Рішення № 77430765, 18.10.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.2018м. ДніпроСправа № 904/2660/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєв Е.М. за участю секретаря судового засідання Найдьонова Є.О.

за позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, буд. 1)

до Обслуговуючого кооперативу "Восток-32" (50093, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Лісового, буд. 28)

про стягнення 731 924,76 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, 23 702,20 грн. 3% річних, 98 322,85 грн. інфляційних втрат, 22 150,12 грн. пені та 19 622,19 грн. 7% штрафу

Представники:

Від позивача: Хоменко О.О., довіреність №2245/01 від 21.05.2018

Від відповідача: Петрушкевич О.В., довіреність №б/н від 31.07.2018, представник

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою №2569/09 від 13.06.2018 про стягнення з Обслуговуючого кооперативу "Восток-32", з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, заборгованості на загальну суму 895 722,12 грн., з яких:

- 731 924,76 грн. заборгованість за спожиту теплову енергію у період з 01.11.2015 по 29.05.2018;

- 23 702,20 грн. 3% річних за загальний період з 21.12.2015 по 29.05.2018;

- 98 322,85 грн. інфляційні втрати за загальний період з січня 2016 року по квітень 2018 року;

- 22 150,12 грн. пеня за загальний період з 21.12.2017 по 29.05.2018;

- 19 622,19 грн. 7% штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 535 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 07.10.2013 в частині своєчасної та повної оплати за теплову енергію спожиту у період з 01.11.2015 по 29.05.2018.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2018 відкрито провадження у справі №904/2660/18, ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження з викликом сторін та призначено підготовче засіданні на 17.07.2018.

Ухвалою суду від 17.07.2018 відкладено підготовче засідання до 02.08.2018.

Відповідачем 02.08.2018 подано до суду відзив на позовну заяву, згідно якого останній заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що позивачем не надано жодних документів, що підтверджують обсяги фактично спожитої теплової енергії. Окрім того, позивач не обґрунтовує, яким тарифом користувався та яким чином здійснював нарахування та якими постановами НКРЕКП керувався при здійсненні такого нарахування. В підтвердження сплачених грошових коштів відповідачем додаються платіжні документи. Також, відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій, оскільки існує заборгованість ОК "Восток-32" за спожиту теплову енергію перед відповідачем. Окрім того існує заборгованість інших боржників перед відповідачем, а у останнього не має інших додаткових активних чи пасивних джерел доходу або отримання грошових коштів іншим шляхом.

Ухвалою суду від 02.08.2018 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання до 17.09.2018.

Позивачем 28.08.2018 подано до суду відповідь на відзив де вказує, що позивачем умови договору щодо постачання теплової енергії відповідачу були виконані в повному обсязі про що свідчать акти здачі-прийняття робіт, копії яких додавалися до позовної заяви, які підписані виконавцем (позивачем) та замовником (відповідачем). Відповідач, ставлячи свій підпис а актах здачі-прийняття робіт, підтверджує той факт, що претензій до позивача не має та погоджується з усіма розрахунками. Крім того, на підтвердження письмового повідомлення відповідача про зміну тарифів позивач надає завірені належним чином копії листів №4781/30 від 11.06.2014 та №11044/30 від 15.11.2016, про отримання яких свідчить підпис голови Обслуговуючого кооперативу "Восток-32" Гаврилової І.В. Також позивач заперечує щодо зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій та звертає увагу суду на те, що відповідач, маючи скрутне майнове становище, беручи до уваги Закон України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію", мав право звернутися до Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" для укладення договору для реструктуризації заборгованості, а також надати обґрунтовані пояснення з приводу несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію.

Відповідач звернувся до суду із клопотанням про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені оскільки виходячи з умов договору №535 від 07.10.2013 не визначено та не зафіксовано розмір пені, а лише зазначено граничний розмір такої пені, який не може перебільшувати подвійної облікової ставки НБУ та у зв'язку з відсутністю конкретної суми такої пені у вищезазначеному договорі, відповідач вважає за необхідне та просить суд відмовити у задоволенні стягнення зазначеного в позовній заяві розміру пені в повному обсязі, на підставі необґрунтованості.

Також відповідач просить суд зменшити позовні вимоги в частині стягнення заявленого штрафу 19 622,19 грн. на 90 відсотків виходячи із загальних засад судочинства, встановлених ст. 3 Цивільного кодексу України, зокрема справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, а також те, що відповідач частково сплатив основний борг та є неприбутковою організацією, беручи до уваги, що окрім штрафу позивач нараховує 3% річних та інфляційні втрати, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених вчасно коштів відповідачем.

Відповідач просить суд при вирішенні питання про розподіл судових витрат на обидві сторони, врахувати вищезазначене та поведінку відповідача, спрямовану на вирішення спору та по суті в розумний строк, а також дії відповідача направлені на погашення заборгованості перед позивачем.

Ухвалою суду від 17.09.2018 закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті в засіданні на 02.10.2018.

У судовому засіданні 02.10.2018 оголошувалась перерва до 18.10.2018.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 18.10.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Державним підприємством "Криворізька теплоцентраль", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль", (далі - позивач, теплопостачальна організація - продавець) та Житлово-будівельним кооперативом "Восток-32", правонаступником якого є Обслуговуючий кооператив "Восток-32", (далі - відповідач, споживач - покупець) 07.10.2013 укладено договір №535 купівлі-продажу теплової енерігї в гарячій воді (далі - договір).

Відповідно до п.п.1.1. договору теплопостачальна організація - продавець бере на себе зобов'язання постачати споживачеві-покупцю теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач-покупець зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленим тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно п. 2.1 договору теплова енергія постачається споживачу-покупцю в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору в гарячій воді та на такі потреби:

- опалення та вентиляцію - в період опалювального періоду;

- гаряче водопостачання - протягом року.

Підпунктом 3.2.5 договору передбачено обов'язок споживача-покупця виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які визначені договором, надавати розрахункові документи на вимогу представників теплопостачальної організації-продавеця для перевірки правильності оплати та відповідності записів у них показанням приладу комерційного обліку.

Згідно з п. 4.2.5 договору, теплопостачальна організація-продавця зобов'язана виписувати рахунки споживачеві-покупцю для оплати спожитої ним теплової енергії у звітному періоді не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, а також направляти акти здачі-прийняття послуг, які підтверджують обсяг отриманої теплової енергії та які повинні бути повернуті Споживачем-Покупцем в підписаному або в не підписаному вигляді до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до пункту 5.1 договору, облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку, у разі їх відсутності - розрахунковим способом.

Облік обсягу споживання теплової енергії і параметрів теплоносія проводиться за комерційними приладами обліку на межі балансової належності теплових мереж теплопостачальної організації-продавця та споживача-покупця або за домовленістю сторін в іншому місці (п. 5.2 договору).

Межа балансової належності (експлуатаційної відповідальності) сторін оформлюється у вигляді акта зі схемами теплових мереж, підписаного у двосторонньому порядку, який є невід'ємною частиною договору та не може бути змінено в односторонньому порядку (п. 5.3 договору).

Пунктом 5.8 договору визначено, що у разі відсутності, пошкодження та/або некоректної роботи приладів комерційного обліку оплата здійснюється відповідно до визначених у договорі навантажень по опалюванню та гарячому водопостачанню з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Згідно з п. 6.1 договору розрахунки за теплову енергію, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць (пункт 6.2 договору).

Пунктом 6.3 договору сторони узгодили, що оплата за теплову енергію здійснюється споживачем-покупцем виключно грошовими коштами відповідно до встановлених тарифів шляхом 30 відсоткової попередньої оплати вартості планових обсягів споживання теплової енергії за 5 днів до початку здійснення споживання. Решта 70 відсотків вартості планових обсягів споживання теплової енергії сплачується споживачем покупцем протягом місяця споживання теплової енергії. Кошти, які надійшли від споживача-покупця, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості Споживача-Покупця за цим Договором. Остаточний розрахунок за фактичну спожиту теплову енергію здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем споживання теплової енергії. Тариф на постачання теплової енергії з 01.10.2011 складає 256,25 грн. за 1 Гкал з ПДВ.

Відповідно до пункту 6.5 договору, у випадку, якщо у споживачів-покупців, що не мають приладів комерційного обліку, обсяги фактично спожитої теплової енергії визначаються згідно з договірним тепловим навантаженням з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання споживача-покупця у розрахунковому періоді. Розрахунки здійснюються згідно пункту 6.3 договору.

Цей договір набуває чинності з моменту фактичного надання послуг з теплопостачання та діє до 06.10.2014 керуючись частиною 3 статті 631 Цивільного кодексу України. Договір припиняє свою дію у випадках: - закінчення строку, на який він був укладений; - взаємної згоди сторін про його припинення; - прийняття відповідного рішення Господарським судом; - ліквідацією однієї із сторін (пункт 10.1 договору).

Згідно з пунктів 10.2, 10.3 договору, припинення дії договору не звільняє споживача покупця від обов'язку повної сплати за спожиту теплову енергію. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде письмово заявлено однією із сторін.

У Додатку №1 до договору сторонами погоджено обсяги та порядок постачання теплової енергії споживачу.

У Додатку №2 до договору сторони погодили умови припинення постачання теплової енергії.

Позивач свої зобов'язання щодо постачання відповідачу теплової енергії виконав у повному обсязі, що підтверджується Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг):

№ 6209 від 30 листопада 2014 року на загальну суму 6 254,15 грн.;

№ 7354 від 31 грудня 2014 року на загальну суму 22 281,32 грн.;

№ 1015 від 31 січня 2015 року на загальну суму 23 515,31 грн.;

№ 1230 від 28 лютого 2015 року на загальну суму 20 856,92 грн.;

№ 2470 від 31 березня 2015 року на загальну суму 13 936,36 грн.;

№ 3575 від 29 квітня 2015 року на суму 1 944,35 грн.;

№ 5673 від 30 листопада 2015 року на загальну суму 20 575,68 грн.

№ 6921 від 31 грудня 2015 року на загальну суму 29 759,60 грн.

№ 24 від 31 січня 2016 року на загальну суму 40 739,83 грн.

№ 1147 від 29 лютого 2016 року на загальну суму 34 384,24грн.

№ 3361 від 31 березня 2016 року на загальну суму 23 906,98 грн.

№ 3476 від 27 квітня 2016 року на загальну суму 6 362,12 грн.;

№ 5787 від 30 листопада 2016 року на загальну суму 44 624,10 грн.;

№ 7042 від 31 грудня 2016 року на загальну суму 80 839,75 грн.;

№ 94 від 31 січня 2017 року на загальну суму 84 153,42 грн.

№ 2265 від 28 лютого 2017 року на загальну суму 85 837,87 грн.

№ 3495 від 31 березня 2017 року на загальну суму 39 584,56 грн.;

№ 3926 від 30 листопада 2017 року на загальну суму 29 798,37 грн.;

№ 5135 від 31 грудня 2017 року на загальну суму 51 030,86 грн.;

№ 145 від 31 січня 2018 року на загальну суму 66 329,22 грн.;

№ 1195 від 28 лютого 2018 року на загальну суму 68 032,07 грн.;

№ 2287 від 31 березня 2018 року на загальну суму 75 347,48 грн.

Відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати розрахунків за спожиту теплову енергію не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в сумі 731 924,76 грн., що є причиною виникнення спору.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідачем доказів сплати заборгованості у повному обсязі не надано. З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 731 924,76 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до пункту 7.2.7. договору, за порушення строків сплати за отриману теплову енергію стягується пеня у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, за які допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7-ми відсотків вказаної суми. Період, за який нараховується штрафні санкції, становлять три роки. Строк позовної давності, щодо стягнення штрафних санкцій встановлено сторонами у три роки.

Позивачем нараховано пеню у сумі 22 150,12 грн. за загальний період з 21.12.2017 по 29.05.2018 та штраф 7% у сумі 19 622,19 грн.

Позовні вимоги щодо стягнення пені у сумі 22 150,12 грн. не підлягають задоволенню у зв'язку з тим, що у договорі купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 535 від 07.10.2013 не визначено та не зафіксовано розмір пені, а лише зазначено граничний розмір такої пені, який не може перебільшувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Щодо позовних вимог про стягнення шрафу 7% у сумі 19 622,19 грн. суд зазначає наступне. Наданий позивачем розрахунок відповідає чинному законодавству України, дійсним обставинам справи, правильно враховує періоди нарахувань, та не містить арифметичних помилок.

Відповідачем заявлено клопотання про зменшення штрафу на 90%. Клопотання обґрунтоване тим, що відповідач частково сплатив основний борг та є неприбутковою організацією.

Також відповідач частково виконав грошові зобов'язання перед позивачем і під час судового розгляду сума позовних вимог зменшена за рахунок фактичної оплати відповідачем грошових коштів позивачу.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу.

Здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, суд забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Дослідивши матеріали справи та врахувавши, що основний борг був частково погашений під час розгляду справи, суд вважає за доцільне зменшити суму штрафу на 70 %, тобто на 13 735,53 грн. Отже, сума штрафу 7%, яка підлягає стягненню з відповідача становить 5 886,66 грн.

Також позивачем нараховано відповідачу 3% річних за загальний період з 21.12.2015 по 29.05.2018 у сумі 23 702,20 грн. та інфляційні втрати за загальний період з січня 2016 року по квітень 2018 року у сумі 98 322,85 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 23 702,20 грн. та інфляційних втрат у розмірі 98 322,85грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат суд вважає необхідним зазначити наступне. У разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено (п.4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Таким чином, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 13 103,58 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, у зв'язку із зменшенням розміру позовних вимог позивачу підлягає поверненню судовий збір у сумі 117,43 грн., проте позивач з клопотанням до суду не звертався.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу "Восток-32" (50093, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Лісового, буд. 28, ідентифікаційний код 21929964) на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, буд. 1, ідентифікаційний код 00130850) заборгованість за спожиту теплову енергію у сумі 731 924,76 грн., 3% річних у сумі 23 702,20 грн., інфляційних втрат у сумі 98 322,85 грн., 7% штрафу у сумі 5 886,66 грн. та судовий збір у сумі 13 103,58 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення - 29.10.2018.

Суддя Е.М. Бондарєв