Ухвала суду № 77444893, 03.05.2018, Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 361/1269/18

провадження № 4-с/361/43/18

03.05.2018

УХВАЛА

Іменем України

03 травня 2018 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого-судді ОСОБА_1,за участю секретаря ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за скаргою Публічного акціонерного товариства “Всеукраїнський акціонерний банк” на дії державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області ОСОБА_3, заінтересована особа: ОСОБА_4 щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання,

в с т а н о в и в :

У березні 2018 року Публічне акціонерне товариство “Всеукраїнський акціонерний банк” (далі – ПАТ “ВіЕйБі Банк” або ОСОБА_5) через Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_6 звернулося до суду зі скаргою, у якій просило визнати неправомірними дії державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області (далі – Відділ ДВС) ОСОБА_3 щодо винесення ним повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 02 листопада 2017 року, скасувати це повідомлення та зобов’язати державного виконавця відкрити виконавче провадження щодо виконання виконавчого листа № 361/4151/15-ц, виданого 16 серпня 2016 року Броварським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ “ОСОБА_5? заборгованості за кредитним договором у розмірі 166665 грн. 03 коп.

В обґрунтування скарги зазначало, що 25 березня 2016 року Броварським міськрайонним судом Київської області ухвалено рішення у цивільній справі № 361/4151/15-ц за позовом ПАТ “ОСОБА_5? до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

16 серпня 2016 року на підставі цього судового рішення ОСОБА_5 одержав виконавчий лист № 361/4151/15-ц про стягнення з боржника ОСОБА_4 на користь Банку суми заборгованості в розмірі 166665 грн. 03 коп., який пред’явлено до виконання до Відділу ДВС.

02 листопада 2017 року державним виконавцем Бендиком Д.М винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, у зв’язку з тим, що стягувач не надав підтвердження сплати ним авансового внеску. Посилаючись на вимоги Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, ОСОБА_5 зазначав, що на даний час у ПАТ “ОСОБА_5? діє процедура ліквідації банку, яку здійснює уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, який є державною установою. Основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Оскільки Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є державною установою, він звільняється від сплати авансового внеску за виконання судового рішення, що передбачено Законом України “Про виконавче провадження”, тому державним виконавцем порушено вимоги цього Закону та незаконно прийнято рішення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

Представник заявника ОСОБА_7 у судове засідання не з’явилася, подала до суду заяву, у якій просила суд розглянути справу за її відсутності та задовольнити скаргу.

Державний виконавець Відділу ДВС ОСОБА_3, будучи повідомленим про дату, час і місце розгляду справиу судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

Заінтересована особа ОСОБА_4 у судове засідання жодного разу не з’явився, про дату, час і місце розгляду справиповідомлявся судом належним чином за вказаною у скарзі адресою, про причини неявки суд він не повідомив.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи скарги, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

16 серпня 2016 року Броварським міськрайонним судом Київської області на виконання рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 березня 2016 року, ухваленого у цивільній справі № 361/4151/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства “Всеукраїнський акціонерний банк” до ОСОБА_4, ОСОБА_8 про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором, видав заявнику ПАТ “ОСОБА_5? як стягувачу виконавчий лист про стягнення на користь Банку із боржника ОСОБА_4 солідарно заборгованості за кредитним договором № 429 від 29 серпня 2008 року в загальному розмірі 166665 грн. 03 коп.

Зазначений вище виконавчий документ стягувачем ПАТ “ОСОБА_5? був пред’явлений до виконання до Відділу ДВС.

02 листопада 2017 року державним виконавцем Відділу ДВС ОСОБА_3 винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, яким на підставі п. 8 ч. 4 ст. 4 Закону України “Про виконавче провадження” виконавчий лист про стягнення солідарно з ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором було повернуто ПАТ “ОСОБА_5?, посилаючись на те, що до заяви про відкриття виконавчого провадження стягувачем не додано квитанцію про сплату ним авансового внеску.

Не погоджуючись з цим рішенням державного виконавця Бендика Д.М. про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, заявник ПАТ “ОСОБА_5? звернулося до суду із скаргою, у якій зазначало, що уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі – Фонд) здійснює на даний час процедуру ліквідації Банку, Фонд є державною установою, тому від сплати авансового внеску він звільнений.

За змістом ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження” від 02 червня 2016 року № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно із ч. 1 ст. 19, ч. 1 ст. 74 Закону України “Про виконавче провадження” рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Виходячи з наведеного вище, при розгляді даної скарги на дії державного виконавця Відділу ДВС ОСОБА_3, суд повинен встановити правомірність дій державного виконавця та обґрунтованість прийняття ним оскаржуваного рішення (повідомлення), тобто встановити чи прийнято його в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Законом України “Про виконавче провадження”, іншими законами та нормативно-правовими актами, а також відповідність оскаржуваного повідомлення державного виконавця чинним положенням вказаних правових актів.

У ч. 2 ст. 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ч. 1 ст. 13 Закону України “Про виконавче провадження” під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 8 ч. 4 ст. 4 Закону України “Про виконавче провадження” виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред’явлення, якщо стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов’язковим.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

У п. 1 ч. 1 ст. 3 цього Закону встановлено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

За змістом абз. 1 ч. 2 ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження” до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову – у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника – фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника – юридичної особи.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 26 вказаного вище Закону від сплати авансового внеску звільняються державні органи, інваліди війни, інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп, громадяни, віднесені до категорій 1 та 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у разі їх звернення до органів державної виконавчої служби.

Державний орган – це складова частина механізму держави, яка має власну структуру, визначені законом повноваження владного характеру по управлінню конкретною сферою суспільного життя і тісно взаємодіє з іншими елементами державного механізму, утворюючими єдине ціле.

Державні органи беруть участь у виконанні функцій держави та наділені при цьому визначеними Конституцією та законами України владними повноваженнями.

Суд встановив, що на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20 березня 2015 року № 63 розпочато процедуру ліквідації ПАТ “ОСОБА_5? із відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб. Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ “ОСОБА_5? призначено ОСОБА_6

ПАТ “ОСОБА_5? є юридичною особою, за своєю організаційно-правовою формою функцій держави не виконує, тому повноваженнями владного характеру не наділене.

Згідно із ч. 1 ст. 3 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

У ч. 2 ст. 3 цього ж Закону визначено, що Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об’єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб’єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду.

За змістом із ч. 3 ст. 3 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” Фонд є економічно самостійною установою, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в Національному банку України, а також рахунки в цінних паперах у депозитарних установах – державних банках. Фонд є установою, що не має на меті отримання прибутку.

Відповідно до ч. 7 ст. 3 зазначеного Закону органи державної влади та Національний банк України не мають права втручатися в діяльність Фонду щодо реалізації законодавчо закріплених за ним функцій і повноважень. Взаємодія Фонду з Національним банком України та органами державної влади здійснюється в межах, визначених цим Законом, іншими актами законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 5 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” Фонд підзвітний ОСОБА_9 України, Кабінету Міністрів України та Національному банку України.

У п. 17 ч. 1 ст. 2 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” встановлено, що уповноважена особа Фонду – працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

За змістом п. 1 ч. 2, ч. 3, п. 1 ч. 4 ст. 37 зазначеного Закону Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку. Уповноважена особа Фонду діє від імені банку в межах повноважень Фонду. На виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду діє без довіреності від імені банку, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 15 Закону України “Про виконавче провадження” сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов’язок щодо виконання рішення.

Із виконавчого листа № 361/4151/15-ц, виданого 16 серпня 2016 року Броварським міськрайонним судом Київської області ПАТ “ОСОБА_5? про стягнення на його користь із боржника ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором, вбачається, що згідно із цим виконавчим документом стягувачем є саме ПАТ “ОСОБА_5?, на користь якого 25 березня 2016 року суд ухвалив рішення.

Звертаючись до Відділу ДВС із заявою про відкриття виконавчого провадження та виконання рішення суду про стягнення солідарно із ОСОБА_4 на користь ПАТ “ОСОБА_5? суми заборгованості за кредитним договором, уповноважена особа Фонду на ліквідацію Банку в межах наданих їй повноважень вчиняє дії із забезпечення виведення Банку з ринку під час його ліквідації, однак згідно із виконавчим листом № 361/4151/15-ц, виданим судом 16 серпня 2016 року, дана особа стягувачем не являється, владних повноважень не здійснює та від імені державного органу Фонду у цих правовідносинах вона не виступає.

Суд вважає, що уповноважена особа Фонду, подаючи заяву про відкриття виконавчого провадження, діє саме від імені сторони виконавчого провадження – стягувача ПАТ “ОСОБА_5?, якого відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження” від сплати авансового внеску та обов’язку подавати разом із вказаною заявою документ, що підтверджує сплату ним авансового внеску, не звільнено.

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, враховуючи, що стягувач не надав документ на підтвердження сплати авансового внеску, суд дійшов висновку, що дії державного виконавця Бендика Д.М. щодо повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі п. 8 ч. 4 ст. 4 Закону України “Про виконавче провадження” є правомірними, оскільки ґрунтуються на вимогах закону, підстав для скасування повідомлення державного виконавця від 02 листопада 2017 року про повернення виконавчого листа стягувачу суд не вбачає, тому скарга задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 89, 259, 260, 263 – 265, 447 – 451 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

У задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства “Всеукраїнський акціонерний банк” на дії державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області ОСОБА_3, заінтересована особа: ОСОБА_4 щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п’ятнадцяти днів з дня її постановлення до Апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд Київської області.

Учасник справи у разі постановлення ухвали за його відсутності має право оскаржити ухвалу в апеляційному порядку протягом п’ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Дутчак І. М.