Рішення № 77465243, 23.10.2018, Костопільський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/125/17

23 жовтня 2018 року

м.Костопіль

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючий суддя Левчук В.В.

секретар судового засідання Зберун К.Ф.

за участю:

позивачів – не з'явилися

представника позивачів – ОСОБА_1

відповідача – ОСОБА_2

представника відповідача – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Костопільського районного суду Рівненської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу №564/125/17 за позовом ОСОБА_4 (АДРЕСА_1), ОСОБА_5 (АДРЕСА_1) до ОСОБА_2 (м.Костопіль Рівненської області, вул.Короленка 6) про стягнення боргу

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_6 звернувся до Костопільського районного суду Рівненської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

У зв'язку зі смертю позивача, ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 11.06.2018 по справі №564/125/17, зокрема, здійснено заміну позивача ОСОБА_6 правонаступниками ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Позовні вимоги (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) мотивовані тим, що згідно договору позики відповідач отримав від позивача позику в розмірі 305000 гривень. Відповідач своєчасно не виконала своє грошове зобов'язання за договором позики та не повернула суму позики. У зв'язку із порушеннями зобов'язань за договором позики, відповідач має заборгованість у сумі 305000 гривень. Враховуючи тривале невиконання відповідачем грошового зобов'язання, позивач просить суд стягнути з відповідача основну заборгованість, три проценти річних, інфляційні втрати, а також пеню.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву та додаткові пояснення по справі, у яких просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з посиланням на те, що вся сума позики була повернута, що можуть підтвердити свідки, договором позики не передбачено стягнення пені, а тому вона заявлена безпідставно, а обрахунок 3% річних та інфляційних вважає арифметично неправильним. Вважає, що інфляційні втрати не підлягають до нарахування за вказаним зобов'язанням, оскільки позика фактично була здійснена у доларах США. Окрім того, відповідач вважає безпідставним поновлення судом провадження у справі на підставі поданих правонаступниками первісного позивача доказів, оскільки вони не були надіслані відповідачу та не посвідчені в порядку, встановленому ЦПК України.

Присутній в судовому засіданні представник позивачів позовні вимоги підтримав, вважає поданий відповідачем відзив на позовну заяву безпідставним та необґрунтованим.

Відповідач та її представник в судовому засіданні заперечили щодо задоволення позовних вимог, вважають позов безпідставним, оскільки позику було повернуто.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_2 надала суду показання про те, що у неї з первісним позивачем існували тривалі позадоговірні відносини. Гроші позичав колишній чоловік, але договір було оформлено на ім'я відповідача. Грошові кошти передавались раніше, а не при укладанні договору. Позику повернула раніше визначеного у договорі строку, а саме 10 червня 2015 року о 18:00 на об'їзній дорозі з м.Рівного поблизу АЗС. Позивач оригінал договору позики не повернув, оскільки не мав його при собі, хотів у майбутньому передати його у присутності нотаріуса. На запитання суду надала показання про те, що до правоохоронних органів з приводу вчинення позивачем ОСОБА_6 шахрайства не зверталася. Окрім того, стверджує, що позику було отримано та повернуто у доларах США, а не у гривні, як про це зазначено у договорі позики.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7, надала суду показання про те, що була присутня в момент повернення позики влітку 2015 року. Грошові кошти передавались у доларах США. Точної суми не знає. Бачила автомобіль темного кольору. Момент передачі коштів та хто саме їх отримував не бачила. Чи гроші передавались на виконання договору позики не знає. Гроші були у пакеті, бачила, як колишній чоловік відповідача вийшов з пакетом з автомобіля та поніс його до іншого автомобіля, який стояв поблизу АЗС.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, показання свідків, всебічно та об'єктивно дослідивши наявні у матеріалах справи докази, встановив наступне.

Згідно договору позики грошей від 17.01.2015, укладеного у м.Сарни Рівненської області між ОСОБА_6 /позикодавець/ та ОСОБА_2 /позичальник/, посвідченого приватним нотаріусом Сарненського районного нотаріального округу, позикодавець передав, а позичальник прийняв у власність 305000 гривень, що за узгодженим між сторонами курсом долара станом на 17.01.2015 становить 15000 доларів США. Факт одержання грошей підтверджується власноручним підписом позичальника на даному договорі в момент передачі йому суми позики /п.1 договору/.

Оригінал договору позики грошей від 17.01.2015 на бланку серії НАК №966848 оглянуто судом у судовому засіданні при вирішенні питання про призначення почеркознавчої експертизи. Факт укладення договору відповідачем не оспорюється.

Згідно п.2 договору, зазначену суму грошей відповідно еквівалентну сумі в доларах США позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві готівкою у строк до 01 жовтня 2015 року. Після повернення позики у повній сумі позикодавець повинен повернути позичальнику борговий документ – оригінал екземпляру даного договору з відміткою про виконання.

Згідно п.3 договору, повернення позики має бути здійснене за місцем проживання позикодавця.

Згідно п.5 договору, позичальник вправі повернути, а позикодавець зобов'язується прийняти позичену суму раніше визначеного в п.2 даного договору строку.

Згідно п.6 договору, договір вважається укладеним з моменту передачі грошей. Гроші передані позичальнику позикодавцем в момент підписання даного договору.

Згідно п.7 договору, у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником свого зобов'язання за даним договором у встановлений строк, позикодавець вправі стягнути заборгованість безспірному порядку.

Згідно п.8 договору, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язується сплатити на вимогу позикодавця суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Згідно п.10 договору, зміст статей 1047, 1048 Цивільного кодексу України, сторонам за цим договором нотаріусом роз'яснено.

Правом нарахування процентів від суми позики, позивач не скористався.

Згідно п.11 договору, сторони свідчать, що у тексті цього договору зафіксовано усі істотні умови, що стосуються позики. Будь-які попередні домовленості, які мали місце до укладення цього договору і не були відображені у його тексті, після підписання договору не матимуть правового значення.

Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи №1.1-126/17 від 27.06.2017, підпис від імені позичальника в особі ОСОБА_2 в графі "Позичальник" у договорі позики від 17.01.2015 серії НАК №966848 виконаний ОСОБА_2. Рукописний запис "ОСОБА_2В." в графі "Позичальник" у договорі позики від 17.01.2015 серії НАК №966848 виконаний ОСОБА_2 /а.с.48-57/.

Враховуючи умови п.1 договору позики грошей від 17.01.2015, а також факту підписання вказаного договору позичальником ОСОБА_2, суд дійшов висновку, що позикодавцем, ОСОБА_6, зобов'язання за договором позики грошей, щодо передачі у повному обсязі визначеної договором суми грошових коштів, виконано належним чином.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до ст.1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.1 ст.1047 Цивільного кодексу України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Так, договорі позики грошей від 17.01.2015 було укладено у письмовій формі, що відповідає вимогам ст.1047 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Всупереч умовам договору позики та наведеним нормам законодавства України відповідач свої зобов'язання за договором позики грошей від 17.01.2015 не виконав та грошові кошти позикодавцю не повернув.

Доказів на спростування заявлених позивачем вимог, відповідач суду не подав. Матеріали справи також не містять підтвердження повернення відповідачем коштів за договором позики грошей у визначений строк.

Судом не приймаються до уваги показання свідків про повернення позики виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.78 Цивільного процесуального кодексу України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як було зазначено вище, згідно п.2 договору, після повернення позики у повній сумі позикодавець повинен повернути позичальнику борговий документ – оригінал екземпляру даного договору з відміткою про виконання.

Таким чином, після повернення позики, позикодавець повинен був повернути позичальнику борговий документ – оригінал екземпляру даного договору з відміткою про виконання.

Докази повернення оригіналу договору позики грошей з відміткою про його виконання, відповідачем суду надано не було. Водночас, оригінал договору наявний у позивача та оглянутий в судовому засіданні не містить відмітки про його виконання. Також, відповідачем не подано суду доказів звернення до позикодавця з вимогою повернути оригінал договору з відміткою про його виконання.

Водночас, згідно показань відповідача між нею та первісним позивачем існували тривалі партнерські відносини, які існували як до укладення договору позики грошей, так і після. Згідно її показань, повернення позики відбулось поблизу автозаправної станції на виїзді з міста Рівне.

Відповідно до ч.1 ст.532 Цивільного кодексу України, місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі.

Згідно п.3 договору, повернення позики має бути здійснене за місцем проживання позикодавця.

Відповідно до ч.1 ст.81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Окрім того, з показань свідка ОСОБА_7 встановлено, що їй достовірно не було відомо, що знаходилося у пакеті в момент його передачі, якщо гроші, то яка сума та валюта. Момент передачі пакету не бачила, хто його отримав також не бачила.

Відповідно до ст.79 Цивільного процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Водночас, на підставі показань допитаних в якості свідків осіб, неможливо достовірно встановити, що передача 10 червня 2015 року о 18:00 на об'їзній дорозі з м.Рівного поблизу автозаправної станції грошових коштів відбулася саме на дострокове виконання договору позики від 17.01.2015.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині повернення суми позики у розмірі 305000 гривень є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних, судом враховується наступне.

Як було зазначено вище, згідно п.8 договору, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язується сплатити на вимогу позикодавця суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Окрім того, відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено розрахунок трьох процентів річних та інфляційних наданий позивачами та встановлено, що він є арифметично вірним.

Заперечення відповідача у вказаній частині судом не приймаються, оскільки відповідачем не наведено власного розрахунку та не зазначено в чому допущено помилку при обрахунку позивачами.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позов у вказаній частині є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Водночас, суд погоджується із запереченнями відповідача в частині безпідставності нарахування позивачами пені за період з 01.10.2015 по 30.09.2016 за кожен день прострочення виконання зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на суму 120646,27 грн. з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст.547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.

Водночас, при укладанні договору позики грошей від 17.01.2015, сторонами договору не було погоджено забезпечення його виконання неустойкою у виді пені.

Враховуючи викладене, позов у вказаній частині до задоволення не підлягає.

Судом не приймаються до уваги заперечення відповідача на безпідставність заміни позивача та поновлення провадження у справі.

Так, відповідно до ст.55 Цивільного процесуального кодексу України, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов’язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов’язкові для нього так само, як вони були обов’язкові для особи, яку він замінив.

Відповідно до ч.1 ст.76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.9 ст.83 Цивільного процесуального кодексу України, копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Правонаступниками померлого позивача подано суду договір про поділ спадщини, посвідчений 24.04.2018 приватним нотаріусом Сарненського районного нотаріального округу та довідку про склад спадкоємців №141/02-14 від 30.05.2018 видану приватним нотаріусом Сарненського районного нотаріального округу.

Зазначені документи не несуть у собі доказового навантаження у розумінні ст.76 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки не спрямовані на обґрунтування позовних вимог, не мають значення для вирішення справи по суті та не впливають на обсяг прав та обов'язків відповідача, а тому, суд дійшов переконливого висновку, що прийняття їх судом не призвело до порушення чи звуження прав відповідача чи інших осіб.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.12 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За результатами судового розгляду, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення частково.

Відповідно до ч.1 ст.141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем за звернення до суду з відповідним позовом сплачено 5581 грн. судового збору, що підтверджується квитанціями №0.0.687705731.1 від 17.01.2017 на суму 4149 грн. та №33331096 від 04.07.2018 на суму 1432 грн. Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору у сумі 4374,45 підлягають стягненню з відповідача на користь позивачів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141, 176, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про стягнення боргу – задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (24.10.1980 народження, зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2), ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_3) 437411 /чотириста тридцять сім тисяч чотириста одинадцять/ гривень 82 копійки, з яких: 305000 /триста п'ять тисяч/ гривень основної заборгованості, 25243 /двадцять п'ять тисяч двісті сорок три/ гривні 97 копійок – три проценти річних, 107167 /сто сім тисяч сто шістдесят сім/ гривень 85 копійок інфляційних збитків.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (24.10.1980 народження, зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2), ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_3) 4374 /чотири тисячі триста сімдесят чотири/ гривні 45 копійок витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через Костопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 /тридцяти/ днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення – 30.10.2018

СуддяОСОБА_8