Рішення № 77437096, 23.10.2018, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/1147/18

Провадження № 2/307/1136/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2018 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в особі:

головуючого - судді : Чопик В.В.

при секретарі : Олексій Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тячів цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 29.08.2005 року, відповідач отримав кредит в розмірі 1 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 48,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Позивач свої зобов’язання за даним договором та угодою виконав повністю, а саме надав відповідачу кредит в розмірі, встановленому Договором. Відповідач порушив умови договору, свої зобов’язання щодо повернення коштів повністю не виконав, в зв’язку з чим станом на 28.02.2018 року має заборгованість перед позивачем в розмірі 47 939,95 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача на його користь.

Разом з цим, позивач заперечує щодо застосування строків позовної давності, оскільки такі були перервані позивачем 29.11.2017 року здійсненням погашення заборгованості, підтвердженням є виписка з рахунка. Крім цього, позивач стверджує, що звернувся до суду з даним позовом до спливу строків позовної давності.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, а тому суд на підставі ст. 223 ЦПК України справу розглянув у його відсутності.

Представник відповідача ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, але надав суду заяву в якій, просить застосувати строки позовної даності та відмовити в задоволенні позову, оскільки пройшли всі строки, відповідач востаннє сплатив заборгованість по кредиту 14.02.2011 року, а позивач звернувся за захистом своїх прав 25 квітня 2018 року, тобто поза межами строку позовної давності.

Суд на підставі ст. 223 ЦПК України справу розглянув у відсутності прендстаника відповідача.

У зв’язку з неявкою сторін, на підставі ст. 247 ч. 2 ЦПК України, фіксація судового засідання технічними засобами не проводилась.

Дослідивши та перевіривши зібрані у справі докази, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Пунктом 4 ч.5 ст. 12 ЦПК України передбачено, що суд, зберігаючи об’єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 29.08.2005 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено Договір № б/н, згідно якого останній отримав кредит в розмірі 15 00,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 48,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

В свою чергу, ст. 256 ЦК України визначено поняття позовної давності, згідно з якої це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Частиною 5 ст. 261 ЦК України передбачено, що за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. До того ж, перебіг позовної давності за зобов’язаннями з визначеним строком виконання починається зі спливом строку виконання кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).

Згідно з ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

Разом з тим, із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов’язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором, позовна даність до вимоги кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, суд зобов’язаний застосувати позовну давність лише за заявою сторони у спорі, причому така заява має бути подана до винесення судового рішення. Відповідач заявив про застосування позовної давності до виниклих правовідносин та просив відмовити з цих підстав у позові.

Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 “Про судове рішення у цивільній справі ”, суд, встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема розрахунку заборгованості, останній платіж відповідачем був здійснений 14.02.2011 року у розмірі 1 100,00 гривень, а поповнення з картки або рахунку в терміналі самообслуговування: м. Тячів, вул. Нересенська, 2, відділення банку, здійснені 29.11.2017 року та 31.01.2018 року сторонньою особою – ОСОБА_3. Також на момент здійснення останнього поповнення – 31.01.2018 року відповідач ОСОБА_1 знаходився за межами країни, що стверджується даними його закордонного паспорту з поставленням відміток виїзду 13.01.2018 року за межі території України та в’їзду 01.06.2018 року на територію України.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України, як вже було згадано, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Разом із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов’язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч. 2 ст. 251 та ч. 2 ст. 252 ЦК України).

Як уже зазначалося вище, останній платіж відповідачем був здійснений 14.02.2011 року у розмірі 1100,00 гривень, а представник позивача звернувся до суду 25.04.2018 року. Також судом встановлено, що будь-яких дій, які б свідчили про переривання позовної давності до вимоги позивачем вчинено не було, підстав для поновлення пропущеного строку позивач не навів, а тому банк звернувся до суду з пропуском строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

З урахуванням наведеного, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, та, враховуючи факт того, що ПАТ КБ “Приватбанк” звернувся до суду за захистом порушеного права з пропущенням встановленого ст. 257 ЦК України трирічного строку позовної давності, суд приходить до висновку, що слід відмовити у задоволенні позову з цих підстав.

Керуючись ст. 12, 13, 18, 76-77, 81, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст. 256, 267, 526, 527, 530, 610, 629,1049, 1050, 1054 ЦК України, суд

вирішив:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційного банку «В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 352,40 гривень.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Закарпатської області.

Позивач: Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приват банк». Код ЄДРПОУ 14360570 знаходиться за адресою м. Дніпро вул. Набережна Перемоги, буд 50.

Відповідач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Повний текст рішення виготовлено 26 жовтня 2018 року.

Суддя Тячівського

районного суду: ОСОБА_4