Рішення № 77454561, 18.10.2018, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/9393/15-ц

Провадження №2/645/43/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2018 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого – судді Бабкової Т.В.,

при секретарі судових засідань – ОСОБА_1,

за участю позивача – ОСОБА_2,

відповідача – ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_3 – адвоката ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Харківської міської ради, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення коштів, встановлення та визнання факту проживання однією сім’єю, встановлення та визнання факту належності автомобіля, звернення стягнення на автомобіль,

встановив:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, узагальнені доводи інших учасників справи

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом (з урахуванням уточненого позову від 12.05.2016 року та додаткового позову від 01.12.2017 року), в якому просить стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 38000,00 грн. основної заборгованості за договором, 38000,00 грн. пені за договором, 7571,85 грн. втрат позивача на інфляцію, 2968,64 грн. – 3 % річних від простроченої суми, а всього 86540,49 грн.; встановити і визнати факт проживання однією сім’єю чоловіка ОСОБА_8 та жінки ОСОБА_3 без шлюбу; встановити та визнати факт належності автомобіля марки ВАЗ-2109, білого кольору, номерний знак НОМЕР_1, 1987 року випуску, свідоцтво ХАС 606610 від 18.09.2001 року, за набувальною давністю відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_5, як його спадкоємцям, які фактично прийняли спадщину після смерті ОСОБА_8, який помер 20.11.2014 року; звернути стягнення на автомобіль марки ВАЗ-2109, білого кольору, номерний знак НОМЕР_1, 1987 року випуску, свідоцтво ХАС 606610 від 18.09.2001 року, визнавши на нього право власності за позивачем; стягнути солідарно з відповідачів судові витрати.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 14.04.2012 року між позивачем, який є адвокатом, та ОСОБА_8 було укладено договір про надання правових послуг у вигляді здійснення захисту сина ОСОБА_8 - ОСОБА_5, який на той час обвинувачувався СУ ГУМВС України в Харківській області у вчинені злочинів, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 307 КК України та перебував під вартою. В подальшому ОСОБА_5 з-під варти звільнений, а кримінальна справа направлена на додаткове розслідування на підставі постанови Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17.05.2013 року. 17.05.2013 року ОСОБА_5 підписав акт прийняття – передання фактично наданих йому послуг та цим підтвердив, що вони надані йому кваліфіковано, вчасно, у повному обсязі, відповідно до умов договору від 14.04.2012 року. Проте, оплата послуг захисника не була здійснена у повному обсязі ОСОБА_8 відповідно до умов договору, сума несплати становить 38000 грн. 05.02.2014 року позивачем на адресу ОСОБА_8 та ОСОБА_5 направлений рекомендований лист з вимогою оплати фактично наданих правових послуг, але даний лист не був отриманий та повернувся до відправника у зв’язку із закінченням строку зберігання. Відтак, між позивачем та ОСОБА_5, ОСОБА_8 виникло грошове зобов’язання, яке мало бути виконаним ОСОБА_8 ще 18.04.2012 року. Втрати позивача від інфляції становлять 7571,85 грн., 3 % річних від простроченої суми – 2968,64 грн. Крім цього, відповідно до п. 13 договору про надання правових послуг від 14.04.2012 року, пеня складає 138 700,00 грн. (38000 грн. х 1 % = 380 грн. х 365 днів). З урахуванням принципу пропорційності, позивач просить стягнути пеню у розмірі 38000 грн. 20.11.2014 року ОСОБА_8 помер. На час своєї смерті ОСОБА_8 перебував у цивільному шлюбі з ОСОБА_3, проживав та був зареєстрований разом з нею у будинку № 6 по вул. Горбанівській (Космічній) в м. Харкові, який належить на праві власності ОСОБА_3 Крім того під час спільного життя з ОСОБА_3 в 2009 році ОСОБА_8 отримав у володіння, користування й розпорядження від власника автомобіля ОСОБА_9 автомобіль марки ВАЗ-2109, білого кольору, номерний знак НОМЕР_1, на якому він постійно пересувався по місту та використовував його в інтересах сім’ї. Після смерті ОСОБА_8 ОСОБА_3 прийняла спадщину, зокрема, спірний автомобіль. Після смерті ОСОБА_8 ОСОБА_3 спірний автомобіль передала ОСОБА_5 05.06.2017 року на адресу ОСОБА_9 позивачем було направлено лист, але відповідь на нього не надійшла. ОСОБА_8 разом з ОСОБА_3 добросовісно заволоділи чужим майном і продовжують в особі ОСОБА_3 і ОСОБА_5 відкрито, безперервно володіти автомобілем ВАЗ-2109, білого кольору, номерний знак НОМЕР_1, як рухомим майном, починаючи з січня 2009 року та до теперішнього часу. Отже, давність володіння вказаним автомобілем становить 9 років. На даний час автомобіль у розшуку не перебуває, ОСОБА_9 ніяких претензій до ОСОБА_8 та його рідних не заявляв в та не заявляє. Оскільки під час отримання вказаного автомобіля ОСОБА_8 та ОСОБА_3 проживали разом, однією сім’єю, то цей транспортний засіб є їхньою спільною власністю. Вказує, що ОСОБА_3 проживала разом із померлим ОСОБА_8, що свідчить про прийняття нею спадщини, і протягом 6 місяців не заявляла про відмову від неї. Прийнявши автомобіль у спадщину, ОСОБА_3 передала його у користування ОСОБА_5 Таким чином відповідачі належним чином вони не оформлюють спадщину з метою ухилення від наявного боргу перед позивачем.

Позивач ОСОБА_2 у судовому засіданні вказані позовні вимоги підтримав в повному обсязі. В зв’язку зі смертю власника автомобілю ВАЗ-2109, білого кольору, номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_9 його правонаступниками просив притягнути спадкоємців померлого ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Відповідач ОСОБА_3 та її представник – адвокат ОСОБА_4 заперечували проти задоволення позовних вимог, пояснивши, що вони з ОСОБА_8 ніколи не проживали як чоловік та жінка, не були пов’язані спільним побутом, не мали взаємних прав та обов’язків одне до одного. Вказує, що взагалі з 01.03.1993 року по 11.04.2008 року ОСОБА_8 перебував у зареєстрованому шлюбі з іншою особою, а саме гр. ОСОБА_10 За таких обставин ОСОБА_8 не міг одночасно мати декілька сімей, вважається, що лише подружжю, а саме особам, які перебувають у офіційно зареєстрованому органом РАЦС у шлюбі, може належати майно на праві спільної сумісної власності. ОСОБА_3 зазначає, що після смерті ОСОБА_8 вона ніяких дій та розпоряджень відносно належного майна ОСОБА_8 не здійснювала, тому що не є спадкоємцем померлого. Зазначила, що деякий час за життя ОСОБА_8 проживав у належному їй на праві власності будинку № 6 по вул. Горбанівській (Космічній) в м. Харкові як наймач житла, автомобіль, яким ОСОБА_8 за життя користувався, а після його смерті автомобіль забрав його син ОСОБА_5

Представник Харківської міської ради у судове засідання не з’явися, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, не з’явився в судове засідання без повідомлення причин, не подав відзиву на позов.

Відповідач ОСОБА_5 у судове засідання не з’явися, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, не з’явився в судове засідання без повідомлення причин, не подав відзиву на позов.

В зв’язку з отриманням відомостей від Дванадцятої Харківської державної нотаріальної контори про звернення із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9, який помер 15.09.2011 року, до нотаріальної контори дочки спадкодавця ОСОБА_7 та сина спадкодавця ОСОБА_6, вказані особи були залучені до участі у справі як правонаступники відповідача ОСОБА_9

Відповідачі ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у судове засідання не з’явилися, в матеріалах справи міститься заява про слухання справи без їх участі, позовні вимоги визнають, заяв та клопотань не мають.

Заяви та клопотання, інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19.09.2014 року відкрито провадження по даній цивільній справі.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28.10.2015 року справу передано на розгляд до Фрунзенського районного суду м. Харкова.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13.11.2015 року прийнято до провадження судді Фрунзенського районного суду м. Харкова Бабкової Т.В.

03.12.2015 року позивачем ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу на ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28.10.2015 року.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 02.03.2016 року ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28.10.2015 року залишено без змін.

12.05.2016 року позивачем ОСОБА_2 подано уточнений позов.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12.05.2016 року уточнену позовну заяву залишено без руху.

02.06.2016 року позивачем ОСОБА_2 долучено до матеріалів справи оригінал платіжного доручення у розмірі 1653,60 грн.

02.06.2016 року позивачем ОСОБА_2 подано клопотання про витребування доказів.

02.09.2016 року позивачем ОСОБА_2 подано заяву про долучення до матеріалів справи письмових доказів.

09.11.2016 року позивачем ОСОБА_2 подано заяву про виклик свідка ОСОБА_11

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21.12.2016 року витребувано у Департаменту містобудування, архітектури та генерального плану Харківської міської ради інвентаризаційну справу на будинок № 6 по вул. Горбанівській в м. Харкові.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 30.05.2017 року витребувано з КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» інвентаризаційну справу на будинок № 6 по вул. Горбанівській в м. Харкові.

07.11.2017 року позивачем ОСОБА_2 подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 09.11.2017 року відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

01.12.2017 року позивачем ОСОБА_2 подано додатковий позов.

02.02.2018 року позивачем ОСОБА_2 подано клопотання про витребування доказів.

07.05.2018 року відповідачем ОСОБА_3 подано відзив на позов.

08.05.2018 року позивачем ОСОБА_2 подано клопотання про заміну відповідача ОСОБА_9 його правонаступниками.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 08.05.2018 року по даній цивільній справі залучено ОСОБА_6, ОСОБА_7 в якості правонаступників відповідача ОСОБА_9, закрито підготовче засідання, справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження.

Встановлені судом обставини

Судовим розглядом встановлено, що 23.08.2011 року між адвокатом ОСОБА_2 та клієнтом ОСОБА_8 було укладено угоду на представництво інтересів та захист прав сина ОСОБА_8 - ОСОБА_5, на досудовому розслідуванні в органах внутрішніх справ (міліції), органах прокуратури, підрозділах СБУ, в судах всіх інстанцій, всіх видів судочинства в кримінальній справі по висунутому йому обвинуваченню. Угода містить вказівку про сплату авансу, а.с.51 т.1

Матеріали справи свідчать, що в наступному 14.04.2012 року між позивачем ОСОБА_2, який діяв на підставі свідоцтва на право на заняття адвокатською діяльністю № 632 від 29.07.2008 року, як адвокат, та виступав як виконавець, та гр. ОСОБА_8, який діяв в інтересах свого сина ОСОБА_5, та виступав як замовник, було укладено договір на надання правових послуг. За вказаним договором адвокат ОСОБА_2 прийняв на себе обов’язок надати правові послуги у виді представництва та захисту прав та інтересів ОСОБА_5, обвинуваченого за ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 307 КК України, в судах першої та апеляційної інстанцій, а за необхідністю і касаційної інстанції, органах міліції, прокуратури, СБУ. Умовами п.11,12,13 вказаного договору передбачено обов’язок замовника ОСОБА_8 в передбачений договором строк сплатити послуги виконавця. Оплату правових послуг на досудовому розслідуванні та в суді першої інстанції замовник зобов’язаний здійснити у розмірі 40000 грн. Замовник зобов’язаний внести в касу (перерахувати на рахунок) виконавця вказану суму (в калькуляції) протягом трьох днів з моменту підписання даного договору. За несвоєчасне внесення (перерахування) оплати по договору замовник сплачує пеню в розмірі одного проценту від простроченої суми за кожен день прострочки. Внесення в касу в касу виконавця сума згідно пункту 12 даного договору є задатком, а.с.48 т.1.

З пояснень позивача ОСОБА_2 встановлено, що на час укладення вищезазначеного договору обвинувачений ОСОБА_5 перебував під вартою. Дані обставина підтверджуються також змістом процесуальних рішень, винесених в рамках розгляду Комінтернівським районним судом м.Харкова кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч.2 ст.307. ч.1 ст.309 КК України, а.с.62-64 т.1.

Відповідно до наданої суду квитанції до прибуткового касового ордеру встановлено факт внесення ОСОБА_8 29.05.2012 року та відповідно факт прийняття адвокатом ОСОБА_2В часткової оплати у сумі 2000 грн. за договором від 14.04.2012 року, а.с.50.

Згідно акту здачі – приймання виконаних робіт (наданих послуг) за договором № б/н від 14.04.2012 року, складеного 09.08.2012 року між адвокатом ОСОБА_2 та ОСОБА_8, замовник за договором ОСОБА_8 підтвердив, що правові послуги відповідно до змісту договору № б/н від 14.04.2012 року станом на 09.08.2012 року виконані якісно, претензій до виконавця ОСОБА_8С не має, міра запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 змінена 16.07.2012 року з тримання під вартою на підписку про невиїзд. Аванс за договором внесений в сумі 2000 грн., сума до перерахуванню складає 38000 грн., а.с.49 т.1.

Крім того, 17.05.2013 року акту здачі – приймання виконаних робіт (наданих послуг) за договором № б/н від 14.04.2012 року, було складено між адвокатом ОСОБА_2 та обвинуваченим за ч.2 ст.307, ч.1 ст.309 КК України ОСОБА_12, яким сторони підтвердили, що правові послуги відповідно до змісту договору № б/н від 14.04.2012 року, угоди від 23.11.2012 року № 23/11/2012-1юр, у Комінтернівському районному суді м. Харкова надані у повному обсязі, своєчасно, кваліфіковано, а тому претензій з цього приводу взагалі немає. Аванс за договором внесений в сумі 2000 грн., сума до перерахуванню складає 38000 грн., а.с.4 т.1.

05.02.2014 року адвокатом ОСОБА_13 на адресу ОСОБА_8 направлений лист із зазначенням про фактично надані правові послуги за договором від 14.04.2012 року, що підтверджується актом виконаних робіт (наданих послуг) від 17.05.2013 року, та вимогою здійснити погашення заборгованості за договором у сумі 38000 грн. відповідно до змісту договору від 14.04.2012 року, а.с. 6 т.1.

Позиція суду та висновки суду за результатами розгляду справи.

Норми права, що підлягали застосуванню судом.

Суд вважає доведеним, що відповідно до умов угоди між адвокатом ОСОБА_2 та ОСОБА_8 від 23.08.2011 року та укладеному між вказаними особами договору на надання правових послуг від 14.04.2012 року в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 оплата праці адвоката ОСОБА_2 у повному обсязі не була здійснена, заборгованість за договором складає 38000 грн.

Положеннями ст.12 Закону України «Про адвокатуру», який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, передбачалося, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом. У разі участі адвоката у кримінальній справі за призначенням та при звільненні громадянина від оплати юридичної допомоги через його малозабезпеченість оплата праці адвоката здійснюється за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Порядок призначення адвоката для подання юридичної допомоги громадянам визначається кримінально-процесуальним законодавством. Якщо договір розривається достроково, оплата праці адвоката провадиться за фактично виконану роботу. У разі неналежного виконання доручення на вимогу громадянина або юридичної особи, які уклали договір з адвокатом чи з адвокатським об'єднанням, внесена плата повертається їм повністю або частково, а при виникненні спору - за рішенням суду.

Приймаючи до уваги, що обов’язок проведення оплати праці адвоката чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством покладався саме на громадянина, який уклав угоду з адвокатом, умовами як угоди між ОСОБА_8 та адвокатом ОСОБА_2 від 23.08.2011 року, так і укладеним між ними договору на надання правових послуг від 14.04.2012 року встановлювався обов’язок замовника ОСОБА_8 провести оплату правових послуг в розмірі 40000 грн., та передбачалася відповідальність останнього в у випадку несвоєчасного внесення оплати за договором, факт прийняття ОСОБА_2 авансу за договором в розмірі 2000 грн. саме від ОСОБА_8, суд вважає, що заборгованість за договором у розмірі 38000 грн. підлягає стягненню з ОСОБА_8

20.11.2014 року ОСОБА_8 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ВЛ № 469457, виданим 21.11.2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 16613, а.с.43 т.1.

З відповіді Сьомої Харківської державної нотаріальної контори від 20.07.2015 року № 2191/01-16 вбачається, що після ОСОБА_8 спадкова справа не заводилась, заяви про прийняття або про відмову від спадщини не подавались. Також повідомляють, що на цей час свідоцтво про право на спадщину після вищевказаного спадкодавця нікому не видавалось, а.с. 172 т.1.

З відповіді 12-ї Харківської державної нотаріальної контори від 04.07.2016 року № 1149/01-16 вбачається, що спадкову справу після смерті ОСОБА_8 було заведено виключно на підставі претензії кредитора померлого ОСОБА_2, а.с.59-61 т.2.

Встановлено, що з 19.02.2008 року та по час смерті ОСОБА_8 був зареєстрований за: м.Харків, вул. Горбанівська, 6 (раніш назва адреси: Харківський район, с.Горбані, вул. Космічна, 6 ), а.с. 79 ,167 т.1.

Право власності на житловий будинок №6 по вул. Космічній в с.Горбани Харківського району зареєстровано за відповідачкою ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності, виданого на підставі рішення виконкому Пономаренківської сільської ради від 10.07.2001 року, а.с. 205 т.2.

Судовим розглядом встановлено, що на час смерті 20.11.2014 року ОСОБА_8 з ОСОБА_3 та будь-якими іншими особами у зареєстрованому шлюбі не перебував, за життя перебував у шлюбі з гр. ОСОБА_14 з 01.03.1993 року, шлюб розірвано 11.04.2008 року, а.с.235 т.2.

В процесі судового розгляду справи встановлено, що на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_8 20.11.2014 року спадкоємцем померлого першої черги є його син ОСОБА_5, який у відповідність до положень ст.1268, 1269 ЦК України жодних дій, які б свідчили про прийняття спадщини не здійснював.

На підставі відповідні Комунального підприємства «Харківське МіськБТІ» від 12.10.2015 року в з’ясовано, що право власності на об’єкти нерухомого майна на ім’я ОСОБА_15 не зареєстровано, а.с.185 т.1.

З відповіді Управління Державтоінспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 15.05.2015 року № 4651 вбачається, що транспортні засоби за ОСОБА_8 зареєстровані не були. Власником автомобіля ВАЗ 2109, 1987 року випуску, білого кольору, номерний знак НОМЕР_1, свідоцтво ХАС 606610, видане 18.09.2001 року, є ОСОБА_9, а.с.158 т.1.

Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов’язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов’язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.Вимоги кредитора вони зобов’язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

Таким чином, суд наголошує, що жодних належних доказів про наявність на час смерті ОСОБА_8 20.11.2014 року спадщини, до складу якої належали саме права померлого, суду надано не було. Дані про наявність спадкоємців ОСОБА_8, які у відповідність до положень ст.1268, 1269 ЦК України, прийняли спадщину померлого, вартості спадщини та її співмірності з вимогами кредитора померлого у суду відсутні.

15.09.2011 року ОСОБА_9 помер, що підтверджується актовим записом про смерть № 12239 від 16.09.2011 року, виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції, а.с.122 т.3.

З відповіді Одинадцятої Харківської державної нотаріальної контори від 25.04.2018 року за № 2525/0214 встановлено, що після померлого 15.09.2011 року ОСОБА_9:

- 24.09.2011 року було подано заяву від імені дочки ОСОБА_7, яка проживає за адресою: Російська Федерація, АДРЕСА_1, про прийняття спадщини як за законом, так і за заповітом. Заява зареєстрована в книзі обліку та реєстрації спадкових справ за № 2640 та заведено спадкову справу за № 1143/2011;

- 02.12.2011 року було подано заяву від імені сина ОСОБА_6, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, про прийняття спадщини як за законом, так і за заповітом. Заява зареєстрована в книзі обліку та реєстрації спадкових справ за № 3180 та заведено спадкову справу за № 1143/2011;

- 30.07.2013 року було подано заяву від імені доньки ОСОБА_7 та сина ОСОБА_6 про те, що спадщину прийняли та з проханням видати свідоцтва про право на спадщину за законом в рівних частках кожному, а саме по 1/ 2 частці кожному. Заява зареєстрована в книзі обліку та реєстрації спадкових справ за № 1640 та долучено до спадкової справи за № 1143/2011.

Інших заяв від спадкоємців про прийняття або про відмову від спадщини не надходило.

-30.07.2013 року за р. № 1-288 було видано свідоцтво на спадщину за законом на ім’я дочки ОСОБА_7 на 1/ 2 частку квартири № 347 будинку № 51 по пр. 50-річчя в м. Харкові;

-30.07.2013 року за р. № 1-290 було видано свідоцтво на спадщину за законом на ім’я сина ОСОБА_6 на 1/ 2 частку квартири № 347 будинку № 51 по пр. 50-річчя в м. Харкові;

-30.07.2013 року за р. № 1-292 було видано свідоцтво на спадщину за законом на ім’я дочки ОСОБА_7 на 1/ 8 частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, № 97 по вул. Академіка Павлова в м. Харкові;

- 30.07.2013 року за р. № 1-294 було видано свідоцтво на спадщину за законом на ім’я сина ОСОБА_6 на 1/ 8 частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, № 97 по вул. Академіка Павлова в м. Харкові;

-30.07.2013 року за р. № 1-296 було видано свідоцтво на спадщину за законом на ім’я дочки ОСОБА_7 на 1/ 2 частку автомобіля Volkswagen Vento, номерний знак НОМЕР_2;

-30.07.2013 року за р. № 1-297 було видано свідоцтво на спадщину за законом на ім’я сина ОСОБА_6 на 1/ 2 частку автомобіля Volkswagen Vento, номерний знак НОМЕР_2.

Звертають увагу на те, що згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру: (заповіти/спадкові договори) № 28172368 від 24.09.2011 року, яка міститься в матеріалах спадкової справи, заповіт від імені померлого ОСОБА_9 не посвідчувався, а.с.138, т.3.

Прийняття спадкоємцями хоча б частини спадщини свідчить про те, що спадкоємець прийняв її у цілому , незалежно від того. У чому полягає частина, що залишилася, і де вона знаходиться, що випливає з самого принципу універсальності спадкового правонаступництва (ст.1216 ЦК України), визначення складу спадщини ( ст.1218 ЦК України) та зазначено у п.208 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, де зазначено, що прийняття спадщини може мати місце лише щодо всієї спадщини.

Виходячи з наведеного, факт прийняття спадщини спадкоємцями ОСОБА_9 свідчить про прийняття ними в тому числі спадщини померлого в частині належного ОСОБА_9 права власності на автомобіль ВАЗ 2109, 1987 року випуску, білого кольору, номерний знак НОМЕР_1.

Власних вимог щодо визнання права власності на вищезазначений автомобіль ОСОБА_8 не заявляв, при цьому як водій не міг бути не обізнаним про належність вказаного транспортного засобу іншій особі ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ХАС 606610, видане 18.09.2001 року.

Відповідно до ч.1 ст.390 ЦК України недобросовісним набувачем є особа, яка знала або могла знати, що вона володіє майном незаконно.

Відповідно до ст.41 Конституції України, ст.321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Законні підстави припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників, передбачені ст.365 ЦК України.

Як роз'яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України у п. 9 та п. 13 постанови від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових порав» при вирішенні спорів, пов’язаних і з набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, що володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності. Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади. Володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності. Володіння повинно бути відкритим, тобто особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Крім того, володіння є безперервним, а саме, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Характерною ознакою для визнання права власності на нерухомість за давністю володіння згідно положень ст. 344 ЦК України є добросовісність, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю.

З врахуванням наведеного, доводи позивача щодо добросовісного, відкритого, безперервного, безтитульного володіння ОСОБА_8 автомобілем ВАЗ 2109, 1987 року випуску, білого кольору, номерний знак НОМЕР_1, протягом 9 років є безпідставними, а тому в задоволенні позову в цій частині суд відмовляє.

Щодо встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка ОСОБА_8 та жінки ОСОБА_3 без шлюбу суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині, виходячи з наступного.

За положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім’єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов’язків подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 цього СК УКраїни шлюб є підставою для виникнення прав та обов’язків подружжя.

Разом з тим, згідноіз ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл. 8 цього Кодексу.

Тобто при застосуванні ст. 74 СК України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Пунктом 5 ч.1 ст. 256 ЦПК України передбачено встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.

З аналізу зазначеної норми закону слідує, що встановлення цього факту судом можливе у випадку, коли потрібно вирішити питання про поділ спільно набутого майна (стаття 74 СК України). Законодавець передбачив можливість набуття права спільної власності на майно осіб, які не перебувають у шлюбі, в разі коли вони проживають однією сім'єю, між ними склалися стабільні відносини, що притаманні подружжю.

При вирішенні позовних вимог щодо встановлення факту сумісного проживання чоловіка та жінки без шлюбу суд враховує, що згідно прикінцевих положень СК України він набирає чинності одночасно з набранням чинності ЦК України. Тобто ЦК України вступив в силу 01.01.2004 року.

Отже положення вказаних кодексів слід застосовувати з дати набрання ним чинності.

Крім того, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

За приписами ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім’єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв’язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Відмовляючи в задоволенні позову суд виходив з недоведеності факту проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_16 однією сім’єю, що відповідно до ст. 74 СК України виключає підстави для визнання майна, набутого сторонами в цей період, об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Допитаний за клопотанням позивача у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснив, що за життя ОСОБА_8 був з ним знайомий, його знайомство носило епізодичний характер, зокрема він двічі був в нього у гостях - в червні 2002 року та в 2007 року в буднковолодінні за адресою: м.Харків, вул. Горбанівська, 6. Під час перебування в гостях у ОСОБА_8 він представляв ОСОБА_3 як свою дружину, пояснював, що це їх власний будинок, вони спільно проживають в ньому.

Вказані свідчення переконливим та вагомим аргументом на користь позовних вимог виступати не можуть.

Як встановлено перевіркою по Державному реєстру актів цивільного стану громадян на час смерті 20.11.2014 року ОСОБА_8 з ОСОБА_3 та будь-якими іншими особами у зареєстрованому шлюбі не перебував, на момент описаних свідком подій ОСОБА_8 перебував у шлюбі з гр. ОСОБА_14 , зокрема з 01.03.1993 року по 11.04.2008 року, а.с.235 т.2.

Таким чином, позовні вимоги про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка ОСОБА_8 та жінки ОСОБА_3 без шлюбу, заявлені з боку позивача ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.

Судові витрати

Питання щодо судових витрат судом вирішуються відповідно до положень ст.141 ЦПК України, понесені стороною позивача судові витрати покладаються на позивача, якому відмовлено в позові.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 76-81, 144, 256, 259, 263-265 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Харківської міської ради, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення коштів, встановлення та визнання факту проживання однією сім’єю, встановлення та визнання факту належності автомобіля, звернення стягнення на автомобіль – залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно – телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – ОСОБА_2, зареєстроване у встановленому порядку місце проживання (перебування): м. Харків, вул. Рибалка, б. 27, кв. 31.

Відповідач – ОСОБА_3, зареєстроване у встановленому порядку місце проживання (перебування): м. Харків, вул. Горбанівська (Космічна), 6.

Відповідач - Харківська міська рада, місцезнаходження: м. Харків, майдан Конституції, 7.

Відповідач – ОСОБА_5, зареєстроване у встановленому порядку місце проживання (перебування): Сумська область, Краснопільський район, с. Наумівка, вул. Лугова, 7/1.

Відповідач - ОСОБА_6, зареєстроване у встановленому порядку місце проживання (перебування): м. Харків, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 97.

Відповідач - ОСОБА_7, зареєстроване у встановленому порядку місце проживання (перебування): Росія, АДРЕСА_1

Повне судове рішення складено 29.10.2018 року.

Суддя-