Рішення № 77449902, 22.10.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/10062/18

Провадження № 2-а/522/1169/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2018 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого – судді Шенцевої О.П.,

при секретарі судового засідання Соболевій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси адміністративну справу за позовом Козізода ОСОБА_1 до Головного управляння Державної міграційної служби України в Одеській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління ДМС України в Одеській області, у якому просив суд скасувати Постанову про накладення адміністративного стягнення ПН МОД 001966 від 24 травня 2018 року щодо накладення на Козізода ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 гривень, яка була прийнята заступником начальника ГУ-начальника УПШ ЗСІ ГУДМС України в Одеській області ОСОБА_2, та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Представники сторін у судовому засіданні надали заяву про розгляд справи без фіксації судового процесу.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає позов обґрунтованим, доведеним та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що другого квітня 2018 року Позивачу виповнилось 18 років. У той же день Позивач звернувся до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області з метою отримання посвідчення біженця.

Рішенням Держкомнацрелігій України від 1.12.2010 року №596-10 батька Позивача, ОСОБА_3 Хасібулла, було визнано біженцем, а 1 грудня 2011 року та видано посвідчення біженця ПБ 002428.

Рішенням Держкомнацрелігій України від 23.03.2011 року №282-11 мати Позивача, Козізода Зайнура Фазлула, також було визнано біженцем в Україні, видано посвідчення біженця ПБ 002561 від 23 березня 2012 року. Позивач, як неповнолітня дитина, був записаний у посвідченні біженця матері.

02.04.2018 року позивач звернувся до відповідача з метою отримання посвідчення біженця, але у видачі посвідчення було відмовлено. У день повторного звернення до ГУ ДМС України в Одеській області 24 травня 2018 року позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності. Відповідачем було складено Протокол про адміністративне правопорушення ПР МОД 001966 від 24.05.2018 на підставі якого була прийнята Постанова про накладення адміністративного стягнення ПН МОД 001966 за порушення ст. 203 КУпАП, якої накладено штраф у розмірі 1700 гривень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв’язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Таким чином, обов’язковим елементом у складі адміністративного правопорушення є вина, яка може бути виражена у формі умислу або необережності.

У Постанові про накладення адміністративного стягнення ПН МОД 001966 вказане, що Позивачем було порушено правила перебування іноземців в Україні, а саме, як вказує Відповідач – Позивач нелегально знаходився на території України з 2.04.2018 року.

Відповідно до п. 6.5. Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, які затверджені Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2011 року № 649, неповнолітні члени сім'ї, внесені в заяву-анкету особи, яка подала заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (щодо визнання яких біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, висловлена письмова згода заявника в анкеті чи в заяві), зазначаються у рішенні про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, як такі, що отримали захист в Україні.

Відповідно до п. 5 Положення про посвідчення біженця, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 14 березня 2012 р. № 202, відомості про дітей, які не досягли шістнадцятирічного віку, вносяться до посвідчення одного з батьків, у яке вклеюються їх фотокартки, а в посвідченні другого з батьків зазначається номер посвідчення, до якого внесено такі відомості.

Позивач, як неповнолітня дитина, був записаний у посвідченні біженця матері. З огляду на зазначене вважав себе визнаним біженцем в Україні.

02.04.2018 року, коли Позивачу виповнилось 18 років, він звернувся до Відповідача з наміром отримати посвідчення біженця. Службові особи відповідача повідомили, що для отримання посвідчення необхідно зібрати та надати додаткові документи. Проте коли Позивач звернувся до Відповідача 24 травня 2018 року, отримав відповідь, що не маю права на отримання посвідчення біженця, оскільки не маю в Україні статусу біженця. Того ж дня, 24.05.2018 року, Позивач подав Відповідачу заяву про визнання біженцем або особи, яка потребує додаткового захисту, отримав Довідку про звернення за захистом в Україні № 008250.

Крім того, ст. 203 КУпАП України встановлена адміністративна відповідальність за порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту”, довідка про звернення за захистом в Україні - документ, що засвідчує законність перебування особи на території України на період, що розпочинається з моменту звернення особи з відповідною заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, і є дійсною для реалізації прав і виконання обов'язків, передбачених цим Законом та іншими законами України, до остаточного визначення статусу такої особи чи залишення нею території України.

З огляду на зміст винесеної постанови Головне управління ДМС України в Одеській області про накладення адміністративного стягнення щодо громадянина ОСОБА_4 вбачається, що даним державним органом не були враховані вимоги ст.ст.280, 283 КУпАП, зокрема, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його скоєнні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є (обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Пленум Вищого Адміністративного Суду України в абз.2 п.1 постанови №2 від 6 (березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України» зазначив, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень належить перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, із якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Таким чином, при винесенні оскаржуваної постанови вказаних вимог Головне управління ДМС України в Одеській області дотримано не було, зокрема постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 гривень винесена: у спосіб, що не передбачений Конституцією та законами України; без врахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття правильного рішення (вчинення дії); без дотриманням принципу рівності перед законом.

Крім того, у відповідності до ст.245 КпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких вищенаведених підстав можна зробити висновок, що суб'єктом владних повноважень було не дотримано принципів правомірної адміністративної поведінки.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не надано суду належних допустимих доказів та не спростовано твердження позивача.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи чи інтереси.

Частиною 3 ст. 286 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд, як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без зміни, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до ч.3 ст.242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 2, 5, 7, 9, 72-77, 90, 241-244, 246, 268, 271, 286, п. 10 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Козізода ОСОБА_1 до Головного управляння Державної міграційної служби України в Одеській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Скасувати Постанову про накладення адміністративного стягнення ПН МОД 001966 від 24 травня 2018 року щодо накладення на Козізода ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 гривень, яка була прийнята заступником начальника ГУ-начальника УПШ ЗСІ ГУДМС України в Одеській області ОСОБА_2, та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду через Приморський районний суд м. Одеси, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя

22.10.18