Постанова № 77434997, 24.10.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/6323/17

Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Лях О.П.

суддів: Яковенка М.М. , Старосуда М.І.

при секретарі судового засідання Жданюк Г.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Саєнко Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2018 року (повний текст складено 05.07.2018 року, головуючий суддя І інстанції Мельников Р.В., м.Харків) по справі № 820/6323/17 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі - Центральної ОДПІ), в якому, з урахуванням уточнень, просив скасувати податкове повідомлення-рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 23.07.2015 №0026351702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 286721,80 грн., в тому числі: за основним платежем - 229105,44 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 57616,36 грн. (т.1 а.с.5-13, 66-67)

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2018 року по справі № 820/6323/17 задоволено адміністративний позов: (т.1 а.с.207-213)

- скасовано податкове повідомлення-рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 23.07.2015 №0026351702;

- стягнуто на користь ФОП ОСОБА_3 сплачену суму судового збору в розмірі 2867,22 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Центральної ОДПІ.

Не погодившись із даним рішенням суду першої інстанції, Центральна ОДПІ подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2018 року та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову. (т.1 а.с.218-219)

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказав про обґрунтованість рішення суду першої інстанції та відсутність підстав для її задоволення.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні. Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд вважає , що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як свідчать матеріали справи, що позивач - ОСОБА_3 - зареєстрований у якості фізичної особи-підприємця та взятий на податковий облік. У період з 01.01.2012 року по 31.03.2013 року ФОП ОСОБА_3 знаходився на загальній системі оподаткування, а на підставі його заяви від 22.04.2013 року з 01.04.2013 року був переведений на спрощену систему оподаткування як платника єдиного податку 2-ої групи, на якій перебував по 31.12.2014 року. (т.1 а.с.47-51, 124-125, 192-193, 204)

Західною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - Західною ОДПІ), правонаступником якої є Центральна ОДПІ, 05.06.2015 року на підставі наказу від 25.05.2015 року № 982 (т.1 а.с.118) було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 12.06.2015 року №1112/20-33-17-02-07/НОМЕР_1. (т.1 а.с.31-46, 90-106, 182-184)

На підставі висновків проведеної перевірки, контролюючим органом було прийнято рішення від 12.06.2015 року №0020481702 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимогу від 12.06.2015 року про сплату боргу (недоїмки), які були направлені позивачу засобами поштового зв'язку. (т.1 а.с.111-112)

В подальшому, податковим органом прийнято рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку ФОП ОСОБА_3 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2), яке оформлене листом від 17.06.2015 року №9298/10/20-33-17-02-12, яке внесене до системи ІС "Податковий блок". Дане рішення було направлено платнику податків 23.06.2015 року засобами поштового зв'язку, проте поштове відправлення із зазначеним вкладенням повернулося до контролюючого органу з відміткою "по закінченню терміну зберігання". З Реєстру платників єдиного податку позивача було виключено 01.01.2015 року. (т.1 а.с.121-123, 185-186, 192-193, 204)

Крім того, на підставі висновків проведеної перевірки, контролюючим органом за порушення позивачем п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України було винесено податкове повідомлення-рішення від 23.07.2015 №0026351702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 286721,80 грн., в тому числі: за основним платежем - 229105,44 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 57616,36 грн. (т.1 а.с.14, 107-108)

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган, розпочавши проведення перевірки до вручення платнику податків копії наказу та повідомлення про проведення перевірки, діяв не в порядку та не у спосіб, встановлений податковим законодавством України, і, як наслідок, складений за результатами проведення такої перевірки акт є доказом, який здобуто з порушенням встановленого порядку та не має юридичної значимості.

Також, суд першої інстанції вказав, що норми податкового законодавства, які діяли в перевіряємому періоді (з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року) та регулювали спірні правовідносини, свідчать про відсутність обов'язку платника податків перейти на загальну систему оподаткування та про відсутність повноважень у контролюючого органу на анулювання свідоцтва платника єдиного податку. Тому, є таким, що прийнято без врахування усіх обставин у справі, висновок контролюючого органу про порушення позивачем абз.9 п.п.298.2.3 п.298.2 ст.298 Податкового кодексу України в частині порушення вимог застосування спрощеної системи оподаткування при здійсненні господарської діяльності, який фактично покладено в основу висновку про порушення позивачем п.177.2 ст.177, п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на доходи з фізичних осіб на загальну суму 229105,44 грн. та прийнятого за результатами перевірки оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 23.07.2015 №0026351702.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.

Так, відповідно до статті 62 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції, чинній на момент проведення перевірки) одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України було передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Статтею 79 Податкового кодексу України визначено особливості проведення документальної невиїзної перевірки.

Зокрема, пунктом 79.1 статті 79 Податкового кодексу України визначено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

За правилами пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

При цьому, незважаючи на проголошену пунктом 79.3 статті 79 Податкового кодексу України необов'язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім, що також узгоджується із приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України.

Сам вид перевірки (позапланова невиїзна), без надання платнику податків права на подання відповідних пояснень та документів, що стосуються предмету перевірки, позбавляє контролюючий орган можливості об'єктивно здійснити аналіз законності діяльності такого платника й дійти обґрунтованих висновків стосовно податкового правопорушення.

Отже, з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.

Невиконання вимог пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, а саме - компетенції у податкового органу на прийняття акту індивідуальної дії (податкового повідомлення-рішення).

Як свідчать матеріали справи, повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки від 25.05.2015 року №197 та копію наказу Західної ОДПІ від 25.05.2015 року №982 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки було направлено позивачу засобами поштового зв'язку 03.06.2015 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 12.06.2015 року №1112/20-33-17-02-07/НОМЕР_1. (т.1 а.с.31-46, 90-106, 182-184)

Однак, поштове відправлення із зазначеним вкладенням повернулося лише 04.07.2015 року до контролюючого органу з відміткою "по закінченню терміну зберігання". (т.1 а.с.115-117, 119, 179-181)

Таким чином, фактично позивача не було повідомлено дату початку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та місце її проведення, що позбавило його можливості реалізації свого права на ознайомлення із ними до початку здійснення контрольного заходу та подання відповідних пояснень і документів, а тому можна дійти висновку, що відповідачем проведено перевірку без наявності на те правових підстав.

Невиконання вимог п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, а саме - компетенції у податкового органу на прийняття акту індивідуальної дії (податкового повідомлення-рішення).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 27.01.2015 року по справі №21-425а14 та від 16.02.2016 року у справі №21-2749а15, у рішеннях Верховного Суду від 07.02.2018 року у справі №821/1562/16 та від 21.02.2018 року у справі №821/371/17.

На підставі викладеного колегія суддів доходить висновку, що у податкового органу не виникли передбачені законом підстави для проведення позапланових невиїзних перевірок ФОП ОСОБА_3, а відтак правильним є висновок суду першої інстанції, що такі перевірки не спричиняють будь-яких правових наслідків для позивача.

З огляду на встановлення в ході судового розгляду порушення податковим органом порядку проведення позапланових невиїзних документальних перевірок, що за практикою Верховного Суду України та Верховного Суду має наслідком визнання перевірок незаконними та відсутність правових наслідків таких перевірок, на думку колегії суддів не вбачається підстав для надання оцінки встановленим в ході контрольних заходів обставинам чи порушенням.

Щодо строку звернення до суду із адміністративним позовом.

Відповідно до ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно із п.56.1, 56.18 ст.56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

З урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

В свою чергу, положеннями ст.102 Податкового кодексу України передбачено застосування строків давності визначення податкових зобов'язань, які становлять 1095 днів.

Матеріали справи свідчать, що позивач звернувся до адміністративного суду із позовними вимогами про оскарження податкового повідомлення-рішення від 23.07.2015 року 14.12.2017 року, тобто в межах 1095 днів після отримання такого рішення.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права, а тому підстави для її задоволення - відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевказане та керуючись ст.ст.2, 241, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2018р. по справі № 820/6323/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 29 жовтня 2018 року.

Головуючий суддя (підпис)О.П. ЛяхСудді(підпис) (підпис) М.М. Яковенко М.І. Старосуд