Рішення № 77445754, 19.10.2018, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/6555/17

Номер провадження 2/404/909/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2018 року Кіровський районний суд м. Кіровограда

в складі: головуючого судді - Бершадської О.В.

за участі секретаря - Вітохіної Н.А.,

учасники справи:

представник позивача: ОСОБА_1

представник відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому справу за позовом Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року позивач звернувся в суд із позовом , яким просив стягнути із ОСОБА_3 на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області на відшкодування завданої шкоди -266 701,01 грн., зарахувавши кошти на вказані реквізити: Банк одержувача- ГУДКСУ у Кіровоградській області, МФО 823016, р/р 33119331700403, ЄДРПОУ 37918126,одержувач коштів Світловодське УК, с. Федірки, код бюджетної класифікації 24062100; та стягнути із ОСОБА_3 на користь Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області судовий збір в розмірі 4 000,52 грн., зарахувавши кошти на р/р 35213055081007 в ДКСУ, м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 38037110.

На обгрунтування заявлених вимог зазначає, що 12 квітня 2017 року відповідач вчинив самовільне випалювання сухої рослинності (бур”яну) на двох сільськогосподарських полях площею 22 га та 24 га, які перебувають у нього в обробітку. Внаслідок підпалу вогонь перекинувся на розташовані поряд зелені насадження (лісова смуга та захисні насадження на правому березі лівої притоки річки Цибульник, поблизу села Сніжкове Світловодського району Кіровоградської області). Дане правопорушення було зафіксовано протоколом про адміністративне правопорушення №170007. Згідно польових перелікових відомостей від 12.04.2017 року №№ 1,2 пошкоджено 88 дерев до ступеня припинення росту та неприпинення. 19.04.2017 року відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 77-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 ,00 грн., який 24.04.2017 року було сплачено . Розмір заподіяної відповідачем державі шкоди становить 266 701,01 грн., яку обчислено згідно додатків 1, 2 до постанови КМУ від 23.07.2008 року №655 ”Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу” та 26.07.2017 року відповідачу направлено вимогу про відшкодування, однак ним вимога не задоволена, що і змусило позивача звернутися до суду.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав повністю, просив їх задовольнити, пославшись на обставини, які викладені у позовній заяві та відповіді на позов, а також додаткових пояснень.

Відповідач , зокрема його представник подав до суду відзив, згідно якого у задоволенні вимог просив відмовити , так як вважає, що позивач не має права звернення до суду із даними вимогами , не представляє інтереси держави . Крім того, кількість пошкоджених дерев та розмір, визначеної шкоди , вказано невірно , та не відповідає дійсним обставинам справи. Про те, що було пошкоджено 88 дерев відповідачу стало відомо лише після отримання позовної заяви . Для огляду пошкоджених дерев та складання відомостей відповідача не запрошували, тим самим умисно позбавили його можливості зазначити свої заперечення щодо кількості дерев, їх діаметру, способу вимірювання діаметру дерев та ступеня пошкодження. Також звертає увагу суду на той факт, що заміри проводились рулеткою, що є не об”єктивним, не точним способом вимірювання діаметру , який не відображає точної вимірювальної величини діаметру дерева. При визначені діаметру дерева застосовується не рулетка, а мірна вилка. В розрахунку розміру шкоди неправильно визначена такса, що відповідає кожному діаметру дерева.

Вислухавши пояснення представника позивача , представника відповідача, дослідивши письмові докази, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом ( ст. 81 ЦПК України).

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Частина 6 цієї ж статті передбачає, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Частиною 1 статті 77-1 КУпАП передбачено, що випалювання стерні, луків, пасовищ, ділянок із степовою, водно-болотною та іншою природною рослинністю, рослинності або її залишків та опалого листя на землях сільськогосподарського призначення, у смугах відводу автомобільних доріг і залізниць, у парках, інших зелених насадженнях та газонів у населених пунктах без дозволу органів державного контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища або з порушенням умов такого дозволу, а так само невжиття особою, яка одержала дозвіл на випалювання зазначеної рослинності або її залишків та опалого листя, заходів щодо своєчасного їх гасіння є адміністративним правопорушенням та тягне за собою настання адміністративної відповідальності.

Судом встановлено, що громадянин ОСОБА_3 постановою № 170007 від 19 квітня 2017 року визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 77-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. ( а.с. 10) .

Відповідач 24.04.2017 року сплатив відповідний штраф, що підтверджено копією квитанції №20 ( а.с. 11). Дії інспектора щодо правомірності притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 77-1 КУпАП в судовому порядку не оскаржував.

В силу дії ч. 4, ч. 6 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно відповідача є встановленими і не підлягають доказуванню, зокрема в частині доведення його винуватості у здійсненні самовільного випалювання сухої рослинності(бур»яну) на полях, внаслідок якого пошкоджено вогнем до ступеня припинення та неприпинення росту 88 дерев різних видів та вікових груп.

Ст. 40 КУпАП передбачено, що якщо у результаті вчинення адміністративного правопорушення заподіяно майнову шкоду громадянинові, підприємству, установі або організації, то адміністративна комісія, виконавчий орган сільської, селищної, міської ради під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про відшкодування винним майнової шкоди, якщо її сума не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а суддя районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду - незалежно від розміру шкоди, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Коли шкоду заподіяно неповнолітнім, який досяг шістнадцяти років і має самостійний заробіток, а сума шкоди не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, суддя має право покласти на неповнолітнього відшкодування заподіяної шкоди або зобов'язати своєю працею усунути її. В інших випадках питання про відшкодування майнової шкоди, заподіяної адміністративним правопорушенням, вирішується в порядку цивільного судочинства.

Ч. 1 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Згідно ч.4, ч. 5 цієї ж статті, підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Ч. 1 ст. 69 вказаного Закону передбачено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.47 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища», частина грошових стягнень за порушення норм і правил охорони навколишнього природного середовища та шкода, заподіяна порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища спрямовується до спеціально створених фондів охорони навколишнього природного середовища у відповідних місцевих бюджетах за місцем заподіяння екологічної шкоди.

Згідно ст.40 Закону України «Про рослинний світ», порушення законодавства про рослинний світ тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законами України. Відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ несуть особи, винні у протиправному знищенні або пошкодженні об'єктів рослинного світу.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

На підставі досліджених належних , допустимих та достатніх доказів, наданих позивачем в судовому засіданні достовірно встановлено, що внаслідок винних протиправних дій відповідача було заподіяно шкоду зеленим насадженням, розмір якої у грошовому еквіваленті складає 266 701,01 грн., що підтверджується польовою переліковою відомістю, розрахунком розміру шкоди (а.с. 7-8, 13-14,78-83).

25.07.2017 року на адресу відповідача позивачем була направлена вимога про добровільне відшкодування шкоди, заподіяної зеленим насадженням внаслідок самовільного випалювання сухої рослинності на території Федірківської с/р ( а.с. 12). Проте, відповідач вважає, що вимога необґрунтована, так як зелені насадження на місці випалу не тільки не припинили ріст, а й взагалі не пошкоджені, а розрахунок необґрунтований ( а.с. 15). Крім того, вважає, що позивач не має права на звернення до суду в інтересах держави.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 р. № 275, затверджено Положення про Державну екологічну інспекцію України .

Відповідно до п.п.1, 3 Положення про Державну екологічну інспекцію України, державна екологічна інспекція в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Держекоінспекція) є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який діє у складі Держекоінспекції України і їй підпорядковується. Основними завданнями Держекоінспекції є реалізація повноважень Держекоінспекції України у межах відповідної території.

Держекоінспекція (п.4.2 п/п « г») відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог, в тому числі законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів щодо: законності вирубки, ушкодження дерев і чагарників, знищення або ушкодження лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розплідниках і на плантаціях, а також молодняку природного походження й самосівів на площах, призначених під лісовідновлення; раціонального та невиснажливого використання лісових ресурсів; виконання комплексу необхідних заходів захисту для забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу, застосування пестицидів і агрохімікатів у лісовому господарстві й лісах; використання полезахисних лісосмуг, водоохоронних і захисних лісових насаджень.

Згідно з п/п. 6.11,6.17,6.18 п.6 Положення, для виконання покладених на неї завдань Держекоінспекція має право: розраховувати розмір збитків, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, та пред'являти претензії ; вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах ; передавати до прокуратури, органів досудового слідства та органів дізнання матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки злочину.

Відповідно до ст.20-2 Закону України «Про охорону природного навколишнього середовища» до компетенції державної екологічної інспекції належить організація і здійснення державного контролю за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень вимог законодавства про охорону, утримання і використання зелених насаджень. Вказаним законом вищезазначений орган наділений повноваженнями виступати позивачем у судах.

Тому , суд не приймає заперечення відповідача з приводу того, що Державна екологічна інспекція у Кіровоградській області є неналежним позивачем у справі.

Суд зазначає, що Державна екологічна інспекція у Кіровоградській області є належним позивачем, так як є територіальним підрозділом центрального органу виконавчої влади Державної екологічної інспекції України, що реалізує державну політику і здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.69-1 Бюджетного кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать, зокрема 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Порядок розподілу платежів між державним та місцевим бюджетом, які зараховано на аналітичні рахунки відкриті у Казначействі України та Головних управліннях Казначейства, врегульовано Порядком казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №43 від 29 січня 2013 року.

Отже, порядок нарахування збитку заподіяної шкоди навколишньому природному середовищу, стягнення коштів на відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності та порядок його виконання визначені законом.

Враховуючи, що відповідачем не відшкодовано шкоду, заподіяну в результаті протиправних дій, встановлених постановою про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 77-1 КУпАП, суд дійшов до переконання, що позов Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області про відшкодування шкоди (збитків), завданих внаслідок самовільного підпалу рослинності є обґрунтований та законний, в зв'язку з чим останній слід задовольнити повністю.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року.

Згідно ст. 141 ЦПК України за рахунок відповідача також підлягає відшкодуванню сплачений позивачем судовий збір в розмірі -4 000, 52 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди -задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області на відшкодування завданої шкоди -266 701,01 грн., зарахувавши кошти на вказані реквізити: Банк одержувача- ГУДКСУ у Кіровоградській області, МФО 823016, р/р 33119331700403, ЄДРПОУ 37918126,одержувач коштів Світловодське УК, с. Федірки, код бюджетної класифікації 24062100.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області судовий збір в розмірі 4 000,52 грн., зарахувавши кошти на р/р 35213055081007 в ДКСУ, м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 38037110.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, в редакції від 3 жовтня 2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (Кіровський районний суд м. Кіровограда).

Відомості про учасників справи:

позивач: Державна екологічна інспекція у Кіровоградській області , місцезнаходження: вул. В. Чміленка, 84/37, м. Кропивницький, код ЄДРПОУ 38037110

відповідач: ОСОБА_3, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1

Повне судове рішення складено 26.10.2018 року

Суддя Кіровського О. В. Бершадська

районного суду

м.Кіровограда