Рішення № 77437290, 18.10.2018, Камінь-Каширський районний суд Волинської області

Справа № 162/286/18

Провадження №2/157/236/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2018 рокумісто Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді Гамули Б.С.,

з участю: секретаря Карпік Т.В.,

позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Любешівської селищної ради Волинської області, ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно,

встановив:

23 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Любешівської селищної ради Волинської області, ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер його батько ОСОБА_5. Після смерті батька відкрилася спадщина, до складу якої входить житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 За життя ОСОБА_5 склав заповіт, посвідчений секретарем Седлищенської сільської ради Любешівського району Волинської області 07 грудня 1982 року, за яким належний йому житловий будинок заповів своєму синові ОСОБА_1 Даний заповіт не змінено і не скасовано. Крім того, зазначає, що незалежно від заповіту він є єдиним спадкоємцем першої черги за законом, оскільки інших спадкоємців у ОСОБА_5 немає. Позивач прийняв спадщину відповідно до ст. 549 ЦК УРСР шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном.

Після смерті батька позивач дозволив проживати у спадковому будинку своєму племіннику ОСОБА_6 із сім'єю, який в подальшому вселив до цього будинку відповідача ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_6 помер. Оскільки ОСОБА_2, яка лишилася проживати в спірному будинку, є для позивача чужою людиною, тому він вирішив оформити свої спадкові права на вказаний вище житловий будинок. З цією метою він звернувся до Любешівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Проте, нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину в зв'язку з відсутністю на спірний житловий будинок необхідних правовстановлюючих документів.

Як на обґрунтування своїх вимог позивач посилається на довідку Седлищенської сільської ради Любешівського району від 25 жовтня 2017 року № 1507, в якій вказано, що житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 рахується за ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4. В цій же довідці зазначено, що син покійного ОСОБА_1 прийняв спадщину відповідно до ст. 1222 ЦК України.

Посилаючись на зазначені обставини, просить суд визнати за ним у порядку спадкування право власності на житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що знаходиться по вул. Старе Грабово, 63 в с. Угриничі Любешівського району Волинської області та належав покійному ОСОБА_5

31 травня 2018 року ОСОБА_2 подала до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно.

Зустрічний позов мотивовано тим, що згідно записів погосподарської книги НОМЕР_3 за 1986-1990 роки по селу Угриничі Седлищенської сільської ради Любешівського району Волинської області ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, належав житловий будинок по АДРЕСА_3 в с. Угриничі Любешівського району Волинської області. Господарство ОСОБА_5 належало суспільній групі колгоспників та вважалося колгоспним двором. Згідно з даними погосподарської книги НОМЕР_3 за 1986-1990 роки по селу Угриничі до складу сім'ї ОСОБА_5 входили: онук ОСОБА_6, дружина онука ОСОБА_7 та їх син ОСОБА_8.

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 помер. Відповідно до чинного на той час Цивільного кодексу УРСР, зокрема його статей 120, 123, частка покійного ОСОБА_5 перейшла до інших членів колгоспного двору та стала належати їм на праві сумісної власності. Таким чином, станом на 15 квітня 1991 року господарство по АДРЕСА_3 в с. Угриничі Любешівського району Волинської області належало на праві спільної сумісної власності ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_9

13 листопада 2001 року ОСОБА_7 померла. Спадщину після її смерті прийняли чоловік ОСОБА_6 та син ОСОБА_8 шляхом спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

26 вересня 2009 року помер ОСОБА_8, а його частку у майні успадкувала шляхом спільного проживання на час відкриття спадщини єдиний його спадкоємець першої черги за законом - відповідач і позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2, оскільки ОСОБА_6 не був його рідним батьком, і таким чином набула право власності на 1/2 частину спірного домогосподарства.

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_6 помер. Після його смерті належне йому спадкове майно у вигляді 1/2 частки вказаного вище домогосподарства прийняла ОСОБА_2 шляхом спільного проживання як спадкоємець за заповітом, складеним ОСОБА_6 10 травня 2011 року, яким останній усе своє майно заповів відповідачу. Інших спадкоємців у ОСОБА_6 немає.

Посилаючись на викладені вище обставини, просить суд визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_3 в с. Угриничі Любешівського району Волинської області та належав ОСОБА_6 і ОСОБА_8

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю. Пояснив, що є єдиним спадкоємцем за заповітом і за законом житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_3 в с. Угриничі Любешівського району Волинської області та належав його батькові ОСОБА_5 У задоволенні зустрічного позову просить відмовити за безпідставністю.

Відповідач ОСОБА_2, її представник ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги за первісним позовом не визнали, в той же час підтримали вимоги за зустрічним позовом. Пояснили, що позивач не є спадкоємцем за заповітом ОСОБА_5, оскільки складений останнім заповіт від 07 грудня 1982 року скасований за заявою спадкодавця. Крім того, керуючись чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством, що регулює правовідносини щодо суспільної групи - колгоспний двір, право на спадщину в ОСОБА_1 не виникло з тих підстав, що спадщина на частку у майні члена колгоспного двору відкривається після смерті останнього члена двору, а в даному випадку після смерті ОСОБА_5 в господарстві залишилися проживати ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Згодом власниками житлового будинку по АДРЕСА_3 Любешівського району Волинської області залишилися ОСОБА_6 та ОСОБА_8 Частку останнього успадкувала його дружина ОСОБА_2 як спадкоємець першої за законом. ОСОБА_6 у свою чергу склав заповіт, за яким належну йому частку спірного будинку заповів ОСОБА_2 Тому, вважаючи себе власником усього домогосподарства по АДРЕСА_3 Любешівського району Волинської області, відповідач просить визнати за нею право власності на вказане вище нерухоме майно та відмовити в задоволенні первісного позову.

Представник відповідача Любешівської селищної ради Волинської області Кух О.І. в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій вимоги за первісним позовом не визнав, посилаючись на те, що Любешівська селищна рада не є належним відповідачем у даній справі, оскільки її рішеннями чи діями посадових осіб права позивача не були порушені.

Вислухавши пояснення сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд вважає первісний позов безпідставним, а зустрічний позов таким, що підлягає до задоволення повністю.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

З оглянутих у судовому засіданні довідок Седлищенської сільської ради Любешівського району Волинської області від 21 червня 2017 року № 919, від 05 жовтня 2017 року № 1507 встановлено, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4, за життя належав житловий будинок площею 56,1 м.кв., що знаходиться по АДРЕСА_4 побудований у 1936 році (а.с. 16, 17).

Згідно записів погосподарської книги НОМЕР_3 за 1986-1990 роки по селу Угриничі Седлищенської сільської ради Любешівського району Волинської області господарство ОСОБА_5 належало суспільній групі колгоспників та мало статус колгоспного двору (а.с. 137).

Відповідно до ст. 120 Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963 року, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу). Колгоспний двір може мати у власності підсобне господарство на присадибній ділянці землі, що знаходиться в його користуванні, жилий будинок, продуктивну худобу, птицю та дрібний сільськогосподарський реманент відповідно до статуту колгоспу. Крім того, колгоспному дворові належать передані в його власність членами двору їх трудові доходи від участі в громадському господарстві колгоспу або інше передане ними у власність двору майно, а також предмети домашнього вжитку і особистого користування, придбані на спільні кошти.

Згідно з ч. 2 ст. 123 ЦК УРСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Згідно з даними погосподарської книги НОМЕР_3 за 1986-1990 роки по селу Угриничі до складу сім'ї ОСОБА_5 входили: онук ОСОБА_6, дружина онука ОСОБА_7 та їх син ОСОБА_8, яким, у відповідності до наведених вище норм закону, на праві спільної сумісної власності належав вказаний вище житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_3 в с. Угриничі Любешівського району Волинської області.

Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4, повторно виданим 27 червня 2017 року, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Угриничі Любешівського району Волинської області у віці 89 років (а.с. 13).

Відповідно до ст. 563 ЦК УРСР у разі смерті члена колгоспного двору спадкоємство в майні двору не відкривається. Якщо після смерті члена колгоспного двору інших членів двору не залишається, до майна двору застосовуються правила цього розділу. Особисте майно членів колгоспного двору після їх смерті переходить до спадкоємців на загальних підставах. Правила цієї статті застосовуються також при спадкоємстві майна в господарстві громадян, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю в сільському господарстві.

Положення наведеної вище норми закону, яка діяла на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5, а отже на час виникнення спірних правовідносин, вказують на те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього члена двору, за винятком спадщини, до складу якої входить особисте майно члена колгоспного двору.

Таким чином, після смерті голови колгоспного двору ОСОБА_5 спадкоємство в майні двору не відкрилося, оскільки в господарстві залишилися проживати інші його члени, а саме: ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, до спільної сумісної власності яких відійшла частка ОСОБА_5

Таким чином, спірний житловий будинок не входить до складу спадкового майна, що залишилося після смерті ОСОБА_5, а отже дія його заповіту від 07 грудня 1982 року на це майно не поширюється.

З цих підстав у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 про визнання права власності на житловий будинок по АДРЕСА_3 в с. Угриничі Любешівського району Волинської області в порядку спадкування слід відмовити.

Разом з тим, як було зазначено вище житловий будинок по АДРЕСА_3 в с. Угриничі Любешівського району Волинської області на праві спільної сумісної власності станом на ІНФОРМАЦІЯ_4 належав суспільній групі колгоспного двору, до складу якої входили ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Як зазначено в пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» положення статей 17, 18 Закону «Про власність» щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося; в) у випадках, коли за рахунок майна колгоспного двору було внесено вклад у кредитну установу на ім'я члена двору, його частка має бути зменшена на суму вкладу, а якщо вклад перевищує належну цьому члену частку, з нього стягуються відповідні грошові суми на користь інших членів колгоспного двору; г) згідно зі ст. 4 Постанови Верховної Ради України «Про введення в дію Закону «Про власність» загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 1 липня 1990 року. При спадкуванні після смерті останнього члена колгоспного двору, що мала місце до цієї дати, частка в майні двору, належна особі, яка вибула з членів двору, але не втратила на неї права на час смерті останнього члена двору, не входить до спадкового майна. На витребування частки з майна колишнього колгоспного двору, що збереглося на 15 квітня 1991 року, поширюється загальний трирічний строк позовної давності. Розгляд позову про право на майно колишнього колгоспного двору не залежить від вирішення питань землекористування.

Слідуючи роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України та нормам статей 120, 123, 563 ЦК УРСР, спірний житловий будинок по АДРЕСА_3 в с. Угриничі Любешівського району Волинської області станом на 15 квітня 1991 року слід вважати спільною власністю ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, частки яких у даному майні є рівними.

13 листопада 2001 року ОСОБА_7 померла (свідоцтво про смерть НОМЕР_5, а.с. 64). Спадщину після її смерті прийняли спадкоємці першої черги за законом: чоловік ОСОБА_6 та син ОСОБА_8, шляхом фактично вступу в управління та володіння спадковим майном, що відповідає положенням ст. 549 ЦК УРСР. Факт прийняття спадщини підтверджується записами погосподарської книги за 1991-2001 роки по особовому рахунку НОМЕР_7 по селу Угриничі Седлищенської сільської ради Любешівського району Волинської області (а.с. 147). Таким чином, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 стали співвласниками вказаного вище житлового будинку, де частки кожного з них становили по 1/2 частині.

20 вересня 2009 року помер ОСОБА_8, що встановлено зі свідоцтва про смерть НОМЕР_6 (а.с. 63). Після його смерті відкрилася спадщина на належну йому 1/2 частину житлового будинку по вул. Старе Грабово, 63 в с. Угриничі Любешівського району Волинської області.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Як вбачається зі свідоцтва про одруження НОМЕР_8 (а.с. 61), паспорта відповідача (а.с. 59 зворот) спадщину після смерті ОСОБА_8 прийняла його дружина - відповідач ОСОБА_2 як спадкоємець першої черги за законом, шляхом постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Крім того, зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_9 (а.с. 62) встановлено, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_5. Після його смерті відкрилася спадщина на належну йому 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_3 в с. Угриничі Любешівського району Волинської області. На випадок своєї смерті ОСОБА_6 залишив заповіт, посвідчений секретарем Седлищенської сільської ради Любешівського району Струк С.П. 10 травня 2011 року за Р№ 91, за яким усе своє майно заповів ОСОБА_2 (а.с. 69). Спадщину після смерті ОСОБА_6 прийняла ОСОБА_2 шляхом постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, що підтверджується довідкою Седлищенської сільської ради від 23 листопада 2011 року (а.с. 68) та записами про реєстрацію в паспорті відповідача (а.с. 59 зворот).

Таким чином, ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем майна, що залишилося після смерті ОСОБА_6 та ОСОБА_8, до складу якого входить житловий будинок по АДРЕСА_3 в с. Угриничі Любешівського району Волинської області.

Постановою приватного нотаріуса Любешівського районного нотаріального округу Добровольської Г.Ф. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 19 липня 2017 року ОСОБА_2 відмолено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вказаний вище житловий будинок у зв'язку з відсутністю на нього необхідних правовстановлюючих документів.

Відповідно до ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що відповідач, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2, будучи спадкоємцем за законом та за заповітом житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_5 фактично набула на нього право власності, а тому є всі правові та фактичні підстави визнати за нею право власності не це майно.

З цих підстав зустрічний позов підлягає до задоволення повністю.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати між сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, відмовляючи в задоволенні первісного позову та задовольняючи зустрічний, суд стягує з позивача на користь відповідача понесені нею витрати на сплату судового збору в сумі 704,80 грн.

Керуючись статтями 12, 76, 81, 141, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 328, 1216, 1223, 1269, 1296 Цивільного кодексу України, статтями 120, 563 Цивільного кодексу УРСР, суд

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Любешівської селищної ради Волинської області, ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 та належав ОСОБА_6.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до підпункту 15.5) п. 1 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повне найменування, ім'я, місцезнаходження, місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін: позивач ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_7 відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_2, АДРЕСА_3, с. Угриничі Любешівський район Волинська область, 44256; Любешівська селищна рада Волинської області, код ЄДРПОУ, вул. Бондаренка, 90а, смт. Любешів, Волинська область, 44200.

Головуючий: Б. С. Гамула