Рішення № 77457217, 17.10.2018, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/6622/18

Провадження № 2/752/3977/18

РІШЕННЯ

Іменем України

17.10.2018 року Голосіївський суд м. Києва

в складі головуючого судді Чередніченко Н.П.

з участю секретаря судовог засідання Шевчук М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс» про захист прав споживача, визнання дій неправомірними, зобов»язання здійснити перерахунок та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

В березні 22018 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до відповідача ТОВ «Теплопостачсервіс», в якому просив суд визнати неправомірними дії відповідача щодо нарахування плати за послуги з опалення по нормативному розрахунку за період з листопада 2017 року по січень 2018 року по його особовому рахунку НОМЕР_1, зобов»язати відповідача провести йому відповідний перерахунок за послуги з опалення за листопад 2017 року - січень 2018 року, відповідно до показників тепло лічильника, а саме: до показника лічильника 68,042 гдж, який вказаний в рахунку за лютий 2018 року, з якого розпочалось нарахування за тепло згідно лічильника, а різницю перерахувати на його особистий рахунок НОМЕР_1 в рахунок переплати, а також стягнути на користь позивача моральну шкоду в сумі 5000 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1. За договором від 26.11.2013 року № 3/7-394 про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення, укладеного між ТОВ «Теплопостачсервіс» та ОСОБА_2, останній, є споживачем послуг. Відповідно до укладеного додаткового договору від 26.11.2013 року про проведення розрахунків за теплову енергію за показниками приладів обліку споживання, по цим договорам позивач отримує та сплачує рахунки. У зв»язку із настанням терміну проведення повірки, ФОП ОСОБА_3, згідно замовлення позивача та за його рахунок провів демонтаж теплолічильника, про що був складений акт від 23.10.2017 року, але до централізованого опалення його підключено не було, було обрізано трубу та позивач залишився без опалення. Актом введення в експлуатацію вузла комерційного обліку теплової енергії від 29.11.2017 року було зафіксовано встановлення повіреного лічильника. Фактично в період з 23.10.2017 року по 29.11.2017 рік позивач не отримував послуги з опалення. Однак, відповідачем було нараховано йому плату за опалення за листопад 2017 року в розмірі 1132,96 грн., без врахування плати за опалення МЗК, чим порушено вимоги п.п.15, 32 Постанови КМУ № 360 від 21.07.2005 року. Крім того, після встановлення повіреного лічильника та підписання акту, відповідач продовжував нараховувати позивачу плату з опалення по нормативному розрахунку. Позивач вважає такі дії відповідача є неправомірними і такими, що порушують його права як споживача. Крім того, зважаючи на неправомірні дії відповідача щодо нарахування плати з опалення по нормативному розрахунку, позивач вважає, що відповідач має здійснити йому відповідний перерахунок плати за опалення за період з листопада 2017 року по січень 2018 року, відповідно до показників теплолічильника. Крім того, неаргументовані та безпідставні зміни відповідачем режиму нарахування об»ємів теплової енергії, призвели до виникнення заборгованості за тепло та до змін звичного способу життя позивача, а тому позивач вважає, що неправомірними діями відповідача йому завдано моральну шкоду, яку просить суд стягнути з відповідача в сумі 5000 грн.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позові. Одночасно зазначив, що він не отримував послугу з опалення в період коли теплолічильник був на повірці, а після його встановлення відповідачу достеменно було відомо, що теплолічильник було підключено, а тому нарахування плати за опалення по нормативному розрахунку були неправомірними. Просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила суд відмовити в їх задоволенні, посилаючись на підстави, які викладені в письмовому відзиві. Одночасно зазначила, що позивач самовільно відключився від мережі централізованого опалення, що, в свою чергу, не звільняє його від оплати центрального теплопостачання. Вважала, що дії відповідача є правовірними та такими, що ґрунтуються на вимогах закону, а тому підстав для задоволення позову немає.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити за наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є власником квартири квартири за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11).

Відповідно до договору від 26.11.2013 року № 3/7-394 про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення, укладеного між ТОВ «Теплопостачсервіс» та ОСОБА_2, виконавець зобов»язується своєчасно надавати споживачу відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення, а споживач зобов»язується вчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором (а.с.12-15).

Відповідно до ч. 9 п. 19 вказаного договору передбачено, що виконавець зобов»язаний забезпечувати за заявою споживача взяття у тижневий строк на абонентський облік квартирних засобів обліку.

Відповідно до укладеного між ТОВ «Теплопостачсервіс» та ОСОБА_2 договору від 26.11.2013 року про проведення розрахунків за теплову енергію за показниками приладів обліку споживання, виконавець зобов»язується проводити розрахунки і споживачем за опалення, а споживач зобов»язується здійснювати оплату за споживання теплової енергії та користування послугами по показниках приладів обліку споживання теплової енергії на умовах цього договору (а.с.16).

Розділом 3 вказаного договору передбачено право виконавця переводити на нормативний розрахунок споживача у визначених випадках.

Відповідно до акту демонтажу обладнання від 23.10.2017 року, ФОП ОСОБА_3 були виконані роботи з демонтажу лічильника теплової енергії за адресою: АДРЕСА_2 для проведення чергової періодичної повірки лічильника (а.с. 18).

Доказів повідомлення відповідача в установленому законом порядку про відключення, матеріали справи не містять.

Згідно із актом введення в експлуатацію вузла комерційного обліку теплової енергії від 29.11.2017 року, підписаного ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Теплопостачсервіс», було встановлено, що підрядником якісно виконано роботи з монтажу вузла обліку теплової енергії за адресою: АДРЕСА_3, встановлено теплолічильник (а.с.19, 20).

Доказів на підтвердження відповідного звернення до відповідача в період з 11.2017 р. по 01.2018 р. про взяття у тижневий строк на абонентський облік квартирний засобів обліку встанолений 29.11.2017 року теплолічильник, - з боку позивача суду надано не було.

Вирішуючи даний спір, суд враховує, що відносини між позивачем та відповідачем регулюються Законами України «Про житлово-комунальні послуги», «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою КМУ № 630 від 21.07.2005 року.

Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Обов»язок щодо укладення договору про надання житлово-комунальних послуг покладається саме на споживача, як і обовязок по оплаті вказаних послух, як це визначено ст. 20 Закону.

Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець/виробник зобов'язаний проводити перерахунок розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі перерви в їх наданні, ненаданні або наданні не в повному обсязі у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Тобто законодавець покладає такий обовязок на виробника таких послуг, в разі їх ненадання з вини саме виробника, а не через відмову споживача отримувати дані послуги.

Пунктом 24 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, визначено право споживачів на відмову від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Пунктами 25, 26 Правил передбачено, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється в порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплопостачання» (2633-15) схемою теплопостачання, за умови безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що ним в листопаді 2017 року фактично не було отримано послуги з постачання тепла, а також відповідачем до січня 2018 року нараховано плату за теплопостачання по нормативним розрахункам неправомірно, так як лічильник було встановлено 29.11.2017 року та розрахунки вже мали б проводитись у відповідності до його показань.

Однак, стороною позивача не надано суду доказів на підтвердження факту відключення квартири від мережі теплопостачання у встановленому законом порядку , як і не надано доказів звернень відповідача про ненадання йому послуг з постачання тепла, а також не повідомлено у встановленому порядку відповідача про взяття на абонентський облік квартирного засобу обліку після відповідної повірки в листопаді 2017 року.

Посилання позивача на те, що відповідач знав про встановлення лічильника в квартирі після повірки, про що свідчить відповідний акт від 29.11.2017 року, а відтак мав нараховувати плату за його показниками, суд відкидає, оскільки, позивачем не надано суду докази звернення - повідомлення відповідача про взяття лічильника на облік після повірки, як це передбачає закон, а відтак дії відповідача по нарахуванню плати за листопад 2017 р. - січень 2018 р. є правомірними і такими, що відповідають вимогам Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, визначено право споживачів на відмову від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Також слід зазначити, що при самовільному відключенні від центрального теплопостачання, що має місце в даному випадку та доказів зворотному суду надано не було, - споживач не звільняється від оплати центрального теплопостачання в повному розмірі.

Крім того, суд звертає увагу на те, що лише 29.12.2017 року позивачем було сплачено за опломбування лічильника теплової енергії та лише 25.01.2018 року подано відповідачу акт введення в експлуатацію, після чого з 01.02.2018 року позивача було взято на абонентський облік та на даний час проводяться нарахування з урахуванням показників індивідуального засобу обліку, а тому доводи відповідача щодо правомірності нарахувань до січня 2018 року включно знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи.

Приймаючи до уваги те, що в ході розгляду справи судом не встановлено неправомірності дій відповідача в частині нарахувань позивачу плати за опалення за період листопад 2017 р. - січень 2018 р., в зв»язку з чим в задоволенні вимоги про визнання дій неправомірними слід відмовити, а відтак відсутні правові підстави і для задоволення вимоги щодо зобов»язання відповідача здійснити перерахунок за вказаний період.

Крім того, пред»явивши позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди, позивач вказує на те, що внаслідок неправильного нарахування плати за опалення, неаргументованої та безпідставної зміни встановленого режиму нарахування за тепло, змінився його звичний спосіб життя та він вимушений витрачати додатковий час і кошти для захисту своїх прав.

Судом встановлено, що відповідачем здійснювались нарахування плати за теплопостачання в межах закону, порушень вимог закону в діях відповідача судом не встановлено та позивачем в ході розгляду справи не доведено.

Крім того, в ході розгляду справи суду не було надано жодних доказів того, що дії відповідача призвели до моральних страждань позивача, а також призводять до змін в його житті, а тому, приймаючи до уваги роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, викладеними у постанові від 31 березня 1995 року № 4 „Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001 року № 5), суд вважає, що в задоволенні позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди також слід відмовити, в зв»язку з необгрунтованістю та недоведеністю.

Враховуючи викладене, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об»єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не ґрунтуються на законі, не доведені належними та достатніми доказами, а тому в їх задоволенні слід відмовити.

Позивач при зверненні до суду звільнений від сплати судового збору, відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», а тому на підставі ч. 7 ст. 141 ЦПК України, судові витрати належить компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 76-83, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс» про захист прав споживача, визнання дій неправомірними, зобов»язання здійснити перерахунок та відшкодування моральної шкоди, - відмовити.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційнаскарга поданапротягом тридцятиднів здня врученняйому повногорішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Головуючий Н.П. Чередніченко