Рішення № 77436950, 26.10.2018, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/1075/18

Провадження № 2-а/304/17/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2018 року м. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Шешені М. О.,

з участю секретаря судового засідання - Гарайдич Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу №304/1075/18 за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до інспектора 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції рядового поліції Кульбакова Миколи Анатолійовича (03048 м.Київ, вул.Федора Ернста, №3, код ЄДРПОУ 40108646) про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАА №498719 від 25 липня 2018 року,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просить визнати незаконною та скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ЕАА №498719 від 25 липня 2018 року, винесену інспектором 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Одеській області рядовим поліції Кульбаковим Миколою Анатолійовичем про притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн., а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 25 липня 2018 року інспектором 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Одеській області рядовим поліції Кульбаковим М.А. відносно нього було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАА №498719, згідно якої нібито він, того ж дня о 04.44 год. рухаючись по дорозі Овідіопольській в м.Одеса, керуючи транспортним засобом марки «SB 125», д/н/з НОМЕР_2, проїхав перехрестя на заборонений «жовтий» сигнал світлофору,чим порушив вимоги п.8.7.3 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.2 ст.122 КУпАП. Згідно вказаної постанови його визнано винним у вчиненні вказаного правопорушення та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. Вказану постанову вважає незаконною, такою, що не відповідає дійсності та вимогам чинного законодавства, оскільки з вищевказаної постанови вбачається, що адміністративне правопорушення мало місце 25 липня 2018 року о 04.44 год. по дорозі Овідіопольській в м.Одеса, однак позивач в той час знаходився зовсім в іншому місці, а саме в АДРЕСА_1. Крім цього, відповідач у поставні вказав, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «SB 125», д/н/з НОМЕР_2, при цьому, що в останнього такого транспортного засобу ніколи не було, та він навіть не знає до якої категорії транспортних засобів він відноситься. На підставі наведеного просить позов задовольнити.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, однак подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав повністю, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Відповідач Кульбаков М.А. у судове засідання також не з'явився, хоча про час і місце такого повідомлявся належним чином, причину неявки не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав, а тому суд розглядає справу у його відсутності.

Згідно ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

У судовому засіданні встановлено, що 25 липня 2018 року інспектором 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Одеській області рядовим поліції Кульбаковим М.А. відносно позивача було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАА №498719, згідно якої він, того ж дня о 04.44 год. рухаючись по дорозі Овідіопольській в м.Одеса, керуючи транспортним засобом марки «SB 125», д/н/з НОМЕР_2, проїхав перехрестя на заборонений «жовтий» сигнал світлофору,чим порушив вимоги п.8.7.3 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.2 ст.122 КУпАП. Згідно вказаної постанови його визнано винним у вчиненні вказаного правопорушення та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.

Разом з цим, в ході судового засідання встановлено відсутність будь-яких належних та допустимих доказів (матеріалів фотофіксації, письмових показань свідків тощо) порушення ОСОБА_1 вимог чинного законодавства, а саме того, що позивач порушив вимоги дорожнього знаку 8.7.3 ПДР України та проїхав перехрестя на заборонений «жовтий» сигнал світлофору по дорозі Овідіопольській в м.Одеса Одеської області.

Відповідно до ст.62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ч.1 ст.2 цього Кодексу завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

За змістом п.1 ч.1 ст.20 цього Кодексу місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні зокрема, адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як роз'яснює п.3 постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України № 2 від 06 березня 2008 року постанова про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії.

Згідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.9 цього Кодексу адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ст.27 цього Кодексу штраф є грошовим стягненням, що накладається на громадян і посадових осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно ст.222 КУпАП до компетенції уповноважених працівників Національної поліції віднесено розгляд адміністративних порушень, передбачених ч.2 ст.122 цього Кодексу.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст.288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено в суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до п.10 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07 листопада 2015 року за № 1395, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, на підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку, що відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови не було належним чином враховано та дотримано вищенаведених норм чинного законодавства України, а також враховуючи те, що при винесенні постанови про адміністративне правопорушення відповідачем порушено норми діючих нормативно-правових актів, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.19, 62 Конституції України, ст.ст.6-10, 14, 241-244, 246, 251, 286 КАС України, ст.ст.7, 33, 222, 251, 258, 288 КУпАП, постановою Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року, Законом України «Про національну поліцію», Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07 листопада 2015 року за № 1395, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до інспектора 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції рядового поліції Кульбакова Миколи Анатолійовича (03048 м.Київ, вул.Федора Ернста, №3, код ЄДРПОУ 40108646) про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАА №498719 від 25 липня 2018 року - задовольнити повністю.

Постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ЕАА №498719 від 25 липня 2018 року, винесену інспектором 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Одеській області рядовим поліції Кульбаковим Миколою Анатолійовичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн. - визнати незаконною та скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається у письмовій формі до восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий:Шешеня М. О.