Ухвала суду № 77464345, 26.10.2018, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2-п/537/24/2018

Справа № 537/3100/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2018 року м. Кременчук

Крюківський районний суд м.Кременчука в складі головуючого судді Сьоря С.І., за участю: секретаря - Яворської А.Г., позивача – ОСОБА_1, представника позивача – адвоката ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3 – адвоката ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_5 – адвоката ОСОБА_6 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кременчуці Полтавської області заяву ОСОБА_5 про перегляд заочного рішення Крюківського районного суду м.Кременчука від 21.02.2018 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі – продажу житлового будинку, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_5 звернулася до суду з заявою, відповідно до якої просить скасувати заочне рішення Крюківського районного суду м.Кременчука від 21.02.2018 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі – продажу житлового будинку.

Заяву обґрунтовує тим, що 21 лютого 2018 року Крюківський районний суд м.Кременчука Полтавської області розглянув у відкритому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі - продажу житлового будинку.

30.08.2018 року, з єдиного реєстру судових рішень при зверненні до адвоката, їй стало відомо про існування заочного рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 21.02.2018 року по справі №537/3100/17. Приводом для того, щоб звернутись до адвоката - стало отримання нею копії апеляційної скарги на вказане рішення іншого відповідача. До цього ні викликів з суду ні копії заочного рішення вона не отримувала.

Про існування заочного рішення вона дізналася 30.08.2018 року при візиті до адвоката, який їй його роздрукував з реєстру, про що свідчить дата на роздрукованому рішенні, тому просить суд поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення як таким, що пропущений з поважних причин,а саме через несвоєчасне його одержання.

Згідно ст.288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з’явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Існують обидві підстави передбачені чинним ЦПК України для скасування заочного рішення.

Так, суд, при ухваленні заочного рішення виходив з того, що вона була належним чином повідомлена про час та дату слухання справи.

Однак, вказане не відповідає дійсності, оскільки в цей час, а саме з 20.01.2018 року і по 07.04.2018 року вона перебувала за кордоном, а саме в республіці Польща, про що свідчать штампи про проходження митного контролю в її закордонному паспорті.

Саме тому, вона й не знала ні про розгляд даної справи ні про постановлене по ній рішення.

Як роз”яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїй ухвалі від 23.11.2016 року по цивільній справі № 367/404/16-ц вирішуючи спори про поділ майна подружжя, суди повинні враховувати, що само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу. Проте розпорядження таким майном після розірвання шлюбу здійснюється колишнім подружжям виключно за взаємною згодою відповідно до положень ЦК України, оскільки в таких випадках презумпція згоди одного з подружжя на укладення другим договорів з розпорядженням майно, що є у спільній сумісній власності подружжя, вже не діє. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі (п. 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 “Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя”). Законодавством не встановлено недійсності правочину при відчуженні спільного сумісного майна подружжя без письмової згоди одного з подружжя, а тому при розгляді спорів про розподіл цінного спірного майна та визнання недійсними правочинів з відчуження такого без письмової згоди одного з подружжя, за умови наявності іншої згоди, суди мають виходити з права одного з подружжя на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім'ї майна, що узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 08 квітня 2015 року (справа № 6-7цс15), яка відповідно до положень ст. 360-7_ЦПК України є обов'язковою для усіх судів України.

Вважає, що по даній справі суд не мав права, з вищенаведених підстав визнавати недійсним договір купівлі-продажу, оскільки, по-перше, позивач має право лише на компенсацію 1/2 частини коштів сплачених нею іншому відповідачу, яка продала їй будинок, а, по-друге, нотаріально посвідчена згода позивача на реалізацію будинку є в матеріалах справи і позивач надавав згоду колишній дружині на розпорядження спільним майном.

Законодавство не передбачає втрати сили згоди іншого подружжя на розпорядження спільним майном після його розподілу. Крім того, після постановлення судом рішення про розподіл майна ніхто, ні позивач, ні ОСОБА_3 не здійснили державну реєстрацію рішення суду в Єдиному державному реєстрі прав на нерухоме майно, тобто юридично вказане майно було зареєстровано як спільне майно подружжя, і у нотаріуса не було жодних перешкод для реєстрації спірної угоди купівлі продажу.

За цих обставин вважає, що заочне рішення винесене передчасно, а тому має бути переглянуте судом.

Представник відповідача ОСОБА_5 – адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні заяву ОСОБА_5 про перегляд заочного рішення підтримав з підстав зазначених в ній.

Позивач ОСОБА_1 та його представник в судовому засіданні просили заяву ОСОБА_3 залишити без задоволення у зв»язку з її необґрунтованістю.

Представника відповідача ОСОБА_3 – адвокат ОСОБА_4 проти задоволення заяви ОСОБА_5про перегляд заочного рішення не заперечував, просив її задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_5, в судове засідання не з’явились без повідомлення причин.

З урахуванням вимог ч.1 ст.287 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_3

Вислухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до заочного рішення Крюківського районного суду м.Кременчука від 21 лютого 2018 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі – продажу житлового будинку задоволено, визнано недійсним договір купівлі – продажу житлового будинку з господарськими будівлями, який розташований по вулиці Багратіона, будинок 22 в м.Кременчуці Полтавської області від 16 грудня 2016 року, що укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, посвідчений 16 грудня 2016 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстровано в реєстрі за №3903, стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 320 грн. сплаченого судового збору, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 320 грн. сплаченого судового збору.

Відповідно до ст.. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з’явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Тобто заочне рішення суду підлягає скасуванню у випадку встановлення судом факту того, що відповідач не з’явився в судове засідання, в якому ухвалене заочне рішення, та не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, при цьому докази, на які він посилається, повинні мати істотне значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов’язковою.

Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов’язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.

Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.

Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п’ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур’єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

За наявності відповідної письмової заяви учасника справи, який не має офіційної електронної адреси, та технічної можливості, повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії може здійснюватися судом з використанням засобів мобільного зв’язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повідомлень із зазначенням веб-адреси відповідної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень, в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Згідно ст.130 ЦПК У випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку

Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду.

Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім’ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії.

У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім’ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення.

Якщо особа не проживає за адресою, повідомленою суду, судова повістка може бути надіслана за місцем її роботи.

У разі відмови адресата одержати судову повістку особа, яка її доставляє, робить відповідну помітку на повістці і повертає її до суду. Особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою.

Як вбачається з матеріалів справи, в них міститься поштові конверти, адресовані судом відповідачеві ОСОБА_5, разом із повідомленням про вручення поштового відправлення, які повернуті відділенням поштового зв'язку за закінченням встановленого строку зберігання.

Згідно відміток, які містяться закордонному паспорту серії НЕ №096332, що виданий 04 квітня 2016 року на ім’я відповідача ОСОБА_5, остання з 20.01.2018 року по 07.04.2018 року перебувала за межами України.

Тобто, вищевикладене свідчить про те, що відповідач ОСОБА_8П не з’явилась в судове засідання, в якому ухвалене заочне рішення, не повідомила про причини неявки, а також не подала відзив на позовну заяву з поважних причин.

Як зазначено вище, заочне рішення суду підлягає скасуванню у випадку встановлення судом наявності наступних обставин, а саме: встановлення факту того, що відповідач не з’явився в судове засідання, в якому ухвалене заочне рішення, та не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, при цьому докази, на які він посилається, повинні мати істотне значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст..76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Як вбачається із заяви відповідача ОСОБА_5, при обґрунтуванні заяви про перегляд заочного рішення суду остання не посилається на письмові, речові, електронні докази, висновки експертів, показання свідків та такі докази також не додано і до поданої нею заяви, при цьому узаяві відповідач ОСОБА_5 посилається на те, що судом при винесенні рішення не було враховано, що законодавством не встановлено недійсності правочину при відчуженні спільного сумісного майна подружжя без письмової згоди одного з подружжя, а тому при розгляді спорів про розподіл цінного спірного майна та визнання недійсними правочинів з відчуження такого без письмової згоди одного з подружжя, за умови наявності іншої згоди, суди мають виходити з права одного з подружжя на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім'ї майна, що узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 08 квітня 2015 року (справа № 6-7цс15), яка відповідно до положень ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів України.

Тобто, із змісту заяви відповідача ОСОБА_5 вбачається, що остання, фактично, просить скасувати заочне рішення суду не у зв»язку з наявністю доказів, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи та які не досліджено судом, а у зв»язку з тим, що суд, на її думку, при ухваленні рішення неправильно застосував положення чинного законодавства, яким не встановлено недійсності правочину при відчуженні спільного сумісного майна подружжя без письмової згоди одного з подружжя.

Згідно ст..355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст. 368 ЦК України передбачено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст..69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 372 ЦПК України у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Оскільки рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 грудня 2015 року, яке набрало законної сили 21.01.2016 року, в порядку поділу майна подружжя визнано право власності на житловий будинок з господарськими будівлями по вул.. Багратіона, 22 в м. Кременчуці за ОСОБА_1 та ОСОБА_3, за кожним на 1/2 частку, то право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на житловий будинок з господарськими будівлями по вул.. Багратіона, 22 в м. Кременчуці припинилось.

Враховуючи викладене, а також те, що у заяві відповідача ОСОБА_5 про перегляд заочного рішення суду відсутні посилання на письмові, речові, електронні докази, висновки експертів, показання свідків та такі докази також не додано і до поданої нею заяви, а саме наявність доказів, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи, є підставою для скасування заочного рішення суду, то суд приходить до висновку, що заява відповідача про перегляд заочного рішення суду є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

При цьому, суд роз’яснює, що у відповідності до ч. 4 ст. 287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Керуючись ст.ст. 259, 287, 288, 353 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_5 про перегляд заочного рішення Крюківського районного суду м.Кременчука від 21.02.2018 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі – продажу житлового будинку – залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: С.І. Сьоря