Рішення № 77462043, 25.10.2018, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

Копія

154/1630/18

2/154/662/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2018 року м. Володимир-Волинський

Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Каліщука А.А.

за участю секретаря судового засідання Процюк Н.Р.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні в залі судових засідань Володимир-Волинського міського суду Волинської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся в суд із даним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 17.09.2008 року ОСОБА_2 отримав кредит в розмірі 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

У зв’язку з порушеннями зобов’язань за кредитним договором, заборгованість ОСОБА_1 станом на 30.04.2018 року становить 16781,78 гривень, з яких: 499,40 грн. – заборгованість за кредитом, 10650,34 грн. – заборгованість по відсотках за користування кредитом, 4356,72 грн. – заборгованість за пенею та комісією, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 775,32 грн. - штраф (процентна складова).

Позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 16781,78 грн. та судові витрати.

В судове засідання представник позивача не з’явився, однак подав заяву в якій позовні вимоги підтримує повністю, просить проводити розгляд справи у відсутності представника позивача, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання подав заяву в якій зазначив, що позовні вимоги в визнає частково в частині нарахованої заборгованості за кредитом та нарахованих відсотків за користування кредитом. Просить зменшити нараховану позивачем пеню у зв’язку із скрутним матеріальним становищем та проводити розгляд справи у його відсутності.

Враховуючи те, що в судове засідання сторони не з’явились, тому згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснюється без фіксування технічними засобами.

Дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов’язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

В свою чергу, згідно з ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що між ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_1 17.09.2008 р. укладено договір №б/н, згідно якого він отримав кредит у розмірі 500,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (06/2012).

Із дослідженої судом заяви встановлено, що ОСОБА_1 17.09.2008 року отримав кредитну картку, а також ознайомлений та згідний з умовами та Правилами банківських послуг, тарифами банку, що підтверджується його підписом.

Зокрема, ОСОБА_1 зобов’язався погашати заборгованість по кредиту, відсоткам за його користування, оплачувати комісії (п.6.5 договору).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов»язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З дослідженого судом розрахунку заборгованості по кредиту встановлено, що відповідач не вчасно та не в повному обсязі проводив платежі по погашенню кредиту, та не повернув кредит у строк, визначений договором, тобто до 30.06.2012 р.

Із даного розрахунку вбачається, що у ОСОБА_1 існує заборгованість за кредитним договором, з яких: 499,40 грн. – заборгованість за кредитом, 10650,34 грн. – заборгованість по відсотках за користування кредитом, 4356,72 грн. – заборгованість за пенею, 500 грн. – штраф (фіксована частина) та 775,32 грн. – штраф (процентна складова).

З огляду вищенаведеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 неналежним чином виконував умови зобов»язання та вважається таким, що прострочив виконання зобов»язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 548 ЦК України, виконання зобов’язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення штрафів (фіксованої частини та процентної складової) суд виходить з наступного.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами договору передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення.

У той самий час, в п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань по кредитному договору, процентів за користування кредитом, комісії за обслуговування.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня у даному випадку є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. (правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 21.10.2015 року N 6-2003цс15 та від 11.10.2017 р. №347/1910/15-ц).

Відповідно до ч. 4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду наведеного, суд прийшов до висновку, що оскільки позивач просить стягнути із відповідача пеню і штраф, котрі є одним видом цивільно-правової відповідальності і їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором не допускається, тому вимога про стягнення штрафів не підлягає до задоволення.

Також суд не погоджується із періодом нарахуванням та розміром заборгованості по процентам за користування кредитом виходячи з наступного.

Пунктом 2 розд. І Умов та правил надання банківських послуг встановлено, що кредитним лімітом (кредитом, кредитною лінією) є розмір коштів, наданих банком клієнту на строк, визначений у договорі, на умовах платності та зворотності (повернення).

Відповідно до пп. 3.1.1, 5.4 розд. ІІ документа строк дії картки вказано на лицевій стороні (місяць і рік), і вона дійсна до останнього календарного дня вказаного місяця. Строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця, вказаного на картці.

Із заяви від 17.09.2008 р., яка є невід’ємною частиною договору, укладеного між ЗАТ «КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_3, вбачається, що сторони визначили строк дії картки до 06.2012 р.

Таким чином, відповідно до пп. 3.1.1, 5.4 розд. ІІ Умов та правил надання банківських послуг, сторони у договорі визначили кінцевий строк виконання зобов»язання (повернення кредиту) – 30.06.2012 р.

При цьому, автоматичне неодноразове продовження дії картки, пролонгація договору не змінює строку виконання кредитного зобов’язання, а отже, продовження дії картки та пролонгація договору для настання кінцевого строку повернення кредиту значення немає.

Відповідно до ч.1, 4 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке відбувається під час дії договору.

Строк (термін) виконання зобов’язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов’язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов’язання.

Згідно з ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

З аналізу даної норми суд приходить до висновку, що «припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування».

Таким чином, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред’явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов’язання.

Така правова позиція висловлена у постанові ВС від 28.03.2018 р., котра відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховується судом при виборі та застосуванні норми права до даних спірних правовідносин.

З урахування наведеного, суд прийшов до висновку, що оскільки визначений сторонами строк кередитування закінчився 30.06.2012 р. та Умовами і правилами надання банківських послуг не передбачено нарахування процентів за користування кредитом після закінчення строку виконання зобов»язання, тому нарахування передбачених договором процентів за кредитом припинилось після спливу визначеного договором строку кредитування, тобто після 30.06.2012 р.

Оскільки позивач вправі був нараховувати проценти за користування кредитом до 30.06.2012 р., тому нарахування таких процентів з 01.07.2012 р. є неправомірним і з відповідача підлягає стягненню на користь позивача заборгованість по процентах за користування кредитом станом на 30.06.2012 р., котра згідно з наданого розрахунку становить 424,96 грн.

Нормою ч.1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Проте, вирішуючи питання про стягнення пені в розмірі 4356,72 грн. суд застосовує положення ч.3 ст. 551 ЦК України, згідно з якого розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Оскільки розмір нарахованої пені значно перевищує розмір заборгованості по кредиту та розмір збитків, а також беручи до уваги, що відповідач не працює, на його утриманні перебуває неповнолітня дитина, котру він виховує і утримує сам, так як його дружина померла, котрі є обставинами, які мають істотне значення у справі, тому суд прийшов до висновку, що розмір пені повинен бути зменшений до 700 грн. та стягнутий із відповідача в користь ПАТ КБ «Приватбанк».

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідач не виконавши зобов’язання по умовах договору має заборгованість за кредитом перед ПАТ КБ «Приватбанк» в розмірі 1624,36 грн. (499,40 грн. – заборгованість за кредитом + 424,96 грн. – заборгованість за процентами +700 грн. – заборгованість за пенею), а тому її слід стягнути із відповідача в користь позивача.

Беручи до уваги, що відповідач прострочив виконання зобов»язання, невиконавши його у визначений договором строк, тому після закінчення строку виконання зобов»язання (терміну кредитування), права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов’язання, тому позивач не позбавлений можливості звернутись до суду із вимогою про сплату суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми.

Оскільки позов задоволено частково, тому відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір пропорційний розміру задоволених позовних вимог (9,7%), котрий становить 171 грн. (1762 х 9,7:100).

Керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 265 ЦПК України, ст.ст. 526, ч.1 ст. 548, ч.1 ст. 549, ч.1 ст.610, ч.1 ст. 611, 625, 1049, 1054 ЦК України,суд,

ухвалив:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (місце проживання: 44700, вул. Лотоцького, 20, м. Володимир-Волинький, Волинська область, ІПН НОМЕР_1) в користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (місце реєстрації: 01001, вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором №б/н від 17.09.2008 р. в сумі 1624 (одна тисяча шістсот двадцять чотири) грн. 36 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» 171 гривню судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Володимир-Волинський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 30.10.2018 р.

Головуючий:/підпис/

Згідно з оригіналом.

Суддя А.А. Каліщук