Рішення № 77446378, 17.10.2018, Яготинський районний суд Київської області

Справа № 382/1305/18

2/382/631/18

РІШЕННЯ

Іменем України

17 жовтня 2018 року Яготинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кисіль О.А.

при секретарі Твердохліб Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Яготин справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» про визнання недійсним кредитного договору,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Яготинського районного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» про визнання недійсним кредитного договору, в котрій зазначено, що 29.06.2017 р. між сторонами по справі було укладено договір № 986893160.

Відповідно до п.1.1 кредитного договору за цим договором фінансова установа зобов'язується надати позичальникові кредит на суму 11 000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, зазначені у п.1.4 цього договору. Також відповідно до п. 1.2 кредитного договору строк дії договору 29 днів, але в будь - якому разі цей договір діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за договором. Кредит надається строком на 29 днів. Поряд з цим відповідно до п.1.4 кредитного договору нарахування процентів користування кредитом здійснюється наступним чином: 1.4.1) 1,28 процентів від суми кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту визначеного в п. 1.2.1 договору. 1.4.2) Позичальник сплачує фінансовій установі проценти за користування кредитом за фактичний час користування грошовими коштами з розрахунку 467, 20 % річних. Відповідно до графіку розрахунків, який є додатком №1 до договору проценти за користування кредитом становлять 37.12 % від суми кредиту або 4 083 грн. 20 коп.

Так відповідно до п.7.1. договору невід'ємною частиною якого є «ПРАВИЛА ПАЛАННЯ ГРОШОВИХ КОШТІВ У КРЕДИТ ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА». Уклавши договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений з правилами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись правил та виконувати свої обов'язки визначені правилами. Текст Правил розміщений на сайті фінансової установи, який позивачу не надавався. Та він вважає, що при укладанні вищевказаного кредитного договору порушені його права як споживача, згідно з нормами Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про захист персональних даних» у зв'язку з чим, ним у досудовому порядку неодноразово направлялись листи про припинення порушень з боку відповідача, проте, такі вимоги були залишені без задоволення.

Порушення своїх споживчих прав позивач вбачає в порушенні норм встановлених ч.2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та ч.2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про обставини, зазначені в ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів». У разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону. Із інтернет ресурсу сайту відповідача вбачається, що кредит оформлюється наступним чином: сума і термін. За допомогою кредитного калькулятора на головній сторінці сайту необхідно обрати суму та строк кредитування, після чого натиснути кнопку "Отримати кредит". Якщо Ви вже користувалися нашим сервісом, оформити наступну заявку можна в особистому кабінеті - весь процес триватиме щонайбільше 2 хвилини. З кожним наступним кредитом доступна Вам сума поступово збільшуватиметься. При цьому максимальний розмір позики у відповідача складає 15 000 гривень.

Оформлення заявки. Після натиснення кнопки "Отримати кредит" відкриється анкета, яку необхідно заповнити. Користувачеві треба зазначити певну соціальну інформацію, а також дані паспорта (старого чи нового зразка), банківської картки та ІПН. Рішення щодо заявки приймає автоматизована система протягом кількох хвилин.

Верифікація картки. Аби переконатися, що саме Ви є власником зареєстрованої банківської картки, здійснюється верифікація. Для цього на картці буде заблоковано випадкову суму до 1 грн. Вона є кодом перевірки (наприклад, 0,38 грн.), який необхідно зазначити у запропонованому полі. Дізнатися про заблоковану суму можна за допомогою інтернет - банкінгу, СМС (якщо у Вас активована дана послуга) або зателефонувавши номером гарячої лінії банку, в якому оформлювалася картка. При цьому, кошти залишаться на Вашому рахунку - суму невдовзі буде автоматично розблоковано.

Отримання грошей. Протягом кількох хвилин після верифікації картки та обробки заявки Вам буде надіслано повідомлення з рішенням щодо кредиту в СМС і на еmаіl. Як заявку було ухвалено, необхідно уважно ознайомитися з кредитним договором (в Особистому кабінеті або перейшовши за посиланням в еmаіl). Гроші будуть перераховані на картку тільки в тому випадку, якщо Ви погодитеся з умовами договору.

Тобто фактично кредит надається шляхом заповнення електронної заявки отримання кредиту, яку можливо надіслати через сайт вищевказаним способом.

Зазначає, що у кредитному договорі п.7.4. він начебто підтвердив, що до укладення цього договору він отримав від фінансової установи інформацію, зазначену в частині другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Проте фактично працівники Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» при видачі кредитних коштів ознайомлюють позичальника з умовами кредитування та ризиками. Вважає, що відповідач, скориставшись його необізнаністю, навмисно не дотримався та грубо порушив імперативні вимоги діючого законодавства України, які визначені та встановлені Законом, що є істотними і необхідними для даного виду договорів, зокрема відповідач не надав йому повної, всебічної, об'єктивної та достовірної інформації, про кредит перед укладенням та під час укладення договору про надання споживчого кредиту.

Вважає, що йому, як споживачу, не була надана інформація, яка стосується суті надання відповідачем фінансових послуг, а отже відсутнє і будь - яке письмове підтвердження і ознайомлення його з вищенаведеною інформацією та взагалі з усіма умовами кредитного договору. На його думку, відповідач проігнорував вимоги законодавства, що є однією з підстав визнання договору недійсним, адже згідно з ч. 2 п. 2 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживача» підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілій або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Забороняється як такі, що вводять в оману, зокрема з метою спонукання споживача прийняття швидкого рішення та позбавлення їх достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення. Він не мав можливості детально ознайомитися з умовами кредитування перед укладанням кредитного договору. Йому повинна була бути надана можливість і достатній час детально ознайомитися з умовами даного договору та законодавством, що його регулює. Як виявилося пізніш у кредитному договорі міститься безліч умов що регулюються законодавством, з яким він ніколи в житті не зустрічався та який укладений не на вигідних для нього умовах.

Позивач здійснюючи оформлення кредиту через інтернет, за 15 хвилинний проміжок часу не мав можливості об'єктивно оцінити та осмислити умови кредитування, виявити їх недоліки та оцінити всі ризики та збитки, які він має отримати в результаті укладання даної угоди. З врахуванням наведеного, він при укладенні кредитного договору через неналежну інформованість з боку відповідача та необізнаність не міг у повному обсязі оцінити умови договору кредиту на предмет їх вигідності так як не було належним чином детально роз'яснено працівниками відповідача їх умови. Отже невиконання відповідачем імперативних вимог Закону, встановлених ч.2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» є підставою згідно ст..215 ЦК України, для визнання даного кредитного договору недійсним, в зв'язку з недотриманням відповідачем вимог Закону, щодо істотних умов договору, які є необхідними для його укладення.

Так, згідно з п.5 ч.3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно велика сума компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції (послуг) у разі невиконання, ним зобов'язань за договором.

Відповідно до графіку розрахунків, який є додатком №1 до договору проценти за користування кредитом становлять 37.12 % від суми кредиту або 4 083 грн. 20 коп. Відповідно до п.1.2 Кредитного договору строк дії договору 29 днів. Тобто за користування кредитом в розмірі 11 000 грн. 00 коп. за 29 днів позичальник сплачує 4 083 грн. 20 грн.

Відповідно до п. 4.3. кредитного договору у разі порушення позичальником виконання зобов'язань щодо погашення суми кредиту та/або процентів за цим договором, він зобов'язується сплатити на користь фінансової установи пеню у розмірі 3 % від залишку суми кредиту за кожен день прострочення повернення кредиту, починаючи з першого дня прострочення повернення кредиту, починаючи з першого дня порушення позичальником умов договору до моменту повного погашення заборгованості за кредитом. Отже сума компенсації становить більше 100%, що відповідно п.5 ч.3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є справедливою умовою, та є всі підстави для визнання п. 4.3. кредитного договору не дійсним.

Як передбачено умовами п. 4.3. кредитного договору у разі порушень позичальником виконання зобов'язань щодо погашення суми кредиту та/або проценті цим договором, він зобов'язується сплатити на користь фінансової установи пеню у розмірі 3 % від залишку суми кредиту за кожен день прострочення поверне кредиту, починаючи з першого дня порушення позичальником умов договору до моменту повного погашення заборгованості за кредитом.

Поряд з цим, відповідно до п. 4.4. кредитного договору у разі порушення виконання зобов'язань щодо погашення суми кредиту та/або сплати процентів за цим договором та у разі якщо встановлена підпунктом 1.4.1 пункту 1.4 цього договору процентна ставка користування кредитом менша ніж 1,70 відсотків від суми кредити за кожен день користування кредитом, то позичальник сплачує фінансовій установі пеню в розмірі різниці між 1,70 відсотків та процентною ставкою зазначеною в п. 1.4.1 від суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з першого користування кредитом до першого дня порушення позичальником умов договору. Тобто фактично, відповідно до умов договору за одне правопорушення, порушення ним виконання зобов'язань, щодо погашення суми кредиту та/або процентів, він повинен сплачувати двічі пеню.

За таких обставин вважає, що пункти 4.3. та 4.4. кредитного договору не відповідають ст. 61 Конституції України і ч.3 статті 509 ЦК України, що призводить до покладення на нього подвійної цивільно-правової відповідальності одного і того ж виду за одне і те саме порушення договірного зобов'язання, а отже, є всі підстави для визнання таких пунктів договору недійсними.

Позивач зазначає, що відповідач йому абсолютно не повідомляв про умови та строки обробки його персональних даних. З аналізу умов кредитного договору вбачається, що надана позивачем згода на обробку його персональних даних є безстроковою та безвідкличною.

Вважає, що вище вказані підпункти п. 7.4. договору є незаконними та суперечать абз..5, 11 п.2 ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних» згода суб'єкта персональних даних - добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про подання згоди. У сфері електронної комерції згода суб'єкта персональних даних може бути подана під час реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції шляхом проставлення відмітки про надання дозволу на обробку своїх персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, за умови, що така система не створює можливостей для обробки персональних даних до моменту проставлення відмітки.

Таким чином, позивач вважає, що відсутність у кредитному договорі права відізвати згоду на обробку його персональних даних, є порушенням закону та підставою визнання підпунктів п. 7.4. договору, щодо обробки персональних даних не дійсними.

Отже підсумовуючи все вище викладене можна прийти до висновку, що при укладанні кредитного договору було порушено ряд норм встановлених Конституцією України, Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про фінансові послуги та державне

регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про захист персональних даних», а тому є всі підстави для визнання його судом не дійсним в цілому.

Враховуючи вимоги ст..ст.32, 61 Конституції України, ст.ст. 4,19, 28, 37,175,177 ЦПК України, ст. ст. 3,4,13, 203,215, 216, 236, 524, 548 Цивільного кодексу України, Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про фінансові послуги та державне врегулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про захист персональних даних», позивач просив визнати недійсним кредитний договір №986893160 від 29.06.2017 року.

В судове засідання позивач не з'явився, звернулися із заявою про розгляд справи у його відсутність, підтримав вимоги позову.

Представник відповідача направив відзив, в судове засідання не з'явився, звернувся із заявою про розгляд справи у його відсутність. У відзиві представник відповідача зазначив, що відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦПК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Статтею 203 ЦПК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для правочину. Відповідно до ч. ч. 1-3, 5 вказаної статті зміст правочину не може суперечити Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його тім засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної ості, а волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній.

29.06.2017 року між позивачем та фінансовою установою було укладено договір про надання кредитних коштів в позику № 986893160 на суму 11000 грн. зі сплатою відсотків на 29 календарних днів шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позичальника (банківська картка №5355571192422566), зазначений у заявці позивача, що засвідчує факт передачі грошових коштів від фінансової установи до позичальника і факт укладання між ними договору у формі електронного документу. Факт оформлення заявки на отримання кредитних коштів, яку оформив позивач 29.06.2017 р, є акцептом на укладення кредитного договору (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною 2 статті 640 Цивільного кодексу України передбачено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс - повідомлення, без здійснення входу позивачем на сайт фінансової установи за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та фінансовою установою не було б укладено, а тому твердження позивача (зокрема абзац 33,35,37 позовної заяви), що він не мав часу на ознайомлення, не мав можливості об'єктивно оцінити та осмислити умови кредитування, ризики та збитки та безпідставними (така правова позиція міститься у рішенні Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03.08.2017 р. по справі № 182/735 2 16-ц).

Відповідно до п. п. 1.1, 1.4.1 договору, позивач зобов'язувався повернути кредит, сплатити за користування в розмірі 1.28 процентів від суми кредиту за кожний день користування, починаючи з першого дня користування кредитом. Правила надання грошових коштів у кредит Товариства з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансов допомога» визначають порядок і умови надання фінансової установи: у загальному доступі для ознайомлення всіх зацікавлених осіб і є публічною офертою фінансової установи до укладання договору, а тому твердження позивача в абзаці 8 позовної заяви щодо ненадання Правил до ознайомлення, є нормативно не аргументованим і безпідставним.

Згідно пункту 7.1 Договору, невід'ємною частиною цього договору є правила. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись правил, текст яких розміщений на сайті позичальника (вищевикладена правова позиція міститься у постанові Апеляційного суду міста Києва від 25.01.2018 у по справі № 761/9121/17.

В пункті 7.4 Договору, підписаного позивачем, прямо зазначено, що позичальник підтверджує отримання від Фінансової установи до укладення договору, інформації, зазначеної в частині 2 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Інформація надана фінансовою установою з дотриманням всіх вимог законодавства, виклавши їх в чіткій, зрозумілій та доступній формі, при цьому саме позивач ініціював та укладення такого договору, оформивши заявку на сайті товариства. Вказані правила в ст. ст. 641, 644 УК України є публічною пропозицією (офертою) на укладення договору кредиту, визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін та іншу інформацію для договору, (така позиція задекларована в рішенні Енергодарського міського суду Запорізької області по справі № 316/2029/17 від 28.02.2018 р.

Аргументи викладені ОСОБА_1 в абзаці 17, 18, 23,30, 33 позовної заяви не відповідають дійсності, є надуманими та не мають будь - якого нормативного обґрунтування. Так, особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться у електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитись з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним, в т.ч умов (вищевикладена правова позиція міститься у постанові Апеляційного суду міста Києва від 25.01.2018 у по справі № 761/9121/170). Позицію щодо електронного підпису та правовий статус електронного документа, в т.ч. його закладено в рішенні Шевченківського районного суду міста Києва від 17.11.2015 року по справі 23907/15-ц, де задекларовано статтю 6 та 8 Закону України «Про електронні та електронний документообіг», зокрема вказано що, для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму, а допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строку та кредитування, що свідчить про наявність волі позивача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (позиція суду в рішенні Дніпровського районного суд м. Києва по справі № 755/17451/17 від 14.02.2018 року абзац 38). При цьому, ОСОБА_1 був клієнтом фінансової установи з 26.07.2016 року, тим самим уклавши 8 (вісім) кредитних договорів, які успішно закривши відсотки за користування кредитними коштами та пеню по договорах. Тобто, починаючи з 26.07.2016 року позивач укладаючи кредитні договори з фінансовою установою був повністю ознайомлений з умовами, процедурою укладення договору, процедурою заборгованості та відповідальністю за порушення умов щодо оплати, так як щомісячно нові кредитні договори, але не оспорює факт отримання кредитних коштів по кредитному договору № 986893160 від 29.06.2017 року, тим самим не сплативши навіть тіло кредиту (Позивач сплатив в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору лише 4084,00 грн). На підставі вищевикладеного, доводи ОСОБА_1 стосовно так званого порушення норм Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та Закону України «Про захист прав споживачів» не мають будь - якого нормативного обгрунтування, лише надумані посилання на законодавчі норми, що не стосуються фінансової установи та предмету спору. Так як ініціатором щодо укладення кредитного договору був позивач, маючи необмежену кількість часу для ознайомлення з порядком співпраці з фінансовою установою самостійно визначив бажану дату договору, а шляхом отримання від фінансової установи кредитних коштів та грошових коштів в рахунок погашення заборгованості, повністю погодився з умовами кредитного договору, тому позовні вимоги щодо недійсності умов даного договору є безпідставними та необгрунтованими.

Щодо так званого порушення норм встановлених п. 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», нібито регулювання діяльності фінансової установи Законом України « Про захист прав споживачів» та введення позичальника в оману: у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 є постійним клієнтом фінансової установи з 26.07.2016 року, маємо підстави вважати, що позивач на дату укладення оспорюваного договору №986893160 від 29.06.2017 року та тримання кредитних коштів, усвідомлював свої дії, був ознайомлений з усіма умовами та відповідальністю у випадку порушення зобов'язань по оплаті, в т.ч , але не виключно з графіком розрахунків заборгованості по договору від 29.06.2017 року, який висвітлено в додатку №1 та є невід'ємною частиною договору № 986893160, але при необхідності повернення кредитних коштів, раптово знайшов причини вважати умови договору несправедливими і такими, що не відповідають чинному законодавству.

Стосовно пені за кредитом позицію суду задекларовано в рішенні Баришівського районного Київської області по справі № 355/434/18 від 30.05.2018 року, зокрема застосування ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до пункту 4.4 оскаржуваного договору, вказаним пунктом встановлена відповідальність позичальника у разі порушення ним кредитного договору. При належному виконанні договірних зобов'язань штрафна санкція у пені не застосовується, при ньому грошова сума нарахованої пені залежить і від періоду невиканання боржником взятих на себе зобов'язань. Також Законом України «Про захист прав споживачів» передбачено право споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом 14 днів з отримання копії примірника договору, проте реалізація вказаного права споживача і припинення дії кредитного договору можлива при дотриманні споживачем трьох умов, передбачених законом, а саме: подача письмового повідомлення кредитодавцю про відмову від кредитного договору в строки, встановлені законом; одночасного (разом з відкликанням згоди) виданого кредиту або отриманого товару по договору; сплати нарахованих відсотків, які були нараховані банком за весь час користування грошовими коштами.

Так, позивач в позовних вимогах своїми доводами підтверджує позицію фінансової установи щодо розмежування понять «відсотки» та «пеня» за кредитним договором. Позивач за договором № 986893160 від 29.06.2017 року не несе будь - якої подвійної відповідальності, а в свою чергу фінансова установа не застосовує до позичальника як такого «штрафу», останній не використовується навіть, як термін в кредитному договорі.

Щодо безпідставного звинувачення позивача в порушенні ч.ч. 5, 11 п. 2 ст. 8 Закону «Про захист персональних даних»: частиною 4 пунктом 6 Закону України «Про захист персональних даних», то у даному випадку є підстави стверджувати, що при формуванні ОСОБА_1 заявки на кредитного договору №986893160 від 29.06.2017 року, позивач самостійно надав персональну інформацію, без якої укладення договору було б не можливим.

Крім того, ч. 2 п. 15 ст. 6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» визначає строки зберігання персональних даних.

При цьому, в листі-вимозі про розірвання кредитного договору, позивач повідомляє фінансову установу про своє скрутне матеріальне становище та визнає свої зобов'язання по договору, але намагається скористатись ст.229 Цивільного кодексу як підставою для визнання кредитного договору недійсним), що спростовує доводи позивача в позовних вимогах, так як виходячи з тексту звернення позивач був ознайомлений абсолютно з усіма умовами кредитного договору від 29.06.2017 року. Враховуючи викладене, представник відповідача просив у позові відмовити.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги до задоволення не підлягають.

Так, в судовому засіданні з копії паспорту та довідки (а.с.7-8), копії кредитного договору (а.с.9-10, 30-52, 73-76), копії графіку розрахунку (а.с.11. 77), копії листа (а.с.12, 72, 78, 83-84), копії заявки (а.с.53), копії правил надання грошових коштів (а.с.54-58), копія платіжного доручення (а.с.59), копія свідоцтва про реєстрацію фінансової установи та виписка (а.с.60-61), копія заяви (а.с.63-66, 69), копії листа-вимоги (а.с.67-68), копію договору - доручення (а.с.70), копії виписки по рахунку (а.с.79-82), встановлено, що між сторонами укладено договір № 986893160 від 29.06.2017 року.

Відповідно до п.1.1 кредитного договору за цим договором фінансова установа зобов'язується надати позичальникові кредит на суму 11 000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, зазначені у п.1.4 цього договору.

Також відповідно до п. 1.2 кредитного договору строк дії договору 29 днів, але в будь - якому разі цей договір діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за договором. Кредит надається строком на 29 днів.

Відповідно до п.1.4 кредитного договору нарахування процентів користування кредитом здійснюється наступним чином: 1.4.1) 1,28 процентів від суми кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту визначеного в п. 1.2.1 Договору. 1.4.2) позичальник сплачує фінансовій установі проценти за користування кредитом за фактичний час користування грошовими коштами з розрахунку 467, 20 % річних.

Згідно п.4.3. договору невід'ємною частиною цього договору є «ПРАВИЛА ПАЛАННЯ ГРОШОВИХ КОШТІВ У КРЕДИТ ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА».

Відповідно до п.1.4 кредитного договору, у разі порушення позичальником виконання зобов'язань щодо погашення суми кредиту та/або процентів за цим договором, він зобов'язується сплатити на користь фінансової установи пеню у розмірі 3% від залишку суми кредиту за кожен день прострочення повернення кредиту, починаючи з першого дня порушення позичальником у мов договору до моменту повного погашення заборгованості за кредитом.

Даний договір містить електронні підписи сторін договору, а також вказані підписи містяться на графіку розрахунків. При цьому міститься платіжне доручення щодо надання позивачу 11000 гривень. На даний час міститься заборгованість за вказаним кредитним договором.

Відповідно до п.1, 2 ч. 1 ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг. Кредитна установа - фінансова установа, яка відповідно до

закону має право за рахунок залучених коштів надавати фінансові

кредити на власний ризик.

Відповідно до ст..11 Закону України «Про захист прав споживачів», цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

Відповідно до ст..18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Згідно ст..12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 6) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); 7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені; 10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов'язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов'язання за договором про споживчий кредит; 12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 13) порядок дострокового повернення кредиту; 14) відповідальність сторін за порушення умов договору. У договорі про споживчий кредит можуть бути зазначені інші умови, визначені законом та за домовленістю сторін. Забороняється у будь-який спосіб ускладнювати прочитання споживачем реальної річної процентної ставки та загальної вартості кредиту для споживача, зазначених у договорі про споживчий кредит або в додатку до такого договору, у тому числі шляхом друкування його шрифтом меншого розміру, ніж основний текст, злиття кольору шрифту з кольором фону. У разі укладення договору про споживчий кредит на умовах кредитування рахунку в ньому має бути передбачено, що кредитодавець має право вимагати повністю повернути суму кредиту в будь-який час із визначенням строку попередження споживача про таку вимогу. Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені у договорі про споживчий кредит. Зміна умов договору про споживчий кредит можлива тільки за згодою сторін. Умова договору про споживчий кредит про можливість внесення до договору змін в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Відповідно до ч.3-5 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.

Відповідно до ст..230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Суд не може прийняти до уваги доводи позивача за первісним позовом, в тій частині, що даний договір був укладений з порушенням вимог ст..203 ЦК України, оскільки дані твердження спростовуються матеріалами справи, та не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Так, позивач в позові не заперечував того факту, що він добровільно підписав даний кредитний договір та отримав кошти відповідно до кредитного договору. Крім цього, відповідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно ст..81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги не довів вказаних обставин. Так, відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 р "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Враховуючи, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. А також, відповідно до практики Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 квітня 2011 року вбачається, що ототожнення правових підстав недійсності правочину з підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язань, що виникли з такого правочину, є помилковим у зв'язку з тим, що підстави різні за своєю правовою природою та характером правовідносин.

Так, в пункті 7.4 що кредитного договору, підписаного позивачем, прямо зазначено, що позичальник підтверджує отримання від Фінансової установи до укладення договору, інформації, зазначеної в ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів». Інформація надана Фінансовою установою з дотриманням вимог законодавства про захист прав споживачів та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав'язування її придбання.

Крім того, згідно п. 7.1 договору, його невід'ємною частиною є «Правила надання грошових коштів у кредит Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога». Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватися Правил, текст яких розміщений на сайті позичальника.

Частина 5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферга) може включати умови, шо містяться в іншому електронному документі, шляхом пере направлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документу, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину недійсним.

Правила надання грошових коштів у кредит Товаритсва з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті. Ці правила є публічною пропозицією (офертою), у розумінні ст.ст. 641, 644 ЦК України, на укладення договору кредиту, та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору. Тому доводи позивача в цій частині є необґрунтованими.

Отже, враховуючи вищевикладене, а також те, що позивачем в силу ст..81 ЦПК України не надано доказів, укладення кредитного договору з порушенням вимог ст.203 ЦК України, а тому суд приходить до висновку, що сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строку та умов кредитування, що свідчить про наявність волі позивача для укладення такого договору шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, разом з тим позивачем не надано доказів того, що відповідач при укладанні договору застосував нечесну підприємницьку практику, в свою чергу відповідачем у повному обсязі було надано інформацію позивачу стосовно умов кредитування, зазначених у договорі та позивач не мав претензій стосовно умов договору при його укладенні. Посилання позивача щодо недійсності договору у зв'язку з порушенням відповідачем норм ст..18 Закону України «Про захист прав споживачів», спростовуються п.4.4 оскаржуваного договору, оскільки вказаним пунктом встановлена відповідальність позичальника у разі порушення ним умов кредитного договору. При належному виконанні договірних зобов'язань у вигляді пені не застосовується, при цьому грошова сума нарахування пені залежить і від періоду невиконання боржником взятих на себе зобов'язань. При цьому Законом України «Про захист прав споживачі» передбачено право споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом 14 днів з дня отримання копії примірника договору, проте позивач таким правом не скористався. Тому, з врахування вище викладеного, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 258-259, 265, 268, 354, 4, 141 ЦПК України, ст..ст.203, 215, 230, 526, 625, 641, 644, 1050 ЦК України, Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про споживче кредитування», Закону України «Про електронну комерцію», суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансова допомога" про визнання недійсним кредитного договору, відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі через Яготинський районний суд апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, після проголошення повного рішення 27 жовтня 2018 року, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Кисіль О.А.