Рішення № 77441045, 26.10.2018, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/1197/18

2/215/1037/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2018 року Тернівський районний суд м.Кривого Рогу

у складі:

головуючого, судді - Демиденка Ю.Ю.

при секретарі - Азаренко К.М.

За участю представників:

позивача - ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі №1 Тернівського районного суду м.Кривого Рогу в спрощеному позовному провадженні справу за позовом ОСОБА_3 до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» про стягнення моральної шкоди,

СУТЬ СПОРУ:

29.03.2018 ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» /далі ПрАТ/, яким просить стягнути відповідно до ст.ст.153, 173, 237-1 КЗпП України – 74460 грн. моральної шкоди, у зв’язку з отриманим професійним захворюванням на виробництві, стійкою втратою професійної працездатності.

В обґрунтування вказує, що з 18.05.1981 по 22.01.2009 в період роботи в шкідливих умовах праці тривалий час водієм «Білазу» з перевезення гірничої маси в кар’єрі на ПрАТ ним отримано хронічне професійне захворювання – вібраційна хвороба першого-другого ступеня з переважним церебрально-периферичним ангіодістонічним синдромом та нейродистрофія у вигляді двостороннього ліктьового та правостороннього колінного періартрозу зі стійким больовим синдромом, яке відповідно до акту розслідування хронічного професійного захворювання від 05.02.2001 виникло з вини роботодавця.

Згідно висновку МСЕК від 12.03.2001 позивачу первинно з 05.03.2001 по 01.04.2002 встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі 25% по одному профзахворюванню.

Згідно висновку МСЕК від 17.01.2006 позивачу повторно з 17.01.2006 безстроково була встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі 40% по одному профзахворюванню та третя група інвалідності.

Вважає, що йому не було забезпечено безпечних умов праці, він втратив працездатність, виконуючи тривалий час роботи в напружених та шкідливих умовах праці. Виходячи з характеру захворювань позивач неодноразово знаходився на лікуванні, позивачу важко виконувати будь-яку роботу, він відчуває постійний біль в грудній клітці та задуху, обмежений в спілкуванні з оточуючими, вирішенні своїх побутових потреб, що порушує його нормальні життєві зв’язки.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав.

Представник ПрАТ за довіреністю ОСОБА_2 позов не визнала, надала відзив на позовну заяву, який підтримала в судовому засіданні. Вказує, що на час спірних правовідносин діяли «Правила відшкодування власником підприємства, установи, організації чи уповноваженим ними органом шкоди, заподіяної працівнику ушкодженням здоров'я, зв'язаним з виконанням ним трудових обов'язків» затверджених Постановою КМ України №472 від 23.06.1993 р. згідно п.11 яких розмір моральної шкоди був обмежений сумою в 150 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на теперішній час становить 2550 грн.

04.05.2018 позивач надав відповідь на відзив в якому зазначив, що при розрахунку суми моральної шкоди повинна застосовуватись норма ст.4401 ЦК УРСР, якою встановлено, що грошова сума на відшкодування моральної шкоди повинна бути не менше п’яти мінімальних розмірів заробітної плати, замість положень п.11 «Правила відшкодування власником підприємства, установи, організації чи уповноваженим ними органом шкоди, заподіяної працівнику ушкодженням здоров'я, зв'язаним з виконанням ним трудових обов'язків».

18.05.2018 представником відповідача надано заперечення на відповідь позивача на відзив, в яких зазначено, що згідно ст.456 ЦК УРСР правила відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я громадянина, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків, затверджуються Кабінетом міністрів України. Таким чином, нормативним актом, який визначає порядок відшкодування шкоди працівнику, заподіяної ушкодженням його здоров’я при виконанні трудових обов’язків є «Правила відшкодування власником підприємства, установи, організації чи уповноваженим ними органом шкоди, заподіяної працівнику ушкодженням здоров'я, зв'язаним з виконанням ним трудових обов'язків», затверджені Кабінетом Міністрів України.

Ухвалою судді Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03.04.2018 прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі.

Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21.08.2018 постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Інші процесуальні дії не вчинялись, заходи забезпечення доказів/позову, зупинення/відновлення провадження не застосовувались.

Заслухавши думку сторін, дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 працював 19 років 7 місяців водієм «Білазу» з перевезення гірничої маси в кар’єрі на ПрАТ (а.с.13-21).

Згідно акту розслідування професійного захворювання від 05.02.2001, позивачу встановлено хронічне професійне захворювання - вібраційна хвороба першого-другого ступеня з переважним церебрально-периферичним ангіодістонічним синдромом та нейродистрофія у вигляді двостороннього ліктьового та правостороннього колінного періартрозу зі стійким больовим синдромом (а.с.5).

Згідно висновку МСЕК від 12.03.2001 позивачу первинно з 05.03.2001 по 01.04.2002 встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі 25% по одному профзахворюванню (а.с.5).

Згідно висновку МСЕК від 17.01.2006 позивачу повторно з 17.01.2006 безстроково була встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі 40% по одному профзахворюванню та третя група інвалідності (а.с.7).

Спірні правовідносини регулюються наступним законодавством:

Як видно з зазначених доказів право на відшкодування моральної шкоди виникло у ОСОБА_3 з моменту первинного встановлення йому стійкої втрати професійної працездатності – 12.03.2001, саме з цього моменту він мав право звернутися з вимогою про відшкодування моральної шкоди.

На час виникнення спірних правовідносин підставами для стягнення моральної шкоди, а також порядок та умови відшкодування моральної шкоди працівникові завданої шкідливими та небезпечними умовами праці регулювалися ст.456 ЦК УРСР 1963 р.,

ст.12 Закону України «Про охорону праці», та п.п.11, 40 «Правил відшкодування власником підприємства, установи, організації чи уповноваженим ними органом шкоди, заподіяної працівнику ушкодженням здоров'я, зв'язаним з виконанням ним трудових обов'язків» затверджених Постановою КМ України №472 від 23.06.1993 р. (далі Правила)

Згідно ст.456 ЦК УРСР 1963 року - у разі заподіяння громадянину каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, пов'язаних з виконанням ним трудових обов'язків, організація або громадянин, відповідальні за шкоду, зобов'язані відшкодувати потерпілому у повному розмірі втрачений заробіток…

Правила відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я громадянина, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.п.11,40 Правил – моральна шкода відшкодовувалася власником за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі встановленою за домовленістю сторін, рішенням комісії по трудовим спорам, або рішенням суду.

Зокрема п.11 ч.2 зазначених Правил діяв в редакції від 03.10.1997 р. згідно якого - розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від інших будь-яких виплат.

Таким чином максимальний розмір моральної шкоди позивачу обмежується 2550 грн. (17 грн. х 150), обрахування слід вести виходячи з неоподаткованих мінімумів як передбачено Правилами, оскільки ст.456 ЦК і Правила є спеціальними нормативними актами порівняно з загальною нормою ст.440-1 ЦК УРСР 1963 р.

Згідно ст.153 КЗпП України було передбачено, що на всіх підприємствах створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці, безпека технологічних процесів, стан засобів захисту, санітарно побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці, на власника покладається обов’язок впровадження сучасних засобів безпеки, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Позивачу, як вказувалося раніше, згідно акту розслідування професійного захворювання встановлене професійне захворювання, виробничими факторами, що спричинили захворювання є перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів шуму та вібрації виробничого середовища та трудового процесу. Позивач працював в умовах впливу шкідливих факторів понад 19 років.

Суд при вирішення спору керується роз'ясненнями п.п.5, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р., з подальшими змінами, " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до яких, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров"я потерпілого, тяжкість отриманого захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили. При вирішення спору керується тими нормами законодавства, яке діяло на час спірних правовідносин

При встановленні розміру моральної шкоди суд враховує характер захворювання, пов’язаного з обмеженням в пересуванні та фізичних навантаженнях, фізичних і моральних страждань позивача в зв’язку з цим, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках.

Відповідно до наслідків що наступили, які підтверджуються медичними документами (а.с.8-11), позов слід задовольнити частково та стягнути з ПрАТ на користь позивача 2500 грн. у відшкодування моральної шкоди, виходячи з законодавчо встановленого максимуму який обмежує суд при визначенні шкоди.

Підпунктами 14.1.180 п.14.1 ст.14 та п.18.1 ст.18 Податкового кодексу України встановлено, що роботодавець - податковий агент зобов'язаний з доходів, що нараховуються (виплачуються) фізичній особі (платнику), нараховувати, утримувати та сплачувати до бюджету податок від імені та за рахунок коштів особи, якій виплачуються такі доходи.

Згідно із пп. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю. Таким чином стягнута моральна шкода в зв'язку із ушкодженням здоров'я та стійкою втратою працездатності, не є об'єктом оподаткування доходу платника податку, що зазначено також в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08.07.2015.

У відповідності зі ст.ст.79, 88 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, слід стягнути з ПрАТ на користь держави судовий збір в сумі 704,80 грн.

На підставі ст.ст.153 КЗпП України, п.11,40 «Правил відшкодування власником підприємства, установи, організації чи уповноваженим ними органом шкоди, заподіяної працівнику ушкодженням здоров'я, зв'язаним з виконанням ним трудових обов'язків» затверджених Постановою КМ України №472 від 23.06.1993 р., керуючись ст.ст.10,27,31,60, 81, 88, 209 ч.3, 212-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» на користь ОСОБА_3 – 2500 /дві тисячі п’ятсот/ грн. моральної шкоди без стягнення податків та обов’язкових платежів.

Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» – 704 грн. 80 коп. судового збору на користь держави.

Сторони мають право оскаржити рішення подавши на протязі тридцяти днів з дня складання повного рішення апеляційну скаргу в Дніпровський апеляційний суд через Тернівський районний суд м. Кривого Рогу.

Повне рішення складено 29.10.2018.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_3, 50089, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач: ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ», місце знаходження, 50079, м.Кривий Ріг, вул.Черкасова, Код ЄДРПОУ 00191023.

СУДДЯ: