Ухвала суду № 77451277, 26.10.2018, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № № 585/1/18

Номер провадження 1-о/585/4/18

У Х В А Л А

І М Е Н ЕМ У К Р АЇ Н И

26 жовтня 2018 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі головуючого-судді В.О. Шульги, з участю секретаря – С.А. Дем’яненко, прокурора С.М. Думал, адвоката ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали суду, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою і просить скасувати ухвалу Роменського міськрайсуду Сумської області від 9 жовтня 2017 року у повному обсязі та постановити нову ухвалу, якою зарахувати йому строки: з 5 серпня 2013 року по 14 жовтня 2013 року та з 14 листопада 2014 року по день постановлення ухвали, з розрахунку один день перебування в установах попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі. В обґрунтування заяви вказав, що через апеляційне оскарження прокурором даної ухвали, вона лише 22.12.2017 набрала законної сили, через відмову прокурора від апеляційних вимог скарги. Таким чином, починаючи з моменту набрання ухвалою законної сили вона може бути переглянута за нововиявленими або виключними обставинами. 1) В кінці листопада на офіційному сайті судових рішень була викладена постанова ВСУ від 26.10.2017 року, зі змісту та висновку якої вбачається, що строки попереднього ув’язнення зараховуються у строк покарання як особам засудженим на певний строк так і особам засудженим до довічного позбавлення волі. 2) Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 28.11.2017 року скасовано ухвалу Роменського міськрайсуду від 28.10.2016 року та зараховано йому у відповідності ч.5 ст. 72 КК України строки з 23.03.2004 по 26.03.2004 та з 29.04.2004 по 15.02.2005 року, тобто ті ж строки, що зараховані йому ухвалою Роменського міськрайсуду від 09.10.2017 року. Ця ухвала набрала законної сили 22.12.2017 року, тоді, коли вже було судове рішення від 28.11.2017. Саме ці обставини є нововиявленими та такими, що відносяться до п.п.3,4, ч.2 ст. 459 КПК України та є підставою для перегляду ухвали від 09.10.2017 року. Вважає що ця ухвала має бути повністю скасована відповідно ст. 467 КПК України, та постановлено нову ухвалу, в якій не потрібно зараховувати строки, які вже зараховані ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 28.11.2017 року. Натомість в новій ухвалі йому мають бути зараховані строки його перебування в установах попереднього ув’язнення для участі в судових розглядах кримінальних проваджень з 05.08.2013 року по 14.10.2013 року та з 14.11.2014 року по день постановлення ухвали. Попередню відмову в зарахуванні йому цих строків він категорично оспорює і наполягає на їх зарахуванні, оскільки таке зарахування є вимогою обов’язкового Закону України. Посилатися та керуватися положенням Закону України «Про попереднє ув’язнення», про те, що попереднє ув’язнення закінчується з моменту набрання вироком законної сили – не можна.

В доповненнях, наданих 20 березня 2018 року, ОСОБА_2 просить прийняти до уваги вже зараховані йому строки попереднього ув’язнення ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 28.11.2017 року та зарахувати йому строки: з 16.02.2005 по 04.05.2005 року; з 05.08.2013 р. по 14.10. 2013 року; з 14.11.2014 по день постановлення ухвали, з розрахунку один день перебування в установах попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

В доповненнях до заяви про перегляд ухвали за нововиявленими обставинами ОСОБА_2 посилався також на судові рішення в кримінальних провадженнях з перегляду тих чи інших судових рішень за нововиявленими обставинами, в розгляді яких він брав участь, перебуваючи в СІЗО протягом 2013-2018 років.

У судовому засіданні в режимі відеоконференції ОСОБА_2 підтримав заявлені вимоги та їх обґрунтування. Суду пояснив, що підтримує заявлені вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні 26 жовтня 2018 року ОСОБА_2 участі не приймав, про відкладення розгляду заяви не клопотав. Як повідомив працівник СІЗО, ОСОБА_2 відмовився виходити в кімнату для відеоконференції, так як в нього заплановано розгляд ще однієї справи і йому складно налаштуватися на розгляд даної справи.

Адвокат ОСОБА_1 підтримав клопотання по суті і просив задоволити. Вважав неможливим розглядати клопотання за відсутності обвинуваченого.

Прокурор заперечував проти задоволення заяви. Вважав можливим продовжувати розгляд заяви за відсутності засудженого.

За таких обставин, відповідно ч. 2 ст. 466 КПК України, суд продовжує розгляд заяви за відсутності ОСОБА_2

Судом встановлено, що вироком Апеляційного суду Сумської області від 11.10.2004 року ОСОБА_2 засуджений за п.13 ч.2 ст. 115, ч.3 ст. 296, ч.1 ст. 122, ч.1 ст. 70 КК України до довічного позбавлення волі. Строк відбування покарання засудженому рахується з 29 квітня 2004 року. Зараховано в строк відбуття покарання ОСОБА_2 час затримання з 23.03.2004 року по 26.03.2004 року.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12.12.2016 року, яка набрала законної сили 13 квітня 2017 року, заяву ОСОБА_2 про перегляд ухвали Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 16.01.2015 року за нововиявленими обставинами залишено без задоволення.

Ухвалою Роменського міськрайонного суду від 9 жовтня 2017 року клопотання ОСОБА_2 задоволено частково. Зараховано засудженому у строк відбутого за вироком Апеляційного суду Сумської області від 11 жовтня 2004 року покарання у виді довічного позбавлення волі строк попереднього ув’язнення у період з 23.03.2004 р. по 26.03.2004 р. та з 29.04.2004 р. по 15.02.2005 р., відповідно співвідношення один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі. В іншій частині в задоволенні клопотання відмовлено. 22 грудня 2017 року дана ухвала набула чинності. Як вбачається зі змісту ухвали Роменського міськрайонного суду від 09.10.2017 р. у справі № 585/1945/17, в заяві від 25.05.2017 р. ОСОБА_2 просив зарахувати строк перебування в СІЗО: з 23.04.2004 р. по 26.03.2004 р.; з 29.04.2004 р. по 14.05.2005 р.; з 05.08.2013 р. по 14.10.2013 р.; з 14.11.2014 р. і по 01.09.2017 року, у строк відбуття покарання за правилами ч.5 ст.72 КК України. При цьому зазначено, що «решта періоду перебування ОСОБА_2 в СІЗО зарахуванню в строк покарання не підлягає, оскільки попереднє ув'язнення у розумінні положень ст. 1 Закону України «Про попереднє ув'язнення» закінчується з моменту набрання вироком законної сили. У зв'язку із цим не підлягає зарахуванню у строк попереднього ув'язнення термін слідування під вартою ОСОБА_2 із слідчого ізолятора до установи виконання покарань, тобто термін від дати набрання обвинувальним вироком законної сили до дати прибуття до місця відбуття покарання. Не може також зараховуватись до строку відбуття покарання період з 14.11.2014 р і по сьогоднішній день, оскільки, в цей час він перебуває в СІЗО для вирішення питання про перегляд ухвал та вироків за нововиявленими обставинами, які не переглядались у зв'язку із відмовою в задоволенні заяв ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами…»

Ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 28 жовтня 2016 року ОСОБА_2 відмовлено в задоволенні клопотання про зарахування строку попереднього ув'язнення.

28 листопада 2017 року, ухвалою Апеляційного суду Сумської області, ухвалу Роменського міськрайсуду від 28 жовтня 2016 року відносно ОСОБА_2 скасовано. Постановлено нову ухвалу, якою клопотання ОСОБА_2 задоволено частково та зараховано у строк відбутого за вироком Апеляційного суду Сумської області від 11 жовтня 2004 року покарання у виді довічного позбавлення волі строк попереднього ув’язнення, а саме періоди з 23 по 26 березня 2004 року, з 29 квітня 2004 року по 15 лютого 2005 року, відповідно до співвідношення – один день попереднього ув’язнення відповідає двом дням позбавлення волі.

Відповідно до ухвали Апеляційного суду Сумської області від 28.11.2017 р. у справі № 585/3459/16-к було скасовано ухвалу Роменського міськрайонного суду Сумської області від 28 жовтня 2016 року, якою засудженому ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні клопотання про зарахування строку попереднього ув’язнення у строк покарання відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України у зв’язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і постановлено нову ухвалу, якою клопотання засудженого ОСОБА_2, задоволено частково та зараховано у строк відбутого за вироком Апеляційного суду Сумської області від 11 жовтня 2004 року покарання у виді довічного позбавлення волі строк попереднього ув’язнення, а саме періоди з 23.03.2004 року по 26.03.2004 року та з 29.04.2004 року по 15.02.2005 року, відповідно до співвідношення один день попереднього ув’язнення відповідає двом дням позбавлення волі. В іншій частині клопотання засудженого відмовлено.

При цьому апеляційний суд посилався на те, що «в решті вимог … засудженого ОСОБА_2, а саме у зарахуванні йому у строк покарання періодів з 05.08.2013 року по 14.10.2013 року та з 14.11.2014 року по день постановлення ухвали, з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі, слід відмовити з огляду на те, що засуджений ОСОБА_2 з 05.08.2013 року по 14.10.2013 року вибував із місць відбування покарання до Сумського слідчого ізолятору та перебував у ньому в зв’язку з розглядом його заяви про перегляд вироку Апеляційного суду Сумської області від 11.10.2004 року за нововиявленими обставинами, а тому вказаний засудженим в апеляційній скарзі період не відноситься до періоду попереднього ув’язнення та він не може бути зарахований засудженому ОСОБА_2, як на тому він наголошує, у строк покарання відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України. Також, не підлягає до зарахування у строк покарання як період попереднього ув’язнення і вказаний засудженим інший період часу, а саме з 14.11.2014 року дати вибуття ним із Роменської ВК № 56 до Сумського СІЗО по сьогоднішній день, оскільки в цей час ОСОБА_2 перебуває в установі попереднього ув’язнення виключно з метою вирішення питання про перегляд ряду судових рішень безпосередньо за його заявами чи клопотаннями».

Відповідно ст. 459 КПК України судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами. Нововиявленими обставинами визнаються: 1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути;4) інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Тобто, нововиявленими можна вважати обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі під час судового розгляду ні суду, ні учаснику судового провадження, якій звертається із заявою.

На думку суду вказані засудженим обставини, не можуть бути взяті до уваги як нововиявлені при вирішенні заяви засудженого, оскільки питання порушені засудженим вирішені рішенням апеляційного суду в іншій справі, яке набуло чинності.

Крім того, не є нововиявленими обставинами вказані ОСОБА_2 в доповненні судові рішення по кримінальних провадженнях з перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, в розгляді яких він брав участь, перебуваючи в СІЗО протягом 2013-2018 років.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що підстави для задоволення заяви ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Роменського міськрайонного суду від 09.10.2017 року по справі № 585/1945/17 відсутні, і тому її слід залишити без задоволення.

Крім того, досліджуючи ухвали від 09.10.2017 та від 28.11.2017 р., суд приходить до переконання, що ОСОБА_2 неодноразово звертаючись до суду з аналогічними вимогами (зокрема і в 2016, і в 2017 роках), не чекаючи розгляду своїх заяв судом вищої інстанції, зловживає своїми правами на звернення в контексті ст. 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: «Заборона зловживання правами».

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 459,467 КПК України, -

П О С Т А Н О ВИ В :

Заяву ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Роменського міськрайонного суду від 09.10.2017 року по справі № 585/1945/17 залишити без задоволення.

Апеляція на ухвалу суду може бути подана до апеляційного суду Сумської області через Роменський міськрайонний суд протягом 7 - ми днів з дня її оголошення.

Суддя ... підпис.

Копія вірна:

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ ОСОБА_3