Рішення № 77437601, 18.10.2018, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/1651/18

Провадження № 2/307/1043/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2018 року Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого

судді Гримут В.І.

при секретарі Ком`яті Н.А.

з участю: представника позивачів ОСОБА_1

розглянувши в відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Тячів, цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Тячівської об'єднаної територіальної громади і Державної нотаріальної контори про визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулися в суд з позовною заявою у якій просять поновити строк звернення до суду та визнати за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1.

Посилаються на те, що будинок був побудований у 1969 році їхніми батьками, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які в ньому і проживали, що підтверджується будинковою книгою та рішенням Руськополівської сільської ради 14-ї сесії 21-го скликання від 01.02.1994 року, про передачу безоплатно в приватну власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0.23 га., біля власного житлового будинку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.

Після його смерті до кола спадкоємців входили його дружина та діти.

ОСОБА_6 залишилася проживати у будинку АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла.

У померлого ОСОБА_5 були відсутні правовстановлюючі документи на належний житловий будинок, які б дозволяли нотаріусу видати свідоцтво про спадщину за законом.

ОСОБА_2 проживає у кінці земельної ділянки батьків, по АДРЕСА_2, тому за життя своїх батьків, жив у їхньому будинку, утримував їх та вів догляд за спадковим будинком, обробляв присадибну земельну ділянку та здійснював догляд за плодоносними насадженнями, тобто фактично прийняв спадщину.

Вони - позивачі -, зверталися із адвокатським запитом до відповідачів щодо неможливості видачі свідоцтва про спадщину за законом і вважають, що це є доказом того, що врегулювати спір в добровільному порядку неможливо, так як нотаріус не дав їм відповіді на питання чи належав будинок АДРЕСА_1 ОСОБА_5 або ОСОБА_6, не повідомив про причини відмови ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом і не повідомив чи звертався хтось із спадкоємців із заявою про прийняття спадщини на вказаний будинок.

У 2012 році Руськополівська сільська рада надала інформацію, що спадкоємцями являються вони - позивачі по справі.

Просять задовольнити позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Представники відповідачів у судове засідання не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Розглянувши матеріали справи суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити виходячи з наступного.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним та припинення правовідношення.

За ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 частин 1-4 цього ж Кодексу цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 13 ч.ч. 1, 2 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Статтею 42 ч. 1 п. 2 цього ж Кодексу визначено, що учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам.

З приписів ст. 76, ст. 77 ч.ч. 1, 2, ст. 78, 79, 80 ч. 2, ст. 81 ч.ч. 1, 5, 6, ст. 83 ч. 1 ЦПК України вбачається, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідно до ст. 95 ч. 1 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачів ОСОБА_5 Згідно запису в погосподарській книзі за ним був зареєстрований житловий будинок АДРЕСА_1, яка у подальшому була перейменована на АДРЕСА_1.

Рішенням Руськополівської сільської ради № 33 від 30.06.2004 р., за заявою матері позивачів, ОСОБА_6, за покійним ОСОБА_5 було визнано право власності на 1/2 будинку. Цим же рішенням право власності на другу половину будинку було визнано за нею. На підставі цього рішення, 09.07.2004, виконком Руськополівської сільської ради видав свідоцтво НОМЕР_1 про право приватної власності, згідно якого ? частина будинку АДРЕСА_1 належить ОСОБА_5, а ? - ОСОБА_6 18.08.2004 р. ОСОБА_6 отримала свідоцтво про право на спадщину на частину будинку, яка належала ОСОБА_5 26.08.2004 р. вона подарувала спірний будинок своєму сину - ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла. ІНФОРМАЦІЯ_3 помер її син ОСОБА_7, який був одружений на ОСОБА_9

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від. 07.07.2013 р. було задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_9, Тячівського РБТІ та Тячівської держнотконтори і скасовано свідоцтво про право приватної власності на нерухоме майно НОМЕР_1 від 09.07.2004 р., свідоцтво про право на спадщину за законом від 18.08.2004 р. та договір дарування від 26.08.2004 р.

З цього моменту залишилося відкритим питання про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1.

07.06.2018 р. позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися в суд із позовом до Тячівської об'єднаної територіальної громади і Державної нотаріальної контори про визнання права власності на спадкове майно, тобто житловий будинок АДРЕСА_1. У позовній заяві вони просять поновити строк звернення до суду та визнати за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок. До позовної заяви, ОСОБА_4 додала письмові заяви в яких зазначила, що спадщину після смерті своїх батьків вона не прийняла, за продовженням цього строку до суду звертатися не буде і не має претензій щодо визнання права власності на спадкове майно за ОСОБА_2

Відповідно до статей 1216-1218 та 1220 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

З приписів статті 1222 ЦК України убачається, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

З приписів ст. 1223 ч. 2 ЦК України вбачається, що у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

На випадок своєї смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_8 не зробили особистого розпорядження відносно належного їм майна, а отже спадкування здійснюється за законом.

Згідно ст.ст. 1258 ч. 1 та 1261 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтями 1268, 1269, 1270 ЦК визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною.

Після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відкрилася спадщина на належне їм майно, право на яке мали їхні діти - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 Ніхто з позивачів не надав суду жодних доказів прийняття ними спадщини після смерті, як батька, так і матері, що передбачені статтями 1268, 1269 ЦК України. Це не стосується ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3., тому, що із 2004 року спірний будинок належав йому на підставі договору дарування, який він вважав чинним, і який був визнаний не дійсним тільки після його смерті. Так як цей будинок він вважав своїм, то не дивлячись на те, що він не подавав заяви про прийняття спадщини, а також на те, з яких підстав договір дарування було визнано не дійсним, суд вважає, що він прийняв спадщину після смерті матері.

Після смерті ОСОБА_7 залишилася його дружина, ОСОБА_9, яка мала право на спадкування майна, яке він прийняв, але не оформив. Отже вона має відносно спірного будинку відповідні права та обов`язки, які конкурують із правами та обов`язками позивачів, що означає, що саме ОСОБА_9 повинна була бути відповідачем або співвідповідачем по даній справі.

Факт наявності у ОСОБА_9 відповідних прав та обов'язків відносно спадкового майна підтверджується рішенням апеляційного суду Закарпатської області від. 07.07.2013 р.

За правилами ст. 1276 ЦК якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців.

Відповідно до ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

У підготовчому судовому засіданні суд звернув увагу представника позивача на право ОСОБА_9 на спадкове майно, яке є предметом спору по даній справі однак він наполягав на тому, що коло осіб по справі визначено правильно і підстави для залучення її до справи у якості співвідповідача відсутні.

На думку суду, Тячівська об'єднана територіальна громада може бути відповідачем по цивільній справі про спадщину лише у випадку відсутності спадкоємців які прийняли спадщину, тобто у випадку наявності підстав для визнання спадщини відумерлою в порядку ст. 1277 ЦК України.

Не може бути належним відповідачем і нотаріальна контора, яка була залучена позивачами, так як вона також не має на спадкове майно ніяких прав та обов`язків.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги заявлені до неналежних відповідачів не підлягають задоволенню.

Крім того не можуть бути задоволені і позовні вимоги в частині поновлення строку звернення до суду.

Відповідно до ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

З позовом про визначення додаткового строку достатнього для прийняття заяви про прийняття спадщини позивачі в суд не зверталися, а поновлення строку для звернення до суду діючим законодавством не передбачено.

Абзацом 3 пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику з розгляду цивільних справ про спадкування» № 7 від 30.05.2008 р. роз'яснено, що при розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. За наявності у спадковій справі заяви спадкоємця про відмову від права на спадщину його вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задоволенню не підлягають.

До матеріалів справи також не було долучено ні постанову нотаріуса про відмову позивачам у видачі свідоцтва про право на спадщину ні будь-яких інших документів які б підтверджували, що вони зверталися до нотаріуса з заявами про прийняття спадщини та видачу їм свідоцтв(а) про право на спадщину.

За таких обставин суд приходить до висновку, що підстави для задоволення позову відсутні.

Судові витрати слід покласти на позивачів.

Тому, керуючись 258, 259, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 1216-1218, 1220, 1222, 1223, 1258 ч. 1 та 1261 ЦК України суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Судові витрати покласти на позивачів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду через Тячівський районний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повне рішення складено 26.10.2018 року.

Головуючий: Гримут В.І.