Постанова № 77434912, 24.10.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/1425/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Мінаєвої О.М.

суддів: Бартош Н.С. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.06.2018 по справі № 816/1425/18, суддя Н.І. Слободянюк, м. Полтава

за позовом ОСОБА_1

до Національного банку України

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність щодо неналежного розгляду звернення від 09 квітня 2018 року, реєстраційний номер ГР-8009299;

- визнати бездіяльність Національного банку України щодо незабезпечення відповідного реагування на звернення від 09 квітня 2018 року реєстраційний номер ГР-8009299;

- зобов'язати повторно розглянути звернення від 09 квітня 2018 року, реєстраційний номер ГР-8009299, та надати відповідь з урахуванням обставин, встановлених судом;

- зобов'язати Голову Національного банку або уповноважену особу Національного банку видати письмове чи усне доручення, оформлене у формі розпорядження, на проведення позапланової виїзної перевірки щодо дотримання встановленого порядку організації та здійснення валютно-обмінних операцій Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" у зв'язку з відсутністю індивідуальної ліцензії згідно пунктів "в", "г" частини 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" у період часу з 20 липня 2007 року по 01 вересня 2007 року з урахуванням обставин встановленим судом;

- зобов'язати Національний банк України вжити належних заходів реагування з проведенням позапланової перевірки Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" у зв'язку з відсутністю генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пунктів "в", "г" частини 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" у період часу з 20 липня 2007 року по 01 вересня 2007 року з урахуванням обставин встановленим судом;

- зобов'язати за результатами перевірки Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" скласти акт перевірки із зазначенням виявлених під час перевірки порушень конкретних статей законодавчих актів та пунктів нормативно-правових актів Національного банку, вимоги яких були порушені у зв'язку з відсутністю індивідуальної ліцензії згідно пунктів "в", "г" частини 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання валютного контролю" у період часу з 20 липня 2007 року по 01 вересня 2007 року з урахуванням обставин встановленим судом.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14.06.2018 р. в задоволенні позову відмовлено.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недослідження і ненадання оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, незастосування практики Європейського суду з прав людини, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти постанову, якою позов задовольнити.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає доводи щодо протиправності оскаржуваної бездіяльності.

Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено доводи щодо безпідставності вимог апеляційної скарги.

В порядку, визначеному ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, суд, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 КАС України, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 09 квітня 2018 року через Державну установу "Урядовий контактний центр" Національної системи опрацювання звернень виконавчої влади направив своє звернення до Національного банку України № ГР-8009299, яке адресоване особисто Голові Правління Національного банку України ОСОБА_3

У вказаному зверненні позивач просив провести перевірку Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» у зв'язку з відсутністю спеціальної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями у період з 20 липня 2007 року по 01 вересня 2007 року згідно вимог Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року №15-93. В обґрунтування звернення позивач посилався на положення Конституції України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про звернення громадян», Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю від 19 лютого 1993 року №15-93 та на практику Європейського суду з прав людини. Позивач зазначав, що відбулося порушення його прав внаслідок відсутності у ПАТ «ОТП Банк» письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями під час видачі йому кредиту згідно кредитного договору №ML-D00|077|2007.

Листом Національного банку України за підписом начальника управління по роботі зі зверненнями Департаменту банківського нагляду Національного банку України ОСОБА_4 від 24 квітня 2018 року №20-0010/23222 позивача повідомлено про те, що відповідно до статті 19 Конституції України, статей 2, 55 Закону України «Про Національний банк України» та Закону України «Про банки і банківську діяльність» банки є незалежними в своїй діяльності та не мають організаційного та структурного підпорядкування Національному банку. Відносини позивача та банку щодо укладеного кредитного договору мають регулюватися нормами цивільного законодавства. У період з 20 липня 2007 року по 01 вересня 2007 року можливість надання кредитів в іноземній валюті на території України була врегульована статтями 47 та 49 Закону України "Про банки та банківську діяльність" та главою 2 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою правління Національного банку України від 17 липня 2001 року №275, відповідно до яких банки здійснювали кредитні операції в іноземній валюті на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення окремих операцій, який виконував функцію генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій згідно із Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю від 19 лютого 1993 року №15-93. Підстави для проведення перевірки Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» у зв'язку з відсутністю спеціальної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями у період з 20 липня 2007 року по 01 вересня 2007 року відсутні відповідно до статті 71 Закону України «Про банки та банківську діяльність» та пункту 22 розділу V Положення про організацію та проведення інспекційних перевірок, затвердженого постановою Правління Національного банку від 17 липня 2001 року №276.

Вважаючи, що за результатом розгляду звернення від 09 квітня 2018 року не надано відповіді щодо усіх порушених питань, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з безпідставності позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що позовні вимоги позивача грунтуються на тому, що відповідачем в порушення Конституції України та Закону України "Про звернення громадян" неналежно розглянуто його звернення від 09.04.2018 року.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 40 Конституції України встановлено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон України «Про звернення громадян». Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» встановлено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Так, 09 квітня 2018 року позивач звернувся із зверненням до Голови Правління Національного банку України ОСОБА_3 через Державну установу "Урядовий контактний центр" Національної системи опрацювання звернень до органів виконавчої влади, в якому просив провести перевірку Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» у зв'язку з відсутністю спеціальної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями у період з 20 липня 2007 року по 01 вересня 2007 року згідно вимог Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року №15-93, оскільки відбулося порушення його прав внаслідок відсутності в ПАТ «ОТП Банк» письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями під час видачі йому кредиту згідно кредитного договору №ML-D00|077|2007.

Згідно ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Інструкцією про організацію розгляду звернень та особистого прийому громадян у Національному банку України, затвердженою Постановою Правління Національного банку України 01 березня 2018 року № 18, визначено порядок організації розгляду звернень громадян та надання відповідей на них, вимоги щодо організації і проведення особистого прийому громадян, порядок інформування громадян про роботу з їх зверненнями в Національному банку України.

Пунктами 22 та 23 вказаної Інструкції встановлено, що рішення, прийняте під час розгляду звернення громадянина, повинне бути мотивованим, відповідати вимогам законодавства України та відмова в задоволенні вимог, викладених у зверненні, доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на законодавство України і викладенням мотивів відмови.

Відповідно до пункту 27 цієї Інструкції відповідь за результатами розгляду звернення громадянина надається за підписом керівництва Національного банку або службової особи Національного банку.

Відповідно до приписів зазначених норм, Національним банком України було надано на звернення позивача відповідь за підписом начальника управління по роботі зі зверненнями Департаменту банківського нагляду Національного банку України ОСОБА_4 від 24 квітня 2018 року №20-0010/23222.

У вказаній відповіді позивачу роз'яснено, що у період з 20 липня 2007 року по 01 вересня 2007 року можливість надання банками кредитів в іноземній валюті на території України була врегульована статтями 47 та 49 Закону України "Про банки та банківську діяльність" та главою 2 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою правління Національного банку України від 17 липня 2001 року №275. Вказані норми передбачали, що банки здійснюють кредитні операції в іноземній валюті при наявності банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення окремих операцій, який виконував функцію генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю від 19 лютого 1993 року №15-93 та не потребують одержання індивідуальної ліцензії. Офіційна позиція Національного банку щодо можливості правомірності укладення банками договорів про надання кредитів в іноземній валюті викладена у прес-релізах від 04.08.2010 та 29.10.2010, що розміщені на офіційному сайті Національного банку. Також роз'яснено, що Верховний Суд України узагальнив судову практику розгляду цивільних справ, пов'язаних з укладенням кредитного договору та виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, з якої вбачається, що за наявності у банку банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення валютних операцій (генеральна ліцензія) здійснення кредитних операцій в іноземній валюті не суперечить вимогам законодавства України. Також відповідач зазначив, що банки України мали можливість надавати споживчі кредити в іноземній валюті до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" від 22 вересня 2011 року №3795. Відносини позивача та банку щодо укладеного кредитного договору мають регулюватися нормами цивільного законодавства з урахуванням вимог Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту. Окрім того позивачу роз'яснено, що відповідно до статті 71 Закону України «Про банки та банківську діяльність» та пункту 22 розділу V Положення про організацію та проведення інспекційних перевірок, затвердженого постановою Правління Національного банку від 17 липня 2001 року №276, заява фізичної особи не є підставою для проведення перевірки Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк».

Таким чином, відповідачем проведено перевірку обставин, викладених у зверненні та надано повну та вмотивовану інформацію, запитувану позивачем у зверненні від 09 квітня 2018 року № ГР-8009299, відповідно до Закону України «Про звернення громадян».

Позивач вважає неналежним розгляд його звернення у зв'язку з тим, що відповідачем надано відповідь без проведення позапланової перевірки ПАТ «ОТП «Банк» за наявності, на думку позивача, порушень останнім вимог чинного законодавства у сфері надання кредитів в іноземній валюті, і призначення перевірки, на думку позивача, було б належним засобом реагування на його звернення.

Між тим, колегія суддів зазначає, що чинним законодавством України, яке регулює правовідносини зі звернення громадян, не передбачено обов'язку органу, до якого надійшло звернення, щодо проведення планових та позапланових заходів контролю дотримання вимог чинного законодавства.

Проведення таких заходів регулюється спеціальними законодавчими актами, в даному випадку Постановою правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок проведення виїзних, невиїзних (камеральних) перевірок щодо дотримання банками, іншими фінансовими установами, національним оператором поштового зв'язку вимог валютного законодавства України та перевірок пунктів обміну іноземної валюти на території України» від 21.09.2017 року (далі - Положення).

А тому вимоги про проведення позапланової перевірки дотримання ПАТ «ОТП «Банк» вимог чинного законодавства, в межах розгляду звернення відповідно до Закону України «Про звернення громадян», є безпідставними.

Крім того, колегія суддів зазначає, що п 2.2 вказаного Положення встановлено вичерпний перелік обгрунтованих підстав для проведення уповноваженими працівниками позапланових виїзних або невиїзних перевірок, серед яких така підстава, як звернення фізичних осіб, відсутня.

Враховуючи зміст звернення позивача та відповідь Національного банку України, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про виконання відповідачем обов'язку щодо належного розгляду звернення та надання повної та вичерпної інформації, запитуваної позивачем у зверненні від 09 квітня 2018 року № ГР-8009299.

При цьому, колегія суддів зазначає, що незгода позивача зі змістом відповіді не є підставою для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неналежного розгляду звернення, оскільки відповідач надав вмотивовану відповідь на питання, викладені позивачем у зверненні, відповідно до приписів чинного законодавства.

Крім того, частиною 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За приписами ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист встановленим цією нормою шляхом.

Отже, за змістом норм Кодексу адміністративного судочинства України захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Враховуючи, що позивач звернувся до відповідача в межах Закону України «Про звернення громадян», яким не регулюються правовідносини з проведення планових та позапланових заходів контролю дотримання вимог чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності порушень прав позивача оскаржуваною бездіяльністю щодо проведення позапланової перевірки.

Отже, перевіривши оскаржувану бездіяльність відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що, надаючи відповідь на звернення позивача, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені чинним законодавством України.

Пунктом 23 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Таким чином, враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відсутність протиправної бездіяльності відповідача, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, які стосуються наявних, на думку позивача, порушень ПАТ «ОТП «Банк» приписів чинного законодавства, оскільки такі дії не є предметом розгляду даної справи. Предметом розгляду даної справи є бездіяльність з неналежного розгляду Національним банком України звернення позивача відповідно до Закону України «Про звернення громадян», а тому саме ця бездіяльність підлягає правовій оцінці судом.

Щодо посилання позивача на практику Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні у справі «Щокін проти України», колегія суддів зазначає, що висновки Європейського суду з прав людини в зазначеній справі грунтувалися на тому, що існувало дві норми національного законодавства, які по різному врегульовували ставки податку, які підлягали сплаті заявником. Між тим, в межах предмета розгляду даної справи, а саме бездіяльності відповідача щодо належного розгляду звернення, відсутні обставини для застосування практики Європейського суду з прав людини у вказаній справі.

З підстав відсутності обставин для застосування, колегія суддів також не приймає посилання позивача на практику Європейського суду з прав людини в справах «Ромашов проти України» Геннадій Науменко проти України» «Кабулов проти України», «Христов проти України», Михайленко проти України».

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.03.2018 р. по справі № 818/331/18, суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.06.2018 по справі № 816/1425/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)О.М. МінаєваСудді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош Я.М. Макаренко Повний текст постанови складено 29.10.2018 р.