Рішення № 77439302, 25.10.2018, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/764/18

№ провадження 2/208/1418/18

РІШЕННЯ

Іменем України

25 жовтня 2018 р. м. Кам'янське

Заводськи й районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, у складі:

Головуючого, судді - Івченко Т.П.,

Секретар судового засідання - Корнієнко К.Є.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Кам'янське Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-іх осіб, без самостійних вимог щодо предмету спору - Органу опіки та піклування Адміністрації Південного району Кам'янської міської ради, Органу опіки та піклування Адміністрації Заводського району Кам'янської міської ради «про визначення місця проживання дитини та припинення стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини»,

Позивач представлений - особисто ОСОБА_1,

Відповідач представлений - особисто ОСОБА_2,

3-я особа, без самостійних вимог щодо предмету спору - Органу опіки та піклування Адміністрації Південного району Кам'янської міської ради, - представлений представником - Посунько О.В.,

3-я особа, без самостійних вимог щодо предмету спору - Органу опіки та піклування Адміністрації Заводського району Кам'янської міської ради - Сокуренко Х.С.,

Суд, -

встановив:

09.02.2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся із даним позовом, яким просить: визначити місцем проваживання малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, з ним ОСОБА_1, як батьком дитини за адресою АДРЕСА_2; звільнити його - ОСОБА_1 від сплати аліментів в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, на користь ОСОБА_2, на утримання дитини - доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, що стягуються з нього за рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 16.04.2010 року; визнати таким, що не підлягає виконанню - виконавчий лист № 2-1686-2010 року від 16.04.2010 року, виданий на підставі рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16.04.2010 року про стягнення аліментів з нього ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2, на утримання дитини - доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14.02.2018 року (а.с. 16), відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

17.05.2018 року від відповідачки ОСОБА_2, подано відзив на позовну заяву (а.с. 47-49), за яким відповідачка не визнала позовні вимоги та просила у їх задоволенні відмовити.

Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 31.05.2018 року залучено Орган опіки та піклування адміністрації Південного району Кам'янської міської ради.

04.06.2018 року Службою у справах дітей адміністрації Південного району (а.с. 100), обстежено житлово-побутові умови малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою АДРЕСА_2, за яким встановлено що дитина ОСОБА_5 проживає разом із батьком ОСОБА_1 протягом року, житлово-побутові умови відповідають вимогам необхідним для здорового розвитку та виховання дитини.

12.07.2018 року з боку 3-ої особи Органу опіки та піклування адміністрації Південного району Кам'янської міської ради подано висновок про визначення місця проживання дитини від 12.07.2018 року № 8/905-7 (а.с. 98-99), згідно до якого вирішення цього питання залиши на розгляд суду.

25.09.2018 року Службою у справах дітей адміністрації Заводського району Кам'янської міської ради обстежено умови проживання ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1, встановлено що донька ОСОБА_5 проживає разом з батьком, в квартирі проживає відповідач та співмешканець ОСОБА_7, умови для проживання задовільні.

Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 25.09.2018 року, закрито підготовче провадження та призначено судове засідання.

В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі, зазначив, що він з відповідачкою зареєстрував шлюб 25.09.2004 року. Від шлюбу в них з відповідачкою народилася донька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. У 2010 року в зв'язку із погіршенням сімейних стосунків, припинили спільно проживати, і донька з матір'ю стали жити окремо. Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16.04.2010 року за позовною заявою відповідачки з нього стягнуто аліменти на утримання доньки в розмірі 1/4 частини від його заробітку (доходу), щомісячно, до повноліття дитини. 01.03.2012 року за Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області шлюб між ним та відповідачкою було розірвано. Незважаючи не це, він завжди піклувався дитиною, купував їй одяг, продукти харчування, активно приймав участь у житті дитини, перебував з донькою у лікарні під час її хвороби, вітав з днем народження. Донька завжди на свята та вихідні проводила з ним час. Відповідач стала зловживати спиртними напоями, займалася виключно влаштуванням свого особистого життя. Донька скаржилася на неврівноваженість матері, скандали та бійки. У 2017 році донька попросила дозволу у нього проживати разом з ним, на що його співмешканка та син співмешканки,його мати підтримали ОСОБА_5, та з того часу з червня 2017 року донька переїхала до нього та постійно проживає з ним. За цей час, відповідачка взагалі самоусунулася від утримання доньки, не цікавиться її життям, не приймає участі нею. Донька категорично відмовляється жити з матір'ю. Зі свого боку він належним чином забезпечив доньку всім необхідним та придатними житловими і побутовими умовами. В його сім'ї панує повага між родиною та добрі стосунки. Вважає що постійним місцем для життя дитини є дім, де дитині добре. Крім того, кожний місяць з його заробітку відраховується 1/4 частина заробітної плати, що становить більш 2000 гривень, які отримує відповідачка. Незважаючи що донька з 2017 року проживає з ним, відповідачка не витрачає ці кошти на дитину, не відмовилася від їх отримання, не віддає ці гроші дитині, а тому просить звільнити його від сплати аліментів за рішенням суду на користь відповідачки, з якою його дитина на яку він сплачує аліменти з нею не проживає. Просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала та суду пояснила, що не оспорює що з позивачем мають спільну доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка з народження до 2018 року проживала разом з нею. Дійсно коли дитині виповнилося п'ять років, вона з позивачем припинили стосунки, та з дитиною стали жити окремо. Вона завжди займається вихованням дитини, маючі постійне місце роботи, забезпечувала дитину матеріально, займалася її здоров'ям. Дитині вона не забороняла спілкуватися з батьком, тому відпускала її на свята та вихідні до батька. У серпні 2018 року донька припинила з нею спілкуватися, але вважає що це можливо вплив на дитину з боку позивача та його співмешканки. Вона знає що між донькою та співмешканкою позивача виникають сварки, тому коли батька немає вдома дитина не іде додому а знаходиться у бабусі. Вона обізнана з бажанням дитини жити в батька, але пов'язує це з бажанням дитини перебувати там, де її найменш контролюють.

Представник 3-ої особи, без самостійних вимог щодо предмету спору - Органу опіки та піклування Адміністрації Південного району Кам'янської міської ради, - представлений представником - Посунько О.В., підтримав висновок Органу опіки та піклування просила прийняти рішення на розсуд суду.

3-я особа, без самостійних вимог щодо предмету спору - Органу опіки та піклування Адміністрації Заводського району Кам'янської міської ради - Сокуренко Х.С., зазначила, що враховуючи вік дитини, її ставлення до батьків, підтримує позовні вимоги позивача.

Під час судового засідання судом допитані заявлені стороною позивача свідки, а саме:

Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що вона сім'ю позивача, а саме його самого та його мати знає з 80-х років. Позивача характеризує позитивно. Відповідачку знає з часу весілля з ОСОБА_3, яку характеризує посередньо. Дитиною завжди піклувався саме батько, який незважаючи на те, що в п'ятирічному віці дитини він припинив стосунки з ОСОБА_2, яка погано забезпечувала дитину, завжди купував дитині одяг, речі, їжу, відпочивав з нею. Коли дитина хворіла, то саме батько знаходився з нею у лікарні. Стосунки між батьком та дитиною дуже добрі. За час проживання ОСОБА_5 з батьком, жодного разу не бачила що б мати навідувала дитину. Знає що коли ОСОБА_5 жила з матір'ю, то вона залишалася вдома часто одна без догляду.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що вона є сусідкою за адресою по вул. Кіма, де раніше проживав ОСОБА_1 разом з співмешканкою та сином співмешканки. Донька позивача ОСОБА_10, часто навідувала батька, жила в нього, ходила до школи. Позитивно характеризує сім'ю позивача.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що вона є співмешканкою позивача, з яким разом вже сім років. Знає доньку ОСОБА_5, з якою також знайома більш семи років. ОСОБА_10 завжди відвідувала батька за їх місцем проживання. Від дитини знає що між ОСОБА_5 та матір'ю немає порозуміння, що між ними відбувалися постійні сварки, бо відповідачка зловживала спиртними напоями, не піклувалася дитиною. Десь на початку червня 2017 року в черговий раз як ОСОБА_5 прийшла до них, дитина повідомила що бажає залишитися в них жити, на що вся родина її підтримала. ОСОБА_10 проживає разом з нею, її сином та батьком ОСОБА_1, в них добрі стосунки. До матері ОСОБА_10 повертатися не бажає. На теперішній час вони переїхали до будинку, де у ОСОБА_5 окрема кімната, та вона забезпечена всім належним. ОСОБА_1 платить справно аліменти на утримання доньки ОСОБА_5, на користь відповідачки, яка не зважаючи що дитина живе із батьком не передає ці гроші ні позивачу ні дитині, та не витрачає їх на доньку.

Заслухана під час судового розгляду дитина - ОСОБА_5, яка суду пояснила, що вона до 2017 року проживала разом із матір'ю, але мати влаштовувала своє особисте життя та до них переїхав співмешканець з яким мати почала вживати спиртні напої та сваритися. Вдома відбувалися бійки, навіть викликалися співробітники міліції. Вона не мала змоги спати, так як вдома були сварки, розпиття спиртного. Із-за нервового зриву погіршився стан її здоров'я і вона потрапила до лікарні. Коли вона хворіла, то з нею знаходився батько. Батько її підтримує, завжди нею піклується. Вона доволі часто приходила у гості до батька, залишалася в нього, а вже в 2017 році після закінчення навчання вона більш не бажала повертатися до матері і вирішила жити у батька, на що той не заперечував. Зараз вона проживає з батьком, його співмешканкою ОСОБА_11, та сином співмешканки, бабусею. Батько, так як вона стала жити з ним, вирішив здійснити ремонт у будинку по вулиці Сахалинській. В неї окрема кімната, де є все необхідне для життя та навчання. Вона не бажає повертатися до матері. В матері та в неї на один день припадає День Народження, але мати не вітає її, а святкує свій день народження, окремо від неї. Вони не мають з матір'ю довірливих стосунків. Їй ліпше жити в батька, з яким вона відчуває турботу та піклування про неї. Це рішення є виважене та добровільне. Їй відомо що батько сплачує аліменти на її утримання на користь її матері, але мати ці кошти їй не дає, та на них купує необхідних для неї речей. Повне матеріальне забезпечення її потреб, здійснює батько, мати участі не приймає.

Заслухав представників сторін, повно і всебічно з'ясував обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідив в судовому засіданні докази надані сторонами, суд приходить до наступного:

Спірні відносини стосуються спору щодо визначення місця проживання дитини та припинення стягнення аліментів на утримання дитини, яка не проживає з особою що їх отримує.

Такі правовідносини регулюються Сімейним Кодексом України.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в період з 25.09.2004 року перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджено свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_3 виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Заводського районного управління юстиції м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області (а.с. 8).

Від шлюбу, сторони мають дитину - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджено свідоцтвом про народження (а.с. 9).

Сторони припинили спільне проживання у 2010 році, та Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 01.03.2012 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірваний (а.с. 10).

Згідно до пояснень сторін, з 2010 року дитина ОСОБА_5 проживала разом із матір'ю ОСОБА_2, що підтверджено , але зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 (а.с. 13).

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16.04.2010 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_5, у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення повноліття ОСОБА_5, починаючи з 01.04.2010 року.

Згідно до довідки від 21.06.2018 року № 018/1428 (а.с. 103), ОСОБА_1 не має заборгованості по аліментам.

На підставі даного рішення суду від 16.04.2010 року, Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області видано виконавчий лист (а.с. 12).

Позивач ОСОБА_1 має постійне місце роботи, доходи, розмір яких є вищим від прожиткового мінімуму, позитивно характеризується за місцем роботи (а.с. 14, 102).

Позивач ОСОБА_1 має право власні та забезпечений житлом, на час розгляду справи разом із родиною проживає у АДРЕСА_2, де також проживає і дитина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, умови проживання задовільні, санітарно-технічні умови в нормі, малолітня має все необхідне для здорового розвитку та виховання (а.с. 96).

Відповідачка ОСОБА_2 має нерухомість у приватній власності - квартиру АДРЕСА_1, що підтверджено договором (а..с 29-34), де остання мешкає без реєстрації з 2012 року (акт № 357 від 13.04.2018 року а.с. 39).

За актом обстеження умов проживання за адресою квартира АДРЕСА_1 від 25.09.2018 року (а.с. 105), умови для проживання, за місцем мешкання відповідачки, є задовільними.

Як встановлено судом, після розірвання шлюбу із позивачем, відповідачка ОСОБА_2 вийшла заміж за ОСОБА_13 09.06.2012 року (що підтверджено свідоцтвом про шлюб а.с. 42), на підставі чого змінила прізвище з ОСОБА_2 на ОСОБА_2.

На підставі Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08.12.2015 року, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_13 - розірвано (а.с. 35).

Відповідачка ОСОБА_2 має постійне місце роботи, що підтверджено довідкою про доходи (а.с. 36).

За місцем мешкання ОСОБА_2 характеризується позитивно (а.с. 37).

За місцем роботи ОСОБА_2 характеризується негативно (а.с. 52).

ОСОБА_5 за місцем навчання характеризується позитивно, та згідно до даних зображений у характеристиці, обидва батьки турбують про дитину, та відвідують навчальний заклад де навчається їх донька.

Згідно до наданих медичних сертифікатів від 21.06.2018 року (а.с. 89), ОСОБА_2 не обліку у лікаря психіатра або нарколога не перебуває.

Згідно до висновку органу опіки та піклування адміністрації Південного району Кам'янської міської ради від 12.07.2018 року № 8/905-7 (а.с. 98), вирішення питання щодо визначення місця проживання дитини залишено на розсуд суду.

Згідно до характеристики на ОСОБА_5 від жовтня 2018 року, має позитивну характеристику.

Відповідно до частин першої, другої статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

У статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.

За частинами першою, другою статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року.

У частині першій статті 3 цієї Конвенції закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

При цьому положення вказаної Конвенції, яка ратифікована Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, узгоджуються з нормамиКонституції України та законів України, тому, як правильно вважала колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, саме її норми зобов'язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.

Відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.

Таким чином, з досягненням віку 10 років у дитини з'являється право не тільки бути вислуханою і почутою, але й право брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема, у визначенні місця проживання. Лише в разі збігу волі трьох учасників переговорного процесу - матері, батька, дитини можна досягти миру і згоди.

Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.

З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.

Ухвалюючи рішення у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), ЄСПЛ указав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв'язки із сім'єю, крім випадків, коли доведено, що сім'я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09).

Таким чином, враховуючи думку самої дитини - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, якій на час судового розгляду виповнилося повних тринадцять років, яка заявила що її рішення є виваженим та добровільним і вона бажає що б її постійне місце проживання було разом з батьком. Таку ж позицію дитина підтвердила у присутності своїх батьків, що було ними почуто. Таке рішення було пов'язано з поведінкою відповідачки в колі сім'ї, яку дитина сприймає як негативну та безвідповідальну.

Крім того, суд вважає необхідним зауважити, що згідно до ч. 2 ст. 160 СК України, Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. А тому оцінюючі досліджені докази надані сторонами у їх сукупності, суд приходить до висновку що доцільним та таким що відповідає інтересам дитини - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, є місце проживання її батька ОСОБА_1.

Також суд вважає необхідним роз'яснити сторонам, що ч. 3 ст. 160 СК України передбачено, що якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про звільнити його - ОСОБА_1 від сплати аліментів в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, на користь ОСОБА_2, на утримання дитини - доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, що стягуються з нього за рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 16.04.2010 року; визнати таким, що не підлягає виконанню - виконавчий лист № 2-1686-2010 року від 16.04.2010 року, виданий на підставі рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16.04.2010 року про стягнення аліментів з нього ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2, на утримання дитини - доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, суд виходить з того, що право на отримання аліментів від іншого, має той із батьків, який проживає разом з дитиною.

Аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини (ч. 1 ст. 179 СК України).

Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини (ч. 2 ст. 179 СК України).

Як встановлено в ході судового розгляду, аліменти на утримання дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, сплачуються батьком - ОСОБА_1 на користь матері дитини - ОСОБА_2, згідно до Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16.04.2010 року (а.с. 11).

Заборгованості за аліментами ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 не має, що підтверджено довідкою від 21.06.2018 року № 018/1428 (а.с. 103).

Як встановлено судом з літа 2017 року малолітня ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає у батька, що підтверджено поясненнями позивача, дитини, свідків.

Фактично сплата аліментів на утримання доньки ОСОБА_5, позивачем на час винесення рішення по справі не припинялася. Також як встановлено під час засідання, отриманими коштами які перераховуються від ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 як аліменти на утримання доньки, залишаються в розпорядження ОСОБА_2, яка пояснила, що з цих коштів вона сплатила внески до школи.

Згідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Питання пов'язані з виконанням рішень суду прийнятих до 15.12.2017 року, вирішується судом який виніс таке рішення, згідно до чинного процесуального законодавства, що узгоджується із приписами п.п. 17.2 Перехідних положень ЦПК України.

Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом (ч. 1 ст. 446 ЦПК України).

Згідно до п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі: скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Виходячи із встановлених фактичних даних, керуючись приписами ч. 7 ст. 431 ЦПК України, п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» суд вважає позовні вимоги в цій частині такими що підлягають задоволенню.

Оцінюючи докази у їх сукупності, повно і всебічно з'ясував обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо наведених сторонами доводів та міркувань, то згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути

належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча

пункт 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов'язує суди

обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що

вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд

має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути

різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі

"Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня

1994 року, серія A, N 303-A, п. 29), (П. 58 Рішення ЄСПЛ «Серявін та інші проти України»).

Щодо понесених судових витрат стороною позивача, враховуючи що позовні вимоги не підлягають задоволенню, суд керується вимогами ст. 141 ЦПК України.

На підставі вище зазначеного та керуючись вимогами Принцип 6 Декларації прав дитини, проголошеної Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 р. , ст. 161, ст. 179, ч. 3 ст. 181 СК України, п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 4, 12, 76-89, 128-131, 133, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-іх осіб, без самостійних вимог щодо предмету спору - Органу опіки та піклування Адміністрації Південного району Кам'янської міської ради, Органу опіки та піклування Адміністрації Заводського району Кам'янської міської ради «про визначення місця проживання дитини та припинення стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини», - задовольнити повністю.

Визначити місцем проживання малолітньої дитини - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, з батьком - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, за адресою АДРЕСА_2.

Припинити стягнення аліментів на утримання малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, з її батька ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, ІПН НОМЕР_1, на користь матері дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, ІПН НОМЕР_2, в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення повноліття ОСОБА_5, на підставі Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 квітня 2010 року (справа № 2-1686/2010).

Визнати виконавчий лист виданий Заводський районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області № 2-1686/2010 від 19.04.2010 року про стягення з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, мешкає АДРЕСА_2, працюючого ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат» ім. Ф.Е.Дзержинського, щомісячно аліменти на утримання неповнолітньої дитини дочки - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частки його заробітку/доходу/, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення повноліття ОСОБА_5, в особі ОСОБА_2, - таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженка м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, ІПН НОМЕР_2, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженець м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, ІПН НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2:

704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок - у відшкодування понесених судових витрат на оплату судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду, в порядку передбаченому ст. 352, 354, 355 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручена у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженець м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, ІПН НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідач -ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженка м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, ІПН НОМЕР_2, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1.

3-я особа, без самостійних вимог щодо предмету спору - Органу опіки та піклування Адміністрації Південного району Кам'янської міської ради, код ЄДРПОУ 04052494, місто Кам'янське Дніпропетровської області, вулиця Затишна, № 3.

3-я особа, без самостійних вимог щодо предмету спору - Органу опіки та піклування Адміністрації Заводського району Кам'янської міської ради, КОД ЄДРПОУ 04052519, місто Кам'янське Дніпропетровської області, пр. Свободи, № 2/1.

Повний текст рішення суду складено 29 жовтня 2018 року.

Суддя Івченко Т. П.