Ухвала суду № 77445162, 29.10.2018, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/7111/18

Провадження №1-кп/367/517/2018

УХВАЛА

Іменем України

про повернення

29 жовтня 2018 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді Линника В.Я.,

з участю секретаря Балинської О.С.,

прокурора Жупіна О.С.,

захисника Лавренова В.Л.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене 26.09.2018 р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018000000000557, по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 317 КК України, -

в с т а н о в и в:

До Ірпінського міського суду з Генеральної прокуратури України надійшов обвинувальний акт у зазначеному вище кримінальному провадженні.

В судовому засіданні прокурор висловив думку, що обвинувальний акт відповідає вимогам закону і підлягає призначенню до судового розгляду.

Захисник вказував, що викладені в обвинувальному акті фактичні обставини не відповідають реальним обставинам, не заперечував проти призначення його до розгляду.

Обвинувачений підтримав думку свого захисника.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Також у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 03.10.12 № 223-1430/0/4-12 зазначено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, зокрема, якщо цей документ містить положення, що суперечать одне одному, до нього не долучено передбачені законом додатки.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити, в тому числі, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Пунктом 13 ч. 1 ст. 3 КПК України визначено, що обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Частиною першою статті 337 КПК України передбачено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Відповідно до пп. 1, 2 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Тобто, вказані обставини повинні бути зазначені в обвинувальному акті, оскільки згідно ч. 1 ст. 92 КПК України обов'язок доказування таких обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого, а суд розглядає справу лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта (ч. 1 ст. 337 КПК України).

До того ж, під час судового розгляду справи згідно ст. 348 КПК України суд зобов?язаний роз?яснити обвинуваченому суть обвинувачення. Тому не викладення зрозумілого, конкретизованого обвинувачення позбавляє суд виконати вказану норму закону.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09.10.2008р. зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час судового розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваному він вважається офіційно письмово повідомлений про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення. Крім того, Європейський суд з прав людини нагадує, що положення зазначеного вище підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення, а також про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 20.04.2006р. у справі І.Н. та інші проти Австрії, п.34).

В рішенні від 25.07.2000 р., у справі «Маттоціа проти Італії» зазначено: «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. «b» ч. 3 ст. 6 Конвенції. Аналогічно слід оцінювати інформацію про зміни, які мали місце в обвинуваченні, включаючи зміни причини обвинувачення».

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (рішення від 01.03.2001р. по справі «Даллос проти Угорщини, п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54).

Зазначений вище обвинувальний акт містить не зрозуміле та не конкретизоване обвинувачення, оскільки ОСОБА_2 звинувачується у вчиненні декількох епізодів, тобто в різний час ряду дій з придбання, зберігання та розповсюдження наркотичного засобу. Однак, залишається не зрозумілим за яким з епізодів він звинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, повторно, враховуючи, що обвинувачений не має судимостей.

Також з незрозумілих причин ОСОБА_2 звинувачується у скоєнні дій Особою1, досудове розслідування щодо якої здійснюється в іншому кримінальному провадженні.

Крім того, ОСОБА_2 звинувачується у скоєнні злочинів за попередньою змовою з ОСОБА_3, в той час, як останньому цим обвинувальним актом обвинувачення не пред?явлено, що позбавляє його права на захист в даному кримінальному провадженні.

Зазначені недоліки обвинувального акту спонукають суд повернути його прокурору для виправлення вказаних недоліків.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 291, 314, 315 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

Повернути прокурору для усунення недоліків обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному 26.09.2018 р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018000000000557, по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 317 КК України.

Зазначені в ухвалі недоліки обвинувального акту прокурору усунути протягом 10 днів.

Повний текст ухвали буде складено у строк до п'яти днів і проголошено 02.11.2018 р. о 08 год 00 хв.

На ухвалу може бути подано апеляцію до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області протягом семи днів з дня проголошення ухвали.

Суддя: В.Я. Линник