Ухвала суду № 77454620, 29.10.2018, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/2223/18

Провадження № 1-кп/645/580/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2018 року судова колегія Фрунзенського районного суду м. Харкова у складі:

головуючого - судді Горпинич О.В.

суддів – Бондарєвої І.В., Ульяніч І.В.

секретар судового засідання – Кривеженко М.М.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – Бєлашова А.М.,

захисника – ОСОБА_1,

обвинуваченого – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду м. Харковаобвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,

в с т а н о в и л а:

В провадженні Фрунзенського районного суду м. Харкова знаходиться вищевказаний обвинувальний акт.

В підготовчому судовому засіданні учасники судового провадження не заперечували щодо призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта.

Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт, вважає за можливе призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, виходячи з наступного.

Підстав для закриття кримінального провадження не вбачається. Обвинувальний акт складено у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону. Підстав для направлення обвинувального акту для визначення підсудності не встановлено, дане кримінальне провадження підсудне Фрунзенському районному суду м. Харкова.

Таким чином, в наявності достатні підстави для призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта.

Також, в підготовчому судовому засіданні прокурор просив продовжити ОСОБА_2 строк тримання під вартою, посилаючись на те, що існують ризики, передбачені п.п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: перебуваючи на свободі він може переховуватись від суду та впливати на потерпілу та свідків.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 – адвокат ОСОБА_1 при вирішенні питання щодо продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою покладався на справедливе рішення судової колегії та просив вирішити питання для обрання його підзахисному більш м’якого запобіжного заходу.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав думку захисника.

При вирішенні питання про продовження строків тримання під вартою, колегія суддів виходить з наступного.

Під час досудового розслідування, в тому числі шляхом проведення слідчих та інших процесуальних дій, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України відносно обвинуваченого ОСОБА_2, в зв’язку із чим останньому було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Строк тримання під вартою обвинуваченого неодноразово продовжувався у встановленому КПК України порядку, останній раз на підстави ухвали Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07 вересня 2018 року на строк до 05 листопада 2018 року.

Вимогами п. 2 ч. 3 ст. 331 КПК України передбачено, що до спливу продовженого строку суд зобов’язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.

Згідно вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від слідства та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших учасників судового процесу та інше.

Вимогами ст. 178 КПК України передбачені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв’язків, в тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались раніше та інші обставини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, відповідно до вимог п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.

Продовжуючи обвинуваченому строк тримання під вартою, судова колегія виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків, також приймає до уваги тяжкість інкримінованого йому злочину.

При цьому суд врахував практику Європейського суду з прав людини, а саме, що оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії), § 106). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв’язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови) § 58).

В зв’язку з чим, суд дійшов висновку, що обставини, дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків, тому застосування більш м’якого запобіжного заходу не забезпечить його належної процесуальної поведінки.

З огляду на викладене, судова колегія вважає за необхідне продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою який не може перевищувати 60 (шістдесят) днів.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 372 КПК України, судова колегія -

п о с т а н о в и л а:

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, у відкритому судовому засіданні в приміщенні Фрунзенського районного суду м. Харкова на 08 листопада 2018 року о 12 годині 00 хвилин.

В судове засідання викликати осіб згідно обвинувального акта.

Продовжити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 27 грудня 2018 року.

Копію ухвали направити до Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» для відома.

Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя - О.В. Горпинич

Судді - І.В. Бондарєва

ОСОБА_3