Рішення № 77444968, 25.10.2018, Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/517/18

Провадження № 2/355/372/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2018 року Баришівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Лисюка О.Д.

за участі секретаря судового засідання Старенької С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу

за позовом: ОСОБА_1

до

відповідача: ОСОБА_2

треті особи : ПАТ « ОТП Банк» в особі уповноваженого ФГВФО на ліквідацію банку, ТОВ « ОТП Факторинг Україна»

вимоги позивача: про розподіл спільно нажитого майна ,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

10.04.2018 року за вх. № 2697 до Баришівського районного суду Київської області для розгляду по суті надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( в подальшому позивач) до ОСОБА_2 ( в подальшому відповідач) про розподіл майна подружжя.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що в період перебування в шлюбі із відповідачем, 01 серпня 2006 року нею, як позичальником за згодою відповідача та ВАТ КБ « Надра» був укладений кредитний договір за умовами якого, вона отримала кредитні кошти в розмірі 27320 доларів США з цільовим призначенням для проведення розрахунків по договору купівлі-продажу нерухомого майна, а саме будинку № 29, що знаходиться за адресою с. Веселинівка Баришівського району по вул. Леніна.

26.07.2007 року в ПАТ « ОТП Банк», нею, за згодою відповідача, який виступив поручителем при отриманні кредиту, було укладено кредитний договір згідно умов якого, вона отримала кредит в сумі 38 000 дол. США на споживчі цілі.

В результаті неналежного виконання умов кредитного договору, рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 03 березня 2011 року було присуджено до виплати із неї та з відповідача солідарно 396 015 грн.57 коп., а згодом, цим же судом, 06.06.2011 року був задоволений позов ТОВ « ОТП Факторинг Україна» про стягнення з них 299 014,91 грн.

Вважаючи отримані кредитні кошти спільною сумісною власністю, просить суд :

-визнати спільним майном отримані кредитні кошти та кредитні зобов’язання за договорами, укладеними між ОСОБА_1 та ПАТ « КБ Надра Банк», а також між нею та ПАТ « ОТБ Банк»,

-визнати за кожним із них кредитні зобов’язання за кредитним договором з ПАТ « КБ Надра Банк» в розмірі 1/2 частини з цих зобов’язань, а саме – 198007,59 грн. – за ОСОБА_1 та 198007,59 грн. – за ОСОБА_2.

-визнати за кожним із них право власності на грошові кошти в сумі: 149507 грн.- за ОСОБА_2 та 149507 грн. за ОСОБА_1.

Заперечуючи проти пред’явленого позову, відповідач ОСОБА_2 16.08.2018 року надав до суду відзив на позовну заяву в якому зазначає, що їхній шлюб із позивачкою було розірвано 22 вересня 2009 року, а 12 вересня 2011 року Апеляційним судом Київської області за результатом розгляду його апеляційної скарги, було визнано за ними право власності за кожним на 1/2 частину будинку з відповідними господарськими будівлями та спорудами та на 1/2 частину земельної ділянки по вул. Леніна,29 які були зареєстровані за ОСОБА_1 .

Таким чином, питання щодо поділу спільного майна подружжя, виникло ще в 2010 році однак, із того часу, ОСОБА_1 знаючи про їхні кредитні зобов’язання, за якими всі борги сплачував він особисто, з питанням про визнання їх спільним майном подружжя не зверталася, а звернулася до суду з даним позовом лише після того, як він подав позовну заяву в порядку регресу про стягнення з неї певної суми боргу.

Вважає заявлений ОСОБА_1 позов безпідставним та просить суд відмовити в його задоволенні застосувавши до вказаних правовідносин строк позовної давності.

Не погоджуючись із позицією ОСОБА_2 позивачка в порядку ст.179 ЦПК України надала суду відповідь на відзив в якому зазначила, що її позовні вимоги узгоджуються з вимогами закону, є повністю обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

ІІ. Заяви і клопотання.

2.1. Заяви по суті справи:

а) позовна заява ( а.с.2-5);

б) відзив на позовну заяву ( а.с.101-102);

в) заперечення на відзив відповідача ( а.с.108-110) із додатками, якими є:

- рішення Деснянського районного суду м. Києва від 03 березня 2011 року

( а.с.111-112);

-рішення Деснянського районного суду м. Києва від 06 червня 2011 року

( а.с.113-114);

-рішення апеляційного суду Київської області від 12 вересня 2011 року

( а.с.115-117);

-ухвала Апеляційного суду м. Києва від 05 жовтня 2011 ( а.с. 119-120);

-рішення Баришівського районного суду від 26 лютого 2013 року ( а.с. 121-123);

-рішення апеляційного суду Київської області від 19 вересня 2013 року

( а.с.164-166);

г) заява відповідача про застосування строків позовної давності ( а.с.124-126);

д) відповідь на відзив відповідача ( а.с.175-178).

2.2. Заяв з процесуальних питань від учасників справи не поступало.

ІІІ. Інші процесуальні дії.

Відповідно до ст.247 ЦПК України під час судового розгляду справи здійснювалося повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

10 березня 2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений шлюб, який був зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, про що в Книзі реєстрації шлюбів за 2006 рік зроблено відповідний запис за № 301 та видано свідоцтво про шлюб серії 1-БК № 023943 ( а.с. 31). Після реєстрації шлюбу прізвище позивачки ОСОБА_2.

01 серпня 2006 року між ВАТ КБ « Надра» з однієї сторони та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 26/П/43/2006-840 за умовами якого, банк надає позичальникові у тимчасове користування грошові кошти у сумі 27320 доларів США на проведення розрахунків по договору купівлі-продажу від 01.08.2006 року , що укладений між позичальником та ОСОБА_5 згідно якого позичальник придбає у власність нерухоме майно – будинок № 29, що знаходиться за адресою с. Веселинівка Баришівського району по вул. Леніна ( а.с.19 )

Також 01 серпня 2006 року між ВАТ КБ « Надра» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки відповідно до якого, останній поручається перед Кредитором за належне виконання ОСОБА_4 взятих на себе зобов’язань згідно кредитного договору ( а.с.21).

Окрім того, з метою виконання зобов’язань, що витікають з Кредитного договору передає в іпотеку, а Іпотекодержатель приймає в іпотеку Предмет іпотеки, а саме земельну ділянку площею 0,133 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, кадастровий номер 3220280801:03:0320015 та житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, житловою площею 59,8 кв.м., загальною площею 106,6 кв.м., що знаходяться за адресою с. Веселинівка Баришівського району Київської області по вул. Леніна,29 ( а.с.22 )

26 липня 2007 року між ЗАТ « ОТП Банк» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № ML-OAF/232/2007 за умовами якого, банк надав ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 38000,00 доларів США на споживчі цілі.

В цей же день, між банком та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № SR-OAF/205/2007 відповідно до якого поручитель зобов’язується відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобов’язань ( а.с.11 зворот).

Також 26 липня 2006 року для забезпечення повного та своєчасного виконання Позичальником своїх зобов’язань, ОСОБА_6 ( матір відповідача) передала Іпотекодержателю нерухоме майно, а саме: кв.№ 162 по вул. Жовтневої революції,20,к.1 , що знаходиться в м. Кіровограді ( а.с.15-18).

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії 1-ОК № 064924 від 14 січня 2010 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було розірвано, про що 27 листопада 2009 року в книзі реєстрації розірвань шлюбів відділу реєстрації актів цивільного стану Баришівського районного управління юстиції Київської області зроблено відповідний запис за № 27 ( а.с.32)

В листопаді місяці 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом про розподіл майна подружжя. Посилаючись на ту обставину, що ОСОБА_1 зовсім не сплачує свою частку коштів за кредит, який був нею отриманий для купівлі житлового будинку в с. Веселинівка Баришівського району, просив суд визнати за ним право власності на весь будинок врахувавши наявну заборгованість по кредиту як компенсацію за 1/2 частку будинку, яка б належала відповідачці, яка кредит не оплачує. Відповідачці просив виділити в порядку спільного майна подружжя бізнес приватного підприємця, а саме магазин , розташований по вул. Урлівська, 10-а в м. Києві та борг в розмірі 38000 дол. США.

За результатом Апеляційної скарги ОСОБА_2, рішенням Апеляційного суду Київської області від 12 вересня 2011 року, за сторонами було визнано право власності за кожним на 1/2 частину будинку з відповідними господарськими будівлями та спорудами та на 1/2 частину земельної ділянки по вул. Леніна 29 в с. Веселинівка Баришівського району. В іншій частині було відмовлено.

В зв’язку з неналежним виконанням зобов’язань за кредитним договором від 01.08.2006 року, рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 03 березня 2011 року було стягнуто із ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ « Надра» заборгованість за кредитним договором в розмірі 396 015 грн.75 коп. та 1700 грн. судового збору ( а.с. 28) та рішенням цього ж суду від 06.06.2011 року було стягнуто із ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь ТОВ « ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором в розмірі 299 014 грн.91 коп. та 1700 грн. судового збору ( а.с.113-114).

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 19 вересня 2013 року за апеляційною скаргою ОСОБА_1, позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя в натурі було задоволено частково та було виділено ОСОБА_1 у власність кімнати 1-2, 1-3,1-4,1-5 та 1-6 в будинку по вул. Леніна,29 в с. Веселинівка Баришівського району Київської області, а також 1/2 частину земельної ділянки ( а.с. 24-26)

На момент розгляду справи, позивачем ОСОБА_2 повністю сплачений кредит ТОВ « ОТП Факторинг Україна» по кредитному договору № ML-OAF/232/2007 ( а.с.29 )

V. Норми права які застосував суд, та мотиви їх застосування

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Майном як особливим об’єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки (частина перша статті 190 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 61 СК України об’єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до частини третьої статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім’ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частина четверта статті 65 СК України встановлює, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї, створює обов’язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім’ї.

До складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, і те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.

Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім’ї, то цивільні права та обов’язки за цим договором виникають в обох із подружжя.

Якщо наявність боргових зобов’язань підтверджується відповідними засобами доказування, такі боргові зобов’язання повинні враховуватись при поділі майна подружжя.

Таким чином, на підставі норм права суд вважає, що боргові зобов’язання сторін за кредитними зобов’язаннями, підлягають розподілу між ними.

Відповідно до ст. 72 СК України позовна давність не застосовується до вимог про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, якщо шлюб між ними не розірвано. До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Початок позовної давності для вимоги про поділ спільного майна подружжя, шлюб якого розірвано, обчислюється не з дати прийняття постанови державного органу РАЦС (ст. ст. 106, 107 СК України) чи з дати набрання рішенням суду законної сили (ст. ст. 109, 110 СК України), а від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (ч. 2 ст. 72 СК України).

Тобто визначальним для висновку про застосування строку позовної давності у спорі про поділ майна подружжя, заявленому після розірвання шлюбу, є саме момент, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Враховуючи що спір, щодо поділу спільної сумісної власності подружжя виник ще в 2009 році, про що свідчить звернення сторін із відповідними позовами до суду, що є початком відрахунку строків давності у даному випадку, тому підстави для застосування наслідків пропуску строку позовної давності були відсутні.

Відповідно до ст.256 ЦК позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю в 3 роки (ст.257 ЦК).

При цьому відповідно до ч.1 ст.261 ЦК перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом з тим згідно із ч.ч.3, 4 ст.267 ЦК позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони в спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною в спорі, є підставою для відмови в позові.

Пунктом 1 ст.6 конвенції передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення й застосування конвенції (п.1 ст.32), наголошує, що позовна давність — це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце в далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту з плином часу (п.51 рішення від 22.10.96 за заявами №22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; п.570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в ст.261 ЦК, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов’язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права й саме із цієї причини не звернувся по його захист до суду, недостатньо.

В судовому засіданні, від представника позивача до суду надійшла заява про застосування строку позовної давності ( а.с.124)

Оскільки за правилами ст.267 сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною в спорі, є підставою для відмови в позові, то суд вважає за необхідне застосувати до даних правовідносин строк позовної давності та відмовити ОСОБА_1 в задоволенні її позовних вимог про розподіл майна подружжя.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 12, 76, 206, 263, 264, 265, 273 ЦПК України, ст.ст. 60, 61, 69-72 СК України, ст.ст.256, 257, 261, 267 ЦК України, суд,-

В и р і ш и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи ПАТ « ОТП Банк» в особі уповноваженого ФГВФО на ліквідацію банку, ТОВ « ОТП Факторинг Україна» про розподіл спільно нажитого майна , залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, воно набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Баришівський районний суд Київської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Баришівського районного суду

Київської області ______ ОСОБА_7

Повне рішення суду складено 29 жовтня 2018 року.