Ухвала суду № 77460048, 24.10.2018, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/2615/17

Номер провадження 2/570/458/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2018 р.

Рівненський районний суд Рівненської області в особі:

судді Красовського О.О.

з участю:

секретаря судових засідань ОСОБА_1

представників - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне клопотання про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, державного реєстратора Управління надання адміністративних послуг Рівненської міської ради ОСОБА_8; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Управління надання адміністративних послуг Рівненської міської ради про визнання недійсними Державних актів на право власності на земельні ділянки, визнання протиправними і скасування рішень, визнання недійсним договору дарування, -

в с т а н о в и в :

В провадженні Рівненського районного суду Рівненської області перебуває зазначена цивільна справа.

Представник позивача подав суду заяву про забезпечення позову. Зазначає, що ОСОБА_6 здійснила поділ спірної земельної ділянки площею 0,2010 га на дві земельні ділянки: ділянка № 1 – 0,1506 га, кадастровий номер 56 246 859 00:02:005:1451; ділянку № 2 – 0,0504 га, кадастровий номер 56 246 859 00:02:005:1450. 21 грудня 2016 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було укладено договір дарування земельної ділянки площею – 0,0504 га, кадастровий номер 56 246 859 00:02:005:1450. Даний договір був посвідчений приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстровано в реєстрі за № 1315. Згідно п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належить відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії. Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-кого з осіб, котрі беруть участь у справі. Невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду по даній цивільній справі. За наведеного заявник просить суд постановити ухвалу, якою: забезпечити позов по цивільній справі № 570/2615/17, шляхом накладення арешту на земельну ділянку ділянки площею - 0,2010 га якій присвоєно кадастровий номер 56 246 859 00:02:005:1451, яка належать на праві власності ОСОБА_6. Забезпечити позов по цивільній справі № 570/2615/17, шляхом накладення арешту на земельну ділянку ділянки площею – 0,0504 га якій присвоєно кадастровий номер 56 246 859 00:02:005:1450, яка належать на праві власності ОСОБА_7.

В судовому засідання заявник підтримав подану заяву з підстав, що описані вище.

Представник відповідачки вважає, що немає підстав для задоволення заяви. Так, її довірителька не має наміру відчужувати земельну ділянку. А заявник не навів доказів того, що у разі незабезпечення позову утруднить виконання рішення суду у разі задоволення позову; чи існують реальні підстави вважати, що власники земельних ділянок здійснять їх відчуження.

Представник третьої особи покладається у вирішенні заяви на розсуд суду.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи суд вважає, що заява не підлягає до задоволення.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_6 здійснила поділ спірної земельної ділянки площею 0,2010 га на дві земельні ділянки: ділянка № 1 – 0,1506 га, кадастровий номер 56 246 859 00:02:005:1451; ділянку № 2 – 0,0504 га, кадастровий номер 56 246 859 00:02:005:1450. 21 грудня 2016 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було укладено договір дарування земельної ділянки площею – 0,0504 га, кадастровий номер 56 246 859 00:02:005:1450. Даний договір був посвідчений приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстровано в реєстрі за № 1315.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. № 9 „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову”, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Судом з’ясовано, що між сторонами існує спір.

Проте однієї цієї обставини недостатньо для задоволення заяви про забезпечення позову.

Заявник не довів суду, що існує реальна загроза того, що відповідачі будуть здійснювати дії, спрямовані на розпорядження спірним майном.

Адже даний спір існує тривалий період часу, і до цього моменту відповідачі не здійснили дії, спрямовані на розпорядження належним їм майном.

Представник відповідачки пояснила, що її довірителька обізнана з наслідками укладення правочину щодо майна, коли наявний спір відносно цього майна. Тому вона не має наміру вчиняти будь-які дії, спрямовані на розпорядження цим майном.

За наведеного у суду немає підстав для задоволення заяви. Оскільки при розгляді заяви не встановлено, що відповідачі будуть здійснювати дії, спрямовані на розпорядження спірним майном.

Керуючись ст. 259 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

В задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Рівненського апеляційного суду через Рівненський районний суд Рівненської області протягом 15 днів з дня проголошення, або безпосередньо до Рівненського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя Красовський О.О.

Повне рішення суду складене 29.10.2018 року