Рішення № 77431008, 18.10.2018, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2018 р. м. Житомир Справа № 906/768/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

секретар судового засідання: Макарчук В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Глущенко В.В. - довіреність № 1-222 від 06.09.2018

від відповідача: Слободяник П.В. - довіреність № 1-30 від 29.05.2018 .

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз"

про стягнення 746482,19 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 746482,19 грн. заборгованості, з яких: 629318,33 грн. заборгованість за надані послуги, 70110,65 грн. пеня, 8660,19 грн. 3% річних та 38393,02 грн. інфляційних.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 03.11.2017, яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.01.2018, позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз 629318,33 грн. заборгованості за послуги транспортування природного газу, 8097,05 грн. річних, 34519,74 грн. інфляційних, 10079,03 грн. витрат на оплату судового збору. Відмовлено в задоволенні вимог в частині стягнення 593,14 грн. річних, 3873,28 грн. інфляційних, 70110,65 грн. пені.

Постановою Верховного суду від 24.05.2018 рішення господарського суду Житомирської області від 03.11.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.01.2018 у справі № 906/768/17 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 70110,65 грн. пені скасовано. Справу № 906/768/17 у скасованій частині направлено на новий розгляд до господарського суду Житомирської області.

Ухвалою від 02.08.2018 суд прийняв справу № 906/768/17 до свого провадження . Ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 22.08.2018.

В підготовчому судовому засіданні 22.08.2018 в порядку ч.5 ст.233 ГПК України, оголошено перерву до 25.09.2018, про що занесено запис до протоколу судового засідання.

В судових засіданнях 22.08.2018 та 25.09.2018 учасники процесу надали пояснення щодо обставин справи, з урахуванням обставин, викладених у постанові Верховного Суду від 24.05.2018.

Ухвалою від 25.09.2018 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 18.10.2018.

Представник позивача позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 70110,65 грн. підтримала у повному обсязі.

Позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 70110,65 грн. пені мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання в частині проведення розрахунків за транспортування природного газу за період вересень 2016 року - червень 2017 року.

Представником позивача надано письмові пояснення щодо підстав стягнення з відповідача 70110,65 грн. пені. Зазначено, що п. 8.3 договору транспортування природного газу № 1512000725 від 17.12.2015 не встановлено строку оплати послуг фізичного транспортування, оскільки у вказаному пункті мова йде про оплату послуг договірної потужності.

При цьому Договір взагалі не встановлює умов щодо строку оплати послуг фізичного транспортування.

У зв'язку з цим на спірні правовідносини в частині визначення строку оплати послуг фізичного транспортування поширюються положення ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Позивачем була подана відповідачу вимога щодо оплати отриманих ним послуг транспортування природного газу шляхом направлення на адресу останнього актів про надані послуги.

Тому з моменту отримання відповідачем актів про надані послуги транспортування природного газу, відповідач зобов'язаний був здійснити оплату даних вимог протягом семиденного строку з моменту їх отримання.

Оскільки відповідачем було допущено прострочення в оплаті наданих послуг у строк згідно з ч.2 ст. 530 ЦК України, позивачем було здійснено нарахування пені у відповідності до умов договору, починаючи з 8-го дня після отримання відповідачем актів про надання послуг за весь період прострочення.

Вказує, що нарахування пені передбачено п. 13.5 договору.

Представник відповідача проти позовних вимог в частині стягнення 70110,65 грн. пені заперечив.

З урахуванням вказівки, що міститься у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 відповідач надав письмові пояснення від 22.08.20108 (а.с 106-109 т.2) щодо умов п. 8.3 договору № 1512000725 від 17.12.2015.

Вказав, що зазначений пункт договору передбачає визначення вартості послуги замовної потужності та умови оплати вартості цієї послуги, відтак не може бути застосованим до правовідносин щодо транспортування природного газу газотранспортною системою.

Зауважив, що умовами п. 8.3. Договору не визначаються строки оплати послуг з транспортування .

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як встановлено та зазначено судом у рішенні по даній справі від 03.11.2017 та у постанові Рівнеського апеляційного суду від 17.01.2018, з чим погодився Верховний суд, про що вказано у постанові від 24.05.2018, правовідносини сторін щодо транспортування природного газу, починаючи з 01.12.2015 регулюються договором транспортування природного газу № 1512000725 від 17.12.2015, за умовами якого, оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлену в цьому договорі вартість таких послуг (а.с.104 -109 т.1).

Згідно п. 4.1 договору замовник зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг; дотримуватися обмежень, встановлених цим договором та кодексом .

При вирішенні спору по даній справі судами було встановлено, що в період з вересня по грудень 2016 року та з січня по червень 2017 року позивач надав відповідачу послуги з транспортування магістральними газопроводами природного газу на загальну суму 629318,33 грн., про що складені акти наданих послуг з транспортування природного газу за вказаний період (а.с 52-60,77-85 т.1).

Однак відповідач надані позивачем послуги не сплатив.

В зв'язку цим позивач звернувся до суду. Рішенням господарського суду Житомирської області від 03.11.2017 у справі № 906768/17, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.01.2018 стягнуто з відповідача на користь позивача 629318,33 грн. заборгованості за транспортування природного газу, 8097,05 грн. річних та 34519,74 грн. інфляційних. Відмовлено в частині стягнення пені в сумі 70110,65 грн. за несвоєчасно проведені розрахунки.

Скасовуючи рішення господарського суду Житомирської області від 03.11.2017 та постанову Рівненського господарського суду від 17.01.2018 у справі № 906/768/17 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 70110,65 грн. пені, Верховний Суд зазначив, що суди не надали в повному обсязі оцінку зібраним у справі доказам і не встановили обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору, зокрема, суди попередніх інстанцій не дослідили п. 8.3 договору № 1512000725 від 17.12.2015 і не надали відповіді на аргумент позивача про те, що в зазначеному пункті договору сторони погодили строки оплати за надані позивачем відповідачеві послуги.

Відповідно до ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції є обов'язковими для суду першої інстанції та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, врахувавши вказівки, що містяться в Постанові Верховного Суду від 24.05.20108, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволені позову в частині стягнення пені з огляду на наступне.

В силу ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. При цьому, боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 13.1 договору № 1512000725 від 17.12.2015 у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим договором.

Пунктом 13.5 договору сторони погодили, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Розділом VIII договору № 1512000725 від 17.12.2015 сторони обумовили визначення вартості та порядок розрахунків за договірну потужність.

Пункт 8.3, щодо якого в постанові від 24.05.2008 міститься вказівка Верховного Суду, включено в розділ VIII договору № 1512000725 від 17.12.2015 та передбачає порядок визначення вартості договірної потужності на період газового місяця та порядок і строки проведення замовником оплати вартості договірної потужності .

Крім того, абзац 4 п. 8.3 містить умову, що у випадку, коли споживачі Замовника розраховуються з ним через поточний рахунок із спеціальним режимом використання, оплата Замовником послуг транспортування (у тому числі замовлення розподілу потужності) здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Замовника на поточний рахунок Оператора кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги транспортування (розподілу потужності) в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Аналіз вищевказаного пункту вказує на те, що умова щодо проведення розрахунків за послуги транспортування до двадцятого числа місяця наступного за звітним є актуальною, якщо замовник (відповідач) має споживачів природного газу, які розраховуються з ним через поточний рахунок із спеціальним режимом використання.

Однак, матеріали справи вказують на те, що Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, постановою від 11.06.2015 № 1732 анульовано ліцензію АЕ № 642427 на постачання природного газу ПАТ "Коростишівгаз" за його заявою (а.с. 111 т.2).

Тобто ПАТ "Коростишівгаз" не здійснював поставку природного газу кінцевим споживачам, які мали б проводити розрахунки через поточний рахунок із спеціальним режимом використання, з якого відповідач кожного банківського дня перераховував би кошти на поточний рахунок позивача згідно з алгоритмом розподілу коштів. А тому умова щодо проведення розрахунків за транспортування природного газу до двадцятого числа не застосовується у правовідносинах, які склались між сторонами у справі.

Крім того, позивач у своїх поясненнях, поданих до суду 25.09.2018 (а.с. 138-139 т.2) також вказав на те, що умовами п. 8.3 договору № 1512000725 від 17.12.2015 не встановлено строку оплати послуг фізичного транспортування, оскільки в даному пункті визначено строки оплати для послуг договірної потужності.

Таким чином, з огляду на вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що ні п. 8.3, ні будь-яким іншим пунктом договору № 1512000725 від 17.12.2015 сторони не передбачили строків проведення розрахунків саме за транспортування природного газу, тому сторони в цій частині мають керуватись загальними нормами ЦК України щодо проведення розрахунків, а саме ч. 2 ст. 530 ЦК України.

За приписами п. 13.5 договору транспортування природного газу №1512000725 від 17.12.2015 визначено, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Тобто умовою застосування п. 13.5 є порушення строків оплати, які передбачені договором.

Оскільки, як встановлено судом, сторони не передбачили у договорі строків оплати за послуги з транспортування природного газу, тому нарахування пені та її стягнення за несвоєчасно проведені розрахунки відпровідно до умов п. 13.5 договору є безпідставним, тому вимога щодо стягнення з відповідача коштів в сумі 70110,65 грн. пені задоволенню не підлягає.

Згідно із ч.ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладені обставини в сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволені позову в частині стягнення пені в сумі 70110,65 грн..

В порядку ст. 129 ГПК судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Відмовити в задоволені позовних вимог в частині стягнення 70110,65 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 29.10.18

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- в справу

2,3- сторонам (рек. з повід.)