділянки на момент їх надання у власність знаходилися в межах с. Свидівок Черкаського району, Черкаської області.

Ці обставини підтверджуються:

-рішенням Черкаської обласної ради №21-20 від 14.08.2001 року, Свидівоцькій сільській раді було передано земельні ділянки загальною площею 2927,77 га. (т.2 а.с. 157);

-рішенням Черкаської обласної ради №21-17/ІУ від 13.04.2005 року в межі с.Свидівок Черкаського району було включено земельні ділянки загальною площею 260,28 га. (т.2 а.с. 158);

-з клопотання сільського голови с.Свидівок Калюжної Д.П. від 02.11.2005 року № 196 вбачається, що сільський голова зверталася до Черкаського регіонального управління водних ресурсів з проханням про виготовлення проектної документації на влаштування прибережної захисної смуги в межах с.Свидівок від санаторію «ІНФОРМАЦІЯ_1» до причалу ПП ОСОБА_12 (т.2 а.с. 160), тобто станом на 2005 рік землі від санаторію «ІНФОРМАЦІЯ_1» до причалу ПП ОСОБА_12 були в межах с.Свидівок, на перебування спірних земельних ділянок саме в цих межах посилався представник відповідачів та не заперечував представник позивача.

-в технічній документації щодо встановлення меж земельних ділянок належних ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_6 розробленій ФОП ОСОБА_13 зазначено, що земельні ділянки знаходяться в АДРЕСА_1.

Посилання позивача на лист Департаменту містобудування, архітектури, будівництва та житлово-комунального господарства Черкаської обласної державної адміністрації від 08.12.2017 року № 01-01-24/903 (т.2 а.с. 43), в якому зазначено, що спірні земельні ділянки відповідно до генерального плану станом на 2014 рік не входили в межі с.Свидівок, суд до уваги не приймає, оскільки відповідно до висновку Верховного Суду України від 27.09.2017 року зробленого у справі №391/1055/14-ц, «межі населеного пункту вважаються встановленими, а органи місцевого самоврядування набувають права розпоряджатися земельними ділянками, які відповідно до розроблених проектів щодо встановлення меж відповідної сільської, селищної, міської ради включаються до їх територій, після встановлення (винесення) меж території населеного пункту в натуру (на місцевість), закріплення меж території межовими знаками та внесення відомостей про земельну ділянку до державного земельного кадастру (АС ДЗК), якщо межі населеного пункті не були встановлені/змінені в іншому порядку передбаченому законодавством, яке діяло на час утворення населеного пункту його розбудови та/ або зміни меж».

Тобто, відсутність спірних земельних ділянок в генеральному плані с.Свидівок Черкаського району не свідчить про їх знаходження за межами населеного пункту, визначальним в даному випадку є закріплення меж території населеного пункту межовими знаками та внесення відомостей про земельну ділянку до ДЗК.

За таких обставин, суд вважає, що при наданні спірних земельних ділянок необхідності робити детальний план території не було і при ухваленні спірного рішення Свидівоцькою сільською радою не було допущено порушення Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що земельні ділянки, які належать ОСОБА_3 та ОСОБА_2, з кадастровими номерами: НОМЕР_1; НОМЕР_2; НОМЕР_3; НОМЕР_4, не входять в межі прибережної захисної смуги та водоохоронної зони Кременчуцького водосховища.

Ці обставини підтверджується наступними доказами:

-згідно листа Свидівоцької сільської ради № 391/02-75 від 05.12.2017 року від санаторію «ІНФОРМАЦІЯ_1» до причалу ПП ОСОБА_12 куди входять земельні ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, кадастровий номер НОМЕР_2, кадастровий номер НОМЕР_3, кадастровий номер НОМЕР_4, було розроблено та затверджено проектну документацію про внесення змін в робочий проект «Водоохоронна зона Кременчуцького водосховища на території Свидівоцької сільської ради Черкаського району», якою було змінено розмір водоохоронної зони з 100 м. на 20 м. (т.2 а.с.30);

-відповідно до рішенням Свидівоцької сільської ради № 2-19 від 26 червня 2002 року «Про встановлення прибережної захисної смуги сіл Свидівок та Сокирно» встановлено прибережну захисну смугу в с.Свидівок - 10 метрів в с.Сокирно - 30 метрів (т.3 а.с. 1).

-відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 04.12.2017 року № 10-23-04-1254/90-17 відсутність окремого проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої захисної смуги, оскільки її розмір визначено законом (т.2 а.с. 44);

-ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 05.02.2018 року була призначена судова земельно-технічна експертиза, вказана експертиза була виконана Черкаським відділення КНДІСЕ та надано висновок № 133/18-23; 531-533/18-23 від 30.05.2018 року (т.2 а.с.88-93) . Згідно висновку експерта відстані від урізу води Кременчуцького водосховища до меж земельних ділянок відповідачів кадастровий номер НОМЕР_1, кадастровий номер НОМЕР_2, кадастровий номер НОМЕР_3, кадастровий номер НОМЕР_4 становить 23,99 - 31,19 м., а крутизна схилу відносно урізу води не перевищує три градуси та становить 2 градуси 49 хвилин 53 секунди.

Як вбачається з висновку № 133/18-23; 531-533/18-23 від 30.05.2018 року, експерт Шишкін О.В. особисто оглянув об'єкти дослідження в присутності прокурора та представника відповідачів по справі, дослідження проводилося методом зіставлення наданої документації із матеріалами візуально-інструментального обстеження та документами в сфері землеустрою. Під час проведення експертизи прокурором не було заявлено жодних зауважень.

Експертом були проведені геодезичні вимірювання та після камеральної обробки було складено план-схему із позначенням відстаней та надано чітку відповідь на поставлене в ухвалі суду питання, щодо відстані від урізу води до меж земельних ділянок відповідачів із зазначенням крутизни схилу відносно урізу води.

Вищевказані докази суд вважає належними, допустимими, достовірними та достатніми та такими, що підтверджують обставини справи.

Докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин\фактів\ , що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справ , та інші обставини . які мають значення для вирішення справи .

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є доказами , які містять інформацію щодо до предмету доказування.

Предметом доказування є обставини , що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку встановленого законом . Обставини справи, які законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 79 ЦПК України достовірними є докази , на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

В судовому засіданні представник позивача надав в якості доказу експертний висновок №19/13-3/279-СЕ/17 від 06.06.2018 року, виконаний у рамках кримінального провадження в Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі МВС України (т.2 а.с. 120-151).

Як вбачається з експертного висновку №19/13-3/279-СЕ/17 від 06.06.2018 року експертом для проведення експертизи були надані лише постанова про призначення експертизи та матеріали кримінального провадження №12016250270000855 у 4-х томах, матеріали печаткою не скріплені, опис переліку матеріалів відсутній.

На думку суду слідчим будо порушено вимоги «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень», яка затверджена Наказом Міністерства юстиції України 08.10.98 N 53/5. Так, у п

3.1., 3.2., 3.3., зазначено, що експертиза проводиться після подання органом (особою), який (яка) її призначив(ла) (залучив(ла) експерта), матеріалів, оформлених згідно з вимогами процесуального законодавства та цієї Інструкції.

До експертної установи (експерту) надаються: документ про призначення експертизи (залучення експерта), об'єкти, зразки для порівняльного дослідження та, за клопотанням експерта, - матеріали справи (протоколи оглядів з додатками, протоколи вилучення речових доказів тощо).

У документі про призначення експертизи (залучення експерта) зазначаються такі дані: місце й дата винесення постанови чи ухвали; посада, звання та прізвище особи, що призначила експертизу (залучила експерта); назва суду; назва справи та її номер; обставини справи, які мають значення для проведення експертизи; підстави для призначення експертизи; прізвище експерта або назва експертної установи, експертам якої доручається проведення експертизи; питання, які виносяться на вирішення експертові; перелік об'єктів, що підлягають дослідженню (у тому числі порівняльних зразків та інших матеріалів, направлених експертові, або посилання на такі переліки, що містяться в матеріалах справи); інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

У документі про призначення експертизи (залучення експерта) перераховуються всі об'єкти, які направляються на експертне дослідження, із зазначенням точного найменування, кількості, міри ваги, серії та номера (для грошей НБУ та іноземної валюти), інші відмінні індивідуальні ознаки.

Вказані вимоги слідчим дотримані не були.

Крім того, із висновку не можливо встановити, яка саме документація із землеустрою, була взята експертом до уваги та на підставі чого були визначені геопросторові параметри земельних ділянок, хоча перелік документації чітко визначено у частині 2 статті 25 Закону «Про землеустрій». Такий метод проведення експертизи, на думку суду, також не відповідає «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень», яка затверджена Наказом Міністерства юстиції України 08.10.98 N 53/5. Так, у п. 6.1.2. зазначено, що питання земельно-технічної експертизи вирішуються за наявності відповідної правовстановлювальної та технічної документації, зокрема результатів виконання топографо-геодезичних робіт, які проводяться відповідними фахівцями з використанням відповідного обладнання та бази даних.

Також, у пункті 6.1.3 зазначених Рекомендацій вказано, що для вирішення питань земельно-технічної експертизи експерту необхідно надати оригінали або завірені якісні копії відповідної правовстановлювальної та технічної документації із землеустрою на земельну ділянку. У разі неможливості експертом самостійно виконати топографо-геодезичні роботи результати таких робіт повинні бути надані на дослідження органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта).

Як вбачається з експертного висновку експерту слідчим були надані лише: лист ДП «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» від 21.11.2017року та CD-R диски з геодезичними обмірами.

Разом з тим у висновку експерта відсутні відомості чи були вказані CD-R диски належним чином завірені, скріплені печаткою. Також у висновку експерта відсутні відомості, чи були виконані вказані геодезичні обміри належною особою, оскільки згідно з Законом України Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність" проводити геодезичні обміри та використовувати картографічне зображення має право кваліфікований спеціаліст. Статтею 5 вищевказаного Закону передбачено, що суб'єктами топографо-геодезичної і картографічної діяльності є юридичні та фізичні особи, які володіють необхідним технічним та технологічним забезпеченням та у складі яких за основним місцем роботи є сертифікований інженер-геодезист, що є відповідальним за якість результатів топографо-геодезичних і картографічних робіт.

За таких обставин, суд вважає, що висновок експерта №19/13-3/279-СЕ/17 від 06.06.2018 року є недопустимим та недостовірним доказом, в розумінні статей 78, 79 ЦПК України та не може бути прийнятий до уваги судом.

Крім того, в якості доказів прокурором надано листи Управління екології та природних ресурсів Черкаської ОДА від 27.11.2017 року № 02-45/3347 (т.2 а.с. 31) та від 10.12.2017 року № 02--45/3490 (т.2 а.с. 32), в яких зазначено, що документація із землеустрою щодо відведення земельних ділянок: кадастровий номер НОМЕР_1, кадастровий номер НОМЕР_2, кадастровий номер НОМЕР_3, кадастровий номер НОМЕР_4 на погодження до них не надходив і висновок не надавався.

Вказаний доказ суд до уваги не бере оскільки, як встановлено в судовому засіданні дані земельні ділянки не перебувають в межах прибережної захисної смуги, а тому погодження технічної документації вказаним підрозділом Черкаської ОДА в даному випадку не було потрібно.

Також прокурором в якості доказу надано лист Державного агентства водних ресурсів України наданий на лист прокурора від 21.08.2017 року № 167-13391 вих 17 (т.2 а.с. 37), в якому зазначено, що документація із землеустрою щодо відведення земельних ділянок: кадастровий номер НОМЕР_1, кадастровий номер НОМЕР_2, кадастровий номер НОМЕР_3, кадастровий номер НОМЕР_4 на погодження до них не надходив і висновок не надавався.

Вказаний доказ суд до уваги не бере оскільки, як встановлено в судовому засіданні дані земельні ділянки не перебувають в межах прибережної захисної смуги, а тому погодження технічної документації Державним агентством водних ресурсів України в даному випадку не було потрібно.

В своїй позовній заяві прокурор при визначенні урізу води посилався на положення ВБН 33-4759129-03-05-92 «Проектування упорядкування та експлуатація водоохоронних зон водосховищ» згідно якого п.2.5., внутрішньою межею прибережної захисної смуги є акваторіальний рубіж мілководної зони. В свою чергу, мілководною зоною відповідно до ВБН є акваторія водоймища, що обмежена лінією нормального підпірного рівня та водогосподарський паспорт Кременчуцького водосховища, згідно якого підпірний рівень води перебуває на рівні позначки 81,00мБс.

Тобто, прокурор посилаючись на вказані норми права вважає, що відрахування урізу води необхідно робити від позначки 81,00мБс.

Разом з тим, застосування ВБН 33-4759129-03-05-92 «Проектування, упорядкування та експлуатація водоохоронних зон водосховищ» можливе лише в частині, що не суперечить чинному законодавству.

Згідно чинного на час ухвалення спірного рішення законодавства, прибережна захисна смуга - частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій установлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною, зокрема, для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів (частина друга статті 88 ВК України, частина друга статті 60 ЗК України).

Вказана позиція суду повністю узгоджується з Постановою Великої Плати Верховного Суду від 6 червня 2018 року Справа № 372/1387/13-ц Провадження № 14-147цс18

Тобто з аналізу вищевказаних норм права слідує, що уріз води має встановлюватися у межений період і обчислюватися не від нормального підпірного рівня води, який для Кременчуцького водосховища становить 81,00 мБс, а від рівня води у межений період, який відповідно до даних Укргідроенерго Кременчуцької ГЕС для Кременчуцького водосховища становить 78,76 мБс.

Позиція та висновки суду за результатами розгляду справи.

У вирішенні справи суд має визначити чи були дотримані Свидівоцькою сільською радою вимоги чинного на той час законодавства при під час прийняття оскаржуваного рішення № 47-5 від 23.12.2014 року «Про затвердження проектів землеустрою та надання земельних ділянок у власність громадянам».

Позивач обґрунтовував свій позов тим, що при прийнятті Свидівоцькою сільською радою рішення № 47-5 від 23.12.2014 року «Про затвердження проектів землеустрою та надання земельних ділянок у власність громадянам», не були дотримані вимоги чинного законодавства, спірні земельні ділянки знаходилися за межами населеного пункту та в межах прибережної захисної смуги і їхнє відведення відбулося без належних висновків відповідних органів.

Ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Разом з тим, позивачем по справі не надано суду належних доказів на підтвердження своєї позиції.

Відповідно до дослідженого в судовому засіданні рішення Свидівоцької сільської ради № 2-19 від 26 червня 2002 року «Про встановлення прибережної захисної смуги сіл Свидівок та Сокирно» встановлено прибережну захисну смугу в с.Свидівок - 10 метрів в с.Сокирно - 30 метрів (т.3 а.с. 1)., а відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи № 133/18-23; 531-533/18-23 від 30.05.2018 року, виконаної Черкаським відділення КНДІСЕ (т.2 а.с.88-93) відстані від урізу води Кременчуцького водосховища до меж земельних ділянок відповідачів кадастровий номер НОМЕР_1, кадастровий номер НОМЕР_2, кадастровий номер НОМЕР_3, кадастровий номер НОМЕР_4 становить 23,99 - 31,19 м., а крутизна схилу відносно урізу води не перевищує три градуси та становить 2 градуси 49 хвилин 53 секунди, тобто перевищує встановлену в с.Свидівок 10-ти метрову прибережну захисну смугу більш ніж на 10 метрів.

Тобто, в судовому засіданні встановлено, що спірні земельні ділянки не перебувають в межах прибережної захисної смуги.

Також, суду не було надано доказів того, що спірні земельні ділянки перебувають поза межами населеного пункту с.Свидівок Черкаського району Черкаської області.

Отже наявність погоджень відповідних органів, про які вказує прокурор в своєму позові, при надання у власність спірних земельних ділянок, не була потрібною.

Оцінюючи представлені суду аргументи, виходячи з наданих суду фактів та доказів, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для скасування рішення Свидівоцькою сільською радою рішення № 47-5 від 23.12.2014 року «Про затвердження проектів землеустрою та надання земельних ділянок у власність громадянам», а відповідно і до задоволення позову в цілому, оскільки, як встановлено в судовому засідання надання у власність спірних земельних ділянок було законне, то відповідно і їхня подальша реєстрація та відчуження на підставі договорів купівлі-продажу були законні.

Суд вважає, що порушення права за захистом якого звертався прокурор не було і задоволенні позову прокурора необхідно відмовити.

Норми права, що підлягають застосуванню.

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до статей 142 - 145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Відповідно до пунктів "б" та "в" частини 1 статті 58 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття спірних рішень та укладення спірного договору купівлі - продажу) до земель водного фонду, серед іншого, належать землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж річок, гідротехнічними та іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі виділені під смуги відведення для них.

Згідно зі статтею 60 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття спірних рішень) вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів;

б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів;

в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.

Статтею 88 Водного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття спірних рішень) визначено, що з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

- для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів;

- для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів;

- для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися.

Вказані норми права були застосовані судом, так як вони регулюють правовідносини, які склалися.

Судові витрати.

Враховуючи, що в позові відмовлено судові витрати суд покладає на позивача.

Керуючись ст.ст. 58-60 ЗК України, ст.ст. 88, 89 ВК України, ст.ст. 5, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України суд, -

вирішив:

В задоволенні позову заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України : апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 29.10.2018 року.

Суддя: Є. П. Тептюк