Ухвала суду № 77432943, 26.10.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1209/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А.

за участі: секретаря Ягенської К.О., представників позивача ОСОБА_1, третьої особи ОСОБА_2 ОСОБА_3, ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_4,

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в м.Одесі матеріали по адміністративній справі за позовом ОСОБА_5 до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Одеської області Груєвої Олександри Валеріївни про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на під ставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 18.11.2016р. внесено за писи про право власності Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК"

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Одеської області Груєвої Олександри Валеріївни у якому просить суд визнати незаконним та скасування рішення приватного нотаріуса Одеського мі ського нотаріального округу Одеської області Груєвої О. В. про дер жавну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 32481072 від 22.11.2016, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 18.11.2016 внесено за писи про право власності Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК": за номером 17557642 - на житловий будинок, з господарськими будівлями та спорудами, загальна площа 278,4 кв.м, житлова площа 65,6 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 517656751210; за номером 17557891 - на земельну ділянку площею 0, 100 га, кадастровий номер - НОМЕР_1, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), адреса: АДРЕСА_2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 552417951210. Підставою для скасування оскаржуваного рішення позивач зазначає, що договори іпотеки не є підставою, що підтверджує виникнення перехід або припинення права власності на нерухоме майно. Вказує, що згідно п.29 ст.4 іпотечного договору, звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором Іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом: переходу до Іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку встановленому ст..37 Закону України «Про іпотеку», або продажу предмету іпотеки будь-якій особі та будь яким способом, в тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу у порядку ст..38 Закону України «Про іпотеку» для чого Іпотекодавець надає Іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною та на умовах, визначених на власний розсуд Іпотекодержателя, і здійснити всі необхідні дії від імені Іпотекодавця, у т.ч. отримати витяг з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно. Проте договір про задоволення вимог іпотекодержателя між позивачем та Іпотекодавцем не укладався, та приватному нотаріусу не надавався. Крім того іпотекодержателем не направлялись повідомлення на адресу іпотекодавця про факт прийняття ним рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття його у власність, а також про оціночну вартість предмету іпотеки на момент звернення стягнення на предмет іпотеки, та рішення прийнято 22.11.2016 року має індексний номер 32481072, а дата проведення державної реєстрації 18.11.2016 року, через що рішення приватного нотаріуса порушені права та законні інтереси позивача.

Відповідно до ч.1ст.238 суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Як встановлено судом на цей час у провадженні Біляївського районного суду Одеської області перебуває цивільна справа №496/2558/17 за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» в особі філії «Южне головне регіональне управління» Приватбанку, третя особа - ОСОБА_5 про захист прав споживача, у якій він просить визнати недійсними споживчий договір кредиту № OD 55GA0000000001 від 04.06.2008 року, договір поруки від 12.01.2015 року, договір іпотеки від 05.06.2008 року, договір про внесення змін № 1 від 19.01.2015 року до договору іпотеки та виключити з Державного реєстру іпотек певні відомості.

Як вбачається з матеріалів реєстраційних справ №552417951210 та №517656751210 підставою для прийняття приватним нотаріусом оскаржуваних рішень були договір іпотеки від 05.06.2008 року укладений між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_5 за яким остання виступила «Іпотекодавцем» (майновим поручителем) за гр..ОСОБА_2(«Позичальника») та передала в іпотеку банку житловий будинок з надвірними спорудами під №7 та земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 площею 0,1 Га, що знаходяться в АДРЕСА_3, в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором № OD 55GA0000000001 від 04.06.2008 року.

Через невиконання Позичальником ОСОБА_2 зобов'язань перед банком за кредитним договором № OD 55GA0000000001 від 04.06.2008 року КБ "Приватбанк" 18.11.2016 року звернувся до приватного нотаріуса із заявами про реєстрацію права власності на житловий будинок з надвірними спорудами під №7 та земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 площею 0,1 Га, що знаходяться в АДРЕСА_3 №7 на підставі вказаного іпотечного договору.

За результатами розгляду поданих банком документів приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Одеської області Груєва О.В. 22.11.2016 року прийняла рішення №32481072 про державну реєстрацію право власності Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК": за номером 17557642 - на житловий будинок, з господарськими будівлями та спорудами, загальна площа 278,4 кв.м, житлова площа 65,6 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 517656751210; за номером 17557891 - на земельну ділянку площею 0, 100 га, кадастровий номер - НОМЕР_1, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), адреса: АДРЕСА_2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 552417951210.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» указав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «суд, встановлений законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом».

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

На підставі п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями ст. 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального Кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень), суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

У цій справі, спірні правовідносини виникли між фізичною та юридичною особами у зв'язку з невиконанням умов цивільно-правових договорів (кредитного договору та іпотечного договору), стосуються правомірності набуття права власності КБ «Приватбанк» на житловий будинок АДРЕСА_1 а тому впливають на майнові права позивача як іпотекодавця, який правомірність такого набуття ставить під сумнів. Цей спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.

Аналогічна правова позиція, щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах, висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 826/366/16 (провадження № 11-96апп18), постанові Верховного суду від 18.10.2018 року у справі №815/3320/15.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.183 КАС України за результатами підготовчого засідання суд має право серед іншого постановити ухвалу про закриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст.238,248 КАС України, суд-

УХВАЛИВ:

Провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_5 до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Одеської області Груєвої Олександри Валеріївни про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень закрити.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки встановлені ст.256 КАС України.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали виготовлений 26.10.2018року.

Суддя Іванов Е.А.