Рішення № 77460257, 11.10.2018, Люботинський міський суд Харківської області

Справа № 630/393/18

Провадження № 2/630/280/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2018 року м. Люботин

Люботинський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді Малихіна О.О.,

за участю секретаря Косенко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Люботин Харківської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «МАКСУС ЛІЗИНГ» про визнання договору фінансового лізингу № 02015, укладеного 23 червня 2018 року недійсним та стягнення 20000,00 грн., набутих ТОВ «МАКСУС ЛІЗИНГ» на виконання договору фінансового лізингу № 02015, укладеного 23 червня 2018 року, -

встановив:

В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказав, що він 23 червня 2018 року по квитанції № 16652035 на розрахунковий рахунок ТОВ «МАКСУС ЛІЗИНГ» здійснив перерахунок грошових коштів в сумі 20000,00 грн. в якості оплати за договором фінансового лізингу № 02015, укладеного 23 червня 2018 року. Але детально ознайомившись з договором, він 25 червня 2018 року звернувся до представників ТОВ «МАКСУС ЛІЗИНГ» з проханням врегулювати невідповідність змісту договору тим домовленостям, які були досягнути до підписання договору, оскільки в ньому взагалі відсутні будь-які відомості про предмет лізингу. Натомість, представники відповідача запропонували йому подати заяву про розірвання договору, пообіцявши у такий спосіб повернути сплачені гроші. Але, в такому разі, він, ОСОБА_1, втратить 80% від сплаченої суми грошових коштів, які відповідач визначив у договору як штраф за дострокове розірвання договору. Від так, у мирний спосіб владнати виниклий спір відповідач відмовився. Як зауважив позивач у своєму позові, недоліками договору фінансового лізингу є також: відсутність в ньому відомостей про продався товару, його найменування та місцезнаходження, до якого можна було б звернутися у разі порушення якості товару та умов його продажу; не підписання сторонами Додатку № 1 до договору; включення у договір; включення до нього несправедливих умов, зокрема, можливість продавця не повертати покупцю кошти на оплату, здійснену споживачем; та відсутність у відповідача ліцензії на здійснення фінансових послуг.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, але подав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги просив задовольнити повному обсязі. Одночасно з цим, позивач висловив згоду на розгляд справи в заочному порядку.

Відповідач ТОВ «МАКСУС ЛІЗИНГ» про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, зокрема, шляхом неодноразового направлення на юридичну адресу та електронну адресу копій позовної заяви з усіма доданими матеріалами та ухвали про відкриття провадження в справі. Але відповідач в судове засідання не з’явився без поважних на то причин та відзив на позов не подав. Зі згоди позивача, суд розглядає справу за відсутністю відповідача, в заочному судовому засіданні.

Суд, дослідивши наявні в справі матеріали, встановив наступне.

Сторони, ТОВ «МАКСУС ЛІЗИНГ» і ОСОБА_1, 23 червня 2018 року уклади договір фінансового лізингу № 02015. Відповідно до умов договору, відповідач зобов’язався придбати та передати на умовах фінансового лізингу у користування позивача транспортний засіб, а позивач зобов’язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові та інші платежі, згідно умов договору. В тексті договору не зазначені технічні характеристики вказаного транспортного засобу.

Відповідно до вимог ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (не прямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю - продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг», за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу), лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 1 ст. 227 ЦК України, правочин юридичної особи, вчиненні нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства, договір лізингу за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно ст. 799 ЦК України, договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Договір лізингу від 23 червня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «МАКСУС ЛІЗИНГ», нотаріально посвідчений не був.

Крім того, відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулюванню ринків фінансових послуг», ст.ст. 1, 4, 5, 7, до фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг. Фінансовими вважаються такі послуги: фінансовий лізинг.

Фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - підприємцями.

Можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції.

У разі, якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

Згідно Положення про надання окремих фінансових послуг юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 22 січня 2004 року № 21 юридична особа має можливість надавати послугу з фінансового лізингу, якщо у предметі діяльності, визначеному установчими (засновницькими) документами, передбачено здійснення діяльності з надання послуг з фінансового лізингу та враховано вимоги законодавства щодо можливості суміщення фінансових послуг, а також за наявності: 1) внутрішніх правил , надання послуги з фінансового лізингу, затверджених уповноваженим органом юридичної особи, згідно установчих документів; 2) кваліфікованих працівників, які безпосередньо здійснюють діяльність з фінансового лізингу (укладання, супроводження та виконання відповідних договорів), які мають вищу освіту за фінансовим, економічним або юридичним напрямами, та не мають непогашеної або незнятої судимості за корисливі злочини; 3) довідки про взяття на облік юридичної особи (далі - Довідка), виданої Держфінпослуг та/або Нацкомфінпослуг (додаток 1); 4) керівників (засновників), які не мають непогашеної або незнятої судимості за корисливі злочини; 5) документа, що підтверджує право власності або користування приміщенням за місцезнаходженням юридичної особи.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватися лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (пункт 11-1 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Відсутність ліцензії для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб суперечить вимогам законодавства та є підставою для визнання правочину недійсним.

Матеріали справи не містять ліцензії для здійснення фінансових послуг ТОВ «МАКСУС ЛІЗИНГ».

Згідно ст. 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Конституційний Суд України у рішенні від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011, справа № 1-26/2011, виходив також з того, що держава сприяє забезпеченню споживання населенням якісних товар (робіт, послуг), зростанню добробуту громадян та загального рівня довіри в суспільстві. Разом з тим, споживачу, як правило об’єктивно бракує знань, необхідних для здійснення правильного вибору товарів (робіт, послуг) із запропонованих на ринку, а також для оцінки договорів щодо їх придбання, які нерідко мають вид формуляра або іншу стандартну форму (ч. 1 ст. 634 ЦК України). Отже, для споживача існує ризик помилково чи навіть внаслідок введення його в оману придбати непотрібні йому кредитні послуги.

Тому, держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб’єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору. Тим самим держава одночасно убезпечує добросовісного продавця товарів (робіт, послуг) від можливих зловживань з боку споживачів (п. 3.2. Рішення).

Виходячи з наведеного, при вирішенні спору між ОСОБА_1 та відповідачем ТОВ «МАКСУС ЛІЗИНГ» підлягає застосуванню рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011, справа № 1-26/2011, та слід врахувати, що позивачу, як споживачу, на момент укладення договору об’єктивно бракувало знань, необхідних для здійснення правильного вибору фінансової послуги із запропонованих на ринку, а також для оцінки договору з відповідачем щодо придбання у нього послуги фінансового лізингу. Оскільки позивач не має відповідної юридичної чи економічної освіти, він при укладенні договору помилково придбав непотрібні йому на умовах відповідача послуги з фінансового лізинг).

Згідно з п. 2. ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», перед укладенням договору кредитодавець зобов’язаний повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови, зокрема: форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов’язаннями споживача; тип відсоткової ставки; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов’язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Однак, відповідач проігнорував дані вимоги законодавства, що є однією з підстав визнання договору недійсним, адже згідно з ч. 2 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Забороняються як такі, що вводять в оману, зокрема: з метою спонукання споживачів до прийняття швидкого рішення та позбавлення їх достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення. Тобто, позивач не мав часу детально ознайомитися з 15 сторінками договору за такий короткий строк. Йому повинна була бути надана можливість детально ознайомитися з умовами даного договору та законодавством, що його регулює.

Так, згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в ч. 2 ст. 18 вказаної Закону, а саме умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача.

Відповідач в договорі надав собі можливість не повертати кошти, сплачені споживачем за його послуги у разі розірвання договору останнім. Однак, при розірванні договору лізингодавцем ніяких санкцій не передбачено, що приводить до дисбалансу договірних умов та порушує норми законодавства.

Несправедливі умови спірного договору, відсутність у відповідача відповідної ліцензії для надання фінансових послуг та відсутність про нотаріального посвідчення спірного договору е підставою для задоволення позову.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року в справі № 6-2766цс15.

Одночасно з цим, суд стягує з відповідача витрати по оплаті судового збору в сумі 1409,60 грн. на користь держави, так як позивач звільнений від сплати таких витрат при звернені до суду.

Керуючись ст.ст. 216, 220, 227, 799, 806 ЦК України, ст.ст. 11, 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 10-13, 81, 82, 141, 263-265, 280, 282 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

Визнати договір фінансового лізингу № 02015, укладений 23 червня 2018 року між ТОВ «МАКСУС ЛІЗИНГ» (код ЄДРПОУ 41597671, юридична адреса: 02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 11-А, оф. 404-3) та ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний № НОМЕР_1, адреса реєстрації: Харківська область, м. Люботин, вул. Проселищна, 11) – недійсним.

Стягнути з ТОВ «МАКСУС ЛІЗИНГ» (код ЄДРПОУ 41597671, юридична адреса: 02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 11-А, оф. 404-3) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний № НОМЕР_1, адреса реєстрації: Харківська область, м. Люботин, вул. Проселищна, 11) 20000 (Двадцять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з ТОВ «МАКСУС ЛІЗИНГ» (код ЄДРПОУ 41597671, юридична адреса: 02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 11-А, оф. 404-3) судовий збір в сумі 1409,60 грн. на користь Держави особі Державної судової адміністрації України (р/р: 31211256026001, одержувач: ГУК у м. Києві, код ЄДРПОУ 37993783, банк Казначейство України, МФО 899998, код бюджетної класифікації 22030106).

Рішення може бути оскаржене позивачем до Харківського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його складання мають право подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня вручення їм повного рішення суду.

На заочне рішення відповідачем протягом 30 днів з дня його проголошення до Люботинського міського суду Харківської області може бути подана письмова заява про його перегляд. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст заочного рішення складений 18 жовтня 2018 року.

Суддя О. О. Малихін