Рішення № 77442854, 19.10.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

19.10.2018 Справа №607/8932/17

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2018 року м.Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Черніцької І.М.

за участю секретаря судового засідання Пастернак О.В.

з участю представника позивача -

ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

адвоката ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернулась в суд із позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 5000грн. щомісячно, стягнення аліментів за минулий час у сумі 50 000грн. за період з 01 вересня 2016 року по 01 липня 2017 року, а також додаткових витрат на розвиток сина у розмірі 5109грн.

В обґрунтування вимог позивач вказує, що у період з 12 вересня 1988 року по 01 вересня 2016 року перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2, який розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 01 вересня 2016 року. Від даного шлюбу у них народився син ОСОБА_5, 30 липня 2004 року, який проживає разом зі нею. Відповідач проживає окремо та належним чином не виконує батьківський обов'язок по утриманню сина. ОСОБА_2 є працездатною особою, має можливість і матеріальну змогу надавати допомогу дитині, однак добровільно цього не робить. Посилаючись на наведене, просить стягнути з відповідача аліменти на сина щомісячно у розмірі 5000грн.

Крім того, вказує, що після розлучення та в період поділу спільного майна подружжя між ними було досягнуто домовленості, що відповідач замість аліментів за весь період починаючи з дати розлучення, забезпечить майнові інтереси сина шляхом дарування частини нерухомого майна. В підтвердження даних намірів, 17 лютого 2017 року між ними було укладено договір, за умовами якого відповідач з метою забезпечення майнових інтересів сина ОСОБА_5, взяв на себе зобов'язання в двомісячний термін після рішення суду про поділ майна подружжя подарувати ОСОБА_6 ? частину приміщення школи перукарського мистецтва з перукарським салоном, заг. пл. 133,9 кв.м. по АДРЕСА_1 Рішенням Тернопільського міськрайонного вд 13 липня 2017 року здійснено поділ майна подружжя. Однак, відповідач своїх зобов'язань щодо передачі нерухомого майна не виконав.

Також зазначає, що після розлучення понесла додаткові витрати на розвиток сина, половину яких у розмірі 5109 грн. просить стягнути із відповідача.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 09 липня 2018 року заяву ОСОБА_4 про забезпечення доказів повернуто заявнику.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 12 липня 2018 року клопотання позивача ОСОБА_4 про витребування доказів задоволено частково. Витребувано у ПАТ КБ «ПриватБанк» інформацію про відкритті в ПАТ КБ «ПриватБанк» поточні та карткові рахунки на ім'я ОСОБА_2, про щомісячні поступлення та використання коштів за даними рахунками за період з 01 вересня 2016 року по 17 липня 2018 року

Відповідач подав письмові пояснення. Вказав, що приймає та не відмовляється щодо участі в утриманні сина. Погоджується на стягнення аліментів у розмірі прожиткового мінімуму на дитину, який відповідно із рівним обов'язком матері, буде забезпечувати потреби сина. Зазначає, що позивачем необґрунтовано та не доведено можливість відповідача сплачувати аліменти у розмірі 5000грн. щомісячно. На даний час він не працює та доходу не отримує. Крім того, на його утриманні перебуває малолітня донька ОСОБА_7 від другого шлюбу.

Заперечує щодо стягнення аліментів за минулий час, оскільки будь-якої домовленості щодо передачі майна у власність сину в рахунок сплати аліментів між ними не було. Справа про поділ майна завершена винесенням судового рішення по суті спору, а не мировою угодою. Крім того, він постійно приймає участь в утриманні сина, придбаває йому одяг та надає кошти на щоденні потреби, оплачує музичну школу та комп'ютерні курси, здійснив оплату відпочинку у Греції, про що надав підтверджуючі документи.

Щодо позовних вимог в частині стягнення додаткових витрат просив відмовити, так як витрати заявлені позивачем як додаткові не викликані особливими обставинами (розвитком здібностей, хворобою, тощо), а тому такі витрати охоплюються сплатою аліментів. Більше того, він приймає участь у зазначених витратах на сина.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Відповідач та його представник - адвокат ОСОБА_3 позов визнали частково в частині сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_5 у розмірі прожиткового мінімуму, щодо задоволення решти позовних вимог заперечили.

Відповідач пояснив, що постійно приймає участь в утриманні сина, оплачує витрати за відвідування музичної шкоди, секції плавання, придбаває йому всі необхідні речі, у тому числі комп'ютер, а також надає кошти на щоденні потреби сина.

Судом встановлено, що сторони з 24 вересня 1988 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 вересня 2016 року .

Від даного шлюбу у сторін народилося двоє дітей: дочка ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 від 31 липня 1989 року, виданим відділом ЗАГСУ міськвиконкому м. Тернополя, про що зроблено актовий запис за №2333 та син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 від 15 вересня 2004 року, виданим відділом реєстраційної актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області, про що зроблено актовий запис за №1970.

Син ОСОБА_5 після розірвання шлюбу проживає разом із матір'ю по АДРЕСА_2 що визнається відповідачем .

Відповідач проживає окремо та належним чином не виконує батьківський обов'язок по утриманню сина .

16 грудня 2016 року відповідач ОСОБА_2 зареєстрував шлюб з ОСОБА_9, що стверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_7 від 16 грудня 2016 року, виданим Тернопільським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, про що зроблено актовий запис за №2176.

Від даного шлюбу у відповідача народилася дочка ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_8 від 08 лютого 2017 року, виданим Тернопільським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, про що зроблено актовий запис №300.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 березня 2017 року задоволено позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. Виділено ОСОБА_2 у приватну власність:

-будинок АДРЕСА_3 загальною площею 19 кв.м.;

-земельну ділянку площею 0,021 га, кадастровий номер НОМЕР_9 розташовану в АДРЕСА_3

-однокімнатну квартиру АДРЕСА_4 загальною площею 37,4 кв.м.;

-приміщення школи перукарського мистецтва з перукарським салоном, загальною площею 133,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_5

-легковий автомобіль «KIA GARNІVAL», 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, кузов НОМЕР_10.

Виділено ОСОБА_4 у приватну власність:

-нежитлове приміщення площею 112,9 кв.м., яке розташоване в АДРЕСА_6

-домоволодіння загальною площею 255 кв.м. по вул. ОСОБА_10, будинок АДРЕСА_7

-земельну ділянку площею 0,08 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, що розташована по АДРЕСА_7 на території Шляхтинецької сільської Ради народних депутатів Тернопільського району Тернопільської області;

- земельну ділянку площею 0,08 га для обслуговування та будівництва житлового будинку, що розташована по АДРЕСА_8 на території Шляхтинецької сільської Ради народних депутатів Тернопільського району Тернопільської області;

-житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться під АДРЕСА_9 загальною площею 147,0 кв.м.;

-земельну ділянку площею 0,0385 га., що розташована по АДРЕСА_10 кадастровий номер НОМЕР_11;

-земельну ділянку площею 0,025 га., розташовану по АДРЕСА_10 кадастровий номер НОМЕР_12

-легковий автомобіль «SUBARU FORESTER», 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_2, кузов НОМЕР_13.

Відповідач ОСОБА_2 29 грудня 2016 року припинив підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків встановлено, що за період з 01 грудня 2017 року по 30 червня 2017 року відомості про доходи ОСОБА_2 станом на 19 жовтня 2017 року в центральній базі даних Державного реєстру фізичних осіб-платників податків відсутні.

З довідки Управління культури і мистецтв Тернопільської міської ради від 31 травня 2017 року за №111 встановлено, що ОСОБА_6 навчається в Музичній Школі №1 ім. В. Барвінського. За навчальний 2015-2016 рік з вересня 2015 року по травень 2016 року надійшла батьківська плата від ОСОБА_4 в розмірі 1260 гривень (9 місяців по 140 грн.). За навчальний 2016-2017 рік з вересня 2016 року по травень 2017 року надійшла батьківська плата від ОСОБА_4 в розмірі 1530 грн. (9 місяців по 170 грн.).

Як вбачається з довідки від 13 липня 2017 року за №12, виданої ПП навчальний заклад «Гранд», ОСОБА_6 навчається на комп'ютерних курсах з жовтня 2016 року. Навчальна програма становить 24 місяці, щомісячна плата - 300 грн. Оплату з жовтня по червень вносила ОСОБА_4

Відповідно до довідки комунального закладу Тернопільської міської ради «Комплексно дитячо-юнацька спортивна школа №2» від 23 червня 2017 року за №17, ОСОБА_6 займається плаванням. Оплату за навчання в листопаді 2016 року, лютому 2017 року, березні 2017 року, квітні 2017 року, травні 2017 року вносила ОСОБА_4

Як вбачається з дублікатів квитанцій про оплату ПАТ КБ «Приватбанк», відповідач ОСОБА_2 здійснював оплату за навчання ОСОБА_6 у Музичній школі за листопад- грудень 2017 року, лютий - травень 2018 року, що також визнала позивач в судовому засіданні.

Як вбачається з виписок по рахунках ОСОБА_2 за період з 01 вересня 2016 року по 17 липня 2018 року, ОСОБА_2 постійно здійснює операції щодо поповнення та зняття коштів зі своїх особистих карток.

Згідно податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 за 2016 рік, обсяг доходів ОСОБА_4 за звітний 2016 рік становить 932 020 гривень.

Відповідно до податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 за 2017 рік, обсяг доходів ОСОБА_4 за звітний 2017 рік становить 975 324 гривень.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду справи, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи із наступних підстав.

В силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненнями фізичних та юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 p., яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 p. та набула чинності для України 27 вересня 1991 p., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Положеннями ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Вимогами ст. 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і обов'язків і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Згідно із вимогами ст. 180 Сімейного Кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 181 СК за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

В силу вимог ч. 1 ст. 184 СК суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Відповідно до вимог ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що відповідач є працездатним, має у власності нерухоме майно, у тому числі нежитлове приміщення, яке здає в оренду та отримує дохід, постійний рух коштів по рахунках відповідача, що свідчить про отримання ним постійного доходу, задовільний стан його здоров'я, суд приходить до висновку, що розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 слід визначити в розмірі 2500 грн. щомісячно, починаючи стягувати з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

При цьому, суд врахував, наявність у відповідача малолітньої доньки ОСОБА_7, вік та потреби неповнолітнього сина, який навчається в школі, додатково відвідує музичну школу, гурток з плавання та комп'ютерні курси, на що потребує додаткових затрат.

В силу вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідачем не доведено належними та достатніми доказами те, що він за своїм матеріальним становищем чи станом здоров'я позбавлений можливості сплачувати аліменти у розмірі визначеному судом.

Суд також не приймає до уваги доводи відповідача щодо стягнення аліментів саме на користь сина ОСОБА_5, оскільки відповідачем не обґрунтовано, що стягнення аліментів на його утримання в користь матері порушить інтереси сина та погіршить становище дитини.

Разом з тим, суд вважає, що позивачем не доведено достатніми доказами можливість відповідача сплачувати аліменти щомісячно у розмірі 5000 грн.

Суд також вважає, що до задоволення не підлягають вимоги позивача про стягнення аліментів за минулий час та додаткові витрати, виходячи із наступного.

Відповідно до вимог ст. 191 аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами той факт, що вона вживала заходів щодо одержання аліментів з відповідача, однак не одержала їх у зв'язку з його ухиленням від їх сплати.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач звернулась до суду із позовом 19 липня 2017 року та до цього часу будь-яких дій щодо стягнення аліментів з відповідача на утримання сина не вживала.

Посилання позивача на договір про наміри від 17 лютого 2017 року є безпідставними та жодним чином не підтверджують вчинення з її сторони заходів щодо одержання аліментів та ухилення відповідача від їх сплати.

Більше того, у договорі про наміри укладеного у простій письмові формі, між сторонами спору, не зазначено про обов'язок відповідача передати нерухоме майно у власність сина ОСОБА_5 в рахунок сплати аліментів.

Щодо позовних вимог про стягнення додаткових витрат на розвиток та оздоровлення сина слід зазначити наступне.

Відповідно до вимог ст. 185 СК той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв'язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин належить до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов'язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489цс17.

Встановлено, що позивач просить стягнути із відповідача додаткові витрати на утримання неповнолітнього, а саме понесенні витрати на поїздку для оздоровлення на море, оплату за заняття в музичній школі, плавання та комп'ютерні курси.

Суд вважає, що такі витрати не є витратами, які викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Такі витрати охоплюються стягненими аліментами із відповідача, тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача в дохід держави підлягають стягненню витрати судового збору у розмірі 704,80 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 81, 263, 265, 268, 354 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 180-182, 184 Сімейного кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 (зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_11 реєстраційний номер облікової картки платника податків- НОМЕР_3) в користь ОСОБА_4 (АДРЕСА_2 реєстраційний номер облікової картки платника податків -НОМЕР_4) аліменти на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 2500 (дві тисячі п'ятсот) грн. починаючи стягувати з 19 липня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь державного бюджету 704,80 грн. судового збору.

Рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_4, АДРЕСА_2 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4.

Відповідач: ОСОБА_2, АДРЕСА_12 реєстраційний номер облікової картки платника податків- НОМЕР_3.

Повне судове рішення складено 29 жовтня 2018 року.

Головуюча