Рішення № 77436863, 16.10.2018, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/649/18

№ 2/302/213/18

Номер рядка звіту 46

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(повне)

16.10.2018 р. смт.Міжгір'я

Міжгірський районний суд Закарпатської області

в особі головуючого судді КривкаВ. П

з участю: секретар с/з ОСОБА_1,

позивачів: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11,

пр-ка позивачів - ОСОБА_12

відповідача - ОСОБА_13 та його представник - адвокат ОСОБА_14,

пр-ка відповідача ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області - ОСОБА_15

представники третіх осіб без самостійних вимог:

Соймівської сільської ради - ОСОБА_16,

Басейнового управління водних ресурсів річки Тиса - ОСОБА_17,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні райсуду в смт.Міжгір'ї справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_7, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_20 до ОСОБА_13, Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, треті особи: Соймівська сільська рада Міжгірського району Закарпатської області без самостійних вимог; Басейнове управління водних ресурсів річки Тиса на стороні відповідачів, Закарпатська філія ДУ «Держгрунтохорона» «Інституту охорони ґрунтів України» на стороні позивачів, про визнання неправомірними рішень і скасування наказів ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області: від 27.12.2016 р. №4030-сг "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_13; від 10.05.2017 р. № 1791-сг "Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки без зміни цільового призначення", кадастровий № земельної ділянки 2122487400:01:001:0052; скасування запису в Державному реєстрі прав власності на вказану земельну ділянку від 19.05.2017 р. за № 20592820; припинення будівництва по реконструкції дамби для захисту сільгоспугідь від підтоплення водами р.Ріка в ур. "Підполами" біля с.Сойми Міжгірського району Закарпатської області,-

В С Т А Н О В И В:

04 червня 2018 року позивачі звернулися в суд з указаним позовом, який обґрунтовано таким.

Головне управління Держгеокадастру в Закарпатській області (надалі Відповідач 2) наказом № 4030-сг від 27 грудня 2016 року надано дозвіл ОСОБА_13 (надалі Відповідач 1) на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,60 га для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Соймівської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області. Згідно наказу Відповідача 2 № 1791-сг від 10.05.2017 року затверджено проект землеустрою та передачу у власність Відповідачу 1 земельної ділянки без зміни цільового призначення площею 0,60 га для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 2122487400:01:001:0052, в тому числі рілля – площею 0,60 га із земель сільськогосподарського призначення згідно класифікації видів цільового призначення – 01.03 в указаному вище місці. Право власності на цю ділянку зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 19 травня 2017 року за № 20592820.

Позивачі оспорюють набуття права власності на зазначену земельну ділянку з таких підстав.

Земельна ділянка, надана Відповідачу 1 у власність, знаходиться в заплаві річка Ріка і потрапляє в природну зону затоплення паводковими водами, що стверджується листом Басейнового управління водних ресурсів річки Тиса Державного агентства водних ресурсів України від 31 березня 2017 року за № 01-09/391, складеного за колективним зверненням позивачів та членів громади села Сойми. Тому використання цієї земельної ділянки для рільництва є неможливим. У зв’язку з цим позивачі та мешканці с. Сойми звернулись до Закарпатської філії ДУ «Держгрунтохорона» на предмет проведення ґрунтово-агрохімічного обстеження земельної ділянки, наданої Відповідачу 1 щодо відповідності ґрунтового покриву земельної ділянки статусу «рілля». Згідно технічного звіту зазначеної установи досліджена земельна ділянка є заплавою річка Ріка, яка у 2008 році була вкрита паводковими водами, має збіднену рослинність, вкрита кущами і камінням, знаходиться нижче на 50-70 см від рівня присадибних наділів, що прилягають до цієї земельної ділянки і ґрунтоутворюючий вміст ділянки становить 12-18 %, тому вона не може використовуватися як рілля, бо фактично (на час обстеження) відноситься до супіщаного кам’янистого ґрунту, дерново-буроземного та лучного буроземного ґрунту агрогрупи 185 вк або 186 (виробнича група). Позивачі вважають, що ця ділянка підлягає консервації з метою охорони водності малих річок, бо стаття 80 Водного кодексу забороняє розорювати заплавні землі та застосовувати до них хімізації та інше. Позивачі покликаються на відсутність в проекті землеустрою агрохімічного паспорту, застосування закону «Про охорону земель», а також на те, що Відповідач 1 має намір використовувати земельну ділянку не за сільськогосподарським призначенням, а для будівництва форелевого господарства.

Позивачі вважають, що Відповідач 1 для цієї мети неправомірно отримав дозвіл на реконструкцію водозахисної дамби для захисту с/г угідь вздовж своєї земельної ділянки від підтоплення водами р.Ріка в урочищі «Під полами», бо порядок використання заплавних земель у зонах затоплення має відбуватися за проектом землеустрою згідно з постановою КМУ «Про порядок використання земель в зонах можливого затоплення внаслідок повеней і паводків» від 31.01.2001 р. № 87 із зазначенням в проекті зон заплави річки, наявності в проекті акту перенесення в натуру меж охоронних зон, санітарних, захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності. Таких документів та відміток про обмеження проект відведення земельної ділянки Відповідача 1 не містить. Позивачі вважають, що будівництво дамби і рибника може створити загрози для руйнування навколишніх приватних земельних ділянок, належних позивачам, іншим членам територіальної громади (можливе заболочення чи осушення, повне затоплення в разі паводку чи повені). Відповідачі 1, 2 і Соймівська сільська рада відмовились провести незалежну екологічну експертизу проекту землеустрою наданої земельної ділянки та реконструкції дамби з огляду на те, що в 2009 році через цю ділянку протікало русло річки Ріка.

Позивачі вимоги підтримали на основі викладених обґрунтувань у судовому засіданні.

Відповідач 1 позов заперечив повністю, а свою позицію пояснив таким.

З метою ведення особистого селянського господарства він звернувся до Відповідача 2 із заявою про надання у власність земельної ділянки вказаного вище розміру і в зазначеному місці. Маючи намір використовувати її для сільськогосподарських потреб, в тому числі в майбутньому для форелевого виробництва. Відповідач 2 надав дозвіл на розробку проекту землеустрою, який було замовлено для складання спеціалізованим підприємством з питань землеустрою, і в подальшому цей проект було затверджено Відповідачем 2 відповідним наказом з передачею і відведенням йому земельної ділянки у власність в натурі (на місцевості). Окрім цього, за рекомендацією спеціалістів з питань земельного і водного господарства Відповідач 1 замовив виготовлення проекту реконструкції колишньої дамби, яка була недобудована і зазнала руйнування від паводку в 2009 р. з метою захисту наданої йому земельної ділянки у власність, використання її за цільовим призначенням. А також з метою захисту інших земельних ділянок (позивачів та інших мешканців с. Сойми, які вони використовують для с/г потреб в зоні прилягання до наданої йому земельної ділянки). Після розроблення проекту реконструкції дамби довжиною 204 метрів Відповідач 1 уклав договір підряду з спеціалізованим підприємством ПрАТ «Виноградівське ПМК -78» від 30.08.2017 року на виконання робіт з реконструкції водозахисної дамби для захисту сільгоспугідь від підтоплення водами р. Ріка в урочищі «Під полами» на території Соймівської сільської ради на суму 650 тисяч грн. Відповідач 1 перерахував підряднику авансовий платіж для виконання початкових робіт. Натомість позивачі почали перешкоджати виконанню робіт, не допускати техніку та робітників, погрожувати. З цього приводу відбулися збори селян с.Сойми (мешканців, які використовують поряд земельні ділянки), однак згоди щодо усунення перешкод для використання ним власної земельної ділянки не було досягнуто. Соймівська сільська рада також не прийняла рішення по піднятому питанню. Відповідач 1 звернувся до суду з вимогами до позивачів про усунення перешкод у користуванні зазначеною земельною ділянкою. Згідно постанови Апеляційного суду Закарпатської області від 22 травня 2018 року його позов задоволено і зобов’язано позивачів ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_20, ОСОБА_21 не чинити йому перешкод при будівництві водозахисної дамби для захисту земельної ділянки, яка надана йому у власність, що оспорюється позивачами.

Відповідач 2 позовні вимоги заперечив повністю, просить суд відмовити позивачам у задоволенні позову і свою позицію у відзиві на позов обґрунтував таким.

Відповідач 2 – центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин згідно з ст.122 ЗК України має повноваження розпоряджатися земельними ділянками державної власності, розташованими за межами населених пунктів, зокрема для передачі у власність для сільськогосподарського призначення (сільськогосподарських і несільськогосподарських угідь). На підставі виданих Відповідачем 2 наказів за заявою Відповідача 1 йому надано дозвіл на розробку проекту землеустрою і після виготовлення такого затверджено проект та передано у власність земельну ділянку, що є предметом спору (реквізити зазначені вище). Проект землеустрою погоджений висновками відповідних служб, а також експертом державної експертизи. Зокрема і висновком Басейнового управління водних ресурсів річки Тиса від 31.07.2017 року № 01-09/391, яким не встановлено заборону щодо відведення у власність земельної ділянки Відповідачу 1. Ця ділянка знаходиться на відстані більш ніж 25 м від урізу води р. Ріка, за межами прибережної захисної смуги, має низьку (гіршу) якість ґрунту і відноситься до малопродуктивних сільськогосподарських угідь. Цільове призначення земельної ділянки не змінювалося. Натомість коректування матеріалів великомасштабного обстеження ґрунтів на території Соймівської сільської ради Міжгірського району не здійснювалося, технічний звіт не складався. За висновком органу водного господарства (вказаного вище) земельна ділянка знаходиться в заплаві річки Ріка. Технічної документації визначення зон можливого затоплення паводковими і повеневими водами та зон ризику із занесенням на карти відповідного масштабу не розроблено в місці розташування спірної земельної ділянки, - тому земельну ділянку надано у власність Відповідачу 1 і відведено в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства у відповідності до вимог земельного законодавства. Окрім цього, державний інспектор у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства ОСОБА_22 за зверненням позивача ОСОБА_2 про знищення верхнього шару ґрунту на земельній ділянці Відповідача 1 здійснив перевірку і не виявив порушень, бо дії Відповідача 1 мали місце щодо переміщення ґрунтового покриву земельної ділянки в межах цієї ж ділянки, що не вимагає спеціального дозволу. Відповідач 2 вважає, що позивачі в справі є неналежними. бо не мають права вимоги за позовом, бо ними не подано жодного доказу щодо порушення їх невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Натомість Конституція України гарантує право власності на землю, яке набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Третя особа без самостійних вимог ДУ «Держгрунтохорона» в особі уповноваженого представника ОСОБА_23 на стороні позивачів підтримав позов на основі обґрунтувань, зазначених у позовній заяві щодо висновку цієї установи в технічному звіті з грунтово-агрохімічного обстеження земельної ділянки, що є предметом спору, від 17.11.2017 року.

Третя особа без самостійних вимог Басейнове управління водних ресурсів річки Тиса на стороні відповідачів не заперечило щодо передачі у власність земельної ділянки Відповідачу 1, підтвердило надання висновку про погодження проекту землеустрою з дотриманням умов і обмежень, встановлених законом для земельних ділянок, що знаходяться в зонах можливого затоплення, а також підтвердила розроблення проекту реконструкції водозахисної дамби для захисту сільгоспугідь від підтоплення річки Ріка в урочищі «Під полами» на території Соймівської сільської ради на замовлення Відповідача 1 з погодженням державної експертизи. Представник цього органу додатково пояснила, що дамба захищатиме не тільки земельну ділянку від можливого затоплення водами річки Ріка під час паводків, повеней, але й земельні ділянки інших землевласників і землекористувачів, які знаходяться поряд. Спорудження дамби надасть можливість використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням, тобто й для ріллі, якщо ділянка буде покращена відповідним ґрунтом (гумусом), для сіножатей, а також для форелевого господарства, облаштованого відповідно до нормативних вимог. Дамба як гідротехнічна споруда запроектована для будівництва за межами прибережної захисної смуги (25 м в указаному місці), довжиною 204 м із застосуванням каменів і кам’янистих матеріалів, габіонної сітки, улаштуванням габіонних ящиків, проектною висотою до 3 м. Цей проект розроблено згідно державних і відомчих стандартів та документів з врахуванням досягнень науки і техніки в водогосподарському будівництві.

Третьою особою Соймівською сільською радою в особі сільського голови ОСОБА_16 без самостійних вимог надано в справу таку позицію і відомості. В урочищі «Під полами» біля с.Сойми на території Соймівської сільської ради, що прилягає до русла річки Ріка під час повеней і паводків, які мали місце в минулому, є проблеми із затопленням земельних ділянок. В цьому місці раніше було заплановано збудувати дамбу і було виконано частину робіт, які не завершені і паводковими водами частково знищені. Сільська рада не має коштів для будівництва та реконструкції дамби, яка необхідна саме в місці передачі у власність земельної ділянки (зазначеної вище) Відповідачу 1 за рішеннями Відповідача 2. Проект реконструкції дамби, замовлений Відповідачем 1 і виготовлений спеціалізованим підприємством пройшов комплексну експертизу і має відповідні висновки та погодження. Сільський голова ОСОБА_16 вважає, що в разі спорудження водозахисної дамби від розливу річки Ріка будуть захищені й інші земельні ділянки як позивачів, так і мешканців с. Сойми (землекористувачів і землевласників, що використовують фактично ділянки в цій місцевості для різних сільгосподарських потреб). Сільський голова також підтвердив, що зацікавлена частина громади с.Сойми з ініціативи позивачів не підтримує будівництво дамби та надання у власність земельної ділянки Відповідачу 1 з мотивів екологічних загроз, можливого затоплення в разі використання ділянки для форелевого господарства. З цього приводу мали місце збори селян (частина громади). Натомість ним неодноразово виносилось на розгляд сесії порушене питання, однак депутати не бажають проголосувати про розгляд цього питання у встановленому порядку та винести рішення (по причині відсутності кворуму саме при вирішенні цього питання). Сільський голова також повідомив, що Відповідач 1 у с. Сойми біля власного будинку за місцем проживання має форелеве господарство (рибник), який використовує тривалий час, і жодних скарг чи незручностей від сусідніх землевласників в сільську раду не поступало.

Оцінивши позиції і обґрунтування сторін, доводи їх представників, висновки і позиції третіх осіб, пояснення їх представників, досліджені докази в справі, суд дійшов такого висновку.

Предметом спору є набуття права власності на земельну ділянку для сільськогосподарських потреб з реєстрацією права власності на цю земельну ділянку, визнання неправомірним реконструкції водозахисної дамби для захисту земельної ділянки та інших сільгоспугідь від підтоплення і припинення будівництва цієї споруди.

Суд установив такі обставини.

Згідно наказу № 4030-сг від 27 грудня 2016 року ОСОБА_13, мешканцю с. Сойми ,9 Міжгірського району, надано дозвіл на розроблення з урахуванням вимог державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою, проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,60 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно класифікації видів цільового призначення земель – 01.03), розташованої за межами населеного пункту на території Соймівської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області. Зазначений проект виготовлений ФОП ОСОБА_24 (сертифікованим інженером землевпорядником) на замовлення ОСОБА_13 на підставі договору і акту прийняття виконаних робіт від 21.04.2017 року. Наказом № 1791- сг від 20 травня 2017 року Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області затверджено цей проект землеустрою і передано ОСОБА_13 у власність земельну ділянку (кадастровий номер 2122487400:01:001:0052) площею 0,60 га , в тому числі рілля площею 0,60 га , із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно класифікації видів цільового призначення земель – 01.03), розташовану за межами населеного пункту на території Соймівської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області. ОСОБА_13 зареєстрував право приватної власності на цю земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі: рішення про державну реєстрацію - запис від 25.05.2017 року індексний номер 35368418, витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку серія та номер НВ -2101937762017, виданого 25.04.2017 р. і зазначеного вище наказу про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність, номер запису права власності 20592820, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 1257813321224.

Проект землеустрою містить висновок про погодження експертом державної експертизи. Проект не має обмежень у використанні земельної ділянки. Земельна ділянка згідно схеми за координатами точок геодезичних вишукувань та опису меж знаходиться за межами прибережної смуги річки Ріка (прибережна смуга зазначена довжиною 25 м ), межує із землями загального використання і землями державної власності. Проект містить акти погодження меж земельної ділянки із суміжними землевласниками і землекористувачами та прийомки-передачі межових знаків на зберігання, їх опис. Проект землеустрою також містить висновок Басейнового управління водних ресурсів річки Тиса Державного агентства водних ресурсів України від 31.03.2017 року № 01-09/391, згідно якого зазначена земельна ділянка розташована в заплаві р.Ріка і потрапляє в природню зону затоплення паводковими водами (річка Ріка належить до малих річок), а тому може розмиватися водами річка Ріка. За цим висновком землевласнику визначено, з покликанням на постанову КМУ від 31.01.2001 року №87 «Про порядок використання земель в зонах їх можливого затоплення внаслідок повеней і паводків» (пункти 7,8) дотримуватись заборон при використанні заплавних земель малих річок з метою охорони їх водності, які передбачені статтею 80 Водного кодексу України.

З метою виконання рекомендацій органу водного господарства та захисту земельної ділянки від можливих затоплень від паводкових і повеневих розливів річки Ріка ОСОБА_13 на основі договору замовив і виготовив проект реконструкції водозахисної дамби для захисту сільгоспугідь від підтоплення річки Ріка в урочищі «Під полами» на території Соймівської сільської ради та кошторисну документацію. Проект передбачає довжину реконструкції водозахисної дамби – 204 м і довжину кріплення укосу дамби габіонами – 204 м. Цей проект містить акт обстеження водозахисної дамби комісією, зокрема сільського голови с.Сойми, провідного інженера та головного інженера Виноградівського МУВГ, начальника віддділу капітального будівництва (відділу містобудування та архітектури Міжгірської РДА ), який погоджений керівником Виноградівського МУВН і затверджений першим заступником Міжгірської РДА, письмове погодження голови виконкому Соймівської сільської ради проведення робіт по реконструкції водозахисної дамби.

30.08.2017 року ОСОБА_13 уклав договір підряду №30-08-2017 з ПрАТ «Виноградівська пересувна механізована колона №78» про виконання робіт з реконструкції водозахисної дамби на підставі розробленого проекту.

Згідно рішення апеляційного суду Закарпатської області від 22.05.2018 року задоволено позов ОСОБА_13І та зобов’язано ОСОБА_8, ОСОБА_2,ОСОБА_11, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_6 не чинити перешкоди ОСОБА_13 при будівництві водозахисної дамби для захисту сільгоспугідь (земельної ділянки площею 0,60 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2122487400:01:001:0052, розташованої на території Соймівської сільської ради за межами населеного пункту) від підтоплення водами р.Ріка в урочищі «Під полами» на території Соймівської сільської ради Міжгірського орайону Закарпатської області.

Судом також установлено, що станом на час розгляду справи по суті земельна ділянка не використовується за цільовим призначенням і не розпочато роботи по реконструкції водозахисної дамби по причині розглядуваного судом спору.

Суд вважає, що позовні вимоги підлягають відхиленню в повному обсязі з огляду на таке обґрунтування.

ОСОБА_13, як громадянин України, набув право власності на земельну ділянку, що є предметом спору, згідно з вимогами статей 78 -81 ЗК України, тобто на підставі безоплатної передачі із земель державної власності для сільськогосподарського призначення (ведення особистого селянського господарства). Ця земельна ділянка сформована як об’єкт цивільних прав, тобто за проектом землеустрою, з присвоєнням кадастрового номера і винесенням в натуру (на місцевість). Відповідач 2 передав Відповідачу 1 зазначену земельну ділянку на підставі повноважень, передбачених статтями 15 -1, 118ч.6 ,121 ч.1 п. «б», 122, 123 ЗК України. Проект землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки розроблений у відповідності до закону України «Про землеустрій» і постанови КМУ № 580 від 31.08.2016 року.

Отже, Відповідач 1 має право використовувати одержану земельну ділянку відповідно до вимог статей 1, 5 закону України «Про особисте селянське господарство», тобто для ведення особистого селянського господарства, товарного виробництва, фермерського господарства.

Доводи позивачів та третьої особи на їх стороні суд відхиляє, як такі, що належно не ґрунтуються на вимогах закону, виходячи з таких підстав і обґрунтувань.

Відповідач 1 не здійснив жодного заходу щодо погіршення земельної ділянки чи зміні її статусу та цільового використання. Навпаки Відповідачем 1 вживаються заходи у встановленому законом порядку до захисту земельної ділянки і створення умов для використання її за цільовим призначенням (будівництво гідротехнічної споруди –водозахисної дамби). За поясненнями спеціаліста з питань водного господарства така споруда надасть можливість використовувати земельну ділянку для ведення селянського господарства (для ріллі в разі створення відповідного родючого ґрунту – гумусу), випасання худоби, сіножатей, інші підвиди цієї категорії використання земель, у тому числі і для розведення рибного господарства, бо ця ділянка знаходиться на віддалі від прибережної захисної смуги річка Ріка і в разі будівництва дамби одержить додатковий захист від можливих підтоплень паводків та повеней. Надана Відповідачу 1 земельна ділянка не є ріллею, має в орному шарі тільки до 18 % ґрунту, решта вмісту становить каміння, валуни, гравій (за доказом позивачів). Отже, поверхневі роботи (переміщення ґрунту) не завдають шкоди земельній ділянці. Такий висновок міститься, по суті, і в акті державного інспектора у сфері охорони земель і дотримання вимог законодавства від 05.03. 2018 р. (доказ Відповідача 2).

Стаття 90 ЗК України передбачає, поряд з іншими, право власника самостійно господарювати на землі. Використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об’єкти, а також інші корисні властивості землі. Натомість статті 91 ЗК України, поряд з іншими обов’язками, зобов’язує власника землі, зокрема забезпечувати використання земельної ділянки за цільовим призначенням, додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля, підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі.

Отже, висновок органу з питань захисту ґрунтів і доводи позивачів про необхідність скасування права власності на земельну ділянку Відповідача 1 з метою «консервації земельної ділянки як деградованої» суд вважає надуманим.

Суд вважає також припущеннями, які не підтверджену жодним належним доказом доводи позивачів, що реконструкція водозахисної дамби може завдати екологічної шкоди прилеглій території. Зокрема, жоден з позивачів не надав у справу право установчі документи, які б підтверджували право власності чи користування кожного позивача на земельні ділянки, які вони використовують в прилеглій території до земельної ділянки Відповідача 1, тобто вони не є суміжними землевласниками чи землекористувачами за описом меж цієї земельної ділянки. Позивачі навіть не вказали на якій відстані знаходяться фактично використовувані ними земельні ділянки від земельної ділянки Відповідача 1, що є предметом спору. Отже, право вимоги позивачів щодо захисту порушеного права чи законного інтересу належно не доведено і не підтверджено відповідно до вимог статті 4 ч.1 ЦПК України. Позивачі не надали в якості доказу висновок екологічної експертизи про екологічну загрозу (шкоду довкіллю) від будівництва водозахисної дамби.

Не заслуговує на увагу і покликання позивачів на постанову КМУ від 31.01.2001 р. № 87. По перше, ця постанова станом на час розгляду справи по суті, втратила чинність на підставі постанови КМУ № 247 від 04.04. 2018 р. По друге, постанова № 87 містила такі поняття:

- заплавні землі - прибережна територія, яка може бути затоплена або підтоплена під час повені чи паводка; затоплення - тимчасове покриття території водою під час повені чи паводка;

- зона можливого затоплення - територія, яка затоплюється або може затоплюватися під час повені чи паводка певної повторюваності;

- зона ризику - територія, на якій господарська діяльність пов'язана з можливою небезпекою затоплення та спричинення ним негативних наслідків;

- паводок - фаза водного режиму річки, яка характеризується відносно короткочасним підняттям рівня і збільшенням витрат води переважно під час зливових дощів та інтенсивного танення снігу

внаслідок відлиг і може спостерігатися у різні сезони; повінь (водопілля) - фаза водного режиму річки, яка характеризується найбільшою водністю і значним відносно тривалим

підняттям рівня води внаслідок весняного танення снігу (весняна повінь) і спостерігається щороку в один і той же сезон;

- русло річки - найширша частина річкової долини, якою здійснюється стік води у міжпаводкові періоди; річки або окремі їх ділянки за ухилом дна поділяються на: гірські - з ухилом понад 0,005 (у промілле);

- передгірні - з ухилом понад 0,0005 до 0,005 включно;

- рівнинні - з ухилом понад 0,00005 до 0,0005 включно;

- низинні - з ухилом меншим від 0,00005.

Окрім цього, викладені нижче пункти цієї постанови передбачають:

4. У районах можливого затоплення земель унаслідок повеней і паводків (далі - землі затоплення) проектними установами та організаціями, що належать до сфери управління Держводагентства та

Мінприроди за максимальною величиною підняття рівня води у річці під час повеней або паводків однакової повторюваності визначаються межі зон можливого затоплення та зон ризику, які наносяться на карти відповідного масштабу, що є складовою частиною технічної

документації.

5. На карти наносяться межі зон можливого затоплення повторюваністю один раз на 2, 4, 10, 20 і 100 років.

6. У межах території можливого затоплення, що повторюється один раз на 100 років, встановлюються чотири зони ризику використання земель: перша зона - територія між межею можливого затоплення, що повторюється один раз на 2 роки (внутрішня межа), і межею можливого затоплення один раз на 4 роки (зовнішня межа); друга зона - територія між зовнішньою межею першої зони ризику (внутрішня межа) і межею можливого затоплення, що

повторюється один раз на 10 років (зовнішня межа); третя зона - територія між зовнішньою межею другої зони ризику (внутрішня межа) і межею можливого затоплення, що повторюється один раз на 20 років (зовнішня межа); четверта зона - територія між зовнішньою межею третьої зони ризику (внутрішня межа) і межею можливого затоплення, що повторюється один раз на 100 років (зовнішня межа). Замовником технічної документації на зони ризику і зони

можливого затоплення земель є Держводагентство. Технічна документація, яка складається з пояснювальної записки і картографічних матеріалів, погоджується з Мінприроди,

МНС, Мінагрополітики, Держгеокадастром і затверджується

замовником.

7. Використання земель затоплення у сільськогосподарському виробництві здійснюється згідно з проектами землеустрою, розробленими в установленому законодавством порядку з урахуванням можливої причини затоплення (повінь, паводок), типу річки (або

окремих її ділянок) за ухилом дна і частоти можливого затоплення.

8. Використання земель затоплення повинно здійснюватися без істотного зменшення пропускної спроможності заплав, розмивання та руйнування берегів, забруднення і засмічення річок, а у разі використання заплавних земель малих річок - відповідно до вимог статті 80 Водного кодексу України.

9. Надання земель у зонах їх можливого затоплення повенями або поводками в користування та припинення прав користування ними здійснюється згідно із Земельним кодексом.

10. Прибережні землі річок, що затоплюються внаслідок повеней та паводків один раз на 2 роки, можуть використовуватися тільки як природні сіножаті та пасовища. На цих землях можуть здійснюватися заходи, спрямовані на поліпшення їх стану, а також на збільшення пропуску води під час повеней та паводків.

11. Якщо межі зон ризику збігаються (залежно від рельєфу місцевості або наявності дамб), встановлюється такий же порядок використання земель, як для зон ризику, що затоплюються внаслідок повеней та паводків частішої повторюваності. 15. Під час проектування комплексу захисних гідротехнічних споруд необхідно враховувати їх можливий вплив на формування та

проходження повеней і паводків, господарську діяльність інших землевласників та землекористувачів, стан інших господарських об'єктів, а також на стан навколишнього природного середовища. Величина розрахункової повторюваності повені або паводка

визначається на основі нормативних документів.

17. Господарська діяльність на територіях зон можливого затоплення, яка може завдавати шкоди під час затоплення цих територій іншим землевласникам, землекористувачам та навколишньому природному середовищу повинна бути змінена або припинена.

18. Для різних типів річок або окремих їх ділянок і різних зон ризику передбачається певний порядок їх використання у сільськогосподарському виробництві.

З огляду на викладене орган водного господарства не надав у справу технічної документації щодо розроблення про підтвердження віднесення у встановленому порядку наданої Відповідачу 1 у власність земельної ділянки до заплавних земель, а також не вказало до якої зони ризику відносяться заплавні землі в цій території. Натомість цей же орган не заперечив щодо відведення земельної ділянки з передачею у власність Відповідачу 1 для сільськогосподарського призначення за затвердженим проектом землеустрою і надав рекомендації щодо використання такої з покликанням на водне законодавство. Цей же орган погодив заходи захисту земельної ділянки (будівництво гідротехнічної споруди), що дозволено вказаною постановою уряду. Окрім цього, пункт 9 пост. КМУ № 87 передбачає надання земель у зонах їх можливого затоплення паводками, повенями згідно із Земельним кодексом України. Позивачі також не взяли до уваги те, що вказана постанова за додатком № 2 містила рекомендації для використання ріллі, сіножатей та пасовищ щодо використання земель на гірських річках, зокрема вирощування певних сільськогосподарських культур у відповідних зонах ризику, а саме використання ріллі у третій та четвертій зонах ризику, а сіножатей і пасовищ у всіх зонах ризику. Отже, орган водного господарства роз’яснив Відповідачу 1 особливості застосування і виконання вимог статті 80 Водного кодексу України і не відмовив у погодженні проекту землеустрою.

Суд вважає, що за встановленими обставинами підлягає захисту саме право власності на землю Відповідача 1, бо таке гарантується Конституцією України (стаття 14). До встановлених правовідносин суд застосовує статтю 152 ч.1 . ч. 3 п. а, 153 ч. 1 ЗК України, статтю 15 ЦК України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачі у встановленому порядку повністю спростували позовні вимоги позивачів, а позивачі не довели позов належними і допустими доказами у встановленому порядку.

Судові витрати у виді судового збору підлягають стягненню із застосуванням статті 141 ЦК України у такому порядку та на підставі таких обґрунтувань.

Судовий збір за подання позову сплачений тільки одним із позивачів ОСОБА_2 у сумі 704.8 грн. Натомість всього позивачів у справі є 13. Позовні вимоги за змістом позовної заяви, поданої спільно позивачами складаються, по суті, з двох окремих немайнових вимог. Кожна така вимога має бути оплачена судовим збором кожним позивачем за ставкою немайнової вимоги, встановленої для фізичної особи, тобто в сумі по 704 грн. 80 коп. Отже, за вимогами закону «Про судовий збір», з кожного позивача слід стягнути в користь держави по 1409, грн.60 коп., окрім ОСОБА_2, з якого слід стягнути судовий збір у сумі недоплаченій, тобто 704,80 грн. Стаття 141 ч.1 ЦПК України передбачає покладення судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Вимоги позивачів відхилені повністю, тому вони мають оплати судовий збір у користь держави.

Захід забезпечення позову, визначений ухвалою Міжгірського районного суду від 14.06.2018 р. (суддя Цімбота В.І.) зберігає свою дію, відповідно до положень ст. 159 ч.ч.9,10 ЦПК України, - тільки до набрання зазначеним рішенням законної сили. При цьому суд зважає на те, що ухвалу про забезпечення позову від 14.06.2018 р. було оскаржено позивачами в апеляційному порядку відповідно до положень ч.10 ст. 153 ЦПК України. Натомість відомостей про судове рішення за наслідками розгляду цієї апеляційної скарги апеляційним судом у справу не подано. Натомість оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання до набрання законної сили остаточним рішенням у справі, яким закінчується розгляд.

Керуючись ст.ст. 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з позивачів судові витрати у виді судового збору у користь держави:

- з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешк. с.Сойми, 141 "а", Міжгірського району Закарпатської області, ІПН НОМЕР_1, - у сумі 704,80 грн. (сімсот чотири) грн. 80 коп.;

- з ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_2, мешк.с.Сойми,141"а", Міжгірського району Закарпатської області, ІПН НОМЕР_2, - у сумі 1409, 60 грн. (одна тисяча чотиристо дев'ять) грн. 60 коп.;

- з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, мешк.с.Сойми, 263, Міжгірського району Закарпатської області, ІПН НОМЕР_3, - у сумі 1409, 60 грн. (одна тисяча чотиристо дев'ять) грн. 60 коп.;

- з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, мешк.с.Сойми, 267, Міжгірського району Закарпатської області, ІПН НОМЕР_4, - у сумі 1409, 60 грн. (одна тисяча чотиристо дев'ять) грн. 60 коп.;

- з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, мешк.с.Сойми, 266, Міжгірського району Закарпатської області, ІПН НОМЕР_5, - у сумі 1409, 60 грн. (одна тисяча чотиристо дев'ять) грн. 60 коп.;

- з ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6, мешк.с.Сойми, 263, Міжгірського району Закарпатської області, ІПН НОМЕР_6, - у сумі 1409, 60 грн. (одна тисяча чотиристо дев'ять) грн. 60 коп.;

- з ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_7, мешк.с.Сойми, 263, Міжгірського району Закарпатської області, ІПН НОМЕР_7, - у сумі 1409, 60 грн. (одна тисяча чотиристо дев'ять) грн. 60 коп.;

- з ОСОБА_19, ІНФОРМАЦІЯ_8, мешк.с.Сойми, 301, Міжгірського району Закарпатської області, ІПН НОМЕР_8, - у сумі 1409, 60 грн. (одна тисяча чотиристо дев'ять) грн. 60 коп.;

- з ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_9, мешк.с.Сойми, 295, Міжгірського району Закарпатської області, ІПН НОМЕР_9, - у сумі 1409, 60 грн. (одна тисяча чотиристо дев'ять) грн. 60 коп.;

- з ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_10, мешк.с.Сойми, 173, Міжгірського району Закарпатської області, ІПН НОМЕР_10, - у сумі 1409, 60 грн. (одна тисяча чотиристо дев'ять) грн. 60 коп.;

- з ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_11, мешк.с.Сойми, 187, Міжгірського району Закарпатської області, паспорт серії ВО 755567 виданий Міжгірським РВ УМВС України в Закарпатській області 06.04.2001 р. , - у сумі 1409, 60 грн. (одна тисяча чотиристо дев'ять) грн. 60 коп.;

- з ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_12, мешк.с.Сойми, 206, Міжгірського району Закарпатської області, ІПН НОМЕР_11, - у сумі 1409, 60 грн. (одна тисяча чотиристо дев'ять) грн. 60 коп.;

- з ОСОБА_20, ІНФОРМАЦІЯ_13, мешк.с.Сойми, 155, Міжгірського району Закарпатської області, ІПН НОМЕР_12, - у сумі 1409, 60 грн. (одна тисяча чотиристо дев'ять) грн. 60 коп..

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в Закарпатський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Міжгірський районний суд Закарпатської області, відповідно до положень п. 15.5 ч. 1 розділу VII «Перехідні положення» ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили згідно з ст. 273 ЦПК України.

Повне рішення складено 26 жовтня 2018 року.

Суддя: ОСОБА_25