Рішення № 77438392, 22.10.2018, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/2082/18

Провадження №2/333/1512/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2018 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючої судді Варнавської Л.О.,

за участю секретаря судового засідання Некрашевич Є.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача – адвоката ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача – адвоката ОСОБА_4,

третьої особи, що не заявляє самостійних вимог ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3, який діє у своїх інтересах і в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_6, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, треті особи – ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах і в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_7, Служба (управління) у справах дітей Запорізької міської ради по Комунарському району, -

ВСТАНОВИВ:

До суду 26.04.2018 року звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_3, який діє у своїх інтересах і в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_6, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням: квартирою 133 в б. 28а по вул. О.Говорухи в м. Запоріжжя. Посилається на те, що квартира є однокімнатною, житловою площею 16,2 кв.м, загальною 28,4 кв.м, є комунальною власністю, неприватизована. Відповідач, який є її сином та онука зареєстровані в цій квартирі, але не проживають в ній, син з травня 2005 року, а онука взагалі не проживала жодного дня, була зареєстрована відповідачем без її дозволу. На теперішній час в квартирі зареєстровані та проживають вона та члени її родини: дочка та малолітній онук. Місцем проживання відповідачів з 2015 року є належна відповідачу на праві спільної часткової власності ? частина жилого будинку за адресою: Запорізька область, с. Розумівка, вул. Українська, б. 18, яка належить йому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 09.09.2014 р. Відповідач не мешкає в спірному житлі без поважних причин з 2005 року, має у власності інше житло, де має всі законні підстави зареєструвати свою малолітню дитину, що є підставою для визнання його та малолітньої дочки такими, що втратили право користування жилим приміщенням за ст.. 107 ЖК з часу вибуття на інше постійне місце проживання. Просить визнати ОСОБА_3 та малолітню ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 такими, що втратили право користування квартирою 133 в б. 28а по вул. О.Говорухи в м. Запоріжжя.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник за договором – адвокат ОСОБА_2 позов підтримали, надали пояснення аналогічні викладеним. Додатково пояснили, що в квартирі проживає дочка позивачки – третя особа по справі. Будинок в с. Розумівка знаходиться 8 км від м. Запоріжжя. Там є холодна та гаряча вода. Будинок поділений на дві частини, в частині, якою користується відповідач мається газовий котел. Відповідач не проживає в квартирі з 2005 року, його сім’я в цій квартирі ніколи не проживала.

Відповідач ОСОБА_3 проти позову заперечував, пояснив, що він з народження до 2015 року проживав в цій квартирі. Вселився до неї з сім’єю в 2012 році, а сестра там не проживала. Будинок в с. Розумівка був поділений між ним та позивачкою за мировою угодою. Потім він приїхав в квартиру та побачив, що його речі виставили з квартирі в під’їзд, а замки змінили він не проживає в оспорюваній квартирі у зв’язку з тим, що позивачки чинить перешкоди його проживанню в цій квартирі. В квітні 2013 року він оформив своє спадкове право після смерті батька на ? частину житлового будинку за адресою: с. Розумівка, Запорізького району, вул. Українська, 18. Також своє спадкове право на ? частину цього будинку оформила позивачка. Позивачка неодноразово змінювала замки на вхідних дверях в оспорюваній квартирі. В 2015 році з цього приводу він звертався до поліції із заявою, в якій зазначав, що мати змінила замки без його відома. Також 24.04.2018 року ним також викликалась поліція у зв’язку з не допуском його та малолітньої дитини в квартиру. Йому з дочкою доводиться проживати в сільській місцевості, при тому що він працює в м. Запоріжжя, дочка відвідує дитячій садок №66 в м. Запоріжжя. Вказав, що житловий будинок за адресою: с. Розумівка, Запорізького району, вул. Українська, 18 не придатний для проживання взимку, тому він та його родина змушені орендувати квартиру в м. Запоріжжя на зиму.

В судовому засіданні позивачем та відповідачем заявлялись клопотання про виклик свідків. З боку позивача були допитані свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 З боку відповідача – ОСОБА_11, ОСОБА_12

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні підтвердила, що в є сусідкою родини ОСОБА_3 з 1986 року. В цій квартирі проживає ОСОБА_1, її донька ОСОБА_5 та її син. ОСОБА_3 в квартирі не проживає з 2003 року. Пізніше вона дізналась, що він знаходиться в місцях позбавлення волі. Дружина та доньку ОСОБА_3 вона в цій квратирі ніколи не бачила.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_3 в оспорюваній квартирі не бачила з 2005 року, зараз в ній проживає позивачка, її донька та син доньки.

Свідок ОСОБА_10 пояснила, що вона є сусідка ОСОБА_3 по вул.. Українська в с. Розумівка. З 2013 року проживає там постійно. ОСОБА_3 там проживає постійно з дружиною та дитиною. ОСОБА_1 приїздить до будинку на вихідні раз на тиждень. З зовнішнього вигляду будинок ОСОБА_1 упорядкований, мається дитячий майданчик

Свідок ОСОБА_11 повідомив, що він батько дружини ОСОБА_3. Богдан з родиною проживав в квартирі по вул.. Совхозній (після перейменування ОСОБА_13). потім у ОСОБА_3 з матір’ю стався конфлікт, та вона його вигнала.

Свідок ОСОБА_12 повідомив, що в квітні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до нього за допомогою, оскільки необхідно було забрати його речі. Вони прийшли до квартири по вул. Радгоспній, дзвонили, але двері ніхто не відчинив. Йому відомо, що між сторонами існує конфлікт. В 2015 році мати вигнала ОСОБА_3 з його родиною з квартири.

Судом встановлені такі факти та відповідні ним обставини.

Квартира АДРЕСА_1 є неприватизованою. Складається з однієї кімнати, має загальну площу 29,17 кв.м. В ній зареєстровано 5 осіб (а.с.16).

Відповідач ОСОБА_3 зареєстрований в цій квартирі з 07.10.1983 року по теперішній час та його малолітня донька ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрована в ній з 31.03.2016 р. (а.с.24).

Крім того, в цій квартирі зареєстрована позивачка та третя особа ОСОБА_5, що підтверджується паспортами зазначених осіб (а.с.7-8).

Позивачці та відповідачу ОСОБА_3 належить по ? частині житлового будинку №18 по вул.. Українська в с. Розумівка Запорізької області (а.с.13,15).

Як встановлено судом відповідач був членом сім'ї наймача оспорюваної квартири, а саме сином позивачки, вселився до спірного приміщення на законних підставах як член сім'ї наймача.

Пунктом 1 статті 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, гарантовано кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

За положеннями частини другої статті 107 ЖК Української РСР у разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» зазначено, що відповідно до статті 107 ЖК УРСР наймач або член його сім'ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред'явлення позову про це.

На ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

Приймаючи рішення по цій справі суд прийняв до уваги, що між позивачем, третьої особою та відповідачем існують тривалі неприязні стосунки, оспорювана квартира є однокімнатною, площею 29,17 кв.м, що явно недостатньо для комфортного проживання трьох дорослих людей. Крім того, слід врахувати, що третя особа ОСОБА_5 та відповідач ОСОБА_3 мають малолітніх дітей, які проживають з ними.

На підтвердження існування спору з приводу проживання відповідача свідчить звернення ОСОБА_3 до органів міліції в 2015 році (а.с.20) та позивачки ОСОБА_1 (а.с.19).

Дійсно, відповідач у власності має ? частину житлового будинку в іншому населеному пункті, яку він використовує для власних потреб, і в тому числі свого проживання, але інша ? частина цього будинку на праві власності належить позивачці, яка також нею користується.

Суду не доведено, що відповідач вибув з квартири АДРЕСА_1 у зв’язку з виїздом на інше місце проживання. Доводи відповідача про виїзд з квартири у зв’язку з неприязними стосунками між ним та матір’ю з сестрою не спростовані в суді.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що відповідач ОСОБА_3 та його малолітня донька ОСОБА_6 не проживають в ІНФОРМАЦІЯ_3 з поважних причин, а не у зв’язку з виїздом на інше постійне місце проживання, за таких обставин підстав для визнання відповідачів такими, що втратили право користування квартирою 133 в будинку 28а по вул. О. Говорухи в м. Запоріжжя – не має.

Керуючись ст.ст.10-13, 77-80, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, який діє у своїх інтересах і в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_6, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, треті особи – ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах і в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_7, Служба (управління) у справах дітей Запорізької міської ради по Комунарському району – залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького Апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Л.О. Варнавська