Рішення № 77462444, 22.10.2018, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/11596/15-ц

Категорія 26

2/295/800/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2018 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

Головуючого судді Чішман Л.М.

за участю секретаря Білінської Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за банком права власності на нерухоме майно ,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулося до суду з позовом, в якому просить в рахунок виконання основного зобов’язання щодо оплати заборгованості за кредитним договором №0501/0608/74-136 у розмірі 906 004,15 грн., в тому числі, 822 192,03 грн. - сума заборгованості за кредитом, 63 736,73 грн. - заборгованість за відсотками, 19 011,95 грн. - пеня, 478,02 грн. - 3% від простроченої заборгованості по тілу, 585,42 грн. - прострочена заборгованість за відсотками звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 26 червня 2008 року шляхом визнання права власності на трикімнатну квартиру №15 загальною площею 76,8 м2, житловою площею 42,4 м2, яка знаходиться у м. Житомирі, бульвар Польський, 18/26. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 26 червня 2008 року між позивачем, який є правонаступником ВАТ “Сведбанк” та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №0501/0608/74-136, згідно умовами якого банк надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 68 000 дол. США з розрахунку 19% річних за користування кредитом на строк до 25 червня 2038 року. З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки від 26 червня 2008 року та в іпотеку було передано трикімнатну квартиру №15 загальною площею 76,8 м2, житловою площею 42,4 м2, яка знаходиться у м. Житомирі, бульвар Польський, 18/26. Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 19 серпня 2015 року відкрито провадження у цивільній справі. В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4А.( за їх участі) підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити. Розгляд справи просили проводити у їх відсутність, не заперечували проти ухвалення судом заочного рішення. Відповідач та його представник ОСОБА_5 позов не визнали, заперечували проти його задоволення.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 21 липня 2016 року було витребувано у позивача оригінал кредитного договору, договору іпотеки, договору купівлі-продажу права вимоги від 25 травня 2012 року, рахунки кредиторської та дебіторської заборгованості та виписку про рахунки про рух коштів. Визнана явка представника позивача обов’язковою. 22 жовтня 2018 року представник відповідача ОСОБА_6 надав суду відзив, у якому просив відмовити у задоволенні позову банка та просив розглядати справу у його відсутність. Заслухавши пояснення сторін, за їх участі в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне. 26 червня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством “Сведбанк”, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство “Сведбанк” та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №0501/0608/74-136, згідно умовами якого банк надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 68 000 дол. США з розрахунку 19% річних за користування кредитом на строк до 25 червня 2038 року. На забезпечення кредитних зобов'язань між вказаними особами укладено договір іпотеки від 26 червня 2008 року та в іпотеку було передано трикімнатну квартиру №15 загальною площею 76,8 м2, житловою площею 42,4 м2, яка знаходиться у м. Житомирі, бульвар Польський, 18/26. Відповідно до укладеного 25 лютого 2012 року договору купівлі-продажу прав вимоги між Публічним акціонерим товариством “Сведбанк” та Публічним акціонерним товариством “Дельта Банк” останнє набуло статусу нового кредитора згідно до ст.ст.512, 513, 514, 516, 517 ЦК України та відповідно всі процесуальні права та обов’язки нового кредитора. У зв'язку з неналежним виконання умов кредитного договору у ОСОБА_1 утворилася заборгованість у розмірі 906 004,15 грн., в тому числі, 822 192,03 грн. - сума заборгованості за кредитом, 63 736,73 грн. - заборгованість за відсотками, 19 011,95 грн. - пеня, 478,02 грн. - 3% від простроченої заборгованості по тілу, 585,42 грн. - прострочена заборгованість за відсотками. В зв"язку з чим, Публічне акціонерне товариство “Дельта Банк” просило звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за банком права власності на нерухоме майно, а саме, на трикімнатну квартиру №15 загальною площею 76,8 м2, житловою площею 42,4 м2, яка знаходиться у м. Житомирі, бульвар Польський, 18/26, яка передана банку в іпотеку. Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, зміст заявлених позовних вимог, суд вважає, що вимога банку про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ним права власності на квартиру відповідача та такий спосіб захисту порушеного права є позасудовим і не передбачений як спосіб захисту права шляхом звернення до суду ні статтею 16 ЦК України, ні Законом України «Про іпотеку», ні договором, укладеним між сторонами по справі. Законом України «Про іпотеку» передбачено три способи захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду), два позасудові - на підставі виконавчого напису нотаріуса та на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Сам договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно в позасудовому порядку. У ч.1 ст.626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно із ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Ст.628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до умов укладеного договору іпотеки від 26 червня 2008 року сторони передбачили три способи звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя: за рішенням суду, у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (п.п.12.1, 12.2, 12.3 відповідно). В іпотечному договорі міститься відповідне застереження, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в разі порушення кредитних зобов'язань. Зокрема, у п.12.3.1. договору іпотеки зазначено, що задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання у порядку, встановленому ст.37 Закону України “Про іпотеку”. У разі використання процедури, передбаченої у п.12.3. договору іпотеки договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений шляхом здійснення цього застереження, є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки. Тобто сторони, підписавши іпотечний договір, обумовили всі його умови, у тому числі вирішили питання щодо позасудового врегулювання спору і не передбачили можливості звернення до суду іпотекодержателя з позовом про визнання за ним права власності на предмет іпотеки. У ст.204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. У ст.12 Закону України «Про іпотеку» вказано, що в разі порушення іпотекодавцем обов'язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Ст.33 цього Закону передбачає, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених ст.12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Тобто, законом передбачено чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання. Згідно зі ст.36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому ст.37 Закону України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст.38 цього Закону. Отже, сторони в договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя чи застереження в іпотечному договорі на підставі договору купівлі-продажу. При цьому необхідно врахувати, що ст.37 Закону України «Про іпотеку» не містить можливості визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем за рішенням суду. Відповідно до цієї статті іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. З матеріалів цивільної справи не вбачається воля відповідача на укладення відповідного договору про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки і позивачем дана обставина не доведена належними та допустимими доказами. При цьому позивач не позбавлений відповідно до ст.ст.38, 39 ЦК України можливості звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в інший спосіб, ніж визнання права власності на нього. Таким чином, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до ст.ст.36, 37 Закону України «Про іпотеку» є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду. Застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - це виключно позасудовий спосіб урегулювання спору, який сторони встановлюють самостійно у договорі. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі №6-2967цс16, під час розгляду справи вирішувалося питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норм статей 37-39 Закону України «Про іпотеку». З урахуванням вимог ст.ст.328, 335, 392 ЦК України у контексті ст.ст.36, 37 Закону України «Про іпотеку» суд не наділений повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання право власності на нього за іпотекодержателем, тому у задоволенні позовних вимог банку слід відмовити.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, розподіл судових витрат судом не проводиться.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 81, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за банком права власності на трикімнатну квартиру №15 загальною площею 76,8 м2, житловою площею 42,4 м2, яка знаходиться у м. Житомирі, бульвар Польський, 18/26.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", 04080 м. Київ, вул. Фрунзе, 39, код ЄДРПО 34047020;

Відповідач: ОСОБА_1, НОМЕР_1, АДРЕСА_1

Суддя Л.М.Чішман