Рішення № 77430789, 23.10.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2018м. ДніпроСправа № 904/3904/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. за участю секретаря судового засідання Левицької К.Ю. розглянув спір

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця " Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро

до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат", м. Кам'янське

про стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажів в сумі 101 751,96грн.

Представники:

від позивача: Трусова О.Г. довіреність НМХ 044529 від 26.10.17 р. начальник сектору договірної та претензійно-правової роботи комерційного відділу структурного підрозділу "Дніпровська дирекція залізничних перевезень"

від відповідача: Терехов А.В., довіреність № 106 від 22.03.18 р., юрисконсульт 1 категорії претензійно-позовного бюро юридичного відділу правового управління

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення 6104,16 грн., що складають суму плати за користування вагонами та 95 647,80 грн. збору за зберігання вантажу.

Ухвалою від 31.08.2018 р. відкрито провадження у справі № 904/3904/18 за правилами спрощеного провадження та призначено до розгляду спору по суті на 25.09.2018 р.

Відповідач свої заперечення виклав у відзиві на позов, який надійшов до суду 10.09.2018 р.

Заперечуючи проти позовних вимог, ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" - далі ПАТ "ДМК" посилається на те, що останній був готовий прийняти спірні вагони на свою під'їзну колію, оскільки деякі колії (колія 2, 3, 5, 6, 8) в певний інтервал часу були вільні, а отже, вина комбінату в затримці та несвоєчасному подаванні вагонів - відсутня.

До того ж, відповідач зазначає про те, що усі колії, передбачені договором, цілком можливо використовувати під приймання та здачу потягів комбінату з огляду на відсутність відомостей про зміну спеціалізації колій станції примикання відповідно до умов договору.

Крім того, ПАТ "ДМК" вказує на те, в порушення статті 42 Статуту залізниць, останній, як одержувач вантажу не був належним чином повідомлений про прибуття на його адресу спірних вагонів, що відповідно до Правил видачі вантажу звільняє його від плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу.

Позивач із запереченнями, викладеними у відзиві на позов не погоджується, надавши 25.09.2018 р. відповідь на відзив, де вказує на те, що посилання відповідача на готовність прийняти вагони на під'їзну колію не мають підґрунтя, оскільки відповідно до записів у журналі "Закріплення рухомого складу на коліях станції", на коліях № 2-8 знаходилися вагони, що своєчасно не вивозилися комбінатом на свою під'їзну колію і ці факти засвідчені в актах загальної форми ГУ-23, які підписані представниками ПАТ "ДМК" та Залізниці.

Колія № 9, як пояснює позивач, постійно зайнята несправними вагонами, які надходять на адресу ТОВ "Лемтранс" та ВЧДЄ-16 згідно діючих договорів на подавання-забирання вагонів для даних підприємств.

При цьому, передача вагонів на ПАТ "ДМК" з 9 колії можлива тільки через витягування вагонів з протилежної сторони колії та передавання їх по вільній від вагонів колії, а так як вільних колій не було, то локомотив ПАТ "ДМК" не зміг би заїхати на колію № 9 для забирання вагонів.

Колія № 10 по своїй спеціалізації є сортувально-відправною, тому приймання поїздів на дану колію заборонено.

Таким чином, затримка вагонів у спірний період, відбулась з вини відповідача, так як вагони, які вже прибули на станцію Кам'янське, ним своєчасно не забирались, що є порушенням вимог п.33 Правил видачі вантажу та ст.ст. 46, 47 Статуту залізниць.

Посилання відповідача на те, що він не був повідомлений про прибуття вагонів також вважає безпідставними, оскільки відповідно до вимог п.1. Правил видачі вантажів, зареєстрованих в Міністерстві Юстиції України 24.11.2000 р. за № 862/5083 встановлено, що реєстрація повідомлень про прибуття і подавання вагонів здійснюється станцією в електронному або паперовому вигляді.

Отже, відмітка в графі 49 електронної накладної є реєстрацією повідомлень про прибуття вагонів в електронному вигляді.

В залізничній накладній, яка наявна в матеріалах справи, в графі 49 зазначено про повідомлення одержувача із зазначенням часу повідомлення та із засвідченням цих даних ЕЦП працівника залізниці.

За допомогою Серверу модулю узгодження інформаційного обміну з автоматизованою системою "Клієнт УЗ", працівники комбінату отримують електронний варіант залізничної накладної.

Відповідно до п.1.1. Правил оформлення перевізних документів, електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.

Таким чином, отримавши електронний документ, відповідач вже повідомлений про прибуття вантажу.

Ухвалою від 25.09.2018 р. розгляд справи відкладено до 23.10.2018 р.

22.10.2018 р. ПАТ "ДМК" подані заперечення на відповідь на відзив, де останній наполягає на тому, що не був належним чином повідомлений про прибуття вантажу на його адресу, а всі колії станції Кам'янське Придніпровської залізниці можливо було використовувати для приймально-здавальних операцій.

Крім того, відповідач вказує на пропуск позивачем строку позовної давності щодо заявлених вимог, посилаючись на те, що Господарський кодекс України та Статут залізниць України є спеціальними нормами та встановлюють скорочений шестимісячний строк позовної давності та регулюють питання його перебігу відносно позовів залізниці до вантажоодержувача, що випливають із перевезення.

Таким чином, відповідач вважає, що оскільки акти про затримку вагонів, які стали підставою для звернення з позовом датовані 17.02.2018 р., то шестимісячний строк позовної давності сплив 17.08.2018 р., а отже, позивач звернувся із позовною заявою 29.08.2018 р., поза межами встановленого статтею 137 Статуту Залізниць України та статтею 315 ГК України строку позовної давності та просить його застосувати.

У поясненнях, наданих позивачем 23.10.2018 р., останній підтримує свої заперечення викладені у відповіді на відзив відносно посилань відповідача на наявність вільних колій, а також щодо неналежного повідомлення про прибуття на його адресу вантажу.

Відносно посилань ПАТ "ДМК" на пропуск строку позовної давності, вказує на те, що позовна заява від 09.08.2018 р. відповідно до чеку Укрпошти, відправлена на адресу господарського суду 16.08.2018 р., а отже, подана в межах встановленого шестимісячного строку позовної давності.

23.10.2018 р. у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (ст.240 Господарського процесуального кодексу України.).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.12.2017 р. Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" (далі - Залізниця) та Публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" (далі - Власник колії), укладено договір № ПР/М-17-1/22-754/НЮдч "Про експлуатацію залізничної під'їзної колії ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат», яка примикає до станцій Кам'янське, Правда Регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця».

Відповідно до умов п.1 вказаного Договору, експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику та примикає:

- по станції Кам'янське до станційної колії № V стрілкою № 4; до станційної колії № VІ стрілкою № 2.

- по станції Правда: - стрілкою № 20, яка знаходиться на балансі Власника колії до парної горловини станції; стрілкою № 30 станції Східна власника колії до колії № 1 станції; стрілкою № 301 маневрового району Правда станції Північна до колії № 11 станції.

Межею під'їзної колії є : по станції Кам'янське - сигнальний знак "Межа під'їзної колії", який знаходиться на відстані 71 метр від вістряків стрілки № 4; сигнальний знак "Межа під'їзної колії", який знаходиться на відстані 18 метрів від вістряків стрілки № 2; по станції Правда - сигнальний знак "Межа під'їзної колії", який знаходиться в створі граничного стовпчика стрілочного переводу № 20 (на узбіччі колії № VII станції Східна) на відстані 49 метрів від вістряка стрілки примикання; сигнальний знак "Межа під'їзної колії", який встановлено в створі маневрового світлофору МП4 станції Східна на відстані 69 метрів від вістряка стрілки № 30; сигнальний знак "Межа під'їзної колії", встановлений на відстані 100 метрів від стику рамної рейки стрілки № 301 власника колії.

Під'їзна колія обслуговується локомотивами Власника колії.

Згідно з п.5 договору, передача (здача) вагонів для під'їзної колії здійснюється: по станції Кам'янське - маршрути з однорідними вантажами, в тому числі в орендованих та власних вагонах ПАТ "ДМК" через інтервал часу - 5,0 год.; маршрути з різними вантажами, окремі групи вагонів через інтервал часу - 1 год. 50 хв.; - порожні вагони через інтервал часу - 1 год. 50 хв.; по станції Правда - усі вагони через інтервал часу - 2,0 год.

Повідомлення про подачу вагонів для під'їзної колії передають:

по станції Кам'янське - прийомоздавальники вантажу та багажу Залізниці повідомляють прийомоздавальників Власника колії по телефону № 2-35;

по станції Правда прийомоздавальники вантажу та багажу Залізниці повідомляють прийомоздавальників Власника колії по телефону № 23-08 та оператор техпоста Правда по телефону 30-15.

Повідомлення передаються не пізніше, ніж за 2 години до фактичної передачі (здачі) вагонів з реєстрацією у книзі повідомлень форми ГУ-2.

Відповідно до п.6 договору, вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці: - на одну із передавальний колій №№ 2,3,4,5,6,7,8,9,10 станції Кам'янське; передавальну колію № 11 станції Правда.

Здавання вагонів у технічному та комерційному відношеннях виконується на одній з передавальних колій №№ 2,3,4,5,6,7,8,9,10 станції Кам'янське і на передавальній колії № 11 станції Правда. Подальший рух вагонів виконується локомотивами власника колії.

Для під'їзної колії встановлюється єдиний термін перебування усіх вагонів 48,5 годин (пункт 12 договору).

Умовами пункту 15 договору передбачено, що Власник колії сплачує Залізниці плату, зокрема, за користування вагонами - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами за ставками, наведеними у розділі V Тарифного керівництва № 1; за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з Правилами зберігання вантажів; інші збори і плати за додаткові роботи та послуги, що виконує залізниця для власника колії - згідно з діючими нормативним документами.

Договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками сторін та діє з 01 січня 2018 р. до 31 грудня 2022 р. включно (п.20 договору).

Згідно статті 71 Статуту залізниць України, взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій, визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів). Експлуатація залізничних під'їзних колій, які мають свої локомотиви, повинна здійснюватися на основі єдиного технологічного процесу роботи під'їзної колії і станції примикання.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної.

Статтею 6 Статуту Залізниць визначено, що накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до Статуту і Правил перевезень й наданим залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою договору на перевезення вантажу, який укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Як вбачається із матеріалів справи, у лютому 2018 року Залізницею були прийняті до перевезення порожні власні вагони на адресу одержувача - ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" за залізничною накладною № 45993474.

В перевізних документах станцією призначення було вказано станцію Кам'янське Придніпровської залізниці.

На підставі наказу № 281 від 17.02.2018 р., відповідно до вимог пунктів 9, 10 Правил користування вагонами та контейнерами, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за № 165/3458, спірні вагони на шляху їх прямування були затримані через наявність на коліях станції призначення Кам'янське неприйнятих вагонів, що надійшли на адресу підприємства відповідача - ПАТ "ДМК".

За вказаним фактом станцією затримки Верхівцеве був складений акт про затримку вагонів форми ГУ-23а та акт загальної форми ГУ-23 (а.с. 15,18).

Про затримку вагонів за вказаним наказом, станцією затримки Верхівцеве було передано повідомлення про затримку вагонів на станцію призначення Кам'янське, а станція призначення передала це повідомлення відповідачу (а.с. 14).

Крім того, на станції призначення Кам'янське були складені акти загальної форми ГУ-23 на віднесення на відповідальність вантажовласника ПАТ "ДМК" № 935, 936, 937, 938 із опису яких вбачається, що затримка вагонів на станції призначення у спірний період відбулась по причині очікування подачі під вантажні операції з вини клієнта, а також зазначено, що вагони простоюють на коліях станції в очікуванні виїзду локомотиву ДМК.

До того ж, вказані акти підписані зі сторони відповідача без зауважень (а.с. 25-26, зворотня сторона).

У зазначених вище актах зафіксовано час початку та закінчення затримки спірних вагонів.

Таким чином, як свідчать матеріали справи станцією затримки Верхівцеве були складені акти про затримку вагонів та у встановленому порядку передані повідомлення про затримку вагонів на станцію призначення, яка у свою чергу передавала ці повідомлення відповідачу.

По прибуттю спірних вагонів, за весь час затримки вагонів на підходах до станції Кам'янське та на коліях станції призначення з вини вантажовласника, була нарахована плата за користування спірними вагонами в сумі 6104,16 грн., яку включено до відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46 № 200291111, а також збір за зберігання вантажу в сумі 95 647,80 грн, який включено до накопичувальної картки форми ФДУ-92 № 20029015 від 20.02.2018р.

Вищезазначені суми розраховані з урахуванням наявності актів ф.ГУ-23, які підтверджували затримку вагонів на коліях станції призначення за весь час затримки вагонів на підходах до станції призначення.

Відомості плати за користування вагонами та накопичувальні картки з боку відповідача ПАТ "ДМК" підписано із застереженнями.

У зв'язку з наявністю у відомості плати за користування вагонами та накопичувальній картці зауважень відповідача, спірні суми не були стягнуті з особового рахунку останнього.

Несплата відповідачем зазначених вище сум і стала причиною виникнення спору у даній справі.

Відповідно до положень частини 5 статті 307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з положеннями ч.2 статті 908 та статті 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами; сторони можуть передбачити у договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

За договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобовязується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату (ст. 22 Статуту).

Згідно з статті 42 Статуту залізниць України, затвердженого постановою КМУ від 06.04.98 №457, залізниця зобовязана повідомити одержувача про вантажі, які прибули на його адресу у день прибуття вантажу або до 12-ої год наступного дня.

Відповідно до статті 46 Статуту, одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу; терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами; вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби; цей термін обчислюється з 24-ої год дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої год дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача; за зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Згідно зі статтею 119 Статуту, за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянам - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.

Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50% зазначених розмірів плати.

Збір за зберігання вантажу розраховується згідно з п.8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Мінтранспорту України від 21.11.00 року № 644, відповідно до якого збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Порядок і умови користування вагонами і контейнерами визначаються Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 р. № 113 (далі Правила користування).

За приписами пункту 3 Правил користування, облік часу користування вагонами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка складається на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, актів загальної форми ГУ-23.

Відповідно до пункту 4 Правил користування вагонами і контейнерами відомості плати за користування вагонами складаються на вагони, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження та на підїзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами.

У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов'язаний підписати відомість із запереченням.

Відповідно до п.6 розділу ІІІ названих Правил усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.

Згідно з пунктом 8 Правил користування вагонами і контейнерами у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Пунктом 10 Правил користування вагонами та контейнерами визначено, що облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією.

Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення.

Акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів.

Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).

Відповідно до п.12 Правил користування вагонами і контейнерами загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника.

Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.

Розмір плати за зберігання вантажу визначається за тарифами, встановленими у п. 2.1 розділу Ш Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 р. № 317 (далі - Збірник тарифів).

Так, після закінчення терміну безоплатного зберігання при зберіганні вантажів у вагонах (у тому числі у контейнерах) нараховується збір за кожну добу в розмірі 4,0 грн за одну тонну вантажу.

Збір за зберігання власного (орендованого) рухомого складу на своїх осях (з одиниці), а також за зберігання тварин (з голови) справляється в розмірі 5,9 грн за добу.

У всіх випадках неповна доба зберігання вантажів округляється до повної.

Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. № 334 передбачено, що при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира складаються комерційні акти та акти загальної форми (п. 1 Правил складання актів).

Акти загальної форми форми ГУ-23 складаються для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта.

Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами (п. 3 Правил складання актів).

Як вже зазначалось вище, у відповідності до зазначених вище вимог, станцією затримки Верхівцеве Придніпровської залізниці були оформлені відповідні акти форми ГУ-23а та ГУ-23.

Факт наявності на станції призначення у період дії наказу вагонів, що простоювали на коліях станції призначення з вини відповідача підтверджується складеними станцією Кам'янське актами загальної форми на віднесення на відповідальність вантажовласника ПАТ «ДМК», копії яких залучені до матеріалів справи (а.с. 20-46).

Позивач своєчасно повідомив відповідача про готовність залізниці передати вагони на під'їзну колію відповідача, щодо яких складено вищевказані акти загальної форми.

Таким чином, позивачем надані належні та допустимі докази на підтвердження того, що затримка вагонів на станції підходу до станції призначення відбулась через неможливість приймання їх станцією призначення з причин скупчення на ній вагонів, що прибули на адресу відповідача, у зв'язку з неприйняттям вагонів вантажовласником.

З огляду на викладене, заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Підстави для застосування заявленого відповідачем строку позовної давності, передбаченого частиною п'ятою статті 315 Господарського кодексу України та статтею 137 Статуту залізниць України відсутні, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність визначена статтею 257 Цивільного кодексу України, а статтею 258 цього Кодексу передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність. Частиною другою статті 9 ЦК України також встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частини п'ятої статті 315 Господарського кодексу України для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Статтею 137 Статуту залізниць України встановлено, що позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців.

Зазначений шестимісячний термін обчислюється: а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п'ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу; б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для подання позову.

Вказане положення пов'язує шестимісячний термін для пред'явлення перевізником позову саме з моментом настання події, що є підставою для подання позову.

Підставою для звернення з позовною заявою для позивача, стало затриманння залізничних вагонів на проміжних станціях на шляху прямування та стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу.

Акти про затримку вагонів від 17.02.2018 р., на підставі яких нарахована плата за користування вагонами та збір за зберігання вантажу є предметом розгляду у даній справі, тобто, шестимісячний строк позовної давності необхідно відраховувати саме від цієї дати, який відповідно закінчується -17.08.2018 р.

Як вбачається з відбитку календарного штемпеля поштового відділення Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" на конверті, у якому надійшла позовна заява Залізниці, остання звернулась з даним позовом до суду 16.08.2018 р., а отже, Залізницею не було пропущено строк позовної давності при зверненні до суду.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов, відносно наявності вільних колій до уваги не приймаються, оскільки доказів, які б підтверджували ці обставини, останній не надав.

Натомість, на підтвердження зайнятості колій № 2-8 на станції призначення Кам'янське з вини вантажоодержувача в спірний період, позивачем залучені до матеріалів справи акти загальної форми ГУ-23 на віднесення на відповідальність вантажовласника ПАТ "ДМК", які свідчать про те, що на вказаних коліях в певний інтервал часу знаходились вагони, які прибули на адресу вантажоодержувача та простоювали в очікуванні локомотиву ПАТ "ДМК".

До того ж, вказані акти підписані представниками відповідача без заперечень.

Згідно Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, приймання поїздів на станцію має проводитись на вільні колії, які призначені для цього технічно - розпорядчим актом станції.

Зайнятість приймально-відправних колій по станції призначення згідно технологічного процесу роботи станції планує поїзний диспетчер залізниці з урахуванням підводу вагонів з вантажем на адресу підприємства, приймання вагонів від комбінату, маневрової роботи, необхідністю приймання навантажених маршрутів з ПАТ "ДМК", обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій станцій, тощо.

Відповідно до Роз'яснень Вищого господарського суду України (лист № 0701-11/96/715/14 від 12.06.2014 року) визначення можливості або неможливості доставити на станцію призначення затримані вагони у певний інтервал часу відноситься до технологічної роботи залізниці, для чого необхідні спеціальні знання диспетчера з руху поїздів.

Отже, наявність тимчасово вільних колій на станції - це звичайний технологічний процес роботи станції, передбачений нормами Статуту залізниць України, положеннями договору.

Відповідно до Єдиного технологічного процесу роботи під'їзної колії ПАТ "ДМК" та станцій примикання Дніпродзержинськ та Правда Придніпровської залізниці, затвердженого 26.12.2012 р., колії 1-9 у вільний від приймання та відправлення поїздів час можуть бути використані як сортувальні, для формування на них потягів.

Тобто, на перерахованих коліях окрім операцій по прийманню та відправленню поїздів, здійснюються операції по сортуванню та формуванню поїздів, тому хоча б одна колія повинна бути вільною деякий час для здійснення вищевказаних операцій.

Отже, суд погоджується з доводами позивача про те, що підготовка залізницею на коліях станції порожніх власних вагонів під навантаження - звичайний виробничий процес роботи станції, передбачений нормами Статуту залізниць України, положеннями Тимчасової угоди та ЄТП. У той час як несвоєчасне забирання з колій станції Відповідачем вантажів, які прибули на його адресу, є порушенням вимог п. 33 Правил видачі вантажів та ст. ст. 46,47 Статуту залізниць України, якими визначено, що одержувач зобов`язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу, навіть поставка якого йому не передбачена планом (договором, контрактом, замовленням тощо).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 29.10.2013 р. у справі № 904/2732/13.

Не заслуговують на увагу і посилання відповідача на те, що останній не був повідомлений належним чином про прибуття вагонів з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 Правил видачі вантажів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083, реєстрація повідомлень про прибуття і подавання вагонів здійснюється станцією в електронному та пеперовому вигляді.

Відповідно до п.1.1 Правил оформлення перевізних документів, електронний перевізний документ та його паперова копія мають однакову юридичну силу.

Так, у спірній накладній, яка долучена до матеріалів справи, у графі 49 значиться інформація про факт повідомлення відповідача про прибуття спірних вагонів та дату здійснення такого повідомлення, а отже, відповідач був своєчасно повідомлений про прибуття спірних вагонів.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, в силу ч.1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.2 статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідачем не надано належних доказів, які б підтверджували викладені у відзиві обставини та спростовували б подані позивачем докази.

Керуючись статтею 257, 258, 261, 526, 614 Цивільного кодексу України, 22, 42, 46, 71, 76, 119 Статуту залізниць України, статтями 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" (51925, м. Кам'янське, вул. Соборна,18Б, код ЄДРПОУ 05393043) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська,5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького,108, код ЄДРПОУ 40081237) 6104,16 грн. (шість тисяч сто чотири гривні 16 коп.) плати за користування вагонами, 95 647,80 грн. (дев'яносто п'ять тисяч шістсот сорок сім гривень 80 коп.) збору за зберігання вантажу, 1762 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повне рішення складено 29.10.2018

Суддя І.Ф. Мельниченко