Рішення № 77462170, 24.10.2018, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/17559/17

Провадження № 2/161/603/18

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2018 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Гриня О.М.,

з участю секретаря судових засідань - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3,

представника відповідача - адвоката ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «П’ятидні» до ОСОБА_3, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий союз» про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «П’ятидні» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_3, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий союз» про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Свій позов обгрунтовує тим, що 08 лютого 2017 року, близько 17:40 год., громадянин ОСОБА_3 керуючи автомобілем «RENAULT CLIO», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі Н-22 Устилуг-Луцьк-Рівне на 62 км. +400 м. не врахував дорожньої обстановки на слизькій дорозі, не впорався з керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху та скоїв зіткнення з автомобілем «Mitsubishi L-200», державний реєстровий номер НОМЕР_2, чим порушив пункти 11.3, 11.4 Правил дорожнього руху України. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічне пошкодження. Постановою Луцького міськрайоного суду від 28 лютого 2017 року (справа №161/2812/17) ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Згідно полісу №АЕ/8196122 від 29.03.2016 року страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну визначена в розмірі 100 000 грн. Згідно висновку про вартість матеріального збитку до звіту про оцінку транспортного засобу №2017/3118 від 22.02.2017 року вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу «MITSUBISHI L200», реєстраційний номер НОМЕР_3 в результаті ДТП станом на 17.12.2017 року складає: 263 138,85 грн. Заяву про виплату страхового відшкодування було отримано представником ПрАТ «Європейський Страховий Союз» 14.03.2017 року. Строк виплати страхового відшкодування закінчився 14.06.2017 року. 05.07.2017 року (вих.№186) ТОВ «П’ятидні» було направлено претензію до ПрАТ «Європейський Страховий Союз» (відмітка про вручення від 07.07.2017 року), проте відповіді на дану претензію на адресу товариства не надходило. 24.07.2017 року (вих.№219) ТОВ «П’ятидні» було направлено скаргу на бездіяльність ПрАТ «Європейський Страховий Союз» до Моторно (транспортного) страхового бюро України, а також копію до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг. У листі-відповіді від Моторно (транспортного) страхового бюро України (08.09.2017 року №4.2-10/21891) зазначено, що для забезпечення досудового врегулювання справи Юридичним департаментом МТСБУ направлено відповідний запит до ПрАТ «ЄСС». Згідно договору про надання послуг з технічного обслуговування транспортних засобів №27/06, замовлення-наряду №41 та акту надання послуг №87 від 27.06.2017 року, ТзОВ «РІО ОСОБА_5» проведено ремонт автомобіля «Mitsubishi L-200», державний реєстровий номер НОМЕР_2, номер шасі MMCJNKB40BDZ11887, на загальну суму 158 696,40 грн.

З огляду на вищенаведене, та те, що відповідач є завдавачем шкоди, а потерпілому належить право вимоги в обох видах зобов’язань, деліктному та договірному, та він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність (постанови Верховного Суду України у справах № 6-2808цс15 від 20.01.2016р. та N9 §-725цс16 від 14.09.2016р.) позивач просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 158 696, 40 грн. та понесені ним судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі, з підстав наведених у позовній заяві, та просив його задовольнити. Додатково суду пояснив, що розбіжність між сумами, а саме: тією, яку товариство просить стягнути з відповідача (158 696,40 грн) та тією, що вказана у висновку експерта (156720,31 грн.), пояснюється тим, що ТОВ «П’ятидні» в позовних вимогах вказує розмір понесених витрат згідно акту надання послуг №87 від 27 червня 2017 року між ТзОВ «РІО ОСОБА_5» та ТОВ «П’ятидні».

Правом подачі письмового відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.

В судовому засіданні ОСОБА_3 та його представник проти задоволення позову заперечили, просили відмовити у його задоволенні. Представник відповідача, додатково просив суд врахувати, що вони не погоджуються із сумою завданої шкоди, встановленою висновком експерта, та звернув увагу на те, що проведення експертизи, призначеної судом, не відбулось з вини позивача, оскільки останнім не було виконано вимоги експерта щодо представлення об’єкта дослідження. Також, у разі вирішення питання про задоволення позову, просив врахувати позиції Верховного Суду, відповідно до яких, у разі перевищення розміру завданої шкоди суми зазначеної в полісі обов’язкового страхування, відповідач відшкодовує лише різницю, яку не сплачено страховиком.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази та матеріали справи, суд доходить до висновку про можливість часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 08 лютого 2017 року, близько 17:40 год., громадянин ОСОБА_3 керуючи автомобілем «RENAULT CLIO», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі Н-22 Устилуг-Луцьк-Рівне на 62 км. +400 м. не врахував дорожньої обстановки на слизькій дорозі, не впорався з керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху та скоїв зіткнення з автомобілем «Mitsubishi L-200», державний реєстровий номер НОМЕР_2, чим порушив пункти 11.3, 11.4 Правил дорожнього руху України. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічне пошкодження.

Постановою Луцького міськрайоного суду від 28 лютого 2017 року (справа №161/2812/17) ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с.12).

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч.6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

На час скоєння дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб «RENAULT CLIO», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, був застрахований в ПрАТ «Європейський Страховий Союз». Згідно полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/8196122 від 29.03.2016 року, страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну визначено в розмірі 100 000 грн. (франшиза – 0 грн.) (а.с. 4).

Згідно договору про надання послуг з технічного обслуговування транспортних засобів №27/06 від 27.06.2017 року, замовлення-наряду №41 від 27.06.2017 року та акту надання послуг №87 від 27.06.2017 року, ТзОВ «РІО ОСОБА_5» проведено ремонт автомобіля «Mitsubishi L-200», державний реєстровий номер НОМЕР_2, номер шасі MMCJNKB40BDZ11887, на загальну суму 158 696,40 грн.(а.с.18-19, 20, 21).

Заяву про виплату страхового відшкодування було отримано представником ПрАТ «Європейський Страховий Союз» 14.03.2017 року (а.с.13).

05.07.2017 року (вих.№186) ТОВ «П’ятидні» на адресу ПрАТ «Європейський Страховий Союз» було направлено претензію, яку було отримано представником приватного підприємства за довіреністю 07.07.2017 року (а.с.14) Відповіді на дану претензію на адресу товариства не надходило.

24.07.2017 року (вих.№219) ТОВ «П’ятидні» було направлено скаргу на бездіяльність ПрАТ «Європейський Страховий Союз» до Моторно (транспортного) страхового бюро України, а також копію до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг (а.с.15).

У листі-відповіді від Моторно (транспортного) страхового бюро України (08.09.2017 року №4.2-10/21891) зазначено, що для забезпечення досудового врегулювання справи юридичним департаментом МТСБУ направлено відповідний запит до ПрАТ «Європейський Страховий Союз».

Згідно відповіді від 19.12.2017 року №3.1-04/32983 наданої на повторне звернення позивача, Моторно (транспортне) страхове бюро України повідомило, що не може застосувати заходів впливу до зазначеного страховика, оскільки членство останнього в МТСБУ було припинено. Відповідно до ст.52 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик, членство (у тому числі повне) якого припинено, зобов’язаний виконати свої зобов’язання згідно з укладеними ним договорами обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності. МТСБУ виконує зобов’язання страховика за внутрішніми договорами страхування у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Відомостями про ліквідацію ПрАТ «Європейський Страховий Союз» чи визнання страхової компанії банкрутом МТСБУ станом на 19.12.2017 року не володіє (а.с.126).

Згідно зі ст. 1 Закону «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України в п.4 своєї постанови №4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», роз'яснив судам, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті1166 ЦК) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.

Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон 1961-IV від 01.07.2004 року).

Відповідно до статті 9 Закон 1961-IV, страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені у договорі страхування.

Відповідно до ст. 22 Закон 1961-IV, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок ДТП майну третьої особи.

За загальним правилом, викладеним у пункті 5 частини першої статті 991 ЦК України, страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

Закон 1961-IV передбачає спеціальні правила щодо наслідків невиконання страхувальником обов'язку перед страховиком, зокрема з надання своєчасного повідомлення про настання страхового випадку.

Згідно положень ст.33 Закон 1961-IV, у разі настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про ДТП встановленого зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

У випадку невиконання чи неналежного виконання страхувальником вказаного обов'язку страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника (підпункт 38.1.1 («ґ») пункту 38.1 статті 38 Закон 1961-IV).

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

ОСОБА_6 Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року (справа №755/18006/15-ц) у пунктах 68-74 вказала наступне.

Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Суд також звертає увагу на те, що позивачем ТОВ «П’ятидні», на підтвердження факту завдання майнової шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, було надано суду звіт про оцінку транспортного засобу №2017/3118 від 17.02.2017 року, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу колісного транспортного засобу «MITSUBISHI L200», реєстраційний номер НОМЕР_3, в результаті ДТП станом на 17.12.2017 року складає: 156720,31 грн.(а.с.51)..

Сторона відповідача, заперечуючи проти розміру завданої майнової шкоди, двічі просила суд призначити у справі експертизу.

Ухвалою суду від 06 червня 2018 року у справі призначено судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Волинського відділення Львівського НДЕКЦ.

Вказану експертизу було залишено без виконання у зв'язку тим, що експерту для огляду не було надано транспортний засіб (а.с. 122). В свою чергу, необхідно зазначити, що вимога експерта, зазначена в клопотанні про витребування додаткових матеріалів, завчасно доводилась до відома сторін у справі, що підтверджується наявними у матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с.116-118).

Судом також встановлено, що факти, які б могли слугувати підставою для відмови ПрАТ «Європейський Страховий Союз» у здійсненні страхового відшкодування, передбачених ст. 37 Закон 1961-IV на момент розгляду справи відсутні. Зі слів відповідача, ним було здійснено повідомлення страховика про ДТП у день його скоєння в телефонному режимі.

Рішення страховика про відмову у здійсненні страхової виплати не виносилось.

З огляду на наведене, саме страховик має здійснювати виплати по компенсації матеріальної шкоди майну, завданої ОСОБА_3, в межах суми, визначеної в полісі (100 000 грн.), а відповідач – виплатити різницю між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Так, зважаючи на те, що вартість відновлювального ремонту, згідно звіту про оцінку транспортного засобу становить 156720,31 грн., різницею вищевказаних сум є 56 720, 31 грн. (що дорівнює 35,75 % від суми заявленої ТОВ «П’ятидні» при пред’явленні позову), які відповідно підлягають до стягнення з ОСОБА_3 на користь позивача.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача також підлягає до стягнення судовий збір у сумі 851 грн. (2380,45 грн. Х 0,3575).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 77, 81, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, ст. 1166, 1187 ЦК, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, м. Луцьк, вул. С. Бандери 26/7, ІПН: НОМЕР_4) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «П’ятидні» (ЄДРПОУ 03735104, юридична адреса: 44730, Волинська область, Володимир-Волинський район, с. П’ятидні, вул. Незалежності 56) шкоду завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 56 720, 31 грн. (п’ятдесят шість тисяч сімсот двадцять гривень тридцять одна копійка).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, м. Луцьк, вул. С. Бандери 26/7, ІПН: НОМЕР_4) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «П’ятидні» (ЄДРПОУ 03735104, юридична адреса: 44730, Волинська область, Володимир-Волинський район, с. П’ятидні, вул. Незалежності 56) судові витрати у сумі 851(вісімсот п’ятдесят одна) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення суду складено 30 жовтня 2018 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду Гринь О.М.

Волинської області