Вирок № 77436389, 29.10.2018, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 266/4308/16-к

Провадження № 1-кп/266/90/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2018 року м. Маріуполь

Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі головуючого судді Пантелєєва Д.Г., за участю секретарів Циганкової М.М., Давлетбєвої О.Є., прокурорів Доброхотова О.В., Тамбулатова О.О., потерпілого ОСОБА_1, захисника Поліщука О.А., обвинуваченого ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12016050780001130 від 11.09.2016 р. відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Маріуполя, громадянина України, з професійно-технічною освітою, пенсіонера, не одруженого, не судимого, мешкаючого в АДРЕСА_1,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України -

ВСТАНОВИВ:

10 вересня 2016 року, приблизно о 22.00 год., ОСОБА_3, знаходячись в квартирі АДРЕСА_1, в ході сварки, раптово виниклої на ґрунті особистих неприязних відносин з ОСОБА_1, з метою спричинення тілесних ушкоджень умисно завдав один удар ножем в область живота потерпілого, заподіявши останньому тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення черевної порожнини з пораненням відділу великого сальника, що ускладнилося внутрішньою кровотечею, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння.

Вказаними діями ОСОБА_3 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою провину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав частково, пояснивши, що проживає у квартирі АДРЕСА_1 разом із матір'ю та племінницею ОСОБА_4. Потерпілий ОСОБА_1 є співмешканцем племінниці, та з ними у нього періодично виникають сварки на побутовому ґрунті. 10 вересня 2016 р. у вечірній час обвинувачений прийшов додому, хотів поїсти, та племінниця заборонила йому відкривати у кухні холодильник. Від цього в них виник конфлікт. Мати обвинуваченого розрядила ситуацію, а племінниця пішла до зали. Коли ОСОБА_3 почав нарізати хліб то почув, як племінниця у залі закричала: «ОСОБА_3, він за мною женеться із ножем!». ОСОБА_1 у цей час спав у спальні у стані алкогольного сп'яніння. Обвинувачений став намазувати хліб маслом, у руці тримав кухонний ніж. Почув, як ОСОБА_1 закричав: «Іди сюди, я з тобою розберуся!». Такі слова потерпілого обурили ОСОБА_3 і той покликав ОСОБА_1 у залу «поговорити». ОСОБА_1 вийшов зі спальні у залу, а ОСОБА_3 його спитав у чому справи. У відповідь ОСОБА_1 завдав йому удар рукою у голову, а потім хотів його схопити. Тоді ОСОБА_3 правою рукою, у якій був ніж, штовхнув потерпілого. У іншій його руці був бутерброд. Після чого племінниця стала поміж ними і все закінчилося. Потім ОСОБА_3 кинув ніж на кухню, та вийшов на вулицю, де перехожий йому сказав, що у нього з вуха тече кров. На вулиці обвинувачений зрозумів, що завдав ОСОБА_1 удар ножем. Додав, що його дії були викликані захистом від погрози з боку потерпілого. Позов прокурора про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого визнав повністю.

Не зважаючи на обрану обвинуваченим позицію, обставини вчинення ОСОБА_3 вказаного злочину встановлені судом та повністю підтверджуються наступними доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_1 в суді показав, що проживає у квартирі ОСОБА_3 із співмешканкою із ОСОБА_4. ОСОБА_3 є її дядьком. 10.09.2016 р. він із ОСОБА_4 святкували День міста та вживали спиртні напої. Після чого він ліг спати у спальні вказаної квартири. Приблизно о 21-22 годині він був у спальні, коли забігла ОСОБА_4, яка кричала, що дядько женеться за нею із ножем. ОСОБА_4 сказала, що у неї конфлікт із ОСОБА_3. Той намагався увійти до спальні, а ОСОБА_4 тримала двері, не пускаючи дядька. Потерпілий відтягнув ОСОБА_4 та відкрив двері. Після цього він відштовхнув ОСОБА_3, аби той не увійшов до кімнати. Коли потерпілий вийшов на поріг кімнати, то отримав від ОСОБА_3 удар ножем, який знаходився у його руці. Удар прийшовся у лівий бік. ОСОБА_4 почала плакати, а потерпілий їй сказав, аби та викликала «швидку». Потерпілий також додав, що не пам'ятає, чи завдавав обвинуваченому удар рукою. Бутерброда у руці ОСОБА_3 не було. Також зазначив, що із обвинуваченим вони примирились, до нього він претензій не має, просив того суворо не карати.

Свідок ОСОБА_4 в суду пояснила, що вона мешкає разом із бабусею, співмешканцем ОСОБА_1 та дядьком ОСОБА_3, з яким періодично у неї виникають конфлікти на побутовому ґрунті. 10.09.2016 р. о 22 годині всі знаходилися вдома. ОСОБА_1 був у спальні. На кухні в неї із ОСОБА_3 виникла сварка. Вона пішла до спальні та закрила за собою двері. ОСОБА_3 пішов за нею та намагався увійти у спальню, став стукати у двері. Вона тримала двері руками секунд з тридцять. Потім вона відкрила двері і побачила, що ОСОБА_3 вже іде з кухні у її бік із ножем у руці. Тоді вона знову закрила двері і не пускала дядька до кімнати. Іззаду до неї підійшов ОСОБА_1, ОСОБА_3 знаходився попереду неї. ОСОБА_1 відштовхнув її до кімнати, а сам зробив крок у бік ОСОБА_3. І в цей момент ОСОБА_3 вдарив ОСОБА_1 ножем у бік. ОСОБА_1 сів на підлогу, прибігла бабуся, свідок стала кричати. Бабуся затулила рану тканиною, а ОСОБА_4 побігла викликати «швидку». Свідок наполягала, що ОСОБА_1 ОСОБА_3 не відштовхував і не бив того. У ОСОБА_3 було подряпано вухо, але це сталося, коли вона його виштовхувала із кімнати. ОСОБА_1 обвинуваченого не чіпав.

Вказані показання потерпілого та свідка є послідовними, повністю узгоджуються між собою та з дослідженими при судовому розгляді письмовими доказами.

Під час проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_3, останній відтворив дії, обстановку та обставини вчиненого ним злочину, та показав, що коли під час сварки потерпілий ОСОБА_1 знаходився у проході між спальнею та залою, то ОСОБА_3, бажаючи налякати потерпілого, вколов його ножем у область живота. При цьому, обвинувачений жодним чином не вказував на наявність будь-якої загрози для його здоров'я або життя з боку потерпілого (протокол від 12.09.2016 р.).

А дослідженням протоколів слідчих експериментів від 12.09.2016 р. та 28.09.2016 р., проведених за участю свідка ОСОБА_4 та ОСОБА_1, встановлено відповідність показань вказаних осіб встановленим судом фактичним обставинам злочину.

Як слідує з рапорту на ім'я начальника Приморського ВП від 10.09.2016 р., у вказану дату органом поліції від міськлікарні № 9 м. Маріуполя надійшло повідомлення про надходження ОСОБА_1 із діагнозом - проникаюче поранення передньої брючної стінки. Зі слів ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 - вдарив ножем дядько дружини.

З протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 11.09.2016 р. вбачається, що ОСОБА_1 просить притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_3, який 10.09.2016 р. спричинив йому тілесні ушкодження.

Оглядом місця вчинення злочину від 11.09.2016 р. встановлено обстановку в АДРЕСА_1, у якій виявлені та вилучені належні потерпілому ОСОБА_1джинси з плямами бурого кольору, кухонний ніж, тканина з плямами бурого кольору.

Заявою від 13.09.2016 р. ОСОБА_3 добровільно видав слідчому светр з плямами бурого кольору.

Вказані речі були оглянути слідчим та долучені до матеріалів кримінального провадження у якості речових доказів.

З довідки Комунального закладу «Маріупольська міська лікарня № 9 - медико-санітарна частина працівників департаменту морського флоту» випливає, що ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні з 10.09.2016 р. до 16.09.2016 р., вартість лікування склала 743,58 гривень.

Висновком експерта № 772 від 03.11.2016 р. встановлено, що при зверненні по медичну допомогу у гр. ОСОБА_1 виявлені тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення черевної порожнини з пораненням відділу сальника, що ускладнилося внутрішньочеревною кровотечею, утворилися в результаті однієї дії колюче-ріжучого предмету, яким міг бути клинок ножа, представленого на експертизу, можливо у зазначений термін при описаних у постанові обставинах, і по ступеню тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення, та могли утворитися при обставинах, на які посилаються підозрюваний, потерпілий, свідки.

Протоколами пред'явлення речей для впізнання від 13.09.2016 р. та 27.09.2016 р. обвинувачений ОСОБА_3 та потерпілий ОСОБА_1 серед інших предметів впізнали ніж, яким були спричинені тілесні ушкодження ОСОБА_1

Щодо наявних у обвинуваченого ОСОБА_3 тілесних ушкоджень вигляді садна на мочці правого вуха, то суд виходить з того, що потерпілий обвинуваченому тілесних ушкоджень не завдавав, а про причину таких тілесних ушкоджень пояснила свідок ОСОБА_4

Таким чином суд, всебічно, повно й неупереджено дослідивши всі обставини кримінального провадження, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, дійшов висновку, що діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3, мало місце. Дії ОСОБА_3, що виразилися в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, тобто умисному тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння, суд кваліфікує за ч. 1 ст. 121 КК України.

Судом беззаперечно встановлено, що обвинуваченим вчинено вказаний злочин за відсутності будь-яких суспільно-небезпечних посягань на його охоронювані законом права та інтереси, тому підстав, аби вважати, що він захищався від злочинного посягання і його дії були обумовлені негайним відверненням чи припиненням посягання. Від цього суд наголошує, що у діях ОСОБА_3 відсутні як необхідна оборона, так і перевищення її меж, та підстав для кваліфікації його дій за ст. 124 КК України немає. Інкримінований обвинуваченому злочин вчинено з саме метою умисного завдання тілесних ушкоджень потерпілому.

Таким чином, ОСОБА_3 винуватий у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та підлягає за це покаранню.

Позицію обвинуваченого, який визнав свою провину частково, суд вважає способом уникнення відповідальності за вчинене.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Вчинене ОСОБА_3 кримінальне правопорушення, згідно ст. 12 КК України, відносяться до тяжких злочинів.

При вивченні особи винного встановлено, що ОСОБА_3 є пенсіонером, посередньо характеризується, не судимий та ніколи не вчиняв злочинів, не перебуває на обліку у наркологічному диспансері, і це враховується судом у якості обставин, що пом'якшують покарання.

Також судом враховується позиція потерпілого ОСОБА_1, який заявив про примирення із обвинуваченим та про відсутність претензій.

Обставин, що обтяжують покарання, не встановлено.

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що ОСОБА_3 слід призначити необхідне й достатнє для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів покарання у вигляді позбавлення волі у нижніх межах санкції ч. 1 ст. 121 КК України.

Крім того, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, та, на підставі ст. 75 КК України, вважає за доцільне звільнити його від відбування покарання з випробуванням тривалістю у середніх межах, передбачених ч. 3 ст. 75 КК України, та поклавши на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.

Оскільки під час досудового розслідування ОСОБА_3 11.09.2016 р. був затриманий в порядку ст. 208 КПК України, а ухвалою слідчого судді від 13.09.2016 р. йому було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, то, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України від 26 листопада 2015 р. № 838-VІІІ «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання», вказаний період є строком попереднього ув'язнення, який слід зарахувати у загальний строк покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Підлягає задоволенню позов прокурора про стягнення з обвинуваченого витрат лікувального закладу на стаціонарне лікування потерпілого, як визнаний обвинуваченим, так і доведений у ході судового розгляду.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 374-376 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.

Згідно ст. 75 КК України обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання звільнити з випробуванням, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки,встановивши іспитовий строк терміном в 2 (два) роки.

На підставі ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_3 обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Зарахувати до загального строку покарання строк попереднього ув'язнення з 11.09.2016 р. до 13.09.2016 р. з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Речові докази - DVD-диск із записами слідчих експериментів - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Речові докази:

- джинси, які належать потерпілому ОСОБА_1; - кухонний ніж; - тканина з плямами бурого кольору; - в'язаний светр, який належить обвинуваченому ОСОБА_3, які зберігаються в камері зберігання речових доказів Приморського ВП ЦВП ГУНП в Донецькій області - знищити, знявши з вказаних речей арешт.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) на користь Комунального закладу «Маріупольська міська лікарня № 9 - медико-санітарна частина працівників департаменту морського флоту» (р/р 31412544700052 в УДКСУ в Донецькій області, МФО 834016, отримувач УК/Центральний район/24060300, ЄДРПОУ 37989721) витрати на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_1 у в сумі 743,58 гривень.

Вирок може бути оскаржений до Донецького апеляційного суду через Приморський районний суд м. Маріуполя протягом 30 днів із дня проголошення, а засудженим - у то самий строк з дня отримання копії вироку.

Суддя Д.Г. Пантелєєв