Рішення № 77431253, 22.10.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.10.2018Справа № 910/10418/18

За позовомДержавної іпотечної установи доПублічного акціонерного товариства «Дельта Банк»за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на сторонівідповідачаФонду гарантування вкладів фізичних осібпровизнання припиненим зобов'язанняСуддя Босий В.П.

секретар судового засідання Єрмак Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:Вичівька О.Ю., Тодосієнко В.М.від відповідача:Таболін О.С.від третьої особи:Кузьмік Д.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна іпотечна установа звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (надалі - «Банк») про визнання припиненим зобов'язання.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем прав позивача на зарахування зустрічних однорідних вимог, яке передбачено ст. 601 Цивільного кодексу України та п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2018 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, підготовче засідання призначено на 05.09.2018.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач та третя особа зазначають, що зарахування зустрічних вимог після затвердження виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб реєстру акцептованих вимог кредиторів Банку, а також його ліквідаційної маси суперечить статті 46 та статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки призведе до зменшення ліквідаційної маси.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.10.2018.

Представники позивача в судове засідання з'явилися, надали пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримали повністю.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання явилися, надали пояснення по справі, проти задоволення позовних вимог заперечували з огляду на викладені у відзиві на позовну заяву обставини.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.02.2013 між Банком та Державною іпотечною установою (клієнт) укладено договір банківського рахунку №26/995-070, за умовами якого банк відкриває клієнту поточний рахунок у національній валюті №26502000000995 та отримує плату за обслуговування рахунку згідно з тарифами банку на банківські послуги.

26.12.2013 Правлінням Державної іпотечної установи було прийнято рішення про закрите (приватне) розміщення облігацій серії «Z2», «A3», «B3», «C3», «D3».

У п. 4.2 Проспекту емісії облігацій серії «Z2», «A3», «B3», «C3», «D3» Державної іпотечної установи 2013 року наведено параметри випуску облігацій, а саме:

- характеристика облігацій: серія «Z2» - іменні, відсоткові, з додатковим забезпеченням; серія «A3» - іменні, відсоткові, з додатковим забезпеченням; серія «B3» - іменні, відсоткові, з додатковим забезпеченням; серія «C3» - іменні, відсоткові, з додатковим забезпеченням; серія «D3» - іменні, відсоткові, з додатковим забезпеченням;

- кількість облігацій: 50 000 штук відсоткових іменних облігацій, у тому числі: серія «Z2» - 10 000 штук; серія «A3» - 10 000 штук; серія «B3» - 10 000 штук; серія «C3» - 10 000 штук; серія «D3» - 10 000 штук;

- номінальна вартість облігацій (серій «Z2», «A3», «B3», «C3», «D3»): 100 000,00 грн.;

- загальна номінальна вартість випуску облігацій: 5 000 000 000,00 грн., в тому числі: серія «Z2» - 1 000 000 000,00 грн.; серія «A3» - 1 000 000 000,00 грн.; серія «B3» - 1 000 000 000,00 грн.; серія «C3» - 1 000 000 000,00 грн.; серія «D3» - 1 000 000 000,00 грн.

Згідно 4.8 Проспекту емісії, виплата відсоткового доходу здійснюється за рахунок коштів емітента в національній валюті депозитарною установою, з якою власник облігацій уклав договір про обслуговування рахунку у цінних паперах. Виплата відсоткового доходу за облігаціями здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок власника облігацій.

Виплата відсоткового доходу за облігаціями здійснюється з періодичністю один раз на півроку.

Виплата відсоткового доходу здійснюється на підставі реєстру власників, який складає Центральний депозитарій ПАТ «НДУ» на момент завершення операційного дня, що передує даті початку відповідної виплати (даті останньої виплати).

За змістом п. 4.8 Проспекту емісії, для восьмого відсоткового періоду емітент встановлює такі умови виплати відсоткового доходу:

- для облігацій серії «А3»: для дев'ятого відсоткового періоду датою закінчення виплати відсоткового доходу визначено 26.06.2018, розмір виплати відсоткового доходу на одну облігацію становить 4 487,67 грн.;

- для облігацій серії «В3»: для дев'ятого відсоткового періоду датою закінчення виплати відсоткового доходу визначено 26.06.2018, розмір виплати відсоткового доходу на одну облігацію становить 4 736,99 грн.;

- для облігацій серії «С3»: для дев'ятого відсоткового періоду датою закінчення виплати відсоткового доходу визначено 26.06.2018, розмір виплати відсоткового доходу на одну облігацію становить 4 736,99 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме реєстрів власників іменних цінних паперів вих. № 162218зв, 162217зв, 162218зв від 26.06.2018, Банк є власником цінних паперів, емітованих позивачем, а саме іменних відсоткових облігацій підприємства серії «B3» в кількості 10 000 загальною номінальною вартістю 1 000 000 000,00 грн., серії «A3» в кількості 4565 загальною номінальною вартістю 456 500 000 00,00 грн., серії «С3» в кількості 2 700 загальною номінальною вартістю 270 000 00,00 грн.

Як зазначає позивач та не заперечує відповідач, у Державної іпотечної установи є зобов'язання перед Банком щодо виплати відсоткового доходу з відсоткових іменних облігацій згідно Проспекту емісії облігацій серії «Z2», «A3», «B3», «C3», «D3» Державної іпотечної установи 2013 року за дев'ятий відсотковий період у загальному розмірі 80 645 986,55 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі постанови №150 від 02.03.2015 Правління Національного банку України «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №51 від 02.03.2015 «Про запровадженні тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк». Тимчасову адміністрацію було введено строком на три місяці з 03.03.2015 по 02.06.2015 (включно).

02.10.2015 на підставі постанови №664 від 02.10.2015 правління Національного банку України «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №181 «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Відповідно до довідки Банку №05-3323787 від 03.10.2016 Державну іпотечну установу було включено до сьомої черги Реєстру акцептованих вимог кредиторів; загальна акцептована сума кредиторських вимог Державної іпотечної установи становить 3 332 921 190,01 грн.

26.06.2018 Державна іпотечна установа звернулась до Банку з заявою №2973/15/28 про зарахування зустрічних однорідних вимог по сплаті відсоткового доходу за восьмий період за облігаціями серій «A3» , «B3» , «C3» згідно Проспекту емісії в сумі 80 645 986,55 грн.

У відповідь листом № 280 від 15.01.2018 року публічне Банк повідомив позивача про те, що вимоги Державної іпотечної установи були включені до сьомої черги Реєстру акцептованих вимог кредиторів, проте станом на момент звернення здійснюється задоволення вимог кредиторів третьої черги відповідно до рішення Виконавчої дирекції ФГВФО №4 від 14.01.2016. Можливість позачергового задоволення вимог кредиторів за рахунок зарахування зустрічних вимог не передбачена вказаною нормою спеціального законодавства.

Спір у справі виник у зв'язку з порушенням, ну думку позивача, його права на проведення зарахування зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 202 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За приписами ст. 602 Цивільного кодексу України не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 4-1) за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку, питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банку регулюються нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури ліквідації банку забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін. Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на зобов'язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, крім обмежень, прямо передбачених законом, у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов'язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами, виключно з урахуванням того, що:

за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку;

кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком.

Зазначені операції у будь-якому разі заборонені за договорами, укладеними з пов'язаними з банком особами.

Як свідчать матеріали справи, станом на момент звернення позивача до відповідача із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог позивач був кредитором банку за договором банківського рахунку №26/995-070 від 27.02.2013 (вимоги на суму 3 332 921 190,01 грн. акцептовані та включені до реєстру); грошові кошти спрямовувались на погашення зобов'язань позивача за емітованими ним борговими цінними паперами (облігаціями серії серій «A3» , «B3» , «C3» згідно Проспекту емісії облігацій серії «Z2», «A3», «B3», «C3», «D3» Державної іпотечної установи 2013 року), на дату початку процедури виведення Фондом Банку з ринку кошти перебували на поточному рахунку позивача.

Також, умовами п.п.5.1-5.3 договору №26/995-070 від 27.02.2013р. передбачено доручення клієнтом банку здійснювати договірне списання та визначено порядок вчинення означених дій.

Доказів того, що Державна іпотечна установа є пов'язаною з банком особою матеріали справи не містять.

Відповідачем факту існування перелічених у п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» умов, необхідних для зарахування зустрічних однорідних вимог, не спростовано.

Більш того, з матеріалів справи вбачається, що після початку процедури виведення Банку з ринку відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та заяв Державної іпотечної установи від 29.10.2015 та 29.12.2015 було здійснено зустрічне зарахування однорідних вимог між АТ «Дельта Банк» та Державною іпотечною установою на суму 161291973,10 грн., внаслідок якого припинено зобов'язання Державної іпотечної установи перед Банком щодо виплати відсоткового доходу за облігаціями серій «A3» , «B3» , «C3» згідно Проспекту емісії облігацій серії «Z2», «A3», «B3», «C3», «D3» Державної іпотечної установи 2013 року за третій та четвертий відсоткові періоди. Даний факт визнано Банком, про що повідомлено позивача листами №2416 від 25.11.2015 та №109 від 12.01.2016.

Заперечуючи здійснення спірного зарахування, відповідач зазначає, що Рішенням виконавчої дирекції Фонду №895 від 02.06.2016 було затверджено ліквідаційну масу Банку, до складу якої включені облігації Державної іпотечної установи (серії «A3» , «B3» , «C3»).

За твердженням відповідача, зміни до ліквідаційної маси неплатоспроможного банку можуть бути внесені виключно за наявності підстав, які є вичерпними, а саме: 1) виявлення майна, що не включене до ліквідаційної маси; 2) оприбуткування майна на баланс такого банку за результатами претензійно-позовної роботи. Оскільки облігації серії «A3» , «B3» , «C3», емітовані Державною іпотечною установою, виявлені та включені до складу ліквідаційної маси Банку, можливість проведення спірного зарахування виключається.

Тобто, доводи відповідача фактично зводяться до того, що після затвердження ліквідаційної маси неплатоспроможного банку зарахування зустрічних однорідних вимог є неможливим, оскільки це суперечить приписам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 №2 (надалі - Положення).

Пунктом 8 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено можливість здійснення зарахування зустрічних вимог за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, в процедурі ліквідації останнього за наявності певних спеціальних умов, необхідних для здійснення такого зарахування.

Відповідно до п. 4.30 Положення у разі необхідності Фонд в особі відповідного структурного підрозділу Фонду або уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку (у разі делегування їй відповідних повноважень) вносить пропозиції щодо затвердження виконавчою дирекцією Фонду змін до реєстру акцептованих вимог, зокрема, на підставі клопотання Фонду в особі відповідного структурного підрозділу Фонду або уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку (у разі делегування їй відповідних повноважень) про зменшення вимог кредитора(ів) в результаті зарахування зустрічних однорідних вимог, передбачених статтею 46 Закону.

Можливість зарахування зустрічних однорідних вимог, а також внесення відповідних змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів, в даному випадку не ставиться в залежність від стану формування ліквідаційної маси неплатоспроможного банку.

Пунктом 4.14 глави 4 розділу V Положення (на який відповідач посилається в обґрунтування своїх заперечень) визначено дії Фонду або уповноваженої особи Фонду у разі виявлення майна, що не було включене до ліквідаційної маси або оприбутковане на баланс банку за результатами претензійно-позовної роботи, а саме: у разі виявлення майна, що не було включене до ліквідаційної маси або оприбутковане на баланс банку за результатами претензійно-позовної роботи, з метою забезпечення достовірності переліку майна банку, що входить до його ліквідаційної маси, Фонд або уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку (у разі делегування їй Фондом відповідних повноважень) може вносити зміни до ліквідаційної маси, але не частіше одного разу на квартал. Такі зміни затверджуються виконавчою дирекцією Фонду.

Крім того, абзацом 16 п. 2.3 глави 2 розділу V Положення №2 встановлено, що з дня початку процедури ліквідації банку, зокрема:

забороняється здійснювати зарахування зустрічних вимог, у тому числі однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, на вимогу однієї із сторін.

Ці обмеження не поширюються на зобов'язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, крім обмежень, прямо передбачених законом, у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов'язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами, виключно з урахуванням того, що:

за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку;

кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком.

Водночас, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку не містять заборони проведення зарахування зустрічних однорідних вимог (за умови дотримання встановлених п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону вимог) після затвердження ліквідаційної маси неплатоспроможного банку.

Стосовно посилання відповідача та третьої особи на необхідність застосування п.п. 16, 17 рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про затвердження Положення про порядок складання і ведення реєстру акцептованих кредиторів та задоволення вимог кредиторів банків, що ліквідуються» № 3711 від 21.08.2017, що зареєстровано Міністерством юстиції України 07.09.2017 за № 1104/30972 (далі - Рішення), слід відмітити наступне.

Відповідно до п. 16 Рішення припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог боржника, який одночасно є кредитором банку, що ліквідується, здійснюється після початку задоволення Фондом відповідної черги акцептованих вимог кредиторів, до якої віднесені вимоги такого кредитора, за заявою кредитора і в сумі, що підлягає задоволенню вимог.

Згідно з п. 17 Рішення припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог здійснюється пропорційно до суми вимог, що належать кожному кредитору однієї черги, у разі, якщо обсяг коштів, одержаних від продажу майна (активів), недостатній для повного погашення зобов'язань за кредитом боржника перед банком.

В свою чергу, положення п. 8 ч. 2 ст. 46 Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачають випадки, у яких можливе таке зарахування, під які потрапляє спірне зарахування. Тобто, вимоги п.п. 16, 17 Рішення, на які посилаються відповідач та третя особа, є такими, що встановлюють додаткові обмеження щодо можливості зарахування однорідних зустрічних вимог поряд із встановленими вимогами п. 8 ч. 2 ст. 46 Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Суд зазначає, що ч. 4-1 ст. 601 Цивільного кодексу України передбачає спірне зарахування лише у випадках установлених законом.

Умови передбачені п.п. 16, 17 Рішення, у розумінні ч. 4-1 ст. 601 Цивільного кодексу України, не є законом, такими є умови п. 8 ч. 2 ст. 46 Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Проте даним Законом не ставиться в залежність ані зарахування зустрічних вимог від погашення акцептованих вимог кредиторів відповідної черги, до якої відносяться зустрічні кредиторські вимоги, ані зарахування їх пропорційно до суми вимог, що належать кожному кредитору однієї черги, у разі, якщо обсяг коштів недостатній для повного погашення зобов'язань.

Зазначених висновків дійшов Верховний Суд під час перегляду рішень попередніх інстанцій в аналогічній справі Господарського суду міста Києва №910/12608/17.

Пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду, а згідно частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» від 13.06.2007 № 8 передбачено, що за змістом частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі «Совтрансавто-Холдінг» проти України» (заява № 48553/99), а також рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі «Брумареску проти Румунії» (заява №28342/95)) (пункт 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини» від 18.11.2003 №01-8/1427).

Високий Суд у пунктах 46, 47 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2015 року (заява № 32053/13), яке набуло статусу остаточного 29.01.2016, зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пункти 51 і 52, ECHR 2003-Х).

З огляду на викладене, судовими рішеннями, які набрали законної сили та є обов'язковими до виконання, було встановлено, що приписи п.п. 16, 17 Рішення, на які посилаються відповідач та третя особа, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується наявність всіх передбачених законом умов для проведення зарахування зустрічних однорідних вимог сторін за емітованими позивачем облігаціями та договору банківського рахунку, суд дійшов висновку, що в силу ст. 601 Цивільного кодексу України та п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» зобов'язання Державної іпотечної установи перед Банком щодо сплати відсоткового доходу за восьмий відсотковий період за облігаціями серій «A3» , «B3» , «C3» згідно Проспекту емісії облігацій серії «Z2», «A3», «B3», «C3», «D3» Державної іпотечної установи 2013 року у загальному розмірі 80 645 986,55 грн. припинилися зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

За таких обставин, позовні вимоги Державної іпотечної установи є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державної іпотечної установи задовольнити повністю.

2. Визнати припиненим зобов'язання Державної іпотечної установи перед Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» щодо сплати відсоткового доходу за дев'ятий відсотковий період за облігаціями серій «А3», «В3», «С3» згідно Проспекту емісії облігацій серії «Z2», «A3», «B3», «C3», «D3» Державної іпотечної установи 2013 року.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (01133, м. Київ, вуд Щорса, 36-б; ідентифікаційний код 34047020) на користь Державної іпотечної установи (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 34; ідентифікаційний код 33304730) судовий збір у розмірі 1 762,00 грн. Видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 29.10.2018.

Суддя В.П. Босий