Постанова № 77435015, 22.10.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/4195/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі:

головуючого судді: Присяжнюк О.В.

суддів: Катунова В.В. , Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засідання - Патової Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.08.2018 р. (ухвалене суддею Супрун Ю.О., повний текст якого виготовлено 22.08.2018 р.) по справі № 820/4195/18

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради, в якому просила: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в призначенні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (в подальшому - щомісячна адресна допомога внутрішньо переміщеним особам), за її заявами від 02.08.2017 р. та 06.02.2018 р., як уповноваженому представнику сім'ї; зобов'язати відповідача призначити позивачці щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам за її заявами від 02.08.2017 р. та 06.02.2018 р., як уповноваженому представнику сім'ї у розмірі, що встановлений чинним законодавством України, а саме: ОСОБА_1 з 02.08.2017 р. по 02.02.2018 р. та з 06.02.2018 р. по 09.02.2018 р. у розмірі, встановленому для працездатних осіб щомісяця, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 505 від 01.10.2014 р.; ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 02.08.2017 р. по 17.01.2018 р. - 884 грн., щомісяця, а з 17.01.2018 р. по 02.02.2018 р. та з 06.02.2018 р. по 09.02.2018 р., відповідно до змін у законодавстві, у розмірі 1000 грн., щомісяця; ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, з 02.08.2017 р. по 17.01.2018 р. у розмірі 884 грн. щомісяця, а з 17.01.2018 р. по 02.02.2018 р. та з 06.02.2018 р. по 09.02.2018 р., відповідно до змін у законодавстві, у розмірі 1000 грн., щомісяця; зобов'язати відповідача подати до Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської облдержадміністрації необхідні документи для нарахування та здійснення виплати ОСОБА_1, та її донькам ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам за заявами позивачки від 02.08.2017 р. та 06.02.2018 р.; допустити до негайного виконання рішення суду в межах суми стягнення за один місяць.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.08.2018 р. відмовлено у задоволенні позову.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.08.2018 р. та прийняти постанову, якою задовольнити позов.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Конституції України, Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

У судове засідання учасники справи не з'явилися, своїх представників не направили, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою технічного запису не здійснювалося.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що з 26.11.2014 р. позивачка разом з неповнолітніми дітьми перебувають на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою № 6343002911.

02.08.2017 р. та 06.02.2018 р. ОСОБА_1 зверталася до відповідача із заявами про подовження виплати щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам.

Розпорядженнями Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради від 11.08.2017 р. та від 07.02.2018 р. ОСОБА_1 та її неповнолітнім дітям відмовлено в подовженні виплати щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, оскільки м. Молодогвардійськ Луганської області, де зареєстрована заявниця та її неповнолітні діти, відсутнє в Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1085 від 07.11.2014 р. (в подальшому - Перелік).

Не погодившись з такою відмовою, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач правомірно відмовив позивачці в подовженні виплати щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам.

Суд апеляційної не інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, визначений Порядком надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 01.10.2014 року (в подальшому - Порядок № 505).

Пунктом 2 Порядку № 505 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території України, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції та які взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.

Судовим розглядом встановлено, що місце проживання ОСОБА_1 та її неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстровано в м. Молодогвардійськ Краснодон Луганської області, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями: паспорта громадянина НОМЕР_2, виданого ОСОБА_1 27.10.2010 р. Краснодонським МВ УМВС України в Луганській області; паспорта громадянина України № НОМЕР_3, виданого ОСОБА_3 06.03.2017 р. органом 6317; свідоцтва про народження ОСОБА_4, Серія НОМЕР_1 виданого 25.10.2012 р. виконкомом Молодогвардійської міської ради Луганської області.

Листами Департаменту масових комунікацій Луганської обласної державної адміністрації № 01-14/322-1-с від 02.03.2018 р. і Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях № 78/3/18/ш-60/51 від 07.03.2018 р. за результатами розгляду звернень позивачки повідомлено, що м. Молодогвардійськ входить до адміністративної території Краснодонського району Луганської області та знаходиться на тимчасово окупованій території.

Населені пункти Краснодонського району Луганської області знаходяться у Переліку.

Як вбачається із розпоряджень відповідача від 11.08.2017 р. та від 07.02.2018 р., які прийняті ним за заявами позивачки, відповідачем відмовлено позивачці в подовженні щомісячної адресної допомоги, оскільки м. Молодогвардійськ Луганської області відсутнє у Переліку, незважаючи на те, що м. Молодогвардійськ входить до адміністративної території Краснодонського району Луганської області, а населені пункти Краснодонського району Луганської області є в цьому Переліку.

Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачем протиправно прийняті розпорядження про відмову ОСОБА_1 та її неповнолітнім дітям в подовженні виплат щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам від 11.08.2017 р. та від 07.02.2018 р., у зв'язку з чим вважає необхідним скасувати ці розпорядження відповідача та зобов'язати відповідача призначити позивачці та її донькам щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам за її заявами від 02.08.2017 р. та від 06.02.2018 р.

Одночасно суд апеляційної інстанції відмовляє у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в призначенні їй щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам за заявами від 02.08.2017 р. та 06.02.2018 р., оскільки належним захистом прав позивачки у спірних правовідносинах є скасування розпоряджень відповідача про відмову їй в подовженні виплат щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача призначити щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам в конкретних розмірах суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980 р. на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, суд апеляційної інстанції відмовляє у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача призначити їй в конкретних розмірах щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам, оскільки згідно із Порядком № 505, розмір щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам визначається рішенням комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат, з урахуванням даних про особу, тобто, за своєю правовою природою це є виключною компетенцією (дискреційними повноваженнями суб'єкта владних повноважень) відповідача, а втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Також суд апеляційної інстанції відмовляє у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача подати до Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської облдержадміністрації необхідних документів для нарахування та здійснення позивачці та її дітям виплати щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, оскільки на теперішній час не виникло спірних правовідносин з цього питання, а суд не може приймати рішення на майбутнє.

Одночасно суд апеляційної інстанції відмовляє в задоволенні вимоги ОСОБА_1 про допущення до негайного виконання рішення суду в межах суми стягнення за один місяць, оскільки в цій справі судом не вирішувалося питання про стягнення з відповідача коштів на користь позивачки.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення, у разі неправильного застосування норм матеріального права.

Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає необхідним скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.08.2018 р. та прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково, а саме: визнати протиправними та скасувати розпорядження відповідача від 11.08.2017 р. та від 07.02.2018 р. про відмову позивачці в призначенні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам; зобов'язати відповідача призначити позивачці та її донькам щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам, за її заявами; в іншій частині позовних вимог відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати компенсуються за рахунок держави, оскільки ухвалою Харківського апеляційного адмінінстративного позову від 20.09.2019 р. ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 139, 243, 308, 315, 316, 317, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.08.2018 по справі № 820/4195/18 скасувати.

Прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати розпорядження Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради від 11.08.2017 р. та від 07.02.2018 р. про відмову ОСОБА_1 в призначенні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради призначити ОСОБА_1 та її донькам ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за заявами ОСОБА_1 від 02.08.2017 р. та від 06.02.2018 р.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. ПрисяжнюкСудді В.В. Катунов В.Б. Русанова Повний текст постанови складено 29.10.2018 р.