Рішення № 77453173, 26.10.2018, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/16516/17

Провадження № 2/638/2822/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2018 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого - судді Цвірюка Д.В.,

за участю секретаря Кириллової К.С.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача - Шевченківського

об'єднаного управління ПФУ м.Харкова Березінь О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Харкова, Державної казначейської служби України, Пенсійного фонду України про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, -

встановив:

Позивач звернулась до суду з позовом про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, завданих Пенсійним фондом України та його територіальним органом - Шевченківським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України м.Харкова щодо ненарахованої та неотриманої різниці у пенсії державного службовця, посилаючись на те, що з липня 2008 року вона перебуває на обліку у Шевченківському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м.Харкова. При призначенні пенсії вперше у 2008 році нею до управління було надано довідку №111 про заробіток для обчислення пенсії державним службовцям. У 2017 році позивачу стало відомо, що органами ПФУ при призначенні пенсії державним службовцям та службовцям органів місцевого самоврядування при підрахунку середнього заробітку враховуються не всі складові заробітної плати. Постановою Дзержинського районного суду м.Харкова від 18.04.2017 року дії управління ПФУ щодо відмови в перерахунку пенсії визнані протиправними, зобов'язано управління провести перерахунок пенсії державного службовця з 16.08.2016 року, включивши до складу заробітної плати надбавку до посадового окладу 50%, матеріальні допомоги для вирішення соціально-побутових питань та на оздоровлення із збереженням відсотку нарахування пенсії на момент виходу на пенсію (83%) та виплатити різницю пенсії після перерахунку за вказаний період. Харківським апеляційним адміністративним судом вказане рішення залишено без змін. На виконання постанови суду управлінням ПФУ проведено перерахунок пенсії. Вважає, що з вини органу ПФУ їй щомісяця з моменту призначення пенсії недоплачувалася пенсія у сумі 784,86 грн., чим завдано збитків, які полягали в нарахуванні щомісячної пенсії у розміру, меншому за той, на який вона мала право. Відповідно до ст.22, 1166, 1173 ЦК України, просить стягнути з Держави в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на свою користь на відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, завданих Пенсійним фондом України та його територіальним органом - Шевченківським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України м.Харкова щодо ненарахованої та неотриманої різниці пенсії державного службовця за період з серпня 2008 року по серпень 2016 року з урахуванням індексу інфляції в сумі 228381 грн. 99 коп. шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з єдиного казначейського рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідачем Шевченківським ОУ ПФУ м.Харкова надано до суду відзив на позовну заяву, згідно якого управління не згодне з вимогами позивача, посилаючись на те, що з липня 2008 року позивач отримує пенсію за віком, призначену відповідно до ЗУ «Про державну службу». 10.01.2017 року позивач звернулась до управління із заявою про перерахунок пенсії з моменту її призначення з урахуванням довідки про складові заробітної плати №258 від 02.09.2016 року. Оскільки чинним законодавством не передбачено перерахунок пенсії, управлінням рішенням від 13.01.2017 року №50 позивачу відмовлено, про що повідомлено листом від 03.02.2017 року. Постановою Дзержинського районного суду м.Харкова від 18.04.2017 року, залишеною без змін ухвалами Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2017 року та 26.09.2017 року, вимоги позивача з липня 2008 року по 16.08.2016 року залишені без розгляду у зв'язку із пропуском строку для звернення до суду. Позивачу нарахована у відповідності до діючого законодавства сума пенсії, яка виплачується без порушення термінів виплати та у встановлені законодавством строки. Крім того, зазначає, що позивачем самостійно обрахована сума збитків та не надано доказів, що підтверджують її обґрунтованість. На виконання постанови суду управлінням здійснений перерахунок пенсії з врахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення, суми матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати та надбавки до посадового окладу 50% із збереженням відсотка нарахування пенсії на момент виходу позивача на пенсію (83%), починаючи з 16.08.2016 року. Розмір пенсії - 3984,35 грн. Повторне стягнення коштів недопустиме. На підставі викладеного просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідачем Пенсійним фондом України надано до суду відзив на позовну заяву, згідно якого ПФУ не погоджується із заявленими позивачем вимогами, посилаючись на те, що фактично вимога позивача щодо відшкодування матеріальної шкоди виникла на думку позивача через протиправність дій ПФУ, однак жодного преюдиційного рішення про протиправність актів, дії чи бездіяльності ПФУ по даній справі адміністративними судами не приймалось та позивачем не наводиться жодних доказів, що підтверджують завдання шкоди Пенсійним фондом України. Постанова Дзержинського районного суду м.Харкова від 18.04.2017 року, на яку посилається позивач як на доказ винних та протиправних дій відповідачів не може вважатися рішенням, що підтверджує факт наявності незаконного рішення, незаконної дії чи бездіяльності, оскільки даною постановою суд вирішив спір стосовно перерахунку пенсії згідно довідки Департаменту економіки та комунального майна ХМР №258 від 02.09.2016 року. Також посилається на пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом. Крім того, зазначає, що позивачем самостійно обрахована сума збитків та не надано доказів, що підтверджують її обґрунтованість. На підставі викладеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, справу розглянути без участі представника ПФУ.

Позивачем надано до суду відповідь на відзив ПФУ, згідно якого зауважує, що незаконність постанови Правління ПФУ «Про затвердження форм довідок про заробітну плату, що подаються для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до ЗУ «Про держану службу» від 30.10.2008 року №19-11 підтверджена постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 13.08.2010 року. Вважає, що саме протиправна діяльність ПФУ, яка виражалась в ігноруванні вимог ст. 66 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» та якою керуються у своїй діяльності районні управління Пенсійного фонду, призвела до того, що вона понесла збитки, що підтверджується постановою Дзержинського районного суду м.Харкова. Розрахунок складений з урахуванням індексів інфляції, які встановлюються і оприлюднюються щомісяця органами статистики.

Відповідачем Державною казначейською службою України надано до суду відзив на позовну заяву, згідно якого ДКСУ заперечує проти задоволення позову у повному обсязі з тих підстав, що судове рішення щодо незаконності дій органу ПФУ відсутнє. Також зазначає, що вказана позивачем сума не є упущеною вигодою у розумінні ч.2 ст.22 ЦК України. Вказує, що у Державному бюджеті України передбачено кошти на відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб, але не передбачено відповідних асигнувань на відшкодування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади АРК або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, тому відсутні правові підстави для стягнення відповідної матеріальної шкоди з Держави. На підставі викладеного, просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Справу розглядати без участі представника Казначейства.

Позивачем надано до суду відповідь на відзив ДКСУ, згідно якого зауважує, що збитки полягають в тих доходах, які вона недоотримала внаслідок порушення її цивільного права. Вважає, що з вини управління ПФУ в Шевченківському районі м.Харкова в результаті неврахування у складі її заробітної плати для призначення пенсії надбавки до посадового окладу 50% на суму 12 688,97 грн., матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та на оздоровлення у сумі 10 005,79 грн., всього суми 22 694,76 грн., їй щомісяця з моменту призначення пенсії недоплачувалась пенсія у сумі 784,86 грн., чим було завдано збитків, які полягали в нарахуванні щомісячної пенсії у розмірі, меншому за той, на який мала право. Також вказує, що з огляду на положення ст.ст. 2, 1173 ЦК України, ч.2 ст.25 Бюджетного кодексу України сума майнової шкоди підлягає стягненню з Держаного бюджету України шляхом списання коштів є Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.

Також позивачем надано до суду відповідь на відзив Шевченківського ОУПФ м.Харкова, згідно якого зауважує, що нею не був пропущений строк звернення до суду з даним позовом, оскільки про порушення свого права їй стало відомо 26.09.2017 року. Вказує, що розрахунок складений з урахуванням індексів інфляції, які встановлюються і оприлюднюються щомісяця органами статистики; та стягнення з відповідачів суми відшкодування збитків з урахуванням індексації не є повторним стягненням пенсії.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі з підстав, наведених у позові.

Представник відповідача Шевченківського ОУ ПФУ м.Харкова в судовому засіданні проти позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні, в обґрунтування посилалась на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, дійшов наступного.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва постанову правління Пенсійного фонду України від 30.10.2008 № 19-11 «Про затвердження форм довідок про заробітну плату, що подаються для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» визнано такою, що не відповідає актам вищої юридичної сили в частині щодо невключення деяких складових заробітної плати. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Дзержинського районного суду м.Харкова від 18.04.2017 року адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано дії управління ПФУ в Шевченківському районі м.Харкова щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_3 на підставі довідки Департаменту економіки та комунального майна ХМР №258 від 02.09.2016 року протиправними; зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Харкова провести ОСОБА_3 перерахунок пенсії державного службовця з 16.08.2016 року, включивши до складу заробітної плати суми матеріальної допомоги на оздоровлення, суми матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати та надбавки до посадового окладу 50% згідно рішення ІІ сесії ХХІІ скликання Харківської міської ради від 19.10.1994 року, всього на суму 23 098, 06 грн. згідно довідки від 02.09.2016 року №258, яку видано Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради із збереженням відсотку нарахування пенсії на момент виходу на пенсію (83%) та виплатити ОСОБА_3 різницю пенсії після перерахунку за вищевказаний період. В іншій частині адміністративний позов ОСОБА_3 залишено без задоволення. Ухвалами Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2017 року та від 26.09.2017 року постанова Дзержинського районного суду м.Харкова від 18.04.2017 року залишена без змін.

Згідно зі статті 107 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійний фонд, його органи та посадові особи за шкоду, заподіяну особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим Законом, а також за невиконання або неналежне виконання ними обов'язків з адміністративного управління Накопичувальним фондом несуть відповідальність згідно із законом.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У пункті 8 статті 16 ЦК України зазначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Заявляючи вимоги про відшкодування збитків, позивач посилався на статтю 22 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України, збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані.

Позивач повинен довести також, що вона могла і повинна була отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила її можливості отримати прибуток.

Вказаної правової позиції дотримувався також Верховний Суд України в постанові від 18 травня 2016 року у справі № 6-237цс16.

У даному випадку позивач, реалізуючи право на звернення до суду і принцип диспозитивності щодо можливості самостійно визначити позовні вимоги та спосіб захисту порушеного права, звертався про перерахунок пенсії та в задоволенні перерахунку пенсії з липня 2008 року по 15.08.2016 року йому було відмовлено.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на доказах, які підтверджують реальну можливість отримання певних грошових сум.

Судом установлено, що при обрахуванні розміру збитків, позивач виходив із свого права на отримання відшкодування упущеної вигоди, у вигляді недоотриманої пенсії з урахуванням індексу інфляції.

Зміст позовних вимог та встановлені судом обставини справи, дають підстави для висновку, що позивач при розрахунку розміру упущеної вигоди виходив із вірогідності таких збитків, які ймовірно могли бути йому завдані діями відповідача, які він вважає неправомірними.

Водночас, доказів реальної можливості отримувати вказаний дохід позивачем не надано, що вказує на наявність лише теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу та не може бути підставою для його стягнення.

Відшкодування збитків є однією із форм або мір цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил вищевказаної статті, оскільки її першою частиною визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

За змістом статті 1166 ЦК України для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні ним своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цього органу.

В даному випадку відсутній один із обов'язкових елементів складу цивільного правопорушення - факт наявності незаконного рішення, незаконної дії чи бездіяльності Пенсійного фонду України та Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Харкова, дії відповідачів щодо невиплати пенсії позивачу не визнавались незаконними за період з серпня 2008 року по серпень 2016 року.

Відповідно до ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Враховуючи наведене та виходячи із обставин, встановлених судом, суд приходить до висновку щодо недоведеності позивачем реального завдання йому збитків відповідачами у вигляді упущеної вигоди у заявленій до стягнення сумі та відсутність встановленого судовим рішенням факту наявності незаконного рішення, незаконної дії чи бездіяльності Пенсійного фонду України та Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Харкова за період з серпня 2008 року по серпень 2016 року щодо невиплати пенсії позивачу.

При таких обставинах в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. 22, 1166, 1173 ЦК України, ст.ст. 12,13,77,79,81,263,264 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Харкова, Державної казначейської служби України, Пенсійного фонду України про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади - відмовити повністю.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м.Харкова протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст рішення буде складено 26.10.2018 року.

Головуючий суддя: Д.В.Цвірюк