Рішення № 77432931, 29.10.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1540/3246/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С. при секретарі Кузьменко Е.Х., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження (з викликом сторін) справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Петруцалек" (вул.Ланжеронівська,9, офіс 16, м.Одеса, 65026) до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (вул.Семінарська,5, м.Одеса, 65044) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області №0121121212 від 07.06.2018 року,-

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Петруцалек" (вул.Ланжеронівська,9, офіс 16, м.Одеса, 65026) до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (вул.Семінарська,5, м.Одеса, 65044) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області №0121121212 від 07.06.2018 року.

В судовому засіданні 24.10.2018 року представником позивача були підтримані заявлені позовні вимоги з огляду на те, що при проведенні камеральної перевірки ГУ ДФС в Одеській області не були враховані положення ПК України, відповідно до яких, помилково зареєстровані платником податків податкові накладні, які не відобразили реальних господарських операцій не повинні включатись в податкову звітність з ПДВ відповідних податкових періодів. Представник відповідача Головного управління ДФС в Одеській області заперечив проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що у платника податків з моменту реєстрації податкових накладних у ЄРПН виникає обов'язок їх враховувати при формуванні показників податкової звітності з ПЛВ відповідних податкових періодах незалежно від того вірно вони зареєстровані чи помилково.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача та дослідивши наявні в справі письмові докази суд встановив наступні факти та обставини:

Відповідач - Головне управління ДФС в Одеській області, на підставі ст.1 Закону України «Про державну податкову службу», є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно ст.ст.7,10,11 цього ж Закону здійснює повноваження щодо призначення податкових перевірок, встановлення порушень податкового законодавства, нарахування та стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, надання висновків на повернення з бюджету надмірно сплачених податків та зборів, а тому позовні вимоги щодо оскарження його актів, дій чи бездіяльності з цього приводу, на підставі положень ст.55 Конституції України, п.1 ч.1 ст.19 КАС України, підвідомчі адміністративним судам та повинні розглядатись у порядку адміністративного судочинства.

Головним державним ревізором-інспектором відділу камеральних перевірок податкової звітності території обслуговування м. Одеси управління податків і зборів з юридичних осіб Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області було проведено камеральну перевірку податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «Петруцалек».

За результатами перевірки ГУ ДФС в Одеській області б уло складено Акт від 18.05.2018 року № 11143/15-32-12-12/30646815 «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «Петруцалек», код 30646815 за березень 2018року».

Висновком Акту перевірки було встановлено:

Дані перевірки свідчать про заниження ТОВ «Петруцалек» податкових зобов'язань по декларації з ПДВ за березень 2018 року на суму ПДВ 277986,02 грн.

На підставі Акту перевірки від 18.05.2018 року № 11143/15-32-12-12/30646815, Відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.06.2018 року №0121121212, яким Позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за податковими зобов'язаннями на суму 277986,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 69496,50 грн.

Розглянувши оскаржений акт суб'єкту владних повноважень, суд виходячи з положень ч.2 ст.2 КАС України, проходить до висновку, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам закону, виходячи з наступного.

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з

використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Під час проведення перевірки не було враховано, що податкова накладна № 4395 від 31.03.2018 року була помилково зареєстрована. Зазначена податкова накладна була помилково виписана на подію (отримання послуг від нерезидента), яка станом на 31.03.2018 року не відбулась. У бухгалтерському обліку ТОВ «Петруцалек» за березень 2018 року не відображено подій, що відповідають зазначеній в помилковій податковій накладній.

Пунктом 21 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 31.12.2015 № 1307 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», передбачена можливість здійснення коригування сум податкових зобов'язань, а саме, у разі здійснення коригування сум податкових зобов'язань, а також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, не пов'язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг, відповідно до статті 192 розділу V Податкового кодексу України постачальник (продавець) товарів/послуг складає розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (далі - розрахунок коригування) за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної.

Відповідно до пункту 21 наведеного порядку 18.04.2018 року (до дня подачі Декларації з податку на додану вартість за березень 2018 року) ТОВ «Петруцалек» для виправлення помилки було зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних Розрахунок коригування № 64 від 01.04.2018 року до помилково виписаної податкової накладної № 4395 від 31.03.2018 року.

Пунктом 3 розділу V «Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ» затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016 року №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 р. за №159/28289 передбачено: « 2) у рядку 1.1 декларації вказуються дані операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім ввезення товарів на митну територію України.

До рядка 1.1 декларації включаються оподатковувані за основною ставкою обсяги постачання товарів/послуг, здійснені на митній території України, з урахуванням їх місця постачання відповідно до статті 186 розділу V Кодексу.»

Відповідно до п.6 розділу II «Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ» затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016 року №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 року за №159/28289, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Враховуючи, що в бухгалтерському та податковому обліку ТОВ «Петруцалек» в березні 2018 року не відбулось операції отримання послуг від нерезидента та податкова накладна № 4395 від 31.03.2018 року була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних помилково, а також, що помилка була виправлена шляхом реєстрації Розрахунку коригування №64 від 01.04.2018 року, помилково виписана податкова накладна і не була відображена в Додатку 5 до Декларації з податку на додану вартість за березень 2018 року, що свідчить про безпідставність висновків акту перевірки.

Також, варто зазначити, що розрахунок коригування №64 до помилково зареєстрованої податкової накладної № 4395 від 31.03.2018 року, що був зареєстрований в ЄРПН 18.04.2018 року до Додатку 1 Декларації з податку на додану вартість за Квітень 2018 року, не було включено саме на підставі помилковості реєстрування податкової накладної.

Вищевикладені обставини були зазначені ТОВ «Петруцалек» у листі №19/04-18 від 19.04.2018 року, що був наданий в день подачі Декларації з податку на додану вартість за Березень 2018 року.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до статті 16 Податкового кодексу платник податків зобов'язаний, зокрема, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому, платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до статті 203 Податкового кодексу податкова декларація з ПДВ подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно із пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Відповідно до пункту 6 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

При цьому, що такий обовязок виникає у платника податків у випадку реального здійснення господарських операцій. Визначальною ознакою такої господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На підставі представлених позивачем та наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено відсутність господарських операцій між позивачем та його контрагентом на підставі виписаних податкових накладних.

З огляду на зазначені обставини справи та норми права, суд погоджується з проавовю позицією представника позивача та приходить до висновку про те, що помилково складені податкові накладні щодо господарських операцій, які фактично не відбулись, не підлягає відображенню у податковій звітності з ПДВ. Розрахунок коригування, який може бути виписаний до такої податкової накладної, підлягає реєстрації в ЄРПН, але до податкової звітності також не включається.

Таким чином, суд з урахуванням встановлених вище обставин приходить до висновку про те, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області №0121121212 від 07.06.2018 підлягають задоволенню згідно положень ч.1 ст.245 КАС України.

Судові витрати розподілити за правилами ст.139 КАС України наступним чином.

Згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.2 ст.132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

В заяві представник позивача вказує, що 31.05.2018 року між ТОВ "Петруцалек" та адвокатом Безродною О.В. було укладено договір про надання правової допомоги №31/05 під час оскарження в судовому порядку рішення ГУ ДФС в Одесткій області. В зв'язку із розглядом справи №815/3246/18 ТОВ "Петруцалек" понесло витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13200,00 грн., що підтверджується актом приймання-передачі робіт від 27.06.2018 року №1, рахунком від 26.06.2018 року №1 та платіжним дорученням від 27.06.2018 року №920961 про перехування адвокату суми послуг в розмірі 13200,00 грн..

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч.ч.3-4 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.ч.5-7 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В акті прийому-передачі послуг №1 від 27.06.2018 року представник позивача вказував, що з урахуванням умов договору від 31.05.2018 року про надання правової допомоги вказані послуги складались з наступних сум: аналіз господарських операцій, податкових документів, акту податкової перевірки від 18.05.2018 року, аналіз законодавства та судової практики - 2000,00 грн.; підготовка позову 5 годин, підготовка та завіряння документів, подання заяви до суду - 5000,00 грн.; написання відповіді на відзив 3 години - 2000,00 грн., участь у судових засіданнях 3 години - 4200,00 грн.

Згідно з ч.1 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до ч.2 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Згідно з ч.3 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З урахуванням зазначеного, гонорар адвоката за представництво інтересів в суді та надання правничої допомоги повинен включати в себе витрати щодо підготовки справи до розгляду, збору доказів, тощо.

У наданому адвокатом розрахунку не було належним чином враховано витрачений ним час на вчинення вказаних дій, пов'язаних з підготовкою та розглядом справи, в тому числі по кожному із наведених пунктів із зазначенням періоду надання послуги, фактичного часу, витраченого на її надання, кількість судових засідань, в яких прийняв участь адвокат по справі, тощо, а тому суд не погоджується із сумою понесених витрат в розмірі 13200,00 грн., як такою що є повністю об'єктивно підтвердженою належними доказами та розрахунками.

Разом з тим, суд враховує ту обставину, що по вказаній справі дійсно неодноразово відкладався розгляд справи за неявки представника відповідача чи не надання ним відзиву з письмовими доказами в його підтвердження, що унеможливлювало швидкий розгляд цієї справи та могло бути причиною для понесення позивачем додаткових витрат на правову допомогу по цій справі та з урахуванням положень заяви представника відповідача від 16.10.2018 року (вхідний №ЕП/57814/18) про зменшення розміру витрат на правову допомогу, суд вважає за можливим задовольнити заяву представника позивача частково та присудити на користь позивача понесені витрати на професійну правову допомогу по цій справі в розмірі двох прожиткового мінімуму для працюючих громадян, тобто в розмірі 3524,00 грн., по одному за підготовку позовної заяви та подання позову до суду та участь представника у судових засіданнях по цій справі, що діяв на час укладання такого договору від 31.05.2018 року.

Згідно з ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що оскільки рішенням суду від 24.10.2018 року позовні вимоги позивача були задоволені повністю, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача з Державного бюджету України на його користь повинен бути стягнутий судовий збір в повному обсязі, тоюто в сплаченому при поданні позовної заяви розмірі 5212,24 грн. Та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3524,00 грн.

Керуючись ст.ст.139,242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області №0121121212 від 07.06.2018 року.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Петруцалек" (вул.Ланжеронівська,9, офіс 16, м.Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 30646815) сплачений платіжним дорученням №920969 від 27.06.2018 року судовий збір в розмірі 5212,24 грн. (п'ять тисяч двісті дванадцять) гривень 24 копійки та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3524,00 грн. (три тисячі п'ятсот двадцять чотири) гривні 00 копійок.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 29.10.2018 року.

Рішення суду може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Єфіменко К.С.

.