Постанова № 77451312, 29.10.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2018 року

м.Суми

Справа №592/10877/17

Номер провадження 22-ц/788/1952/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач),

суддів - Собини О. І. , Ткачук С. С.

з участю секретаря судового засідання -Кияненко Н.М.,

сторони:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ»,

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Сумської області у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ»

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 05 вересня 2018 року в складі судді Костенка В.Г., ухвалене у м. Суми, повний текст якого складено 10 вересня 2018 року,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2017 року ТОВ «Кредекс Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, мотивуючи вимоги тим, що 27 вересня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11222568000, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 17362,46 доларів США, зі сплатою 12 процентів річних, кінцевий термін повернення коштів 26 вересня 2014 року. Відповідач своїх обов'язків щодо повернення заборгованості за кредитним договором належним чином не виконувала.

20 квітня 2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кредекс Фінанс» укладено договір факторингу № 05/12, відповідно до умов якого позивач набув прав кредитора за вищевказаним кредитним договором.

На час складання акту приймання-передачі, станом на 14 травня 2012 року, загальна заборгованість відповідача становила 148782,91 грн, з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 105228,94 грн; заборгованість за відсотками - 43553,97 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості, станом на 20 вересня 2017 року, заборгованість відповідача складала 217399,39 грн, з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 105228,94 грн; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимог - 43553,97 грн; нараховані відсотки з моменту переуступки та по дату виготовлення розрахунку - 68616,48 грн.

Просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 05 вересня 2018 року закрито провадження у справі у частині стягнення заборгованості за кредитним договором № 11222568000 від 27 вересня 2007 року у сумі заборгованості за основною сумою боргу 105228,94 грн та заборгованості за відсотками у сумі 1133,77 грн.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 05 вересня 2018 року відмовлено у задоволенні позову ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ».

В апеляційній скарзі ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позичальник зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту, але не пізніше 26 вересня 2014 року. Отже, 26 вересня 2014 року визначений строк виконання зобов'язання, а товариство звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості за інший період невиконання відповідачем кредитних зобов'язань - 20 вересня 2017 року, тобто в межах строку позовної давності. Вважає, що висновок суду першої інстанції щодо пропуску строку позовної давності звернення до суду є необґрунтованим та передчасним.

Ухвала Ковпаківського районного суду м. Суми від 05 вересня 2018 року, якою закрито провадження у справі у частині стягнення заборгованості за кредитним договором № 11222568000 від 27 вересня 2007 року у сумі заборгованості за основною сумою боргу 105228,94 грн та заборгованості за відсотками у сумі 1133,77 грн, в апеляційному порядку не оскаржується.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Пунктом 8 частини першої розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Сторони повідомлені про час і місце розгляду справи в установленому законом порядку, але в судове засідання не з'явились.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 27 вересня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11222568000, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 17362,46 доларів США на придбання автомобіля, зі сплатою 12 процентів річних, кінцевий термін повернення кредиту не пізніше 26 вересня 2014 року (а.с. 7-18).

Проте, відповідач належним чином не виконувала обов'язки щодо повернення заборгованості за кредитним договором.

Заочним рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 січня 2011 року стягнуто з АКІБ «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 11222568000 від 27 вересня 2009 року, що становить у гривневому еквіваленті 108175,16 грн. Рішення суду набрало законної сили.

Вказаним судовим рішенням у справі 2-470/11 встановлено, що заборгованість за кредитним договором станом на 07 вересня 2009 року становила 108175,16 грн, яка складалася з: 13243,44 доларів США - заборгованість за кредитом, що в гривневому еквіваленті становить 105881,30 грн, в тому числі прострочена заборгованість згідно графіка погашення - 632,77 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 5059,00 грн; 141,81 доларів США - прострочена заборгованість за відсотками, що в гривневому еквіваленті становить 1133,77 грн; 136,33 грн - пеня за прострочення непогашення відсотків; 523,76 грн - пеня за прострочення кредиту; 500 грн - неустойка за порушення зобов'язання (а.с. 100).

Відповідно до п.6.1 п.п.6.1.2 кредитного договору, банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав та вимагати від позичальника дострокового повернення всієї суми кредиту та повної сплати за кредит.

20 лютого 2009 року АКІБ «УкрСиббанк» пред'явлено до ОСОБА_1 вимогу про повернення простроченої заборгованості по кредиту у сумі 716,15 доларів США та попереджено, що у разі несплати простроченої заборгованості термін повернення всієї суми кредиту та відсотків буде визнано таким, що настав (а.с. 103). Проте, відповідач заборгованість по кредиту не повернув і банк 08 грудня 2009 року звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Також судом встановлено, що 20 квітня 2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кредекс Фінанс» укладено договір факторингу № 05/12, відповідно до умов якого банк відступив на користь товариства право вимоги заборгованості за вищевказаним кредитним договором (а.с. 40-43).

Відповідно до п. 2.1 договору, банк зобов'язався відступити товариству права вимоги за кредитами, а фактор зобов'язався придбати права вимоги за кредитами, прийняти їх і сплатити ціну продажу, передбачену цим договором.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що передача набуває чинності у дату передачі з моменту підписання акту приймання-передачі.

14 травня 2012 року між сторонами договору факторингу складено акт приймання-передачі та передано право вимоги за кредитом з відповідачем (а.с. 50).

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 жовтня 2012 року замінено стягувача з ПАТ «УкрСиббанк» на ТОВ «Кредекс Фінанс» у виконавчому провадженні по виконанню рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 січня 2011 року по справі № 2-470/11 за позовом АКІБ «УкрСиббанк» в особі Центрального регіонального департаменту АКІБ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу (а.с. 102).

10 серпня 2018 року ТОВ «Кредекс Фінанс змінило назву на ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ».

Рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» мотивоване тим, що позивач звернувся до суду із позовом за захистом свого порушеного права поза межами строку позовної давності. Відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності, проте, позивачем не надано доказів поважності пропуску строку позовної давності.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції ухвалене правильне по суті рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Спеціальна позовна давність встановлюється у один рік, зокрема щодо вимог про стягнення пені і штрафу (ст. 258 ЦК України).

Згідно з ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України).

Отже, за змістом вищезазначених норм закону, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в заінтересованої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Як убачається з матеріалів справи, 20 лютого 2009 року банком пред'явлено до відповідача вимогу про дострокове повернення кредиту у зв'язку з порушенням виконання зобов'язання за кредитним договором, а тому банк відповідно до ч. 2 ст.1050 ЦК України та умов кредитного договору використав право достроково вимагати повернення кредиту.

08 грудня 2009 року АКІБ «УкрСиббанк» звернувся з позовом до суду до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Враховуючи положення вищенаведеної ч. 2 ст. 1050 ЦК України, перебіг позовної давності щодо повернення кредиту в цілому обчислюється з дня настання строку виконання основного зобов'язання, яким є строк виконання зобов'язання у повному обсязі (кінцевий строк) або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Оскільки строк виконання основного зобов'язання було змінено до 20 лютого 2009 року, у банку виникло право на звернення до суду щодо захисту своїх порушених прав, що банк і зробив, пред'явивши позов 08 грудня 2009 року. Отже, саме з 08 грудня 2009 року розпочинається відлік строку позовної давності щодо зобов'язань ОСОБА_1

Проте, позивач з позовом про стягнення заборгованості у справі, яка переглядається, до суду звернувся лише 26 вересня 2017 року.

Отже, позивачем пропущена позовна давність, про застосування якої відповідач заявила 14 травня 2018 року (а.с. 127).

Таким чином, позивач мав можливість звернутися до суду за захистом своїх прав протягом трьох років з дня, коли виникло право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання, тобто до 08 грудня 2012 року, однак товариство звернулося до суду лише 26 вересня 2017 року, тобто з пропуском загального строку позовної давності, що є підставою для відмови у позові.

Доводи апеляційної скарги про те, що товариство звернулося до суду з позовом у межах строку позовної давності не заслуговують на увагу та не ґрунтуються на законі, оскільки після направлення банком відповідачу вимоги про дострокове погашення заборгованості змінено строк виконання основного зобов'язання.

За встановлених обставин справи та вимог закону апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» за пропуском строку позовної давності.

Так, Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, №22095/93, §51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), №66610/09, §43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

Крім того, Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).

Таким чином, посилання та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження.

Апеляційний суд вважає, що при вирішенні справи суд першої інстанції правильно, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідив всі докази, які підтверджували позицію позивача та входили до предмета доказування, надав їм належну оцінку, застосував положення законодавства, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ».

За таких обставин, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 367 - 369, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» залишити без задоволення.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 05 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду.

Судді: О.Ю.Кононенко

О.І. Собина

С.С. Ткачук