Ухвала суду № 77449245, 29.10.2018, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/8446/18

Провадження № 1-кп/520/946/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2018 року Київського районного суду м. Одеси у складі:

головуючого - судді Войтова Г.В.,

за участю секретаря Кондрашевої К.С.

прокурора Захарової Н.А.,

захисника Карпова І.О.,

потерпілого ОСОБА_2,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018160480002189 від 16.06.2018 року відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Одеської області, Болградського району, с. Червоноармійське, за національністю гагауз, громадянина України, одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1

обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.3 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Одеси надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3

Суд, відповідно до ст. 314 КПК України, з'ясував думку всіх учасників провадження щодо можливості призначити судовий розгляд вказаної справи.

Прокурор просить призначити справу до судового розгляду.

Захисник Карпов І.О. підтримав письмове клопотання заявлене захисником Гулькевич Д.О. про повернення обвинувального акта відносно ОСОБА_3, обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.3 ст. 185 КК України прокурору на підставах викладенних в клопотанні.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав думку свого захисника.

Потерпілий ОСОБА_2 підтримав думку прокурора.

Вислухавши думку учасників провадження, перевіривши обвинувальний акт з додатками, суд вважає, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору з наступних підстав.

Згідно вимог ст.314 ч.3 п. 3 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України, тобто за наявності таких порушень вимог процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду. Отже, повернення обвинувального акту прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акту вимогам закону, а наявність в ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.

Відповідно до ч.4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Вимоги до обвинувального акту визначені ст. 291 КПК України, де в п.5 ч.2 цієї статті зазначено, що обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Європейський суд з прав людини (далі - Суд) у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті пп. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому йдеться про право особи бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього, вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 р. у справі «Камасінскі проти Австрії», №9783/82, п.79). Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 березня 1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» (ВП), №25444/94, п. 52; рішення від 25 липня 2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94, п. 58; рішення від 20 квітня 2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», №42780/98, п. 34).

Формулювання обвинувачення визначає конкретний обсяг і межі судового розгляду та дає обвинуваченому можливість реалізувати своє право на захист та знати, в чому саме він обвинувачується. Однак, у зазначеному обвинувальному акті відносно ОСОБА_3 не міститься сформульованого належним чином обвинувачення.

Обвинувальний акт в даному кримінальному провадженні, затверджений прокурором, не відповідає вимогам п.5 ч.2 ст.291 КПК України, оскільки в ньому не зазначено формулювання обвинувачення, яке слідчий та прокурор вважали встановленими.

Отже, в зазначеному обвинувальному акті, прокурором при викладі фактичних обставин кримінального правопорушення встановлених досудовим слідством вказано, що ОСОБА_3 за попередньою змовою з невстановленою особою, з метою особистої наживи……., тобто виклад фактичних обставин кримінального правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 не відповідає формулюванню обвинувачення зазначеного прокурором.

Згідно ч. 4 ст.110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 КПК України.

Висунуте обвинувачення і правова кваліфікація дій повинні бути конкретними, чіткими і такими, що відповідають Закону і не викликають суперечностей, тому суд дійшов висновку, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст.291 КПК України і підлягає поверненню прокурору.

Відповідно до п.13 ч.1 ст. 3 КПК України обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом про кримінальну відповідальність, яке висунуте в порядку, встановленому цим кодексом. Разом з цим ч.1 ст.337 КПК України передбачено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в його межах, крім випадків, передбачених цією статтею.

Отже, розгляд справи без формулювання обвинувачення є неможливим, а винесене рішення буде вважатися незаконним. Адже відповідно до ч.3 ст. 374 КПК України у разі визнання особи виправданою або винуватою в мотивувальній частині вироку зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів, статті відповідного закону, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений, адже правова норма кваліфікації має відповідати формулюванню обвинувачення.

Проте, в обвинувальному акті викладені фактичні обставини кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими, та правова кваліфікація кримінальних правопорушень з посиланням на положення закону України про кримінальну відповідальність.

Суд звертає увагу, що зазначені висновки суду є результатом розгляду обвинувального акту та доданих до нього документів, а не результатом дослідження доказів.

Враховуючи вищенаведене, зазначені порушення позбавляють суд можливості призначити судовий розгляд такого обвинувального акту і розглянути його.

Статтею 314 КПК України не передбачено можливості виправлення технічних чи інших помилок, а також внесення додаткових відомостей до обвинувального акту чи реєстру після їх надходження до суду, зокрема, у підготовчому судовому засіданні. Законом також не передбачено поділу недоліків обвинувального акту чи реєстру на суттєві та не суттєві чи такі, що перешкоджають розгляду або не перешкоджають розгляду справи по суті. Стаття 291 КПК України чітко передбачено категоричний перелік відомостей, які має містити обвинувальний акт та у статті 109 КПК України чітко передбачено категоричний перелік відомостей які має містити реєстр матеріалів досудового розслідування. Виключень щодо можливості визнання несуттєвим недотримання прокурором чи слідчим будь-якої із вказаних вимог, Законом не передбачено.

Главою 28 КПК України, якою врегульовано процедуру судового розгляду, не передбачено процедури виправлення недоліків обвинувального акту, реєстру матеріалів досудового розслідування.

Залишення ж у матеріалах кримінального провадження обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування з недоліками є неприпустимі, оскільки це свідчить про неповагу до закону, до встановлених ним норм та вимог.

Єдиним процесуальним шляхом виправлення недоліків обвинувального акту, реєстру матеріалів досудового розслідування, передбаченим КПК України, є повернення обвинувального акту прокурору з метою усунення ним недоліків протягом розумного строку.

Таким чином, у зв'язку з тим, що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України, зокрема ст. 291 КПК України, суд дійшов висновку, що він в силу п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України підлягає поверненню прокурору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 109, 291, 314, 315, 369-372 КПК України, суд.

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання про повернення обвинувального акту прокурору кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12018160480002189 від 16.06.2018 року відносно ОСОБА_3, обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.3 ст. 185 КК України - задовольнити.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12018160480002189 від 16.06.2018 року відносно ОСОБА_3, обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.3 ст. 185 КК України, повернути прокурору на підставі викладеного у мотивувальній частині ухвали.

Запобіжний захід обраний відносно ОСОБА_3 у вигляді застави в розмірі 140 960 гривень, залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Головуючий Войтов Г. В.