Рішення № 77440193, 16.10.2018, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/4744/18

Провадження № 2/161/1965/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

16 жовтня 2018 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі:

головуючого судді Івасюти Л.В.

з участю секретаря судового засідання Маковецької Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку справу за позовом ОСОБА_1 до Луцької міської ради, ОСОБА_2, третя особа – гаражний кооператив «Стир-3», про виділення частки і визнання права власності на спадкове майно (гараж) в порядку спадкування за законом,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась в суд із вищевказаним позовом, який мотивує тим, що з чоловіком ОСОБА_3, який 12.08.2017р., вона перебувала з 14.02.1986 року. Під час перебування у шлюбі, ними було придбано у спільну сумісну власність наступне майно: кооперативну двохкімнатну квартиру в м. Луцьку по пр. Відродження, 20/ 48; автомобіль марки «RENAULT», моделі CLIO SUMBOL, 2007 року випуску, номер шасі (кузов, рами) VFILB17C538448877; цегляний гараж, загальною площею 18 кв.м., в гаражному кооперативі “Стир-3” по вул. Електроапаратній, 9 в м. Луцьку.

Після смерті чоловіка, з 12.08.2017 року, на його частку у вказаному майні відкрилась спадщина. Ще за життя спадкодавця ОСОБА_3, 06.11.2012 року від його імені приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області ОСОБА_4 був посвідчений заповіт, згідно якого: автомобіль марки «RENAULT», моделі CLIO SUMBOL, 2007 року випуску, номер шасі (кузов, рами) VFILB17C538448877 та цегляний гараж, загальною площею 18 кв.м., в гаражному кооперативі “Стир-3” в місті Луцьку Волинської області, заповів ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. Все інше належне йому майно, з чого б воно не складалося і де б воно не знаходилося, і взагалі, все те, що буде належати йому на день його смерті, і на що він за законом матиме право заповів їй, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2. А тому, вона та ОСОБА_2 є спадкоємцями за заповітом. Інших спадкоємців за заповітом немає. Відсутні і спадкоємці, які згідно з ст. 1241 ЦК України мають право на обов’язкову частку у спадщині. Вона, хоч і проживала однією сім’єю з спадкодавцем, однак після його смерті на протязі шестимісячного строку звернулася до приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_5 із заявою про прийняття спадщини, а тому згідно з ст.ст. 1268 - 1270 ЦК України, вважається такою, що прийняла спадщину. З такою заявою до нотаріуса звертався також ОСОБА_2.

Разом з тим, вона, як непрацездатна, особа пенсійного віку, вдова спадкодавця, згідно з ст.1241 ЦК України незалежно від змісту заповіту спадкує половину частки, яка належала б їй у разі спадкування за законом (обов’язкова частка) автомобіля і гаража.

На підставі її заяви 30.03.2018 року приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_5 їй, як пережившій дружині ОСОБА_3, видано свідоцтво про право власності на 1/2 частку у праві спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям під час шлюбу, а саме: автомобіль марки RENAULT, моделі CLIO SUMBOL, 2007 року випуску, номер шасі (кузов, рами) VFILB17C538448877 та на підставі ст. 1241 ЦК України видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/4 частку вказаного автомобіля.

У зв’язку з відсутністю правовстановлюючих документів на квартиру, приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_5 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом квартири № 48, по пр. Відродження, 20 в м. Луцьку відмовлено, про що винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

З метою оформлення своїх спадкових прав на гараж, вона звернулася до приватного нотаріуса ОСОБА_5 із заявою про видачу свідоцтва про право власності на 1/2 частку у праві спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям під час шлюбу та свідоцтва про право на спадщину за законом, на 1/4 частку гаража, в порядку ст. 1241 ЦК України, однак у зв’язку з відсутністю документів, які посвідчують право власності на даний гараж, нотаріусом винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії і рекомендовано звернутись до суду з відповідним позовом. Оскільки, вона на протязі встановленого законом шестимісячного строку звернулася у нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини і на підставі вказаної заяви її прийняла, юридично оформивши право на спадщину за законом на 1/4 частку належної спадкодавцеві частини автомобіля, вважає, що у неї є законні підставі звернутися до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно (гараж) в порядку спадкування за законом.

Посилаючись на вищенаведене, позивач просить суд визначити, що їй, ОСОБА_1, та ОСОБА_3, кожному зокрема, належить ідеальна частка в розмірі 1/2 частини гаража № 447 в гаражному кооперативі “Стир-3”, який знаходиться в м. Луцьку по вул. Електроапаратній, 9; та просить визнати за нею право власності на належне ОСОБА_3 спадкове майно, а саме: 1/4 частки гаража № 447 в гаражному кооперативі “Стир-3”, який знаходиться в м.Луцьку по вул.Електроапаратній, 9 після смерті чоловіка ОСОБА_3, який помер 12.08.2017 року.

ОСОБА_1 подала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про день, час, місце розгляду справи були належним чином повідомлені, про що у матеріалах справи міститься відповідне поштове повідомлення та є оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Клопотання про відкладення розгляду справи, відзив на позов від представника відповідача та третьої особи на адресу суду не надходили.

Суд вважає можливим провести заочний розгляд справи по наявних доказах, відповідно до вимог ч.1 ст. 287 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, та подані позивачем докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог, суд установив таке.

У відповідності до ч.1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 392 ЦК України, може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З копії свідоцтва про смерть серії І-ЕГ № 207410 , виданого 15 серпня 2017 року Луцьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області, актовий запис № 139 вбачається , що 12 серпня 2017року помер ОСОБА_3 (а.с.6).

Судом встановлено, що після смерті останнього відкрилася спадщина за законом на спадкове майно, яка складається, з 1/2 частини гаража № 447 в гаражному кооперативі “Стир-3”, який знаходиться в м. Луцьку по вул. Електроапаратній, 9;

У статті 1216 ЦК України зазначено, що спадкуванням є перехід та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_3 за життя склав заповіт, згідно з яким: автомобіль марки «RENAULT», моделі CLIO SUMBOL, 2007 року випуску, номер шасі (кузов, рами) VFILB17C538448877 та цегляний гараж, загальною площею 18 кв.м., в гаражному кооперативі “Стир-3” в місті Луцьку Волинської області, заповів ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1;

Все інше належне йому майно, з чого б воно не складалося і де б воно не знаходилося, і взагалі, все те, що буде належати йому на день його смерті, і на що він за законом матиме право заповів їй, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2.

А тому позивач разом з ОСОБА_2 є спадкоємцями за заповітом.

Судом встановлено, що інші спадкоємці за заповітом та законом , які згідно з ст. 1241 ЦК України, мають право на обов’язкову частку у спадщині, відсутні.

Позивач є дружиною померлого ОСОБА_3 , їхній шлюб був зареєстрований Луцьким міським відділом ЗАГС Волинської області 14 лютого 1986 року, про зроблений запис за № 150, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії І-ЕГ № 383627 від 14 лютого 1986 року.(а.с.5)

Позивач проживала однією сім’єю з спадкодавцем до дня його смерті, а тому згідно з ст.ст. 1268 - 1270 ЦК України, вважається такою, що прийняла спадщину.

Крім того, судом встановлено, що позивач після смерті чоловіка ОСОБА_3 ,у визначений Законом строк для прийняття спадщини, подала заяву приватному нотаріусу Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_5

З аналогічною заявою до нотаріуса звертався ОСОБА_2.

Згідно ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за законом чи за заповітом має право прийняти спадщину або не прийняти її .

Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

У статті 1270 ЦК України визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Судом встановлено, що позивач є непрацездатною, особою пенсійного віку, вдовою спадкодавця, а тому згідно з ст.1241 ЦК України, незалежно від змісту заповіту спадкує половину частки, яка належала б їй у разі спадкування за законом (обов’язкова частка) автомобіля і гаража.

На підставі заяви позивача, 30.03.2018 року приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_5 їй, як пережившій дружині ОСОБА_3, видано свідоцтво про право власності на 1/2 частку у праві спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям під час шлюбу, а саме: автомобіль марки RENAULT, моделі CLIO SUMBOL, 2007 року випуску, номер шасі (кузов, рами) VFILB17C538448877 та на підставі ст. 1241 ЦК України видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/4 частку вказаного автомобіля. Згідно з ст.ст. 60, 63 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності і кожний з подружжя мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

За змістом ст.ст. 355, 368, 370 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю і у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Відповідно з абз.2 п.23 Роз'яснення Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року “Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя”, спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: паєнакопичення в житлово-будівельному кооперативі.

Згідно з довідкою гаражного кооперативу “Стир-3” від 01.02.2018 року, , ОСОБА_3 є власником індивідуального (цегляного) гаража № 447, що знаходиться в гаражному кооперативі “Стир-3” за адресою: м. Луцьк, вул. Електроапаратна, 9. Сума внесків за індивідуальний (цегляний) гараж сплачена у повному обсязі. Заборгованості по сплаті членських внесків немає.

05.12.2012 року комунальним підприємством “Волинське обласне бюро технічної інвентаризації” складений технічний паспорт на об’єкт нерухомого майна гараж № 447 гаражного кооперативу “Стир-3”, що знаходиться в м. Луцьку, вул. Електроапаратна, 9.

З метою оформлення своїх спадкових прав на гараж, позивач звернулася до приватного нотаріуса ОСОБА_5 із заявою про видачу свідоцтва про право власності на 1/2 частку у праві спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям під час шлюбу та свідоцтва про право на спадщину за законом, на 1/4 частку гаража, в порядку ст. 1241 ЦК України, однак у зв’язку з відсутністю документів, які посвідчують право власності на даний гараж, нотаріусом винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії .

Разом з тим, статтею 1296 ч.3 ЦК України передбачено, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

За таких обставин, враховуючи те, що позивач прийняла спадщину, подавши до нотаріальної контори відповідну заяву про прийняття спадщини та проживала однією сім’єю зі спадкодавцем до дня смерті, отримала свідоцтво про право на спадщину за законом та свідоцтво про право власності на ? частки автомобіля марки «RENAULT», моделі CLIO SUMBOL, 2007 року випуску, номер шасі (кузов, рами) VFILB17C538448877, проте не має можливості оформити в установленному Законом порядку спадщину та отримати свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, а саме: 1/4 частки гаража № 447 в гаражному кооперативі “Стир-3”, який знаходиться в м.Луцьку по вул.Електроапаратній, 9, оскільки спадкодавець за життя не зареєстрував в органах державної реєстрації речових прав на вказане нерухоме майно , суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити та визнати за позивачем право власності на 1/4 частки гаража № 447 в гаражному кооперативі “Стир-3”, який знаходиться в м.Луцьку по вул.Електроапаратній, 9.

Керуючись ст.ст. 2, 4 , 5, 263-265, 287 ЦПК України, ст. ст. 328, 1216, 1217, 1223, 1268, 1270, 1296 ЦК України, суд, -

ухвалив :

Позов задовольнити.

Визначити, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3, кожному зокрема, належить ідеальна частка в розмірі 1/2 частини гаража № 447 в гаражному кооперативі “Стир-3”, який знаходиться в м. Луцьку по вул. Електроапаратній, 9.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на належне ОСОБА_3 спадкове майно, а саме: 1/4 частки гаража № 447 в гаражному кооперативі “Стир-3”, який знаходиться в м.Луцьку по вул.Електроапаратній, 9 після смерті чоловіка ОСОБА_3, який помер 12.08.2017 року.

Заочне рішення може бути переглянуте Луцьким міськрайонним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Луцького міськрайонного суду Л.В. Івасюта