Постанова № 77460819, 29.10.2018, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/62518/17-а

Категорія 94

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2018 року суддя Печерський районний суд міста Києва Писанець В.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Київського міського військового комісаріату, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Київського міського військового комісаріату про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, мотивуючи позовні вимоги вказує тим, що він з 28 грудня 1979 року по 25 травня 1981 року приймав участь у бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан. 08 серпня 2017 року позивачу було встановлено другу групу інвалідності у зв'язку з пораненням, контузією та захворюванням, що пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні де велись бойові дії, а у серпня 2017 року позивач звертався до відповідача із заявою про направлення поданих ним документів до Міністерства оборони України для призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням другої групи, яка настала внаслідок отриманого поранення під час виконання обов'язків військової служби. Всупереч положенням Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, відповідач відмовив позивачу у направленні його заяви та пакету документів до Міністерства оборони України для розгляду посилаючись на відсутність правових підстав для здійснення такої виплати у відповідності до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Тому, позивач звернулась з цим позовом до суду, просить:

-визнати протиправними дії Київського міського військового комісаріату Міністерства оборони України щодо відмови у направленні поданих документів до розпорядника бюджетних коштів - Міністерства оборони України, щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності другої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві»;

-зобов'язати Київський міський військовий комісаріат Міністерства оборони України направити подані документи до розпорядника бюджетних коштів - Міністерства оборони України, щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності другої групи внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».

Ухвалою суду від 13 листопада 2017 року відкрито скорочене провадження у вказаній справі.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Відповідно до пункту 9 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності даною редакцією Кодексу.

У встановлений строк до суду надійшли заперечення проти позовної заяви, відповідно до яких представник відповідача Київського міського військового комісаріату позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, зазначивши, що ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в тій редакції, на підставі якої звертається позивач, набрала чинності 01 січня 2007 року, а оскільки Закон зворотної дії в часі немає, то, відповідно, її положення не можуть застосовуватись до правовідносин, що виникли до цієї дати, отже на день звільнення позивача з військової служби у 1981 році та на даний час не існувало правової норми яка б давала право на отримання одноразової грошової допомоги, тому підстави для направлення документів до Міністерства оборони України для розгляду відсутні.

Повно, об'єктивно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в Печерському районному у місті Києві військовому комісаріаті, з 28 грудня 1979 року по 25 травня 1981 року приймав участь у бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан, що підтверджується довідкою від 25 квітня 2017 року № 1343 (а.с. 19).

З Довідки МСЕК серії АВ № 0659420 від 10 серпня 2017 року вбачається, що позивачу була встановлена друга група інвалідності з 08 серпня 2017 року. Причиною інвалідності зазначено захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії (а.с 20).

З Витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, оформлене протоколом № 1809 від 26 червня 2017 року вбачається, що «гостре порушення мозкового кровообігу (17 травня 2017 року) за ішемічним типом в веребро-базилярному бачейні, з помірно вираженим порушенням статики та ходи, помірно вираженим вестибулярно-атактичним синдромом, з правобічною пірамідною недостатністю, стійкою церебростенічного синдрому. Енцефалопатія ІІ-ІІІ ст. складного генезу (посттравматична та гіпертонічна), емоційно-вольова нестійкість, інтелектуально-мнестичне зниження. Стійкі залишкові явища перенесеної ЗЧМТ (контузія головного мозку у 1980 році), посттравматичний церебральний арахноїдит з синдромом лікворної гіпертензії, з частими (3-4 рази на тиждень) лікворо-гіпертензивними кризами (кризи 22 травня 2017 року, 25 травня 2017 року). Гіпертонічна хвороба ІІІ ст., ступінь 3, ризик 4. IXC. Дифузний кардіосклероз СН ІІ А. Часткова атрофія дисків зорових нервів», що підтверджено медичною документацією (випискою із медичної карти амбулаторного хворого, консультативними заключеннями, виписними епікризами за 2015-2017 роки), захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. (а.с. 21)

У серпні 2017 року позивач звертався до Київського міського військового комісаріату із відповідною заявою про направлення заяви та пакету документів до Міністерства оборони України для призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи, проте листом від 18 вересня 2017 року № ВСЗ/1760 останній повідомив, оскільки первинне встановлення 2 групи інвалідності у зв'язку з пораненням, контузією, пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби в країнах де велись бойові дії комісією МСЕК отримав 08 серпня 2017 року до набрання чинності нової редакції статті 16 Закону Країни «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», то право на виплату одноразової грошової допомоги відповідно до постанови КМУ від 25 грудня 2013 року №975 позивач відсутнє.

Між тим, вказані посилання відповідача є помилковими, оскільки суперечать вимогам законодавства і судовій практиці.

Так, Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей (ч. 5 ст. 17 Конституції України).

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Так, згідно положень ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно ст. 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, що діяла на момент встановлення позивачу ІІ групи інвалідності, тобто від 07 травня 2017 року за №2011-ХІІ) (надалі також Закон №2011-ХІІ) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Дія Закону № 2011-ХІІ зокрема, поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти (п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону).

Згідно зі статтею 12 статті 1 Закону №2011-ХІІ, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Згідно п. «б» ч. 1 ст. 16-2 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

В постанові Верховного Суду України від 10 березня 2015 року у справі № 21-563а14 з приводу аналогічних правовідносин, визначено, що право на отримання допомоги виникає у військовослужбовця з моменту настання інвалідності, а не з моменту звільнення з військової служби. Крім того, визначено, що одноразова грошова допомога є компенсаційним механізмом соціального захисту військовослужбовців, які спрямовані на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

У відповідності до ч. 9 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який в свою чергу визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).

Відповідно до п. 3 Порядку визначено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Підпунктом 1 п. 6 вказаного Порядку передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Наведені норма не містять посилань на встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин під час первинного чи повторного огляду медико-соціальною експертною комісією.

Як вбачається з матеріалів справи, ІІ група інвалідності встановлена позивачу за наслідками огляду з 10 серпня 2017 року та причиною інвалідності є поранення, контузія, захворювання, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 10 березня 2015 року у справі №21-563а14, право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разу, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Аналогічний правовий висновок у спорі цієї ж категорії вже був висловлений Верховним Судом України у постанові від 18 листопада 2014 року у справі № 21-446а14.

Згідно положень п. 12 Порядку, призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Пунктом 11 Порядку передбачено, зокрема, що особа, якій виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності подає відповідний пакет документів саме уповноваженому органу.

Відповідно до п. 13 Порядку, керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

З метою виконання вказаного пункту Порядку при Міністерстві оборони України створено Комісію, основним завданням якої у відповідності до Положення про Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, затвердженого Наказом Міноборони України від 26 жовтня 2016 року № 564, зокрема, є вивчення документів та прийняття рішень про призначення (відмову у призначенні) одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Судом встановлено, що уповноваженим органом в даному випадку є Київський міський військовий комісаріат.

Аналізуючи зміст зазначених норм та положень, можна дійти висновку, що на відповідача, у випадку вирішення вказаного питання покладено обов'язок подати у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Остаточне рішення щодо призначення або відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону № 2011-ХІІ приймається виключно Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум уповноважена приймати рішення.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити їх захистити шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Відповідно до п.п. 3-6 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Аналізуючи дані положення процесуального законодавства, можна дійти висновку, що законодавцем передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи, що відповідач не довів правомірність своїх дій щодо відмови позивачу у направленні пакету документів до розпорядника бюджетних коштів - Міністерства оборони України щодо здійснення нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при настанні ІІ групи інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби, а відтак суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Судові витрати слід розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 73-79, 139, 242-246, 250, 255, 257-262, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Київського міського військового комісаріату, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії- задовольнити.

Визнати протиправними дії Київського міського військового комісаріату щодо відмови ОСОБА_2 у направленні поданих документів до розпорядника бюджетних коштів - Міністерства оборони України, щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності другої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби.

Зобов'язати Київський міський військовий комісаріат направити на розгляд Міністерству оборони України подані ОСОБА_2 документи для прийняття рішення щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги як військовослужбовцю, інвалідність другої групи якого настала внаслідок поранення (контузії) і захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Стягнути на користь держави за рахунок бюджетних асигнувань Київського міського військового комісаріату Міністерства оборони України судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів до Шостого апеляційного адміністративного суду через Печерський районний суд міста Києва.

Якщо було оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Шостого апеляційного адміністративного суду або через Печерський районний суд міста Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності КАС України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1;

Відповідач - Київський міський військовий комісаріат Міністерства оборони України, код ЄДРПОУ 07774420, юридична адреса: 04112, м. Київ, вул. Тимофія Шамрила, 19;

Суддя В. А. Писанець